Розміняти душу. Чого коштуватиме Україні заміна купюр по 5 і 10 гривень на монети
Вічний дайм
Почнемо з розуміння грошей як складної, майже філософської категорії, а не як звичайного еквівалента, що бере участь в економічному обміні. Як показує світова практика, низведення грошових знаків до простого набору функцій (міра вартості, засіб нагромадження, світові гроші) нічим позитивним для надмірно раціонального емісійного центру не закінчується. Історія XX ст. демонструє нам, що, дбаючи виключно про практичні аспекти грошового обігу, країни, що емітують свою валюту, поступово втрачали повноцінну мінову вартість грошей, потім знижували їх функціонал в частині накопичення і на виході втрачали можливість повної конвертації, тобто саму "смачну" опцію - функцію світових грошей.
Навпаки, країни, які обволакивали свої гроші певним ореолом непорушності і фундаментальності, поступово посилювали всі перераховані вище функціональні можливості своїх валют. Візьмемо самий яскравий приклад - США. Незважаючи на те, що купівельна спроможність американського долара помітно скоротилася за останні років сто, символом валюти США є навіть не долар, а дайм - монетка номіналом у десять центів. На аверсі дайма - портрет президента США Франкліна Д. Рузвельта, а на реверсі - факел, дубова і оливкова гілки, а також девіз на латині, який у перекладі звучить як "З багатьох - єдине". І хоча за десять центів в США вже практично нічого не купити, ця монета продовжує перебувати в обороті, і будь-які спроби з її витіснення наштовхуються на жорсткий опір консервативної частини населення. В Америці навіть створені товариства любителів дайма.
Єдина відмінність у тому, що якщо сто років тому дайм карбувався з застосуванням срібла, то нині він проводиться з більш дешевих матеріалів - міді і нікелю, що, втім, лише надає додатковий блиск його зовнішнього вигляду.
Зробимо відступ. З кінця XIX - за першу чверть XX ст. у США випускався так званий "дайм Барбера", названий так на честь його дизайнера і гравера. Частина цих монет карбувалася на монетному дворі Сан-Франциско (дайм Барбера 1894-S). У високій якості були випущені 24 монети, і на сьогоднішній день їх залишилося всього дев'ять. Керівник монетного двору передбачав різке зростання колекційної вартості даної монети, та три примірники подарував своїй доньці, суворо наказавши продати їх лише по досягненні нею віку батька. Але одну монетку дочка все-таки спустила на морозиво. Зараз цей дайм називається Ice Cream Specimen. Залишилися дві монети були продані нею в 1950 р. В 2007-му дайм Барбера 1894-S пішов з молотка за $1,9 млн. В 2005-му - за $1,3 млн.
Сьогодні американська валюта - ключова грошова одиниця в світі. Так, економіка Штатів також є найбільшою, але настільки прямолінійна кореляція між популярністю грошових знаків тієї чи іншої країни та її економічним потенціалом? Аж ніяк.
Щодо того ж долара вже давно доведено існування знаменитого парадоксу Роберта Триффіна, який в 1960-х звернув увагу на наступне протиріччя: США забезпечують світову валютну систему, в тому числі активи провідних центробанків світу необхідної доларовою ліквідністю. Це можливо лише за наявності від'ємного (дефіцитного) платіжного балансу США, коли зовнішні вимоги перевищують внутрішні резерви. Але дефіцитний платіжний баланс, виходячи з класичної монетарної теорії, повинен підривати довіру до національної валюти (що багато років спостерігалося в Україні). Для підвищення цінності будь-якої валюти, платіжний баланс країни-емітента має бути профіцитний. Тим не менш, незважаючи на величезні показники доларової емісії за останні роки (програма кількісного розширення), попит на долари в світі не скорочується. А значить, не даремно на доларових банкнотах зображені масонські символи у вигляді всевидющого ока і піраміди, і не даремно американці так шанують свій дайм.
Особливе ставлення до грошам надає їм особливий статус, який з часом конвертується в мільярди доларів емісійного доходу. При цьому зауважимо, що той же Китай, незважаючи на наближення параметрів своєї економіки до американської, ще дуже далекий від зіставлення популярності долара і юаня в світі.
Душа нації
Але є і ще один приклад ближче до нас. Це швейцарський франк. Швейцарські банкіри вже давно сміються над будь-якими складними монетарними теоріями подолання фінансових криз. Як тільки та чи інша країна занурюється в пучину девальвації чи інфляції, тут же виникають "геніальні" ідеї щодо подолання виниклого глухого кута. А все набагато простіше. Просто не треба забувати, що гривня - це не просто звичайна грошова одиниця, що бере участь в обмінних операціях. Це душа країни, яка вбирає в себе всі накопичені ментальні, культурні та історичні алюзії тієї чи іншої нації.
