Проблема бізнесу №1. Чи зупиняться підприємства через брак кадрів і що робить держава

Кадровий голод. Майже дві третини українських підприємств не можуть знайти працівників

Попри істотне скорочення робочих місць і зростання безробіття після початку повномасштабного вторгнення РФ, уже у 2024 році роботодавці зіткнулися з гострою нестачею працівників.

За даними останнього масштабного опитування, проведеного Мінекономіки спільно з Міжнародною організацією з міграції ООН, дефіцит кваліфікованого персоналу вийшов на перше місце серед проблем українського бізнесу, обійшовши безпекові ризики та нестачу фінансування.

За даними останнього опитування компаній-членів Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), проблема кадрів серед великих та середніх компаній ще гостріша. 74% респондентів вказали, що відчувають дефіцит кадрів, 17% стикаються з цією проблемою частково і лише 7% компаній не відчувають кадрового голоду. При чому масштаби проблеми зростають – під час попереднього опитування восени 2023 року на нестачу кваліфікованих працівників скаржилися лише 55% компаній.

Водночас кількість кандидатів на одну вакансію на початку квітня 2024 року була нижчою, аніж до повномасштабного вторгнення, свідчать підрахунки Національного банку України (НБУ). Так, у сфері логістики, робітничих спеціальностей, роздрібної торгівлі та діяльності готелів та ресторанів цей показник уже нижчий за одиницю, що свідчить про суттєвий дефіцит кадрів. Навіть у тих видах діяльності, де попит на нових працівників порівняно невисокий (зокрема, освіта, дизайн, ІТ, мистецтво і культура), кількість претендентів є суттєво нижчою, ніж у квітні минулого року.

Міграція та мобілізація. Причини дефіциту кадрів

Ключовими причинами браку кваліфікованих працівників опитані Мінекономіки підприємці називають мобілізацію та еміграцію – 67% і 54% респондентів відповідно. Це стосується усіх секторів економіки, включно із стратегічними, які мали можливість бронювання працівників. Серед негативних чинників, що впливають на брак робочої сили, також вказують неконкурентну заробітну плату (36%) і внутрішню міграцію (21%).

За даними опитування підприємців, проведеного Нацбанком, у 2023 році 44% компаній були вимушені шукати нових працівників через мобілізацію співробітників (найвагоміша причина), а 24% – через міграцію співробітників (друге місце за кількістю відповідей).

Сьогодні з дефіцитом кваліфікованих кадрів найчастіше стикаються підприємства у тих видах діяльності, де історично переважали чоловіки (будівництво, транспорт, добувна промисловість). Найбільші проблеми виникають через мобілізацію висококваліфікованих спеціалістів, яких важко швидко замінити. Паралельно чоловіки все частіше схиляються до неформальної зайнятості, побоюючись мобілізації.

Однак вплив мобілізації на стан ринку праці після повномасштабного вторгнення був значно менший, ніж вплив міграції. За даними Агентства ООН у справах біженців, через бойові дій та окупацію частини території України у 2022–2023 роках виїхали близько 6,3 млн осіб, 63% з них – жінки. При цьому українці продовжують виїжджати – упродовж першого кварталу поточного року кількість мігрантів збільшилася ще на близько 150 тис. осіб.

Частина українських громадян опинилися у РФ або на окупованих територіях. За оцінками Інституту демографії та проблем якості життя НАН України, якщо на 1 січня 2022 року чисельність населення України в кордонах 1991 року становила 42 млн осіб, то до  серпня 2023 року вона зменшилася до 36,3 млн осіб, у тому числі на підконтрольних українській владі територіях – до 31,5 мільйона.

Водночас мільйони українців через війну змушені були змінити місце проживання всередині країни. Якщо перед початком повномасштабного вторгнення РФ в Україні було зареєстровано близько 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО), то на кінець 2023 року офіційний статус оформили 4,9 млн зареєстрованих ВПО, а загальна їхня чисельність, за різними оцінками, становила 5,5–6,5 мільйонів.

