Поділ праці. Агрохолдингам — піднімати ВВП, фермерам — годувати горіхами населення
Сільгоспвиробництво охоплює 70% площі країни, експорт агропродукції перевищує 40% від загального обсягу експорту, а весь АПК - це 11% ВВП України. Потенціал зростання ринку - на 20% щорічно.
У більшості країн світу переважає якийсь один тип агровиробників. У Європі, наприклад, це невеликі приватні (сімейні) фермерські господарства. У США - теж фермерські господарства, але дуже великі. В Австралії, Китаї, Аргентині - великі агрохолдинги. Україна ж знаходиться в унікальній ситуації - у нас більш-менш на рівних представлені різні суб'єкти господарювання з різним впливом на економіку і соціальною роллю.
Великі агровиробники завжди мають своє бачення майбутнього і плани розвитку. На відміну від дрібних і навіть середніх агровиробників, які частіше просто підлаштовуються під поточну кон'юнктуру ринку, в кращому випадку цікавляться прогнозами на рік-два-три вперед і відповідно з ними закуповують насіння, переходять на інші культури або породи тварин. З одного боку, це дає їм гнучкість, з іншого - прирікає бути "вічно наздоганяють".
Виходить, за невеликих агровиробників змушений думати держава. Яке, в свою чергу, опинилася в складній ситуації. З одного боку, сьогодні для України життєво важливі великі агрохолдинги: вони забезпечують величезні валові обсяги виробництва та експорту найпопулярніших сільгоспкультур, наповнюють бюджет і реально рухають вперед економіку країни. За сьогоднішньої економічної ситуації обмежувати їх ніяк не можна.
З іншого боку, на уряд тисне Євросоюз, який просуває свою модель пристрою АПК - з домінуванням дрібних фермерів, сімейних виробників, які отримують субсидії від держави. Саме під такі підприємства в Європейському Союзі виділяється 40% бюджету. Тоді як дотації з держбюджету України для АПК складають близько 1% від ВВП.
В результаті Кабмін намагається догодити одразу всім. Прийнята ще в жовтні 2013 р. Стратегія розвитку аграрного сектору до 2020 р. передбачає підтримку дрібного й середнього виробника. У ній враховується, що якщо агрохолдинги орієнтовані виключно на експорт, то малі підприємства задовольняють потреби місцевого співтовариства.
При цьому у приватних подвір'їв і дрібних фермерів обмежені можливості працювати на експорт. Вони просто в силу своїх розмірів не можуть формувати великі експортні партії агропродукції. Тут очевидний шлях розвитку для малих виробників - об'єднуватися в кооперативи, які вже будуть здатні працювати не тільки на локальному рівні, але і виходити на національний ринок і навіть експортувати продукцію.
Судячи з усього, в найближчі кілька років в аграрному секторі ми побачимо все більш чіткий розподіл ролей. Масовим виробництвом і експортом невеликого переліку найбільш значущою агропродукції (зернові, соняшник, соя, курятина, яйця, свинина і яловичина) будуть успішно займатися великі агрохолдинги.
А середні та малі фермерські господарства, а також приватні подвір'я будуть спеціалізуватися на незліченній безлічі різних культур і напрямів тваринництва. Це те, що при досить високої фінансової віддачі нецікаво агрохолдингам, так як подібне виробництво важко автоматизувати і зробити промисловим. У тваринництві це напряму від бджільництва до конярства і кролівництва. В рослинництві - від яблуневих або горіхових садів до вирощування хурми і фізалісу, від лікарських трав до салатної зелені.
За словами заступника міністра аграрної політики і продовольства Олени Ковальової, в Україні виробництво 40% сільгосппродукції припадає на приватні господарства населення. Але при цьому тільки 4,5%, або 166 тис. жителів села, готові зареєструватися у фіскальних органах в якості суб'єктів фермерської господарської діяльності.
"Це накладає певні обмеження у наданні державної допомоги. Дуже складно здійснювати доплату "на вартість", або "на літр", або "на гектар", оскільки тут не передбачено ведення офіційної фінансової звітності", - уточнила заступник міністра.
До речі, в 2018 р. був прийнятий закон №6490-д "Про внесення змін в Податковий кодекс і деякі законодавчі акти щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств". Згідно з ним вони можуть оформити свою діяльність як фізичні особи-підприємці на підставі договору/декларації про створення такого господарства.
Читайте також:
