Заповідник реформ. Чому Грузії набридло спадщину Саакашвілі (ІНФОГРАФІКА)

Залишив слід в українській спортивній історії нинішній мер Тбілісі Каха Каладзе приступив до оригінальної перебудові грузинської столиці. Місто повинно заробляти гроші 24 години на добу, тому йому необхідна "нічна економіка". В кінці березня Каладзе представив концепцію розвитку Тбілісі в нічний час, що включає в себе плани розвитку кожного району міста, введення нових правил щодо контролю за шумом, удосконалення роботи поліції, розширення спектру культурних заходів, збільшення кількості розважальних закладів. "Нам необхідно створити всі умови для того, щоб туристи довше затримувалися в місті, тому що кожен додатковий день, проведений гостями столиці, - це наш додатковий дохід", - сказав Каладзе під час презентації планів розвитку Тбілісі.

Грузинської столиці, як і всій країні, необхідно заробляти гроші цілодобово. Такі сьогоднішні умови виживання невеликої держави.

Виявилося, що ліберальні реформи початку 2000-х, - це всього лише фундамент, на якому ще необхідно побудувати процвітаючу економіку. Багато чого з того, що було прийнято 10-15 років тому - спрощена система оподаткування, радикальне скорочення бюрократичних процедур для бізнесу, реформування державних інститутів, продовжує працювати і сьогодні. Але, як показала криза кінця 2000-х (у 2009 р. ВВП Грузії скоротився на 3,6%), економіка країни дуже уразлива для зовнішніх загроз. Війна з Росією, глобальна фінансова криза, непередбачувану поведінку іноземних інвесторів, невелике число надійних торгових партнерів практично перекреслили всі досягнення проведених раніше реформ. Грузія пережила той непростий для себе період тільки завдяки міжнародній допомозі. Щоб протистояти глобальним і регіональним викликам самостійно, країні необхідно зробити ще багато чого. Навіть сьогоднішній, успішний період розвитку грузинської економіки - це значною мірою результат поточної стабільності глобальної економічної системи.

Коли світить сонце

На перший погляд грузинська економіка відчуває себе чудово. За даними тамтешнього Національного статистичного бюро, приріст ВВП за 2017 р. склав 5%. У нинішньому році бюро прогнозує зростання на рівні 5,1% або навіть 5,6% при реалізації "найбільш оптимістичного сценарію" розвитку економіки. Інші організації озвучують більш стримані прогнози: Національний банк Грузії очікує максимум 4,5% в 2018 р. Даний прогноз збігається з розрахунками Азіатського банку розвитку. Світовий банк і МВФ сходяться на 4,2% приросту ВВП по закінченні поточного року.

У січні 2017 р. уряд Грузії підвищило ставку акцизу на алкогольну продукцію і ряд інших товарів внутрішнього ринку, що спровокувало стрибок інфляції до підсумкового річного показника 4,3%. Втім, інфляційний тиск від підвищених акцизів виявилося недовгочасним. За підсумками січня 2018 р. рівень інфляції опустився до позначки в 3%, що є цільовим показником для грузинської економіки.

Уряд країни переконує, що рівень інфляції знаходиться під контролем і на поточний момент не існує передумов для стихійного або позапланового зростання даного показника.

Грузинський бізнес також з великою часткою оптимізму дивиться в завтрашній день. Показник індексу підприємницької впевненості (BCI) зафіксовано на найвищій позначці за останні три роки (дані за I кв. 2018 р.). Більш того, 60% керівників грузинських компаній впевнені, що протягом поточного року бізнес-середовище в країні продовжить поліпшуватися, що позитивним чином позначиться на діяльності компаній.

Три загрози

У період стабільного розвитку грузинське керівництво намагається встигнути вирішити системні проблеми національної економіки. Основні виклики чітко позначив Тао Чжан, замісник директора-розпорядника МВФ, під час виступу перед студентами Національного університету Тбілісі в червні минулого року. На думку Чжана, на сьогоднішній день існують три основні проблеми.

Перша - надто вузька експортна база. Експортного потенціалу традиційної сільськогосподарської продукції та сформованих секторів промисловості, зокрема металургії, явно недостатньо, щоб скоротити величезне від'ємне сальдо торговельного балансу. Починаючи з 2011 р. воно перевищує $5 млрд і Грузії ніяк не вдається скоротити цю цифру. Частково ситуація пояснюється необхідністю імпортувати дороге обладнання і матеріали для реалізації великих інфраструктурних проектів, як, наприклад, будівництво глибоководного порту "Анаклія" загальною вартістю $2,5 млрд. Але основна причина імпортозалежності Грузії - необхідність купувати енергоресурси за кордоном.

