"Дорогі та неефективні". Прогнози МВФ для України так само безрадісні, як і поради

Прогноз Міжнародного валютного фонду щодо темпів зростання світової економіки в розрізі країн і основних їх груп, таких як розвиваються і розвинуті ринки, дозволив досить тверезо оцінити наші перспективи на найближчі п'ять років: він охоплює період до 2023 р. Щодо України, виходить якийсь оксюморон: якщо позначити оцінку наших перспектив в кількох словах, виходить "швидко рости і відставати".

"Два ВВП"

МВФ оцінив темпи зростання ВВП, причому зробив це, використовуючи такі показники як валовий продукт у доларовому еквіваленті та він же, але з коригуванням на паритет купівельної спроможності (ПКС). Останній показник є різновидом наукової "Індексу бігмака" і оцінює валютний еквівалент ВВП, використовуючи не номінальний обмінний курс гривні до долара, який ми звикли бачити на сайті НБУ і в обмінних пунктах, а різницю у показниках інфляції. Простими словами, застосовується курс, який відповідає не балансом попиту і пропозиції на валютному ринку, а різниці в інфляційних потенціали двох порівнюваних країн.

Проілюструємо цю тезу на прикладі України. За останні п'ять років, якщо брати період з 2014 по 2018 р. включно, номінальний обмінний курс девальвував з 8 до 28 гривень за долар. Глибина девальвації становила 250%. Однак за цей же період була зафіксована споживча інфляція в розмірі трохи більше 100%: 24,9% у 2014-му, 43,3% у 2015-му 12,4% у 2016-му, 13,7% в минулому році і приблизно 10% в нинішньому. Таким чином, знецінення нашого ВВП, виходячи з внутрішніх цін, склала 100%, а якщо застосувати номінальний обмінний курс - то 250%, або в 2,5 рази більше. Перед нами класична недооціненість окремо взятого ринку, що розвивається, в даному випадку - нашого. Виходячи із зазначених показників, у 2017 р. ВВП за ПКС склав $369 млрд, а валовий продукт у доларовому еквіваленті за ринковим курсом всього $109 млрд.

Неважко підрахувати, що при такому розкладі курс гривні до долара за ПКС зараз повинен бути не 28, а трохи більше 8,2.

Чому варто так докладно загострювати увагу на цих непростих порівняннях? Справа в тому, що показник ВВП за ПКС дуже популярний серед чиновників та інвесторів. Перші завдяки даним індикатором можуть з успіхом пояснювати електорату, що не все так погано, розраховуючи, наприклад, замість "Індексу бігмака" "Індекс київської перепічки" або ціну борщового набору. А в РФ президент Володимир Путін під час останньої інавгурації поставив перед урядом завдання увійти в п'ятірку провідних країн світу. Використовуючи показник ВВП за ПКС, зрозуміло. Адже якщо оцінювати валовий продукт за реальним обмінним курсом, РФ знаходиться десь між Іспанією та Італією. А так - вийде пристойна економіка, яка згідно з оцінками МВФ займає шосте місце, поступаючись Китаю, США, Індії, Японії та Німеччини, але випереджаючи Індонезію. Так-так, за методом ППС, Китай вже обігнав американську економіку, яка за таким ранжиру відтепер не найбільша у світі. Ну а Індія зі своїми смішними внутрішніми цінами обійшла на повороті Японію.

Крім того, застосування курсу національної валюти до долара за ПКС допомагає варіювати рівень бідності в залежності від цілей варіювання. Всім відомий такий індикатор ООН, як рівень абсолютної бідності, в даний час він становить $5 на день. Якщо брати обмінний курс, для України - це $150, тобто більше мінімальної зарплати, причому навіть того розміру, який очікується з 01 січня 2019 р. Не кажучи вже про мінімальної та середньої пенсії, показники яких істотно нижче. В такому разі в Україні живуть десятки мільйонів бідняків, а загальний рівень бідності охоплює більшу частину населення. Але можна брати для розрахунку курс по ПКС (а саме так і вважають в ООН), який, як ми пам'ятаємо, становить приблизно 8,2 гривні за долар. Тоді рівень бідності знижується до 1200 грн на місяць, а на такі гроші в Україні живе лише кілька відсотків населення...

