Заробити на Сонці. Навіщо Китай ставить світ на "сонячну голку"

Інвестувавши сотні мільярдів доларів у розвиток сонячної енергетики, китайці забезпечили собі глобальне лідерство в галузі на кілька десятиліть вперед.
"Через два роки, коли впадуть ціни на китайські сонячні панелі, можна буде вести бізнес і взимку, — міркує колоритний пан Петро, власник невеликого готелю в Подільських Товтрах. — Поки на період холодів ми консервуємо будівлю. Опалювати його газом невигідно".

Пан Петро стежить за новинами з Китаю. Він слухає своїх клієнтів-туристів, які розповідають історії про знайомих, які вже встановили сонячні панелі на своїх будинках. Його радує будь-яка інновація в сфері технологій сонячної генерації. "Ось один чоловік встановив дзеркальні панелі, які, крім іншого, вночі ще нагрівають воду", — переказує почуту історію Петро. На Поділлі, як і в інших регіонах України, сонячні панелі рідкість.

Перемогти Америку — отримати всі

Схоже, що китайці не підведуть пана Петра і він дуже скоро отримає свої дешеві панелі. За останні два роки ціна сонячної панелі, виробленої в Китаї, впала на 80%. Чотири з п'яти встановлених у світі сонячних панелей зроблені в Піднебесній. "Китайські інвестиції в сонячну енергетику — це дар всьому людству", — стверджує директор Solar Institute при Університеті Джорджа Вашингтона Эмит Ронен. За підрахунками університету, в 2010-2012 рр. китайський уряд виділив $42 млрд державних субсидій і низькопроцентних кредитів місцевим виробникам сонячних панелей.

Мільярдні інвестиції забезпечили технологічний прорив в галузі.

Також державні субсидії створили конкурентна перевага для китайських компаній, які витіснили з глобального ринку більшість інших виробників обладнання для сонячної генерації.

Навесні цього року, не витримавши цінової конкуренції з Китаєм, збанкрутували два найбільших американських виробника сонячних панелей — Suniva і SolarWorld. Компанії звернулися до президента Трампу з петицією посилити імпортні тарифи на китайські сонячні панелі. "США не можуть дозволити собі бути викинутими з ринку, визначає майбутнє всієї індустрії виробництва устаткування для поновлюваної енергетики", — написав у своєму зверненні глава збанкрутілої SolarWorld Юрген Штейн.

Ще в 2012 р. Сполучені Штати ввели 78%-відсотковий імпортний тариф на панелі, вироблені в Китаї, але обмеження не спрацювали. Китайські виробники організували експорт в США через треті країни, де вони частково або повністю налагодили збирання панелей. У червні США попередили Всесвітню торгову організацію, що країна готується розширити тарифні санкції на імпорт панелей з країн, де працюють китайські компанії. Очікується, що нові обмеження набудуть чинності вже у вересні. "Якщо Трамп введе нові тарифи, і їх обійдемо: спочатку будемо імпортувати нашу продукції в несанкционные країни, а звідти — до США", — говорить засновник виробника панелей Marsrock, розташованого в місті Сяньмен на півдні Китаю, Женг Минжи.

Американцям прикро від такого нахабства. Це вони в 50-ті роки перетворили зачатки розробок з сонячної генерації в продуктивну технологію. Довгі десятиліття США зберігали за собою лідерську позицію в глобальній індустрії. Але своїми багатомільярдними державними субсидіями Китай фактично витіснив Сполучені Штати з ринку виробництва сонячних панелей. Більше того, китайці повною мірою користуються перевагами вже сформованого американського споживчого ринку. Приватними домогосподарствами і компаніями в країні встановлено понад 1 млн сонячних панелей. Попит на них продовжує зростати, чим і користуються китайські виробники.

Ще більше сонця

Глобальний ринок виробництва обладнання для сонячної генерації оцінюється сьогодні в $100 млрд. Його обсяг зросте в рази в наступні три роки завдяки новій хвилі інвестиційної інтервенції, що реалізується Китаєм.