Нові, найбільш активно розвиваються сектора економіки - туризм і транспорт - мають обмежені можливості в нарощуванні обсягів експорту.

Більше того, інші країни регіону також вкладають величезні кошти в розвиток туризму та логістики, що формує навколо Грузії жорстку конкурентну середу.

Укладені останнім часом угоди про вільну торгівлю та вихід на нові ринки об'єктивно допоможуть Грузії диверсифікувати експортні потоки. Але і цього буде недостатньо. "Частковим вирішенням проблеми забезпечення збалансованого економічного зростання на даному етапі повинно стати перетворення внутрішніх заощаджень у внутрішні інвестиції, а також створення і розвиток принципово нових секторів економіки", - вважає Тао Чжан.

Друга проблема - це поточний стан ринку праці, який характеризується високим рівнем безробіття (14,6% у 2017 р.), великим числом частково зайнятого населення і значною кількістю людей, що не мають офіційної роботи протягом тривалого періоду часу (близько 30% безробітних не можуть знайти роботу більш шести місяців). Більше половини працездатних грузин зайняті в сільському господарстві, що саме по собі є небезпечною диспропорцією. Національним статистичним бюро навіть довелося об'єднати всіх сільських жителів у рамках категорії "самозайняті", а членів їх сімей "безоплатні працівники сімейного бізнесу", щоб враховувати їх в статистичних звітах. У державному секторі зайнято всього 14% працездатного населення, в корпоративному - 25%.

Високий рівень безробіття посилює економічну нерівність серед населення. Ситуація продовжує загострюватися і негативно впливати на можливості подальшого економічного зростання. Державі необхідно докласти зусиль для поліпшення якості соціального захисту для малозабезпечених, людей похилого віку та недієздатних громадян. Це ті категорії людей, які знаходяться в самому уразливому положенні в період великих структурних реформ.

Третя проблема випливає з другої: високий рівень безробіття говорить не про відсутність у грузинів бажання працювати, а про низькому рівні кваліфікації робочої сили. Більшість грузинських компаній, освоюють сучасні, активно розвиваються ринки, стикаються з дефіцитом працівників, що володіють необхідними навичками для вирішення поточних завдань. Саме дефіцит кваліфікованої робочої сили стримує розвиток грузинського корпоративного сектора. Частково дану проблему можуть вирішити самі компанії, вдосконалюючи і модернізуючи робочі місця до рівня сучасних стандартів.

Але більша частина вирішення проблеми лежить на державі, а саме на реформуванні системи середньої та вищої освіти.

Проблема якісного людського капіталу не нова для Грузії. Ще в період ліберальних перетворень початку 2000-х головний реформатор країни Каха Бендукідзе заснував Вільний університет Тбілісі та Аграрний університет, система навчання в яких була побудована таким чином, щоб випускники залишалися працювати в Грузії. Отримання освіти за кордоном має свої ризики - не всі молоді люди повертаються на батьківщину, а ті, хто повернулися, не завжди можуть адаптувати отримані знання до поточним потребам держави.

Проблема, до речі, характерна і для України: великий відтік молоді на навчання в країни Східної Європи не гарантує адекватний повернення кваліфікованих фахівців. Незабаром наша країна зіткнеться з проблемою, яка сьогодні існує в Грузії: когорта нових фахівців ще не створена, а навички "старої" не годяться для вирішення сучасних завдань. У Грузії ситуація ускладнюється ще й складною демографічною ситуацією.

З моменту розпаду СРСР з Грузії виїхало понад 1,5 млн чоловік, що для держави з населенням 5,3 млн (на 1991 р.) більш ніж істотно. Щорічний відтік населення складав 100-200 тис. аж до 2014 р. Більшість емігрантів 1990-х і 2000-х (близько 1 млн) осіли в Росії. В останні чотири роки відтік скоротився до 50-80 тис. в рік. Їхали переважно працездатні чоловіки. У підсумку, за даними на початок поточного року, в Грузії живе 3,9 млн, більшість з яких становлять жінки (53% проти 47% чоловіків). Чверть жителів країни проживають у Тбілісі.

З певною натяжкою можна розгледіти і позитивні моменти в існуючої демографічної ситуації. Обсяг грошових переказів приватних осіб з-за кордону в останні роки не опускається нижче $1 млрд на рік ($1,2 млрд в 2017 р. і $1,6 млрд у 2022 р. за прогнозом МВФ). Оскільки ця цифра відповідає 8% ВВП країни ($15 млрд в 2017 р.), то уряд уже деякий час включає грошові перекази в структуру валового національного продукту як окремий макропоказник.