Що ж до любові іноземних інвесторів до показника ВВП по ППС, то тут логіка полягає в наступному. Чим вище мультиплікатор (відношення ВВП за ПКС ВВП в еквіваленті за обмінним курсом), тим більше недооцінені внутрішні активи країни і, отже, тим вище потенційні доходи від інвестування в неї.

В Україні відмінність між двома видами ВВП, зазначеними вище, становить 3,4 рази. Таким чином, наші внутрішні активи більш ніж в три рази недооцінені порівняно з їх реальною (потенційної) вартістю, а базові фактори виробництва в нашій країні значно доступніше і вигідніше, ніж у розвинених країнах. Саме тому, враховуючи показник ВВП за ПКС, у нас зараз має стояти довга черга з бажаючих інвестувати в українську економіку. Пояснення, чому цієї черги немає - не предмет цієї статті, зазначимо лише, що система співвідношень "двох ВВП" поки дає нам колосальну конкурентну перевагу, але ця фора буде поступово зменшуватись по мірі охолодження двох базових показників: уповільнення інфляції та стабілізації курсової динаміки. У такому випадку різниця між ВВП по ППС і ВВП у доларовому еквіваленті за ринковим курсом буде кожен рік скорочуватися. А стало бути, разом з цим буде рости вартість внутрішніх активів у порівнянні з їх потенційною величиною, і скорочуватися дохідність від інвестування в них. Крім того, фактори виробництва в Україні стануть істотно дорожче порівняно з нинішнім рівнем і залучати інвестиції нам стане помітно важче.

Простими словами, у нас ще є приблизно п'ять років, поки ми будемо в очах західного інвестора "дешевими і привабливими". Якщо за ці п'ять років нічого не зміниться в плані структурних економічних реформ, ми станемо "дорогими і неефективними".

Джерело: Держстат

Різкий дисбаланс між ВВП і ВВП за ПКС у доларовому еквіваленті за обмінним курсом був сформований в Україні внаслідок інфляційної моделі боротьби з кризою в 2014-2015 рр. Так, у 2013-му зростання номінального ВВП (у фактичних цінах) становив 4%, а зростання реального (з урахуванням дефлятора, тобто приведення цін до бази порівняння 2010 р.) виявився на нульовій позначці. Тобто розрив між темпом зростання "двох ВВП" становив лише 4%. Але в результаті кризи в 2015-му він істотно збільшився - до 34,8%. У минулому році "номінал" ВВП зріс на 25%, а реальний показник з урахуванням дефлятора - на 3%, різниця - 22%.

Відносно високий розрив між ВВП по ППС і його валютним "близнюком" в Україні був сформований за рахунок високих темпів інфляції і в результаті девальвації нацвалюти. При цьому темпи девальвації повинні випереджати інфляцію.

Джерело: www.knoema.ru

У 2013-му наш ВВП в доларах за обмінним курсом становив $183 млрд, а ВВП за ПКС - $393 млрд, мультиплікатор між ними опустився до мінімальної позначки - 2,14. В цей момент ми були вже "дорогими і неефективними". В 2015 р. ми стали дешевими, але не перейшли до стадії ефективності, мультиплікатор тоді виріс до 3,74.

Зараз ми швидше втрачаємо свою "дешевизну", ніж купуємо "ефективність". І ключове завдання уряду - розірвати цю тенденцію.

Висновки на майбутнє

Тепер, коли ми детально розібралися з матчастью МВФ, спробуємо оцінити, що він очікує в найближчі п'ять років.

Джерело: МВФ

Якщо все буде дуже добре і прогнози МВФ щодо зростання нашого подушного доходу на 50% до 2023 р. виправдаються, Україна... так і не наздожене навіть розвивається світ, залишившись у кошику "третіх економік". Наш ВВП на душу населення в доларах буде відставати від країн в 1,8 рази.

