Річний тариф на газ. Як і скільки нам доведеться платити

Річний тариф на поставку газу населенню був введений Національною комісією, що здійснює держрегулювання в сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) 7 квітня цього року. Він передбачає, що споживачі будуть отримувати газ протягом року — з 1 травня 2021-го по 30 квітня 2022 р. включно — за стабільною ціною, яку встановить постачальник для своїх клієнтів.

Минулого тижня, згідно з вимогами нормативного законодавства, компанії — постачальники газу для населення почали оголошувати ціни, за якими вони будуть продавати його населенню в рамках річних контрактів. Однак розліт між найдешевшими і найбільш дорогими тарифами виявився дуже значним — майже в два рази: від 7,88 грн за 1 куб. м (з ПДВ) до 13,5 грн. Чому ж багато сайтів пишуть, що за газ треба буде платити приблизно від 10 грн за куб. м і вище? Справа в тому, що до ціни газу як ресурсу потрібно додати витрати на його транспортування, які залежать від обсягу споживання абонента за минулий рік і від тарифу облгазу, на території якого проживає українець.

Постачальникам газу заборонено протягом року підвищувати ціни за річним тарифом, вони можуть тільки знизити їх, якщо захочуть.

Клієнти будуть платити тільки за фактично спожитий обсяг газу за фіксованою ціною свого постачальника. Річні ціни на газ поширюються також і на одержувачів пільг і субсидій.

Такі контракти ще в минулому році вводив для своїх споживачів "Нафтогаз України" — для тих, хто уклав договір на поставку газу до 1 серпня 2020 р. ціна протягом року становить 4,73 грн за 1 куб. м. Однак потім, з наближенням опалювального сезону, "Нафтогаз" став піднімати ціни: з 16 вересня вартість кубометра в рамках річного пакета збільшилася до 5,24 грн, а з 1 листопада — до 6,45 грн. Однак кількість охочих купувати газ із зафіксованою відразу на цілий рік ціною була невелика.

Всі побутові споживачі будуть переведені на покупку газу за річними контрактами у своїх компаній-постачальників автоматично — не потрібно писати ніяких заяв або дзвонити менеджерам свого продавця газу. Про це ще на початку березня заявляв прем'єр-міністра Денис Шмигаль. Уряд тоді ініціював такі зміни, щоб споживачі не відчували різкого підвищення цін у період опалювального сезону, і, як наслідок цього, не звинувачували владу.

Ввести річні контракти український уряд підштовхнуло зростання цін минулої зими — в кінці грудня 2020 р. компанії стали декларувати тарифи на майбутнє: і якщо в грудні вони були на рівні 5,95-9,05 грн за куб. м, то вже в січні — 6,99-10,8 грн за куб. м. При цьому на лютий очікувалися ще більші розцінки. Для порівняння: в серпні 2020 року ціни на газ для населення в залежності від компанії-постачальника коливалися від 3,24 до 4,7 грн за 1 куб. м (з ПДВ) .Через зростання цін взимку споживачі обурилися і вийшли на акції протесту, стали перекривати дороги. Чи то через це, чи то з інших політичних міркувань, Кабмін з 1 лютого ввів фіксовані ціни на газ для всіх без винятку побутових споживачів — не вище 6,99 грн за 1 куб. м (з ПДВ) до 31 березня.

Однак Кабмін не міг і далі утримувати ціну на фіксованому рівні — це суперечить його рішенням про відкриття ринку газу для населення, і, до того ж, таке втручання держави в ринкові механізми ціноутворення викликає протест з боку МВФ.

Отже, уряд вирішив перевести всіх українців відразу на річні контракти. А автоматичний переведення всіх побутових споживачів на річні ціни зроблений з урахуванням інертності населення — далеко не всі користувачі газу, переважна більшість яких сьогодні оплачують його за місячними цінами, захотіли б (або змогли) витрачати час на зміни контрактів, щоб отримати стабільні річні ціни. Підтвердженням інертності є і той факт, що більшість абонентів в опалювальному сезоні, що завершився, не змінили постачальника, хоча "Нафтогаз" весь цей час пропонував помітно менші тарифи, ніж у переважної більшості конкурентів.

Річний тариф не означає, що абсолютно всі споживачі будуть купувати газ за фіксованою ціною протягом 365 днів в обов'язковому порядку. Абоненти за бажанням зможуть перейти на місячні тарифи своїх постачальників, які будуть і переглядатися з відповідною періодичністю. Для цього не потрібно буде укладати новий контракт — досить буде повідомити своєму постачальнику про намір перейти на місячний тариф по електронній пошті, в месенджер або письмово.

НКРЕКП також передбачила, що споживачі, які перейшли на місячні тарифи, зможуть повернутися назад на річні, проте за умови, що на це дасть згоду постачальник.

Згідно з результатами моніторингу "Газправди" найнижчі ціни на річні контракти запропонувала компанія ДП "Евода Трейд" комунального підприємства "Луцькводоканал" — 7,88 грн за 1 куб. м (тут і далі — з ПДВ). Примітно, що місячні ціни на газ на травень цього року компанія встановила на такому ж рівні.

У газопостачальної компанії (ГК) "Нафтогаз України", яка займає близько 13% ринку побутових споживачів, річна ціна складе 7,96 грн за кубометр. Місячна на травень - ще не відома, але з початку року і по квітень включно вона становила 6,86 грн за 1 куб. м.

