З чим поїхав МВФ? Скільки Україна втратила через комплексу неповноцінності

У четвер, 26 вересня, місія Міжнародного валютного фонду покинула Київ. Нагадаємо, представники МВФ прибули в Україну 11 вересня. За наступні два тижні експерти зустрілися з прем'єр-міністром Олексієм Гончаруком, міністром фінансів Оксаною Маркарової, президентом Володимиром Зеленським, а також представниками Національного банку.

Експерти планували почати роботу для отримання Україною staff agreement для відкриття нової програми співпраці з МВФ. Це означало, що до кінця роботи місії (24 вересня) повинен був бути підготовлений проект меморандуму про співпрацю, який би, з очікування української сторони, передбачав укладення трирічної програми EFF, що передбачала виділення до $6 млрд.

Одночасно в Києві припускали домовитися зі Світовим банком (СБ) про кредитування приблизно на таку ж суму. Офіційно кредит від СБ не прив'язувався до EFF, однак загальновідомо, що згода МВФ надати фінансування - це неформальне умова виділення коштів іншими міжнародними організаціями.

І ось тепер місія завершила свою роботу і залишила Україну без будь-яких видимих результатів. Ніяких заяв (ні офіційних, ні неофіційних) про можливе підписання меморандуму про співпрацю не було... Хоча місія МВФ і продовжила роботу в Києві на два дні.

Таке мовчання породило підозри, що "щось пішло не так". І, можливо, Україна не змогла домовитися з МВФ про нову програму кредитування - просто нам з ввічливості американці про це ще прямо не сказали. Можливих причин називається кілька: ситуація з Приватбанком, негаразди з держбюджетом і можлива зміна керівництва НБУ.

Деякі ЗМІ, посилаючись на свої джерела", поспішили повідомити, що причина не висловленого відкрито невдоволення керівництва МВФ - необережне заяву Олексія Гончарука. Мовляв, прем'єр заявив газеті Financial Times, що можливо мирову угоду між державою і колишніми власниками Приватбанку (читай: Ігорем Коломойським). Хоча пізніше Гончарук заявив, що українські ЗМІ неправильно сприйняли його слова. Але, дійсно, на наступний день після початку роботи місії МВФ - 13 вересня - колишній співвласник банку Ігор Коломойський заявив, що готовий піти на мирову угоду і на обмін $2 млрд, які у нього були в Приватбанку, на акції банку. "Я визнаю, що була проведена емісія державою на 155 або 160 млрд гривень. Віддайте мені акції на мої 60 із 200 млрд, і будемо разом співіснувати", - цитує Коломойського FinСlub.

Відповідна стаття в FT вийшла 17 вересня, після чого багато хто заговорили про те, що прем'єр-міністр України хоче досягти компромісу з колишніми власниками банку. Тепер додамо сюди дуже популярні в Україні розмови про те, що "скоро Приватбанк повернуть Коломойському", і згадаємо, що на Заході націоналізацію банку свого часу сприйняли як чіткий сигнал про те, що прийшла на зміну Януковичу влада всерйоз взялася за оздоровлення економіки країни.

Тепер деякі думають, що Захід трактує нібито бажання українського уряду помиритися з Коломойським і численні рішення судів на його користь як відмова від колишньої політики очищення". Що б там не казав президент Володимир Зеленський.

Але це, повторимося, лише гіпотеза, причому одна з декількох.

Скоріше більш вірно те, що місія МВФ в Києві нічого і не збиралася підписувати. Звичайна практика така, що приїхали в країну експерти оцінюють ситуацію на місці за своїми методиками, говорять з людьми і готують документи, потім їдуть у Вашингтон і потім ще якийсь час йде довга переписка між представниками МВФ і нашими чиновниками.

А що Коломойський? На питання, пов'язані з Приватбанком, керівництву України, напевно, ще доведеться відповідати. Але це все-таки політична тема, і можна припустити, що підбадьорений зустріччю з Дональдом Трампом Володимир Зеленський знайде потрібні слова для розмови з тим, кого називають головним спонсором його обрання.

Але важливо не це. А те, що ми, здається, знову занадто дешево себе оцінили. Нагадаємо, що на самому початку візиту місії МВФ прем'єр Гончарук заявив, що Кабмін швидко підпише програму співпраці орієнтовно на $10 млрд.

Головним козирем нового "уряду технократів" стало обіцяне незабаром відкриття ринку землі. Але це дійсно визначна подія - звільнення ринку чи не найбільш родючої сільськогосподарської землі в найбільшій європейській країні. Під таку справу ми могли і повинні були просити (точніше, вимагати) як мінімум $30-40 млрд.

І на це погодилися. Однак ми побоялися попросити, вирішивши, що для нас це багато.

Створюється враження, що ми отримали у роки розпаду СРСР комплекс неповноцінності, так з ним і живемо. Оцінюємо себе дешево, не віримо в себе і не хочемо піднімати ставки. У результаті ми самі заганяємо себе в парадигму "кілька мільярдів в обмін на Приватбанк", тоді як могли б сказати щось на кшталт: "До біса Приватбанк, ми вимагаємо $40 млрд в обмін на кардинальне рішення щодо ринку землі". У насправді, якщо згадати, що близько 60% українців виступають проти продажу землі (а іноземцям - ще більше), то стає зрозуміло, що рішення про скасування земельного мораторію дасться Володимиру Зеленському та його команді дуже нелегко.

Можливо, ми й помиляємося. Ну а місія МВФ поїхала просто тому, що рішення приймається не в Києві, а у Вашингтоні - майже там, де зараз гостює Володимир Зеленський. Відповідно, від переговорів українського президента з його американським колегою рішення про виділення чергового траншу залежить куди сильніше, ніж від того, що експерти фонду побачили і почули в Києві.

Справедливості заради зауважимо, що і в можливу затримку підписання програми співпраці з МВФ немає нічого страшного. Резерви в НБУ чималі - $22 млрд, і вони могли б бути ще більше, якби регулятор більш активно купував валюту на ринку. Тобто підтримка МВФ - фактор для України важливий, але зараз не вирішальний. І це вже саме по собі - економічний успіх.