За оцінками НБУ, робоча сила у віці 15-70 років у 2023 році скоротилася більш ніж на чверть, порівняно з 2021 роком. Майже половину цього скорочення забезпечило вибуття зовнішніх мігрантів. Ще близько 40% скорочення робочої сили припало на демографічні втрати та окупацію, а також перехід до економічно неактивної частини населення через труднощі з пошуком роботи для ВПО, необхідність догляду за іншими членами родини, збільшення кількості пенсіонерів, брак навичок тощо.

Дефіцит кадрів змушує підприємства залучати ті категорії населення, які раніше були менше представлені на ринку праці. Зокрема, збільшувати найм жінок та осіб, які працюють дистанційно.

Транспорт ходитиме рідше, заводи можуть зупинитися. Що каже бізнес

Ще до початку повномасштабної війни ризик дефіциту кваліфікованих кадрів входив до трійки найбільших небезпек для зростання бізнесу, свідчить дослідження компанії KPMG. Проте зараз нестача працівників сягнула рівня, який почав критично загрожувати цілісності виробничих процесів. Особливо складна ситуація у регіонах, які регулярно потерпають від російських обстрілів. "Якщо продовжуватимуть мобілізацію, нам не вистачить (персоналу, – "ДС") для роботи. Ми говоримо про існування компанії", – розповідав гендиректор найбільшого в Україні меткомбінату "АрселорМіттал Кривий Ріг" Мауро Лонгобардо виданню Financial Times.

За його словами, компанія намагається мотивувати жінок влаштовуватися на роботу, яку раніше виконувати лише чоловіки, щоб замінити мобілізованих співробітників, а також тисячі працівників, які переїхали в безпечніші регіони країни.

Про можливість зупинки заводів через нестачу персоналу заявляють і в промисловій компанії "Інтерпайп", називаючи кадрову проблему одним з найсерйозніших ризиків для бізнесу. "Замінити мобілізованих у поточних умовах дуже непросто, особливо в Нікополі, де з міста фізично виїхало дві третини населення, а чоловіки на фронті. Брак персоналу там сягає близько 25%", – розповідав директор із персоналу групи Віталій Пахомов.

Найбільший роботодавець у металургійній галузі – "Метінвест" – втратив від початку війни 4,8 тис. працівників через відтік кадрів та мобілізацію. Ситуацію ускладнює те, що підприємства компанії розташовані поблизу лінії фронту. "Ми вже відчуваємо кадровий дефіцит. Зараз у компанії відкрито близько 4000 вакансій. Серед причин дефіциту – трудова міграція, мобілізація, виїзд людей до безпечніших регіонів та за кордон", – кажуть у "Метінвест".

Дефіцит кадрів на підприємствах групи компаній "Велта", яка займається видобутком титанових руд на Кіровоградщині, сягає 28%. При цьому компанія збільшила працевлаштування пенсіонерів на 30%, а жінок – на 11%. "Ми просто не можемо знайти в нашому районі чоловіків! Інша сторона. Від нашого ГЗК до навантажувального пункту 30 км, які наша продукція долає автотранспортом, і зараз наші підрядники не в змозі забезпечити це перевезення з тієї ж причини – немає водіїв. Таким чином, ГЗК не може експортувати сировину, фактично функціонувати та, як наслідок, платити податки", – констатував співвласник "Велти" Андрій Бродський.

Складна ситуація і в ритейлі. Так, в інтерв'ю "ДС" HR-директорка мережі супермаркетів NOVUS Катерина Цибур відзначила, що основні гравці продуктового ритейлу зберегли рівень продажів та своїх покупців, тому потреба у персоналі порівняно із довоєнним часом навіть дещо зросла. Наприкінці 2023 року NOVUS Україна відкрив сучасний логістичний центр, який об’єднав роботу 7 розподільчих центрів, тож питання добору та навчання персоналу для нього стало чи не найбільш нагальним для мережі. Наразі найбільше бракує комплектувальників, водіїв навантажувача та вантажників. "На більшість вакансій в Логістичний центр ми беремо працівників без досвіду роботи, всьому самі навчаємо або перенавчаємо. Залучаємо персонал на рівних умовах незалежно від віку, статі, досвіду. В нас вже працюють представники різних країн, і ми не виключаємо залучення до роботи трудових мігрантів. Майже 25% персоналу логістичного центру сьогодні — жінки. І ми прогнозуємо, що до кінця 2025 року кількість жінок, які будуть залучені в традиційних чоловічих професіях, зросте ще на 40%", — каже Катерина Цибур.

