Різноманітність боргу. Що таке облігації і чому вони такі популярні

Слово "облігація" походить від латинського obligatio, що означає "зобов'язання". Це борговий цінний папір, в якому зазначено, що його власник має право після закінчення певного терміну одержати від емітента (того, хто його випустив) певну суму грошей (номінал облігації) чи іншого майна. Крім того, нерідко по облігаціях також передбачаються регулярні виплати відсотків від їх вартості (купонний дохід).

За своєю суттю облігація — це форма кредитування: випустити облігації — значить попросити гроші в борг у широкого кола потенційних кредиторів. Інакше кажучи, це еквівалент позики. Не випадково дуже часто облігації випускають цільовим чином — для фінансування тих чи інших комерційних операцій, заходів або об'єктів. Передбачається, що дохід від них дозволить виплатити борг по облігаціях і отримати прибуток понад це. Традиційно такі цінні папери використовують для залучення коштів на середній і тривалий термін: від одного до 30 років.

У облігацій багато переваг перед іншими формами кредитування: вони полегшують планування фінансової політики підприємства, не вимагають оформлення застави, використовують просту процедуру переходу права вимоги до нового кредитора — нарешті ними можна торгувати на фондовому ринку.

Варто зазначити, що в сучасному світі облігації частіше випускаються в електронній, а не паперовій формі.

Є цілий ряд різних ознак, за якими можна класифікувати облігації. Розглянемо найбільш поширені з них.

За емітентом:

• Державні облігації — цінні папери уряду. Зазвичай емітуються для покриття бюджетного дефіциту або поповнення бюджету з метою реалізації проєктів економічного розвитку. Держава ж виступає і гарантом розрахунку за такими облігаціями. Одна з поширених форм державних облігацій — єврооблігації.
• Муніципальні облігації — випускаються міською або іншою місцевою владою, часто під заставу муніципальної власності або під гарантії держави. Зазвичай їх емітують для фінансування різних регіональних проєктів.
• Корпоративні облігації — цінні папери, що випускаються комерційними структурами.

За цілями випуску (деякі приклади):

• Інфраструктурні облігації зазвичай випускаються для фінансування будівництва або реконструкції об'єктів інфраструктури (автодоріг, портів, залізниць, аеропортів, ліній електропередач тощо). Надалі емітент може отримувати цей інфраструктурний об'єкт в концесію на тривалий термін (зазвичай кілька десятків років), тобто це довгострокова інвестиція.
• Облігації військової позики випускаються урядом в період війни, використовуються для фінансування оборонної промисловості. Часто випускаються державою і як засіб боротьби з інфляцією, дозволяючи вилучати гроші з обігу до кінця війни. Тому військові облігації часто або поширюються добровільно-примусово, або через гру на патріотичних почуттях громадян.
• "Зелені" облігації випускаються для фінансування проєктів "зеленої", тобто зберігаючої природу економіки. Зазвичай дохідність за ними трохи нижча за середню, але їх власники можуть отримувати певні бонуси від державних екологічних програм.
• "Коронавірусні" облігації з'явилися в 2020 р. і використовувалися для підтримки відновлення економік різних країн і регіонів. Прибутковість по них помітно нижча за ринкову, але їх власники можуть розраховувати на найрізноманітніші пільги від уряду і місцевої влади.

За типом доходу:

• Дисконтна облігація — облігація, власник якої отримує дохід за рахунок дисконту. Тобто він купує її за ціною нижчою за номінал, а погашає — за номіналом. Відповідно, на ринку цінних паперів така облігація тим дорожча, чим ближча дата її погашення.
• Облігація з фіксованою процентною ставкою — її власник отримує дохід з певною періодичністю (зазвичай один-два рази на рік) у розмірі заздалегідь обумовленого відсотка. Він вказується в проспекті емісії облігації.
• Облігація з плаваючою процентною ставкою аналогічна попередній, тільки купонна виплата заздалегідь чітко не визначена, її розмір прив'язаний до тих чи інших макроекономічних показників. Це може бути прибутковість державних цінних паперів, ставки міжбанківських кредитів, іпотечні ставки, рівень інфляції тощо. Відповідно, розмір виплат по купонах регулярно перераховується.
• Облігація з амортизацією — її емітент перераховує власникові не тільки поточні купонні виплати (відсотки), але й періодично виплачує частину номіналу облігації. Ці виплати віднімаються з номінальної вартості облігації, тим самим знижуючи її. Розмір купона також поступово зменшується пропорційно зменшенню номіналу.

За конвертованістю:

• Конвертовані облігації дають власникові право обміняти їх (і купони по ним) на певну кількість звичайних акцій (або інших цінних паперів) емітента. Такий обмін відбувається за заздалегідь обумовленою ціною (ціна конвертації) і не раніше попередньо встановленої дати.
• Неконвертовані облігації, відповідно, не дають таких прав держателю.

