Обмеження ціни на газ. Чим ризикує Європа і як програє Росія

У Європейському Союзі домовилися встановити верхню межу цін (прайскеп) на природний газ на рівні 180 євро за МВт-г (приблизно $2002 за 1000 куб. м). Задекларована мета — застрахувати споживачів від надмірних цінових стрибків на стратегічно важливий ресурс. "Ці регуляторні правила покликані обмежити випадки надзвичайно високих цін на газ в ЄС, які не відображують світові ринкові ціни, і водночас гарантувати безпеку постачання та стабільність на фінансових ринках", — пояснили у Раді ЄС рішення, ухвалене міністрами енергетики 19 грудня.

Так званий "механізм коректування ринку" буде активуватися з 15 лютого за одночасного виконання таких умов:

• на хабі TTF (Нідерланди) три робочі дні ціна ф´ючерсів на наступний місяць перевищує 180 євро/МВт-г;
• цей прайс на 35 євро вищий за базову ціну на скраплений природний газ (СПГ) на світових ринках за той самий період.

Важливо, що це вичерпний перелік умов і угоди на день наперед не підпадають під обмеження. До того ж передбачено можливість зняття прайскепу, якщо він призведе до значного дефіциту газу в Європі або завадить торгівлі на європейських хабах.

Чи буде застосовуватися механізм? Можливо, але не часто. На графіку, оприлюдненому Єврокомісією, бачимо котирування газу на місяць наперед. Зараз ціна нижча за майбутню "стелю" на десятки євро, а вищою вона була — тільки кілька місяців улітку-вересні цього року.

Газові ціни на хабі TTF, євро/МВт-г

Чому ж європейці встановили таку високу планку і лише після кількамісячних дебатів? На це є кілька причин. І пов´язані вони з оцінками можливого впливу прайскепу на споживачів газу в самому ЄС, а також на постачальників ресурсу, включно з Росією. Розглянемо ці фактори.

Європейський вимір: обсяги і ціни

Передусім таке регулювання на рівні ЄС частково порушує ринковий принцип ціноутворення. Це може відлякати продавців та спричинити нестачу ресурсу на континенті. "Щойно ми запроваджуємо щось, що нагадує картель споживачів, результат, як показує досвід світової економіки, подвійний: перше — будуть виникати дефіцити (тобто газ піде на інші ринки, туди, де вигідно), друге — ціни підвищаться, а не знизяться. От що ми матимемо від цієї ініціативи в Європі", — вважає нафтогазовий експерт Михайло Крутіхін.

Власне це й було предметом занепокоєння євробюрократів, які, нагадаємо, спершу планували виставити цінову стелю на захмарних 275 євро за МВт-г (2884,75 євро за 1000 куб. м), причому за умови що цей прайс перевищуватиме на 58 євро світові котирування СПГ (і все це протягом двох тижнів).

Але такий острах може бути перебільшеним з огляду на основну причину аномально високих газових цін у Європі півроку тому. Це недружні дії Росії, яка зменшила прокачку на континент: з травня поставки через газопровід "Ямал — Європа" обнулилися, а через "Північний потік" кратно скоротилися, поки той зупинився у вересні (наприкінці місяця його взагалі підірвали). Агресор тоді розкачав європейський ринок, бо мав на ньому значну частку. Однак тепер все змінилося. Якщо в 2021 р. поставки з Росії становили понад 40% газового імпорту до ЄС, то вже у вересні 2022 р. — 9%, а станом на зараз — близько 7%. Росія стратегічно програла найбільший ринок збуту для свого природного газу, а отже й можливість сильно впливати на європейські біржі у майбутньому.

Газовий імпорт ЄС і Великої Британії з Росії за маршрутами у 2021-2022 рр., млн куб. м

"Північний потік" (синій), Україна (чорний), "Ямал-Європа" (сірий), "Турецький потік" (червоний)

Це не означає, що в європейців не буде серйозних проблем. Їм доведеться жити з високими цінами на природний газ ще кілька років (поки не стануть доступними додаткові обсяги ресурсу з США і Катару) і зазнавати економічних втрат внаслідок російського нападу на Україну (за оцінками Bloomberg, здорожчання енергоносіїв вже коштувало ЄС $1 трлн). Але континент не "замерзне". Хоча СПГ коштує дорого, його поставки більш-менш налагоджені, становлять вже третину імпорту, а головне — більш прогнозовані, ніж настрої "Газпрому". Вартість ресурсу залежатиме від кон´юнктури на світовому ринку, особливо від того, чи збільшить попит на СПГ Китай (що ймовірно на фоні пом'якшення Пекіном ковідних обмежень). Нагадаємо, що ЄС також імпортує значні обсяги блакитного палива з Норвегії та Алжиру і трохи з Азербайджану — по трубах і переважно за довгостроковими контрактами.