Україні не завадило б наслідувати приклад Грузії і ввести точний облік емігрантів, обсяг грошових переказів, які вони відсилають на батьківщину, і визначити вплив цих засобів на економіку країни.

Україні доведеться повчитися у Грузії бути чесною з самою собою ще в одному актуальному аспекті: зняття мораторію на продаж сільськогосподарських земель.

Поки грузинський парламент протистоїть банківського лобі, який вимагає скасувати мораторій і допустити на ринок іноземних покупців. Банки, більшість яких іноземні, аргументують свою позицію тим, що вільний продаж сільгоспземель матиме позитивний вплив на фінансову систему країни, дозволить знизити ставки за кредитами і, нарешті, перетворить грузинський ларі в основний засіб платежу. На даний момент близько 70% (81,1% в 2015 р.) банківських депозитів номіновано в американських доларах.

Прихильники мораторію вважають, що заборона на продаж землі необхідний для забезпечення політичної і економічної незалежності держави, а також для збереження культурної та історичної спадщини. Парламент Грузії схвалив мораторій до 2013 р., але вже через рік Верховний суд визнав його неконституційним. У 2017 р. парламент продовжив мораторій, але конфлікт залишився невирішеним. При стабільній економічній ситуації навряд чи політики погодяться на продаж землі, але в разі економічного спаду концепція може змінитися.

Друзі Грузії

Благо, Грузії вдалося обзавестися надійними геополітичними друзями, які здатні надати допомогу країні, в тому числі і фінансову, в критичні моменти. Наприклад, загальна сума фінансової допомоги від USAID склала $5,1 млрд. В 2017 р. МВФ схвалив виділення Грузії $297 млн. В останні роки активну підтримку країні надає Європейський Союз.

ЄС вдалося заповнити ту порожнечу, яка утворилася після грузинсько-російської війни 2008 р. і внаслідок повної втрати російського ринку для грузинської продукції. ЄС відразу включився в процес врегулювання конфлікту, заснувавши моніторингову місію та призначити спеціального представника в Південнокавказькому регіоні. Паралельно почалася підготовка базових двосторонніх договорів. У 2014 р. ЄС і Грузія підписали договір про асоціацію і договір про зону вільної торгівлі. Обидва документи набули чинності в 2016 р.

У березні 2017 р. Євросоюз скасував візовий режим для громадян Грузії.

У 2016 р. ЄС став найбільшим торговельним партнером Грузії: на частку країн - членів Євросоюзу припадало 31,1% від загального товарообігу (27% до вступу в силу договору про зону вільної торгівлі). Втім, збільшення товарообігу відбувалося за рахунок зростання імпорту (1,96 млрд євро в 2016 р.) і скорочення грузинського експорту (до 551 млн євро в 2016 р.), викликаного на той момент суто технічними причинами. Грузії довелося переглядати ціну експортної продукції відповідно до вимог договору про ЗВТ. Вже за результатами першої половини минулого року грузинський експорт в країни ЄС зріс на 56% (порівняно з аналогічним показником попереднього року), і згодом його обсяги продовжували збільшуватися по мірі зняття обмежень за окремими товарними позиціями. Так, наприклад, з грудня 2016 р. Грузія отримала авторизацію на продаж в ЄС меду, з червня 2017 р. - на чорноморську рибу.

Співробітництво Євросоюзу і Грузії не обмежується торгівлею. Брюссель вже надав Грузії 46 млн євро макрофінансової допомоги, а в період 2017-2020 рр .. збільшить обсяг фінансування до 450 млн євро. Окремо, через програму EU4Business, 63 тис. грузинських компаній отримали в цілому 711 млн євро (з 2009 р.) у вигляді відкритих кредитних ліній, тренінгових програм та інших ініціатив. За даними Єврокомісії, європейська підтримка грузинського бізнесу призвела до створення 2450 нових робочих місць і до організації 1500 сільськогосподарських кооперативів. У свою чергу, Грузія прийняла 7000 європейських стандартів в області охорони здоров'я, безпеки та захисту навколишнього середовища.

Україна також може вважати себе надійним другом і партнером Грузії, про що свідчить відсутність політичних розбіжностей між нашими країнами. Існує величезний і поки що нереалізований потенціал у сфері економічного співробітництва. Але наша країна в даний момент знаходиться не в тому становищі, щоб ініціювати і фінансувати великі спільні проекти. А приватний бізнес і без зайвих підказок розуміє, куди рухається Грузія і як на цьому можна заробити.