Завідувач архівом Національного банку Швейцарії Патрік Хальбейсен в інтерв'ю виданню Le Temps спробував сформулювати успіх швейцарського франка. За його словами, франк - це відображення Швейцарії, він так само, як і його творець, консервативний, обачний, надійний.
Консерватизм і надійність стосовно до будь-якої валюти - це саме ті риси, які роблять гроші сильними. І якщо країна з об'єктивних економічних причин не може забезпечити повну надійність національних грошей, то центральний банк просто зобов'язаний створити і підтримувати консервативний образ своєї валюти.
Швейцарці велику увагу приділяють дизайну своєї валюти, на номіналах якій зображуються архітектор (Ле Корбюзьє), композитор (Артюр Онеггер), художниця (Софії Тойбер-Арп), скульптор (Альберто Джакометті), письменник (Шарль Фердинанд Рамю), історик культури Якоб Буркхардт.
А Швейцарія за своїм економічним потенціалом нітрохи не перевищує сусідні європейські країни, але саме швейцарцям вдалося створити нову світову резервну валюту, яка змагається з євро і кидає виклик самому Його величності Долара.
Згадуючи досвід Швейцарії чи США, логічно поставити питання: що первинно, сильна валюта або сильна економіка? Економіка є проекцією стабільної валюти або навпаки? Це питання з розряду апорій Зенона, які не мають правильного рішення. Що з'явилося першим, яйце чи курка? Можна сказати - півень, але у випадку з антитезою валюта - економіка не існує ні перше, ні друге. Є нерозривний логічний взаємозв'язок, яка плавно трансформується в онтологічну єдність, коли сильна валюта зміцнює економіку, яка, в свою чергу є основою для стабільної грошової одиниці.
Душа нації за один мільярд
Нацбанк України тим часом заявив, що найближчим часом приступить до заміни 5 - і 10-гривневих банкнот на монети аналогічного номіналу. Щодо купюр номіналом 1 і 2 грн - реформа вже в самому розпалі.
Зазначимо, що невеликий інфляційний сплеск можливий лише в разі скасування копійок за рахунок округлення ціни товару в більшу сторону. У випадку з заміною різних грошових номіналів з паперу на метал такого ефекту не буде.
Зате з'явиться більше транзакційних витрат. Банківські та інші платіжні термінали не приймають монети. І разі заміни банкнот номіналом п'ять та десять гривень на монети платнику доведеться округляти свій платіж по терміналу до десяти. У масштабах всієї системи - це додаткові мільйони, які залишаться в ній і "капнуть" на рахунки банків.
Але все ж головна небезпека цієї реформи не в інфляції (вплив мізерна), і не в зростанні транзакційних витрат (вплив в межах допустимого). Це невербальний сигнал НБУ всім суб'єктам економіки, населенню і бізнесу. "Душа країни" у вигляді нацвалюти не є його пріоритетом, і економія на більш тривалому використанні монет (20 років) в порівнянні з паперовими банкнотами (2 роки) для нього набагато важливіше.
Так, 1 млрд грн зекономлених коштів дійсно зараз не зайвий для країни. Але як показує практика, держави, які не розміняли свою душу на "сочевичну юшку", в результаті заробили набагато більше.
Життя в будь-якому випадку вносить свої корективи. Населення вже не любить нові монети в 1 і 2 грн, які аж надто нагадують стару копійку, зайвий раз підкреслюючи рівень знецінення національної валюти за останні роки. А адже в цьому процесі НБУ грав першу скрипку...
І тут можна згадати Закон Коперніка-Грешема, уже в наш час по-новому сформульоване нобелівським лауреатом Робертом Манделлом: "Погані гроші витісняють хороші, якщо вони мають однакову ціну". В Україні цей принцип буде діяти навпаки. Якщо в колишні століття притримували золоті монети і намагалися пустити в обіг паперові, то у нас позбавляються від "монет" і притримують банкноти. Як показує практика, українці при можливості вибору у своїй більшості віддають перевагу саме паперовим грошам, а не їх металевим близнюкам. В результаті купюри в 5 і 10 грн будуть витісняти з гаманців своїх "поганих" побратимів у вигляді монет, як це роблять зараз банкноти номіналом в 1 і 2 грн.