А тепер спрогнозуємо дату досягнення рівня країн, що розвиваються, за умови, що визначені МВФ темпи зростання подушного ВВП збережуться на весь період прогнозування.

Джерело: МВФ

У такому разі Україна за рівнем ВВП на душу населення зможе наздогнати країни, що розвиваються, лише у 2053-му році, а середньосвітовий показник - у 2058 р. Ну а рівень розвинених країн стане доступним в 2083-м... Це, звичайно, все з області фантастики, але в цілому дуже опукло позначає масштаб проблем, що стоять перед нами. Реальність набагато складніше найобережніших оцінок а-ля "коли ми наздоженемо Польщу".

Україна опинилася у дуже глибокій ямі, і навіть якщо буде дуже швидко з неї вибиратися, це мало що змінить, адже і весь світ продовжить рухатися вперед. Але це зовсім не означає, що у нас немає перспектив. Це добре доводять приклади Китаю чи Південної Кореї, які теж наздоганяли розвинені країни, які не стоять на місці.

Що стосується показника ВВП на душу населення за ПКС, то тут дані Фонду дають ще більш жорсткі орієнтири.

Джерело: МВФ

Наш подушного ВВП за ПКС в 2023-му збільшиться на 33% до $12,26 тис. При цьому країни, що розвиваються, поліпшать даний показник майже на стільки ж - на 32%, але, враховуючи наше сьогоднішнє відставання від них, економіки, що розвиваються, отримають $16,5 тис., тобто в 1,35 рази більше. Що стосується розвинених країн, то їх значення складе $60,29% (+17%), або в 4,9 рази більше, ніж у нас. Стає очевидно, що МВФ оцінив наші перспективи зростання ВВП за ПКС майже на рівні всього світу, що розвивається, хоча при цьому нинішнє відставання України за абсолютним значенням настільки велика, що для скорочення розриву нам потрібно зростати значно швидше, ніж іншим.

А все тому, що МВФ вірить: у найближчі п'ять років Україна розвиватиметься за його протоколом, тобто скорочувати інфляцію, попутно "вбиваючи" свій потенціал зростання ВВП за ПКС.

Джерело: МВФ

При такому розкладі, ми зможемо наздогнати ринки до 2223-му році, а розвинені країни - до 2088-му.....

Потрібен разоргев

Отже, слід зазначити, що модель зростання української економіки, обрана на даний момент, набуває різкий дисонанс з цілями цього самого зростання, адже не можна розвиватися відокремлено від усього світу і як би нам не хотілося, але конкурентоспроможність в глобальній економіці оцінюється за рівнем ВВП. Україна знаходиться не в центрі екваторіальної Африки, де місцеве населення може злитися з багатою рослинністю і заробляти на екскурсіях до гірських горил. Наша країна значною мірою закриває східний кордон ЄС і довжина цього дотику настільки значна, що не дозволяє побудувати на ній "мексиканську стіну". А значить, для ослаблення катастрофічного відтоку трудових ресурсів, потрібно підвищувати продуктивність національної економіки і рівень подушевого доходу.

Досягти це можна з допомогою відносної високої інфляції (у коридорі 10-15%) і стабільного курсу гривні (або навіть зміцнення його). Тільки в такому варіанті ми отримаємо більш позитивну динаміку ВВП в доларовому еквіваленті, зокрема, і ВВП по ППС. Ніхто не сперечається, утримувати баланс у такій нестабільній системі (висока інфляція плюс контрольований курс) досить непросто. Це вимагає монетарного мистецтва в першу чергу від НБУ. В контексті економіки, обов'язкові умови - розігрів реального сектора та збільшення зайнятості, перевищення пропозиції валюти над попитом в результаті різкого посилення припливу прямих іноземних інвестицій (для цього потрібна ефективна економічна політика і нові точки зростання).

Поки ж монетарна парадигма НБУ, розроблена з антикризового протоколу МВФ, штовхає нас у стан швидкого зростання і вічного відставання, з поступовою втратою базових конкурентних переваг.