Вони використовуються не тільки для простого залучення коштів на потреби держави, а й для управління грошовою масою. Якщо центробанк країни скуповує на вторинному ринку казначейські (урядові) облігації, то в економіку надходять живі гроші. Так, наприклад, діє з минулого року ФРС США, прагнучи пом'якшити наслідки коронакризи для економіки. Процентні ставки при цьому знижуються.

Якщо ж центробанк безпосередньо викуповує казначейські облігації, то "зайві" (з точки зору монетарної влади) гроші виходять з обігу, а процентні ставки підвищуються. Тоді зазвичай говорять про жорстку монетарну політику.

Також держоблігації відрізняються за ринком, на якому розміщуються: є облігації внутрішньої державної позики і зовнішньої держпозики. Перші добре відомі українцям за абревіатурою ОВДП. Саме через їх випуск Мінфін залучає до бюджету значну частку коштів.

Перевага ОВДП для інвестора — те, що дохід за ними гарантований державою, а процентна ставка фіксується на весь термін емісії. Тобто власник ОВДП отримає свій дохід, незалежно від загального стану економіки, курсу гривні до долара тощо. Але ризики теж є, адже є застереження. Якщо, наприклад, ОВДП номіновані в гривні (а таких більшість), то інвестор після закінчення терміну отримає дохід саме в гривнях. Якщо на той час курс нашої валюти знизиться на більший відсоток, ніж прибутковість облігації, їх власник отримає збитки. Прямі — якщо для купівлі таких ОВДП він розмінював валюту і непрямі — якщо купував їх за гривні (замість того, щоб просто вкластися в валюту).

Прибутковість облігації — це сума у відсотках, отримана інвестором від вкладення в цей борговий папір. Про те, як розрахувати купонну і поточну прибутковість облігацій, ми писали в статті про єврооблігації (євробонди). Ну а повна дохідність облігації (ефективна прибутковість до погашення) розраховується як ставка внутрішньої прибутковості грошового потоку по облігації. Це складна формула, яка в підсумку дає так звану "справедливу вартість" облігації. Її розраховують з урахуванням усіх надходжень від цієї облігації, її поточної ринкової вартості, номіналу, періоду, що залишився до погашення, і інфляції.

Облігації — дуже важливий товар на фондових ринках. Вони популярні у біржових гравців саме завдяки своїй зрозумілості: оскільки загальна сума виплат на облігації фіксована (відсотки, що залишилися до погашення, і в кінці терміну номінал), то реальна дохідність облігацій регулюється тільки їх поточною ціною. Це означає, що той, хто купив конкретні облігації дешевше, отримає більш високу прибутковість своїх інвестицій в цей цінний папір. І навпаки: підвищення ціни купівлі призводить до зниження потенційної прибутковості.

Простий приклад: є облігація з погашенням через рік, її номінал — 1000 євро, сумарний відсоток по ній — 100 євро. Якщо інвестор купить її за номіналом, то отримає 10% прибутковості при погашенні. Але в разі, якщо ринкова ціна такої облігації виявиться нижчою і інвестору пощастить купити її за 900 євро, то прибутковість при погашенні становитиме 22,22% (100 євро відсотків і 100 євро дисконту).

Ціна облігації на фондовій біржі може впасти нижче номіналу, якщо в учасників ринку є сумніви в платоспроможності емітента облігації, якщо погіршилися економічні умови в тій сфері або країні, де працює компанія-емітент, або якщо банківський відсоток по депозитах виросте до рівня прибутковості цієї облігації. (Власники облігацій будуть змушені знижувати ціну, оскільки просто не буде покупців, якщо прибутковість буде нижчою за банківський депозит.)

Також при купівлі-продажу процентних облігацій на біржі враховується накопичений купонний дохід за поточним купоном. У біржових котируваннях облігацій ринкова ціна зазвичай вказується у відсотках від номіналу.

Іпотечна облігація — облігація, випущена банком і забезпечена платежами його клієнтів по іпотечних кредитах. Механізм випуску іпотечних облігацій виглядає так: банк видає клієнтам іпотечні кредити, об'єднує їх в загальний пул (так зване іпотечне покриття), потім випускає цінний папір, дохід за яким забезпечується платежами з цього пулу.

В результаті банк перекладає частину важкості кредитування іпотеки на плечі покупців іпотечних облігацій, а ці самі покупці отримують прибутковість, забезпечену іпотечними платежами. Також банк заробляє на різниці між одержуваною ставкою по іпотеці і купоном за облігаціями, що виплачується. При цьому виручені від продажу облігацій гроші можуть бути знову направлені на видачу нових іпотечних кредитів. Так банк, е задіюючи власний капітал, збільшує оборотність активів і підвищує рівень прибутку.

З точки зору інвестора, іпотечна облігація — хороший інструмент довгострокового вкладення коштів, адже його надійність забезпечена нерухомістю. Якщо позичальник банку перестане платити іпотеку, його квартира буде продана на торгах, ому зобов'язання перед власниками іпотечних облігацій будуть виконані. Хоча, звичайно, ризики є завжди: в разі різкого падіння ринкової вартості закладеної нерухомості інвестори у відповідні іпотечні облігації можуть зазнати збитків.