Розкуркулити олігархів. Як Зеленський збирається вибивати 50 млрд на рік з Ахметова і Ко

Замах на найбагатших

"Ми готуємо пакет змін до Податкового кодексу. Найближчим часом будемо подавати. Я не буду поки розкривати деталі, але ми хочемо зробити так, щоб ті, хто був "дуже хитро зроблений", платили податки в нашій країні, — сказав 19 квітня в інтерв'ю виданню "Лівий берег" міністр фінансів Сергій Марченко. — Це всі, хто ухилявся від сплати податків через Податковий кодекс. Ми залатаємо проломи, які були створені за останні роки".

А три дні по тому видання "Економічна правда" з посиланням на свої джерела в подробицях розповіло, що насправді йдеться про цілий законопроєкт, завдання якого так поміняти податкове законодавство, щоб бізнеси найбагатших людей України поповнювали державний і місцеві бюджети як мінімум на додаткові 50 млрд грн на рік. Такий ось внутрішній ресурс, цілком здатний замінити гроші, які вже тривалий час не вдається отримати від МВФ.

Формально розробник "податкової реформи" — Мінфін, але, за даними видання, ця ініціатива виходить з Офісу президента, а наповнював її змістом один із соратників Володимира Зеленського — голова комітету ВРУ з питань податкової, митної та фінансової політики Данило Гетманцев.

Якщо задумане вдасться втілити в життя, то досить сильно постраждають бізнеси кількох українських мільярдерів, і насамперед Ріната Ахметова. Запропоновані Мінфіном зміни торкнуться відразу кількох його бізнес-напрямків.

"Якісь із цих усіх ініціатив уже озвучувалися раніше. Я так розумію, їх просто зібрали воєдино, хочуть один загальний документ прийняти, — сказав "ДС" директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський. — Це реально, але тут потрібно дивитися, які будуть наслідки рішень, що пропонуються. Необхідно розглядати кожну ініціативу окремо".

Мільярди на ренті

Питання збільшення ренти, яку держава отримує від видобутку залізної руди, піднімалося вже не раз. А тепер пропонується змінити базу оподаткування. Зараз це собівартість — витрати на видобуток і оплату праці, за фактом — $20–30 за тонну, виходячи зі ставки 11–12% (в залежності від вартості на світовому ринку збагаченої продукції з 58%-ним вмістом заліза). Це означає, що з кожної тонни видобутої залізорудної сировини держава отримувала всього $3.

Натомість пропонується брати ренту з продажів, тобто з ринкової ціни, яка в грошовому вираженні, природно, набагато вища. Більш того, саме зараз світові ціни на залізну руду впевнено зростають, і, за прогнозами, цей тренд збережеться. Далі пропонується застосовувати ціну на руду з великим вмістом заліза — 62% (біржовий стандарт). І встановити градацію розміру рентної плати в залежності від ринкової ціни: від 0,1% (якщо вона нижча $65/т) до 16% (якщо ціна у світі перевищує $180 за тонну).

З огляду на поточну ціну на залізорудні ф'ючерси в розмірі $176,35 за тонну застосовувалася б ставка 14%, і з однієї тонни сировини український бюджет отримував би вже не $3, а $24,7.

У 2020 р. Україна експортувала 46,2 млн т залізної руди і збагаченої сировини. Якщо ті зміни, які ми обговорюємо, будуть прийняті і набудуть чинності з 1 липня, то до кінця року при поточних цінах і обсягах продажів гірничо-металургійний комплекс заплатить податків $570,6 млн, або 15,9 млрд грн. А якщо їх не приймуть — заплатить $69,3 млн, або 1,9 млрд грн.

У будь-якому разі зазначені кошти у співвідношенні 60 на 40% отримають відповідно державний і місцеві бюджети.

Хто з бізнесменів постраждає від такого різкого стрибка ренти? Більше половини всіх підприємств, які видобувають руду в Україні, належать Рінату Ахметову і наближеним до нього бізнесменам, таким як мільярдер Вадим Новинський. Серед інших бенефіціарів залізорудного бізнесу — Ігор Коломойський, Олександр Ярославський та Костянтин Жеваго. З іноземних інвесторів, які працюють у цій галузі в нашій країні, слід назвати групу ArcelorMittal індійського бізнесмена Лакшмі Міттала — їй належить компанія "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Нагадаємо, що коли восени 2019-го "Слуги народу" намагалися внести зміни до Податкового кодексу щодо збільшення ренти на видобуток залізної руди, вони наштовхнулися на запеклий опір гірничо-металургійного бізнесу. Тоді його представники, зокрема, доводили, що нові умови роботи можуть призвести до банкрутства найбільших підприємств і платити в бюджет буде просто нікому.

