Привіт від Трампа. Чому нафта дешевшає, коли повинна дорожчати
Падіння, не стало несподіванкою
Понеділок, 5 листопада, розпочався з падіння цін на нафту на біржах усього світу. Так, за даними Лондонської біржі ICE, січневі ф'ючерси на нафту марки Brent впали на 0,26%, до $72,64 за барель. За даними американського агентства EIA, ф'ючерси WTI опустилися до $63,69, що на $3,64 менше, ніж тижнем раніше.
Однак саме по собі падіння почалося раніше. Ще у четвер, 1 листопада, нафту Brent впала в ціні вперше з 22 серпня до $72,84. На наступний день на торгах ціни на нафту відновили мінімальні значення з кінця серпня. Вартість січневих контрактів на сорт Brent опускалася до $72,46 за барель - найнижчого з 21 серпня рівня. Всього ж з початку жовтня Brent і WTI втратили в цілому більше 15% своєї вартості.
Нинішнє зниження цін пов'язане з двома факторами. Перший - побоювання, що попит на нього скоротиться через торгового конфлікту між США і Китаєм. Інший - очікування набрання чинності другий частини американських санкцій проти Ірану. Найбільші споживачі нафти в світі були заспокоєні обіцянками країн ОПЕК і Саудівської Аравії забезпечити ринок потрібною кількістю нафти і запобігти падіння пропозиції. Тобто заздалегідь підготувалися всі, кому треба, - зробили запаси (завдяки чому ціни на нафту росли), і тому введені, нарешті, санкції ніяк не вплинули на ринок.
Нагадаємо, що США відновили дію санкцій проти Ірану у понеділок, 5 листопада. Вони стосуються експорту іранської нафти і банківського сектора. Раніше держсекретар Майк Помпео говорив, що економічні обмеження будуть введені проти більш ніж 600 фізичних і юридичних осіб Ірану. Але в результаті в санкційний список США по Ірану потрапили понад 700 фізичних осіб, компаній, морських і повітряних суден, включаючи найбільші банки і компанії, що займаються експортом нафти.
Експерти прогнозують, що поставки іранської нафти на світовий ринок впадуть приблизно на 1-1,5 млн барелів на добу. Тим часом влада США нададуть окремим країнам дозволу продовжити закупівлі іранської нафти і після введення санкцій. За даними джерел агентства Bloomberg, мова йде про восьми країнах, в число яких входить Індія, один з основних покупців нафти в Ірану. Також послаблення буде зроблено для Туреччини: Вашингтон всіляко намагається зберегти залишки хороших відносин з Анкарою. А значить, санкції все ж будуть "неповноцінними".
Видобуток нафти в країнах ОПЕК виросла до максимуму з листопада 2016 р. слідом за зростанням виробництва в Саудівській Аравії та Лівії, яке компенсувало зниження поставок з Ірану. 15 країн ОПЕК збільшили видобуток на 430 тис. барелів на добу (б/с) в жовтні, до 33,33 млн б/с, що на 10 млн б/д вище порівняно з 2010 р. Одна тільки Національна нафтова компанія Абу-Дабі планує збільшити свої потужності до 4 млн б/с до кінця 2020-го та до 5 млн б/с до 2030 р. Зараз її виробництво чорного золота становить трохи більше 3 млн б/с.
На світовому ринку зростання видобутку нафти наклався на зниження рентабельності нафтопереробки і загальне уповільнення економічного зростання. Тобто зниження попиту на нафту. У такій ситуації зниження цін повинно було статися взагалі безвідносно ситуації з Іраном.
Санкції: повернути і посилити
Нагадаємо, минулого літа президент США Дональд Трамп обрушився з різкою критикою і звинуваченнями на Хасана Роухани, голову Ірану. Трамп у своєму Twitter писав: "Навіть не думайте про те, щоб знову загрожувати США. Інакше на вас звалиться біди, рівних яким мало хто відчував в історії людства". На ці загрози відповів іранський генерал-майор Касем Сулеймані, який попередив Трампа про те, що у випадку війни з його країною, Америку чекають дуже несприятливі наслідки: "Ми поруч там, де ви навіть не можете собі уявити. Якщо ви почнете війну, то ми її завершимо".
Дональд Трамп після цього, напевно, уточнив на карті де знаходиться Іран (раптом дійсно поруч), після чого вирішив відновити дію санкцій, ввівши обмеження проти нафтового сектору країни. Причому на цей раз санкції стали суворішими, ніж були в минулому.
