Привид антрациту. Хто в Україні купує білоруський вугілля, якого не існує
Сотні тисяч тонн кам'яного вугілля і антрациту, експортований з Білорусі в Україну, дезинтегрировались в момент перетину державного кордону.
Україна, в 2014 р. разом втратила всі свої родовища антрациту і значну частину кам'яного вугілля, тепер змушена закуповувати їх у великій кількості за кордоном. В тому числі навіть у агресора, який, власне, наші родовища і захопив. Гордість поступилася місцем необхідності зберегти економіку.
Сьогодні ситуація на вугільному ринку така, що для нього характерний великий обсяг "сірих" операцій - як з невстановленими партнерами, так і проходять повз якого-небудь державного обліку. Іноді виявити такі угоди стає можливим, тільки порівнявши статистику зовнішньої торгівлі різних країн. Ось, наприклад, як статистика оцінює торгівлю вугіллям між Білоруссю та Україною.
Не видобутий і не ввезений, але проданий і поставлений
Дані білоруського державного статистичного відомства (Белстат) про торгівлю вугіллям свідчать: у 2017 р. білоруський експорт (продаж) кам'яного вугілля в Україну склав 0,6 тис. т на суму $63 тис. У 2018-му - 588,5 тис. т на $50,3 млн (зростання поставок за рік - 980 разів). А ось дані по антрациту: у 2017 р. білоруський експорт антрациту в Україну склав 0,3 тис. т. В 2018-му - 102,2 тис. т на $8,8 млн (зростання поставок за рік - у 340 раз).
А ось дані Держстату України: у 2017 і 2018 роках з Білорусі в Україну вугілля взагалі не завозили. Тобто на 30-метрової "нічиєї землі" між кордонами Білорусі та України безслідно зникли 692 тис. т хорошого вугілля.
У цих цифрах взагалі багато прекрасного і дивного. Починаючи з того, що в Білорусі немає власних родовищ кам'яного вугілля і антрациту. Є тільки буре вугілля (близько 150 млн т), який трохи використовують у сільських котелень і підпільних самогонних заводах на Поліссі. Тобто вугілля взагалі не фігурує в білоруському енергетичному балансі, споживається хіба що на залізниці і в дрібних відомчих котелень.
Однак республіка активно купує кам'яне вугілля - в основному в Росії (1273,5 тис. т в 2018 р.) і Казахстані (374,9 тис. т в 2018 р.). І продає його іншим покупцям: крім України в 2018-му його у Білорусі активно купували країни ЄС (265,4 тис. т), в основному Польща (261,9 тис. т). Що до антрациту, то його Білорусь у 2018-му купила у Росії 173 тис. т. З яких 102,2 тис. т продала Україні.
Тобто з білоруським балансом по вугіллю все більш-менш зрозуміло. Незрозуміло, як так виходить, що величезна кількість вугілля з Білорусі в Україну виїжджає, але не в'їжджає. Або державне статистичне відомство "не помітило" понад 200 ешелонів з вугіллям, які перетнули північний кордон країни?
Донбаський слід
Офіційно Білорусь купує вугілля в Росії і Казахстану, але що реально знаходиться у вагонах, які перетинають кордон між РФ і РБ, зрозуміти буває складно. Ще в червні 2015 р. в українських та білоруських ЗМІ вперше з'явилася інформація про те, що з територій ДНР/ЛНР у великих кількостях вивозять вугілля, в тому числі на вантажівках з білоруськими номерами.
Тоді Спостережна місія ОБСЄ на російських прикордонних пунктах пропуску "Гуково" і "Донецьк" в Ростовській області повідомляла про численні факти вивозу вугілля з Донбасу до Росії. У звітах ішлося про "великій кількості вантажівок, які перетинають кордон в обох напрямках" і про "перевезення самоскидами вугілля із Луганської області в РФ, вантажівками, зареєстрованими в РФ і Білорусі". Там же згадувалося, що за тиждень кількість вантажівок з Білорусі зменшилася з 48 до 38 порівняно з попереднім тижнем.
Пізніше поставки вугілля з ДНР/ЛНР на ринок країн ЄАЕС стали постійними. У серпні 2018 р. білоруське інформагентство БелаПАН з посиланням на свої джерела повідомило, що з самопроголошених Донецької та Луганської народних республік кам'яне вугілля надходить у Польщу через Білорусь. Причому бізнес з реекспорту вугілля через Білорусь контролюють росіяни, що згадуються як "хлопці з Ростова".
