Привид ядерної катастрофи. Чим насправді загрожують російські удари по інфраструктурі АЕС

Небезпека: версія The Guardian та Greenpeace

20 листопада британська газета The Guardian опублікувала статтю, в якій спробувала заглибитися в суть проблеми, що виникає через російські обстріли енергетичної інфраструктури України. По суті видання розповідає те саме, про що офіційні особи України попереджають весь світ із самого початку повномасштабного вторгнення: російські удари можуть призвести до "ядерного інциденту", який за масштабом можна порівняти з найсерйознішими атомними катастрофами (Три-Майл-Айленд, Фукусіма, Чорнобиль).

У статті йдеться про попередження, яке зробила екологічна організація Greenpeace. На думку її аналітиків, удари агресора спрямовані на електричні підстанції, які "мають вирішальне значення для роботи українських атомних електростанцій". А отже, є ймовірність, що реактори можуть залишитися без електроенергії та стати небезпечними. Видання цитує експерта Greenpeace Ukraine Шона Берні, який сказав: "Очевидно, що Росія використовує загрозу ядерної катастрофи як головний військовий важіль для перемоги над Україною. Але, роблячи атаки, Росія ризикує ядерною катастрофою в Європі, яку можна порівняти з Фукусімою у 2011 р., Чорнобилем у 1986 р. або навіть гірше".

Варто згадати заяву Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), що в результаті нещодавнього ракетного удару по енергостемі України було перерізано основні лінії електропередач від чотирьох підстанцій до трьох атомних електростанцій, а на Хмельницькій станції спостерігачі на місці "почули гучний вибух". Дві лінії електропередач у Рівному стали недоступними, а виробіток скоротився на шести з дев'яти діючих ядерних реакторів на трьох майданчиках.

Технічний аналіз кризи, проведений Greenpeace, показав, що є ризики пов'язані із тривалою втратою зовнішнього живлення реакторів. Для охолодження реактора та відпрацьованого палива потрібна електроенергія, стабільна подача якої під загрозою. На випадок втрати живлення на українських реакторах (як і на будь-яких інших у світі) є дизельні генератори, які забезпечують необхідне електропостачання. Пального для них достатньо на сім-десять днів. Але якщо воно не постачатиметься або електропостачання не буде відновлено, наслідки можуть призвести до ядерної катастрофи.

"Втрата функції охолодження на одному або кількох реакторах неминуче призведе до розплавлення ядерного палива та масштабного радіоактивного викиду, — вважають у Greenpeace. — На найбільший ризик наражаються люди й довкілля України, але є ймовірність, що серйозного впливу зазнає також значна частина Європи і не тільки".

Небезпека: версія українських експертів

"Ділова столиця" поговорила із кількома експертами з атомної галузі України. Не всі вони погодилися представитися публічно, але всі розповіли приблизно одне й те саме.

Насправді проблема складніша, ніж її описує Guardian. Ще в листопаді 2022 р., коли відбувся перший блекаут, українські атомники разом із Головним управлінням розвідки розробили алгоритм підготовки атомних енергоблоків до ракетних атак. Коли російські літаки знаходяться на пускових позиціях над Каспієм, є час підготувати енергоблоки. На цю справу навіть патент було оформлено. Але процедура не розголошувалася, поки нещодавно сам "Енергоатом" не почав повідомляти про зниження потужності реакторів перед ворожими ударами.

"Суть у тому, що навантаження на енергоблоки перед початком атаки зменшується. Тому що в листопаді 2022 р., коли вони працювали на повну потужність і коли сталося влучання в трансформаторні підстанції "Укренерго", ми моментально втратили 7,8 ГВт потужності, — розповіла "ДС" експерт з ядерної енергетики, співзасновник громадської організації "Антикризовий експертний ядерний центр України" Ольга Кошарна. — Атомні енергоблоки тоді були зупинені аварійним захистом, бо не було куди передавати електроенергію. Тоді українська енергосистема розпалася на частини".

Описаний вище алгоритм відтоді застосовувався під час усіх масованих ракетних атаках — негласно. Але потім сталося 26 серпня 2024 р., коли алгоритм не спрацював. Тоді, за даними МАГАТЕ, три енергоблоки Рівненської АЕС працювали у своєму енергетичному "острові". Хмельницька АЕС теж від'єдналася від енергосистеми України, і її енергоблок працював на Польщу.