Відновлення пакету санкцій США проти Ірану співпало з річницею захоплення американського посольства в Тегерані воно сталося в 1979 р. у ході Ісламської революції. У країні пройшли пам'ятні мітинги, присвячені цій події, а верховний лідер аятолла Хаменеї виступив із загальнонаціональним заявою.
"Мета американських санкцій - калічити і стримувати економіку Ірану, але в реальності результатом стало прагнення країни до самодостатності", - сказав Хаменеї співвітчизникам. - Вже 40 років триває протистояння між Америкою і Іраном, і наш ворог зробив чимало кроків - від ведення військової та економічної боротьби до війни з допомогою ЗМІ... Головне завдання Сполучених Штатів у всьому цьому - знову домогтися домінування, яке було в період тиранії шаха. Але цього не буде".
Варто, втім, помітити, що американський президент ніколи не вимовляє загрозу тільки один раз. У випадку з санкціями проти Ірану вперше Дональд Трамп оголосив про їх відновлення ще на початку травня, голосно розірвавши "ядерну угоду" (так званий "Спільний комплексний план дій", СВПД), яка була підписана ще в 2015 р. В тій угоді брали участь Іран і "група шести" в особі Росії, Великобританії, Китаю, США, Франції та Німеччини. У відповідності з ним Іран зобов'язався обмежити свою ядерну програму в обмін на скасування міжнародних санкцій, тобто точно такого ж заборони на продаж нафти.
Однак на практиці нове введення антиіранських санкцій сильно затягнулося, що дало час на підготовку всім учасникам конфлікту. Залишалося місце і для дипломатичних маневрів. Наприклад, 3 листопада, за два дні до введення нових санкцій, Дональд Трамп заявив, що США готові до укладення нової угоди з Іраном на більш жорстких умовах: "Наша мета - змусити режим зробити чіткий вибір: або припинити своє зловмисне поведінку, або продовжувати шлях до економічної катастрофи".
У перекладі з трамповского мови на дипломатичний це означало, що Білий дім готовий не вводити санкції, якщо в Тегерані відмовляться від своїх ядерних амбіцій не навмисно, а насправді. Що цілком логічно: США, як найбільший споживач, зазвичай більше всіх страждають від зростання цін на нафту.
Посварить Іран Америку з Європою?
Свавілля Дональда Трампа, взявся самостійно розірвати "ядерну угоду", викликало заперечення європейських партнерів США. Вони-то з Іраном успішно торгували і не хотіли втрачати гроші заради того, щоб американський президент зайвий раз відчув себе господарем світу.
Так що європейці вирішили обійти обмеження, що вводяться Вашингтоном. Вже в травні ЄС та Іран створили робочу групу з питань нафтової торгівлі. Після цього, протягом усього літа та вересня-жовтня, структури Євросоюзу наполягали на необхідності збереження для компаній з країн ЄС можливості фінансових операцій з Тегераном і нафтового експорту з Ірану.
Зокрема, в Брюсселі нагадували, що іранська ядерна угода була одноголосно схвалена радою безпеки ООН і має вирішальне значення для ядерного нерозповсюдження та безпеки Європи, а також країн за її межами. Представники Європейської комісії (уряду ЄС), у свою чергу, заявляли, що працюють над мінімізацією шкоди від санкцій для європейських компаній, які хочуть вести бізнес з Іраном і в Ірані.
Після цього глава американського Держдепу Майк Помпео заявив, що Вашингтон не дозволить компаніям з Євросоюзу вести бізнес одночасно і з США, і з Іраном. Так він відповів на питання журналіста, чи не припинять деякі європейські компанії співпраця з США через іранських санкцій. "Європейським компаніям буде дозволено вести бізнес і з США, і з Іраном", - сказав Помпео.
Тепер же президент Ірану Хасан Роухани заявив, що Тегеран буде торгувати своєю нафтою всупереч санкціям з боку США. "Ми будемо продавати нашу нафту, щоб прорвати санкції", - підкреслив Роухани. Майбутнє тепер залежить від того, наскільки серйозно націлений на Іран "прорив" санкцій, і готові їй допомогти в цьому європейці. Якщо така допомога дійсно буде мати місце, то світ може очікувати торгова війна куди серйозніше, ніж обмін митами між США і Китаєм.
Україні у всій цій ситуації залишається лише спостерігати за подіями - воно прямо не зачіпає. Але якщо європейці дійсно посваряться з американцями через Ірану, Україна може щось виграти. Адже обидва табори почнуть активно шукати собі нових союзників у регіоні.