Згідно з озвученими в січні планами китайського уряду до 2020 р. у відновлюваній енергетиці буде реалізовано проектів на $360 млрд.

Інвестиційна програма переслідує кілька цілей. Збільшення частки відновлюваної енергетики в енергобалансі країни до 20% (360 ГВт до 2030 р. (сьогодні цей показник становить 11%). Удосконалення технології генерації, яке забезпечить стабільну роботу станцій в прикордонних кліматичних умовах (пустелях, горах і т. д.). А також створення 13 млн нових робочих місць переважно за рахунок перекваліфікації шахтарів.

На початку липня Китай вже запустив великий проект, який об'єднав ці три завдання. Мова йде про найбільшу в світі плаваючою сонячної електростанції, що почала роботу в провінції Аньхой. Станція складається з 160 тис. панелей загальною потужністю 40 МВт, достатньою, щоб забезпечити електроенергією невеликого міста. Вона розташована на поверхні озера, яке раніше використовувалося для технічних потреб який працював неподалік вугледобувного підприємства. Шахти закрили в рамках державної програми зі скорочення видобутку та споживання вугілля. Поки Китай отримує 70% своєї електроенергії за рахунок спалювання вугілля, що призвело до високого рівня забруднення повітря в більшості китайських міст. Відповідно до завдань нової п'ятирічки, затвердженим партією в 2015 р., в країні буде закрито кілька сотень старих вугільних ТЕС, 100 з них припинять роботу вже в поточному році.

"У шахті працювати було жахливо: спека, пил, часті обвали. А тут — одне задоволення: безпечно і спокійно, і ти можеш повністю контролювати процес", —говорить колишній шахтар, а сьогодні працівник плаваючою сонячної станції в Аньхой Санг Данжи. У Китаї 40 млн шахтарів, і Санг Данжи пощастило опинитися в числі перших, хто перекваліфіковувався на нову галузь енергетики.

Не Китай винайшов плаваючі станції. Подібні проекти реалізовані в Японії, Ізраїлі і Великобританії. Британці в минулому році встановили 23 тис. панелей на поверхні водосховища поблизу Лондона. Генерується енергія використовується для забезпечення потужностей заводу, очищає воду Темзи.

Плаваючі станції мають ряд переваг. Охолоджуючись від поверхні води, панелі виробляють на 10% більше електрики порівняно з наземними.

Відсутність пилу забезпечує більш тривалу роботу панелей. Вони також зменшують відсоток випаровування прісної води, покриваючи більшу частину поверхні водосховищ.

"Уряд не дозволяє встановлювати панелі де попало. Але оскільки озеро перестали використовувати для потреб національного господарства, ми отримали дозвіл для будівництва нашої плаваючою станції", — пояснює заступник керівника проекту Яо Шаохуа.

Сонячна гігантоманія

Станція в Аньхой, хоч і є найбільшою в світі серед аналогів, виглядає карликом порівняно з іншими масштабними проектами в сонячній енергетиці, реалізованими сьогодні Китаєм. На тибетському нагір'я Лунъянся (північ Китаю) закінчується будівництво сонячної станції потужністю 850 МВт. Вона об'єднує 4 млн панелей, обсяг генерації здатний забезпечити електроенергією 140 тис. домогосподарств.
Найбільша в світі сонячна електростанція будується в автономному окрузі Нингся на півдні країни. Розташована на площі 4,6 га, станція об'єднає 6 млн панелей загальною потужністю 2 ГВт. Вартість проекту становить $2,3 млрд, і над ним працює група приватних компаній. Поки проект реалізовано лише наполовину.

Основна проблема, супутня нарощування потужностей в китайській сонячної енергетики, — це втрата електроенергії при доставці кінцевому користувачеві. На відміну від ТЕС, розташованих в безпосередній близькості від міст, сонячні станції знаходяться у відносно малонаселених районах країни. Втрати становлять 11% від обсягу генерується ними електроенергії. Але сотні мільярдів інвестицій і вирішать цю проблему.