Отже, того дня в енергосистемі на певний час залишилася лише Південноукраїнська АЕС. Частота мережі впала до 49 Гц, і атомні енергоблоки "не знали, що їм робити". Причина була нестандартна. Якщо відбувається влучання у відкритий розподільчий пристрій біля АЕС, то автоматично спрацьовує система аварійного захисту, яка зупиняє реактори. Це за регламентом. Але знизилася частота струму в мережі — і відмовили головні циркуляційні насоси, які перекачують воду для охолодження реакторів. А зупинка енергоблоку — це не миттєва дія, а дуже складний перехідний процес. Отже, зупиняти реактори довелося вручну з центрального пульта АЕС. То був дуже небезпечний момент. Міг відкритися запобіжний клапан першого контуру — і не закритися. Якби це трапилося, була б загроза аварії, аналогічної катастрофі на Три-Майл-Айленд у 1979 р. в США з розплавленням активної зони реактора. І ось чому. Якщо запобіжний клапан на першому контурі відкривається, то з реактора виходить вода, яка забирає тепло безпосередньо з ядерного палива (нагадуємо, що циркуляційні насоси не працюють). А якщо втрачено теплоносій — починається розплавлення активної зони. Але нам пощастило: у критичний момент клапан і відчинився, і закрився. Коли цей клапан спрацьовує, то звук дуже гучний, як вибух. Схожа ситуація була й на початку 2023 р., також внаслідок ракетних атак і також на Південноукраїнській АЕС.

На думку Ольги Кошарної, росіяни не битимуть ракетами безпосередньо по самих АЕС. Можливо, будуть завдавати ударів по відкритих розподільних пристроях. Хоча є й більш загрозливі варіанти, про які ми не будемо розповідати, щоб не допомагати ворогу.

Що ж до оцінок Greenpeace, що забракне пального для дизель-генераторів, які охолоджують реактори, то саме ці побоювання марні. Запасів дизпального більше, ніж задекларовано, вони продубльовані, є ще окремо мобільні генератори і так далі. Уся ця система була багаторазово посилена після аварії на Фукусімській АЕС.

МАГАТЕ як окрема загроза

Згідно з офіційним повідомленням, "Енергоатом" визначив сім ключових підстанцій для АЕС, які "є критично важливими для видачі потужності з атомних станцій" На них і мали б працювати експерти Міжнародного агентства з атомної енергії.

Але насправді, як розповіли експерти "Ділової столиці", місії МАГАТЕ базуються на майданчиках атомних станцій і майже не бачать, що відбувається з трансформаторами на 750 кВ. Тобто вони туди преріодично приїжджають — але не більше.

Та й сам факт присутності місій МАГАТЕ на українських АЕС насправді дуже сильний чинник небезпеки. Міненерго України закликає журналістів та експертів не публікувати інформацію про те, коли і який енергоблок АЕС пішов на ремонт чи вийшов з ремонту, яких заходів вживають для захисту АЕС та інфраструктури від обстрілів… Але вся ця інформація безпосередньо стікається до Секретаріату МАГАТЕ, де повно росіян, а потім ще й відкрито публікується в зведеннях агентства.

"Україна має досвід запобігання витокам інформації з ключових питань захисту енергосистеми України, протоколу балансування працюючих на енергомережу енергоблоків АЕС під час ракетних атак, відповідного таймінгу технологічних операцій і переключень. Така інформація ніколи не була доступною, зокрема й для МАГАТЕ, а після ураження енергосистеми 23 листопада 2022 р., є вкрай критичною для виживання, — каже колишній співробітник Південноукраїнської АЕС та колишній радник президента "Енергоатому" Георгій Балакан. — Заявлена присутність сторонніх як біля АЕС, так і в на суміжних підстанціях системи "Укренерго" робить украй вразливими наші захисні споруди першого і другого рівня, системи управління високовольтними вимикачами, системи власних потреб і стан електричних полів".

Присутність експертів МАГАТЕ на об´єктах критичної інфраструктури не може розглядатися як фактор стримування атак. Водночас інформація про заходи пасивного захисту, які показали результат на практиці, дуже цікавлять РФ для підвищення ефективності атак.

Проблема полягає в тому, що Україна не має механізмів контролю — ані складу фахівців МАГАТЕ, ані даних, що надходять від них по закритих від нас протоколах кібербезпеки. З таким успіхом можна встановити в межах цих АЕС телевізійні камери промислового нагляду і транслювати всі зміни у прямому ефірі.

Отже, російські повітряні атаки справді становлять серйозну загрозу для наших АЕС, однак українські аналітики, схоже, мають більш докладну інформацію про характер небезпеки.