У мережі супермаркетів VARUS зауважують, що відчувають нестачу насамперед лінійного персоналу: касирів, пекарів, вантажників. "Кількість відгуків на такі вакансії суттєво зменшилась за останні 1,5 роки. Тому ми шукаємо різні підходи до мотивації працівників, запустили програми перекваліфікації персоналу", — відзначив у матеріалі для "ДС" керівник відділу по роботі з персоналом Фелікс Матюшин. Зараз у VARUS близько 35 жінок обіймають посади, на які раніше в основному брали чоловіків. В компанії працюють як над кар’єрним розвитком всередині мережі, так і над соціалізацією ветеранів, а також навчанням людей, що втратили роботу. Так, більше року VARUS спільно з ПРООН та урядом Німеччини впроваджував програму навчання й працевлаштування українців. При цьому Матюшин зауважує: "Укріплюється тренд на брак кваліфікованих кадрів, тоді як частка людей, особливо молоді, з мінімальним досвідом роботи або взагалі без такого навпаки зростає".

Проблема дефіциту кадрів актуальна і для банківської сфери. Так, начальниця Управління з розвитку бренду роботодавця ПУМБ Світлана Тихоненко в коментарі "ДС" підкреслила, що перенавчання жінок не зможе задовольнити усі потреби сектору. "Є певні технічні спеціальності, де ми можемо залучати ще більше жінок (до прикладу, IT-фахівці), однак, на нашу думку, є професії суто чоловічі — інкасатор, водій-інкасатор тощо. Хоча деякі банки починають зміни і в цьому напрямку", — розповіла Тихоненко. 

З гострою нестачею кадрів стикаються і транспортні компанії. На популярних сайтах з працевлаштування вже зараз можна знайти чимало вакансій, де роботодавці пропонують безоплатне навчання на право керування вантажівками для жінок.

У Миколаєві на маршрути почало виходити менше автобусів через мобілізацію водіїв, скаржився міський голова Олександр Сєнкевич. "Київський метрополітен" вимушено збільшив інтервали руху між потягами, оскільки через міграцію та призов до війська не вдається заповнити 15% вакансій. У "Київпастрансі" дефіцит кадрів сягає 27%, підприємство заявляє про гострий дефіцит фахівців робітничих професій.

Страждає від нестачі фахівців і будівельна галузь. За два роки кількість офіційно зареєстрованих працівників у будівельному секторі скоротилася на 100 тисяч – до майже 300 тис. осіб, свідчать дані Конфедерації роботодавців України. Нестача робітників на будівельних майданчиках сягає 40%. Проведене Конфедерацією будівельників України опитування свідчить, що у цих умовах 90% будівельних компаній почали активніше наймати жінок. Більше половини будівельних компаній перекладають обов’язки дефіцитних спеціалістів на інших співробітників, а 10% планують залучати робітників із-за кордону. Регіональні компанії вже почали залучати трудових мігрантів.

На дефіцит кадрів через мобілізацію працівників-чоловіків скаржаться і фармацевтичні компанії. "Ми відчуємо дефіцит кадрів, особливо це стосується чоловіків… Не вистачає комплектувальників, вантажників, електрозварювальників, слюсарів-ремонтників, водіїв вантажних автомобілів, інженерів. На ринку праці на сьогодні практично немає жінок за цими спеціальностями", – розповідала HR-директорка фармацевтичної компанії "Фармак" Вікторія Кондрашихіна.