"Наші витрати через підвищення в чотири-п'ять разів тарифів зростуть не менш ніж на 8,5 млрд грн на рік... Ми підрахували, що якщо держава отримає додатково 8,5 млрд грн від ренти, то втратить близько 11,5 млрд податку на прибуток від цих же підприємств, — пояснював тоді голова Федерації металургів України Сергій Біленький. — Оскільки як мінімум на 20% будуть скорочені обсяги виробництва, ми втратимо значну частину експорту — Китай повністю, країни ЄС частково. Можливо, рентабельним залишиться лише внутрішній ринок за рахунок більш дешевої доставки, але й це малоймовірно".

Утім, такі доводи наштовхуються на експертні заперечення: щоб не було маніпуляцій, розмір ренти слід прив'язати до ринкових цін.

"Якщо ми будемо говорити про збільшення ренти, то тут необхідно, скажімо так, не тільки змінювати підходи, але також і посилити контроль за сплатою ренти. Я погоджуюся з тим, що видобуток корисних копалин в Україні завжди був на користь олігархів. Тобто за видобуток корисних копалин вони завжди платили менше, істотно менше, ніж в інших країнах, — вважає Ілля Несходовський. — Підхід зміни рівня оподаткування від собівартості, якою можна маніпулювати, безпосередньо до ринкової ціни також підтримую. Це, звичайно, правильно. Тому що нинішні підходи дозволяють отримувати надприбутки, коли ціна на світових ринках суттєво зростає. А олігархи не сплачують відповідного розміру податки".

Пільги не належать

Ще один запланований податковий удар по гірничовидобувних компаніях — скасування пільги на сплату земельного податку для підприємств гірничовидобувної галузі. Зараз компанії, що розробляють родовища корисних копалин, платять до бюджетів місцевих громад лише 25% від ставки, яку встановлюють місцеві ради. Як порахували в Мінфіні, якщо прибрати цю пільгу з Податкового кодексу, можна додатково отримувати 4–5 млрд грн на рік. Асоціація міст України дала більш скромні оцінки: 2–3 млрд грн.

Але знову ж таки зрозуміло, хто з великих бізнесменів тут найбільше постраждає. Це знову Рінат Ахметов: за даними "ЕП", на його підприємства припадає понад 50% земельного податку, який сплачує гірничовидобувний сектор.

Розрахунок з "зеленими" їхніми ж грошима

Ще одна сфера інтересів все того ж Ріната Ахметова — "зелена" енергетика, тобто поновлювані джерела енергії. Введення акцизу на її продаж обговорювалося ще влітку минулого року: тоді НКРЕКП пропонувала ввести ставку 3,2% і таким чином погасити борги (близько 20 млрд грн) перед "зеленими" виробниками. Але така ідея наштовхнулася на жорсткий опір учасників енергоринку, які почали апелювати до міжнародного арбітражу. А також бити в усі дзвони, вказуючи на уряд України як на ворога інвесторів в "зелену" енергетику.

Тепер має бути друга спроба: акциз для "зеленої" електрогенерації буде вводитися шляхом внесення змін до Податкового кодексу. За даними "Економічної правди", ставка поки не визначена, варіанти — від 3,2 до 40%. Однак відомо, що, за розрахунками НКРЕКП, навіть акциз у розмірі 3,2% може давати щорічно бюджету понад 1,5 млрд грн.

А тепер згадаємо, що чверть усієї вироблюваної в Україні "зеленої" електроенергії припадає на енергохолдинг ДТЕК Ахметова. Інші компанії, які постраждають від акцизу, також належать досить багатим бізнесменам, але олігархами їх назвати складно.

Підгрунтя всієї цієї історії в тому, що українська держава свого часу дуже хотіла простимулювати "зелену" енергетику. І законодавчо зобов'язалася закуповувати електрику з ВДЕ у виробників за свідомо завищеними цінами. Але, мабуть, не розрахувала темпи зростання галузі, і в результаті не змогла повністю виконати цю обіцянку минулого року.