Співрозмовник інформагентства так описував схему продажу донецького вугілля полякам: "По-іншому ти його ніяк не продаси, тому доводиться так возити. Вони добувають його в Україні, везуть в Росію і роблять його російським, а потім він вже як російський транзитом через Білорусь йде на Європу. Але деякі постачальники з Польщі не хочуть спонсорувати Донбас, тому іноді ще доводиться робити білоруські документи. А деякі просто везуть відразу ж з України в Білорусь, потім уже в Білорусі перевантажують в нові вагони і везуть у Польщу".
Цю схему розкривали і польські журналісти, наприклад Міхал Потоцький, який займався розслідуванням на цю тему близько року. За його словами, у Польщі цим бізнесом займаються невеликі приватні компанії із Зеленої-Гури, Кракова та Катовіце. "У деяких з них чисто польський капітал, але є й такі, у яких капітал сепаратистський. Деякі продають антрацит, найкращий сорт кам'яного вугілля, для промисловості, деякі реэкспортируют його далі на Захід, а деякі роблять з нього інші продукти. Білорусь у цій схемі - країна-транзитер", - писав Потоцький в польському виданні Dziennik Gazeta Prawna.
Зафіксований і такий факт: у 2017 р. представники ЛНР стверджували, що ведуть з офіційним Мінськом переговори про постачання вугілля. Проте тодішній віце-прем'єр Білорусі Володимир Семашко спростував цю інформацію.
Тепер джерела "ДС" в Білорусі стверджують, що ніколи не можна сказати точно, чий саме вугілля виявляється у вагонах на "вході" в країну - донбаський, кузбасский або взагалі казахстанський. "Всім їм торгують в Росії одні і ті ж фірми, вони і самі можуть не знати, що у них і де перемішалося", - сказав джерело.
По Україні без слідів
За інформацією Державної служби статистики України, в 2018 р. українські компанії купували кам'яне вугілля в країнах Євросоюзу, Африки та американського континенту, а також тільки в трьох країнах СНД - Казахстані, Молдові та Росії. Антрацит постачали з Росії, Великобританії, Німеччини, Польщі, Південної Африки. Причому найбільший об'єм кам'яного вугілля, так і антрациту в минулому році ввозився саме з Росії - відповідно 15,009 млн т на $1,8 млрд і 3,624 млн т на $387,3 млн.
Білорусі в цих даних немає. Виникає питання: чому куплений в Білорусі вугілля не залишає ніяких слідів в зовнішньоторговельній статистиці нашої країни? Поки відповідь вимальовується такий: поставками вугілля з Білорусі в Україну займаються українські компанії, які мають статус резидентів Білорусі, але білоруського капіталу у них немає.
При цьому у білоруських чиновників є "культ експорту", вони за нього відповідають безпосередньо перед президентом. Тому Белстат охоче записує весь вивезений з країни вугілля як експортований. У свою чергу, український Держстат не враховує його як імпорт, оскільки угоди йдуть між українськими компаніями, які полягають, скажімо, між українською і російською компанією, а Білорусь для них стає лише перевалочною базою.
Залишається останнє питання: хто саме купує в Білорусі вугілля для українських потреб? Є два головних споживача енергетичного вугілля. Перший - компанія ДТЕК Ріната Ахметова, і її представники заявляють, що не робили поставок вугілля з Білорусі і не мають ніяких білоруських компаній-контрагентів.
Другий - держкомпанія "Центренерго". Збіг чи ні, але в минулому році її намагалася приватизувати дивна білоруська компанія "Нефтебитумный завод". Її до конкурсу не допустили, і в підсумку приватизація не відбулася. Наступна спроба призначена на першу половину 2019 р.
За даними ЗМІ, "Центренерго" під маркою вугілля з ПАР купувала у російського партнера вугілля, видобуте в ОРДЛО. Тепер білоруська служба "Радіо "Свобода" у своєму розслідуванні висловлює припущення, що після того скандалу компанія змінила схеми поставки вугілля з ДНР/ЛНР, і тепер вони йдуть через білоруську територію.
Сюди можна додати, що головний український претендент на приватизацію "Центренерго" - компанія "Укрдонинвест", яку після Революції гідності придбав виходець з Донбасу Віталій Кропачов.