Найбільший постачальник газу — компанія "Йе Енергія" і близько 20 регіональних компаній-постачальників, які працюють під єдиним брендом "Твій Газзбут", встановили однаковий тариф — 7,99 грн. Така ж ціна в пропозиції газу від компаній і в місячному тарифі.

Найвищі ціни на річні контракти — 13,5 грн за 1 куб. м — у Чернівецькій, Житомирській та Херсонській обласних енергопостачальних компаній. При цьому у першій із зазначених компаній місячна ціна на травень становить 8,5 грн (з урахуванням ПДВ, торгової націнки постачальника і вартості транспортування), у двох інших — 10,5 грн (з урахуванням ПДВ та торгової націнки постачальника, але без урахування вартості послуг з транспортування).

Напрошується висновок, що компаніям, що встановили занадто високі тарифи, буде важко утримати споживачів, тому як зараз українці можуть вільно вибирати постачальника (раніше "ДС" публікувала відповідну інструкцію ). Почасти це, безумовно, правда, адже не найбільші компанії, у яких менше можливостей прогнозувати майбутні котирування газу, перестрахувалися і виставили занадто високий цінник (див. нижче, які проблеми їх можуть очікувати в недалекому майбутньому). Однак поки рано говорити про які-небудь катастрофічні наслідки: адже побачивши ціни більш обізнаних учасників ринку, вони можуть трохи скорегувати розцінки або спробувати конкурувати за допомогою місячних тарифів. Хоча в силу згаданої вище інертності споживачі навряд чи масово переходитимуть з тарифного плану, обраного за замовчуванням, тобто не буде масового рішення абонентів змінити постачальника.

Примітно, що в.о. міністра енергетики Юрій Вітренко ще в лютому цього року заявляв — річні контракти на поставку газу населенню можуть стати тим ринковим механізмом, який дозволить уникнути підвищення цін на газ вище встановленої урядом планки в 6,99 грн за 1 куб. м. Однак за фактом домогтися цього не вдалося.

Андріан Прокіп, експерт з питань енергетики Українського інституту майбутнього, назвав очікуваними тарифи від газопостачальної компанії "Нафтогаз" і великої групи постачальників ("Йе Енергія" і 20 компаній). Якби державна компанія "Укргазвидобування" продавала газ українського видобутку за ціною, наприклад, "хаб мінус", тарифи могли б бути нижче. "Але в тих умовах, які склалися, ціни відповідають моїм очікуванням", — сказав він.

Що стосується можливого зниження цін на річні контракти в майбутньому (нагадаємо, що порядок продажу це допускає), то поки прогнозувати подібне складно. Андріан Прокіп зазначив, що в цьому році на європейському ринку, на відміну від минулих років, коли котирування падали вже з середини березня, вони досі ростуть. "Якщо виходити з імпортного паритету, то, умовно кажучи, немає підстави для зниження ціни", — сказав він.

"Нафтогаз" зазначив, що основним чинником подорожчання газу в Україні стало зростання цін на ресурс в Європі — на травень вони досягли еквівалента майже 9 грн за куб. м. А у цього підвищення цін три причини: збільшення попиту через холодний квітень, низькі запаси газу в сховищах (удвічі менше, ніж у минулому році) і зростання плати на емісію СО2 в Європі.

Треба відзначити і фактор для можливого зниження ціни — це вартість газу українського видобутку від державної компанії "Укргазвидобування". Його держкомпанія продає як "спорідненій" ГК "Нафтогаз" (входить до групи "Нафтогаз"), так і приватним компаніям. Однак згідно з чинним порядком "Укргазвидобування" може продавати приватним компаніям газ не дорожче, ніж вона його реалізує ГК "Нафтогаз". Таким чином, саме контракти з продажу газу від однієї держкомпанії — інший держкомпанії є нижньою межею для оптової ціни на ринку. Тому єдиний спосіб домогтися зниження вартості газу для підприємств (а потім — і побутових споживачів) — це знизити ціни продажу ресурсу "Укргазвидобування".

Засновник "Ліги антитрасту" Агія Загребельська вважає, що впровадження річних контрактів на газ може привести до відходу з ринку невеликих постачальників. За її словами, щоб виконати умови щодо постачання газу населенню протягом цілого року за фіксованою ціною, компанії повинні або знати, за якою ціною вони зможуть купити газ в майбутньому, або укласти контракти на його покупку завчасно.

Інформацію про майбутні ціни може знати "Нафтогаз", який продає газ українського видобутку. Також, на думку Загребельської, це може знати і компанія "Йе Енергія" Дмитра Фірташа, яка уклала в кінці березня з "Нафтогазом" контракт на закупівлю газу для поставок населенню за річними контрактами. Сумарно "Нафтогаз" і "Йе Енергія" контролюють 78% ринку побутових споживачів.

Тому всі інші компанії, крім "Нафтогазу" і "Йе Енергії", повинні враховувати цінові коливання і закладати в тариф істотно вищі ризики. А значить, і ціни у них повинні бути вище. А більш високі тарифи створюють ризики, що побутові споживачі будуть шукати постачальників з більш низькими цінами і почнуть переходити до того ж "Нафтогазу" або газзбутів під брендом "Твій Газзбут".