"Ідея, як бачимо, в тому, щоб виплачувати компенсації тим, хто виробляє відновлювану енергію, а потім знову забирати гроші через акциз. Це, звичайно, погіршить ситуацію в цій галузі, — вважає Несходовський. — Тут менше податкового сенсу, ніж, скажімо, якогось політичного або економічного".

Податок на тютюновий дим

Передбачено й зміни щодо сплати акцизного податку з роздрібних продажів тютюнових виробів. Зараз його в розмірі 5% платять роздрібні торгівці — кіоски і магазини, гроші йдуть до місцевих бюджетів. Законопроєкт пропонує перевести це зобов'язання на виробників та імпортерів тютюнових виробів (серед них — Philip Morris і Japan Tobacco International).

Вважається, що це спростить адміністрування податку і дозволить протидіяти мінімізації податку торгівцями, які продають сигарети за готівку, не використовуючи реєстратори розрахункових операцій (РРО).

Результатом, за задумом авторів норми, повинні стати додаткові надходження в бюджет у розмірі 1,9 млрд грн. Але ОТГ різко критикують цю ідею, оскільки вони бояться втратити загалом 2,4 млрд грн, які їм потім ніхто не компенсує. Перерозподіл акцизу, як передбачається в проєкті, буде відбуватися через держбюджет, і це, можливо, не забезпечить справедливі зарахування до місцевих бюджетів.

"Зовсім не підтримую ідею скасування роздрібного податку на тютюнові вироби. Чому? Цей акциз був впроваджений саме для того, щоб місцеві органи влади мали фінансовий інтерес контролювати роздрібну торгівлю тютюновими та алкогольними виробами. Саме ці заходи дозволяли знизити тіньовий сектор економіки. Перенесення ж знову на виробників тільки погіршить цю ситуацію, — упевнений Ілля Несходовський. — Уже зрозуміло, що якщо перекласти відповідальність за сплату податку з роздрібних продавців на виробників, то все піде в центральний бюджет, а не до місцевих бюджетів".

Відступ від олігархів: додаткові опції

Пропонується стягувати більше податків з частих продажів нерухомості — ставка 5% податку на доходи фізичних осіб збережеться тільки для укладення другого за рік договору купівлі-продажу нерухомості. З кожної наступної угоди буде потрібно платити стандартний ПДФО — 18%.

Транспортний податок пропонується платити з машин вартістю понад 1,2 млн грн (200 мінімальних зарплат, $42,8 тис. за нинішнім курсом). Якщо вартість автомобіля перевищує цю суму, щорічно протягом п'яти років доведеться платити по 25 тис. грн. (Нагадаємо, сьогодні ліміт вартості машини — 375 мінімалок, або $80 тис.) Утім, навряд чи ця норма дуже вдарить по мільярдерах.

Великі платники податків не зможуть використовувати всі збитки минулих років для зменшення бази оподаткування. Ну і далі по дрібʼязку: керівники юросіб з податковим боргом понад 1 млн грн не зможуть виїхати за кордон, податківці зможуть влаштовувати перевірки на підставі одних лише підозр (а не за фактом порушення), виробникам алкогольних напоїв доведеться оперативніше розраховуватися за акцизні марки тощо.

Чим закінчиться нова спроба

Як вважає Ілля Несходовський, в минулі роки реформи зводилися до двох напрямків. З одного боку, посилення боротьби з ухиленням від сплати податків, закриття законодавчих лазівок. З іншого боку, зменшення оподаткування.

"Якщо всі ці ініціативи, навіть коли вони спрямовані на олігархів, будуть орієнтовані виключно для збільшення дохідної частини бюджету, то це абсолютно неправильний крок, — вважає експерт. — Разом з такою ініціативою потрібно обов'язково реалізовувати ще одну — зі зменшення податків. І найбільш перспективним я, зокрема, бачу зменшення навантаження на заробітну плату шляхом або введення диференційованого податку на доходи фізичних осіб, або шляхом повноцінної податково-соціальної пільги. Якщо це не робиться, то збільшення оподаткування в минулі роки призводило до того, що головні напрямки інвестицій ставали непривабливими і у нас, відповідно, тільки погіршувалася ситуація".

Тобто йдеться про те, щоб ініціативи, що спричиняють зростання податків для олігархічного бізнесу, супроводжувалися заходами щодо зменшення оподаткування іншого бізнесу. Боротися з використовуваними схемами і несправедливими підходами потрібно, але отримані гроші краще повертати в економіку.