Машиністки, трактористки та тілоохоронниці. Як пропонує вирішувати проблему влада

Найм жінок та осіб, які працюють дистанційно, наразі основні шляхи, якими намагається розв’язати проблему кадрового голоду бізнес. Водночас, як свідчать оцінки Національного банку, залучення ветеранів та осіб з інвалідністю, набутою до війни, поки що незначне.

Між тим рівень безробіття серед населення працездатного віку залишається вищим, ніж до початку війни. За оцінками НБУ, минулого року він сягав 18,2% і в найближчі роки перевищуватиме показники до повномасштабного вторгнення. Передусім, це пов'язано зі змінами в структурі економіки, зовнішньою та внутрішньою міграцією, нерівномірним за регіонами та галузями відновленням, а відтак – поглибленням невідповідності потреб працедавців і навичок працівників. "Нам зараз потрібно приділити більше уваги програмам перекваліфікації українців, які залишаються в тилу, на професії, які мають максимальний попит. В першу чергу мова йде про жінок, які вже сьогодні опановують колись суто "чоловічі" професії. Наприклад, тілоохоронців, водіїв вантажівок, автобусів або навіть тракторів – такі зараз реалії ринку праці", – розповідала віцепрем'єр — міністр економіки Юлія Свириденко, переконуючи Європейський банк реконструкції та розвитку профінансувати такі програми.

Можливості держави допомогти безробітним опанувати нову професію обмежені. За даними Мінекономіки, від початку 2024 року 10 тисяч українців отримали ваучер на навчання новій професії або підвищення кваліфікації за державний кошт. Втім, більшість з них обрали не найбільш дефіцитні професії (2589 – медсестринство, 1147 – професію кухаря, 665 – роботу у дошкільній освіті).

Серед позитивних зрушень у цьому напрямку – ініціатива Skills Alliance, яку підтримали уряди України, Німеччини та майже 50 країн, донорів, міжнародних партнерів та представників бізнес-спільноти. Очікується, що цей проєкт протягом наступних трьох років дасть можливість перекваліфікації чи кваліфікації понад 180 000 людей, передусім молоді, ВПО та жінок. На ці потреби планують виділити 700 млн євро, але коли ця програма запрацює – наразі невідомо.

Бізнес може заповнити дефіцит кадрів, "інвестуючи в інклюзію у широкому сенсі", набираючи на роботу внутрішньо переміщених осіб (ВПО), ветеранів, а також людей з інвалідністю та осіб старшого віку, вважає перша заступниця міністра соціальної політики Дарина Марчак. "У нас 3 млн ВПО працездатного віку, які не працюють. У нас буде приблизно 1 млн ветеранів, які повернуться з фронту і захочуть працювати. Нам потрібно буде дати їм можливість працювати або садити на постійну соціальну допомогу. У нас є близько 3 млн людей з інвалідністю, які також потребують допомоги або місць на ринку праці", – розповідала посадовиця.

За даними Мінсоцполітики, станом на сьогодні в Україні працевлаштовано трохи більше 450 тис. людей із інвалідністю із 2,7 млн. При цьому близько 1,5 млн з них мають третю групу інвалідності і не потребують особливих пристосувань робочих місць. Водночас у міністерстві визнають, що держава наразі недостатньо заохочує роботодавців працевлаштовувати осіб з інвалідністю.

Втім, жінки та люди з інвалідністю навряд чи зможуть повністю замінити чоловіків у металургії, на транспорті чи у будівництві з об'єктивних причин. У державних структурах швидких можливостей для вирішення цієї проблеми не бачать, припускаючи, що диспропорції на ринку праці зберігатимуться, що своєю чергою негативно позначиться на відновленні економіки України. Там сподіваються, що після завершення війни ситуацію допоможе вирішити повернення мігрантів (або ж притік нових) та залучення ветеранів до цивільного життя. Проблему ж, яка існує тут і зараз, передусім вирішуватиме бізнес.