Для повної картини, варто сказати, що Європа на фоні нарощення імпорту СПГ активно скуповувала російський трубопровідний газ до літа 2022 р. і увійшла в цей зимовий період із заповненими сховищами. Наступного року таких великих потоків з РФ не буде. Тому переживання щодо можливого браку ресурсу в майбутньому не позбавлені сенсу. Та зрозуміло одне — фактор Росії не буде вже визначальним, а продавці СПГ (які поступово заміняють "Газпром") навряд чи відвернуться від європейців через прайскеп. "Враховуючи те, що обмеження було встановлено значно вище, ніж поточні та звичайні ціни на газ, ми не віримо, що це призведе до скорочення поставок або загострення дефіциту газу в Європі", — зазначають аналітики глобальної платформи Natural Gas World.

Наш прогноз також полягає у тому, що у ЄС буде достатньо газу й наступної зими. Так само як і цього опалювального сезону — про що ми писали, ще у вересні, відразу після підриву "Північних потоків".

Крім того, в Євросоюзі були занепокоєння, що обмеження цін на природний газ можуть призвести до збільшення попиту на нього, а отже й дефіциту — з усіма негативними наслідками. Але використання цього ресурсу на континенті, особливо в промисловому секторі, вже скоротилося за прайсу 100-130 євро/МВт-г (1049-1364 євро за 1000 куб. м), до того ж ЄС виконує програму зменшення споживання газу на 15% з серпня 2021 г. до березня 2022 р. Тож на рівні цінової стелі у 180 євро за МВт-г підвищення попиту на нього вкрай малоймовірне.

Російський вимір: видобуток і доходи

Як ми згадували, Росія швидко втрачає європейський ринок збуту природного газу. На відміну від нафти, абсолютну більшість об´ємів цього палива країна-агресор експортує за кордон не морем, а трубопроводами, орієнтованими переважно на Європу. Тому різке скорочення поставок у західному напрямку неминуче призводить до падіння видобутку і експорту газу загалом. Це підтверджується статистикою "Газпрому". Так, з 1 січня по 15 грудня поточного року російський монополіст видобув газу на 19,6% , або на 96,3 млрд куб. м, менше, ніж за відповідний період торік. При цьому експорт у країни "дальнего зарубежья", куди росіяни зараховують і партнерів з ЄС, обвалився на всі 45,1%, або на 80,2 млрд куб. м. Найбільше, чим може похвалитися "Газпром" — це нарощення поставок в Китай "понад добові контрактні кількості" (йдеться про газогін "Сила Сибіру"). Примітна й динаміка: найсильніший обвал показників очікувано припадає на друге півріччя. Наприклад, у вересні-грудні експорт скоротився на понад 60% рік до року.

У першому півріччі Росія добре заробляла на продажу великих обсягів дорогого природного газу. Однак доходи від його експорту різко обвалилися з липня через кратне зниження поставок до Європи. Якщо брати до уваги лише традиційні газові надходження до федерального бюджету — ПВКК (податок на видобуток корисних копалин) і експортне мито, то, наприклад, в листопаді вони скоротилися майже в чотири рази порівняно з аналогічним місяцем торік (з 260 млрд руб. до 64 млрд руб.). На цьому етапі рятує ситуацію лише сплата "Газпромом" прибутку у жовтні, листопаді і грудні по 415 млрд руб. в місяць.

Утім, доходи Росії краще рахувати з огляду не тільки на газ, а й на нафту, від якої федеральний бюджет отримує в рази більше. До того ж у самій країні-бензоколонці прийнято окремо виділяти нафтогазові доходи, які зазвичай формують понад 40% бюджету. Отже, за даними мінфіну РФ, які ми подаємо на графіку нижче, нафтогазові надходження до федерального бюджету завалюються з травня. А новий пік в останні два повних місяці пояснюється перерахунком до казни прибутку від "Газпрому". Без нього у листопаді, порівняно з аналогічним місяцем минулого року, було б зафіксоване подвійне падіння.

Робимо висновок, що з огляду на доходи бюджету Росія багато втратила ще до встановлення прайскепу на газові ціни в Євросоюзі. Нові обмеження лише зафіксують упевненість в тому, що Москві більше не вдасться розкачувати європейські біржі до захмарних котирувань, як влітку 2022 р. Це, до речі, контрастує з ефектом від прайскепу ЄС, G7 і Австралії на російську нафту (який набрав чинності з 5 грудня на рівні $60 за барель) — він спричинив черговий обвал цін на Urals. Якщо середня ціна листопада на цю російську марку становила $68 за барель, то після встановлення цінової межі вона торгується близько $55.

Минулого року нафтогазові доходи РФ становили 9,057 трлн руб. (внесок нафти і газу — приблизно 3 до 1), а цього — перевалять за 11 трлн руб. (але переважно завдяки першому півріччю та з урахуванням останніх дивідендів від "Газпрому"). Ворожий уряд очікує, що 2023 р. зберуть з нафтогазу звичні 9 трлн руб. Однак сувора реальність, швидше за все, відкоригує плани агресора. Скорочення газового експорту можна вважати довготривалою реальністю для РФ. А на російську нафту, яка генерує ще більше бюджетних надходжень, поки що ефективно діє прайскеп. Тому, судячи з останніх тенденцій, наступного року сукупні нафтогазові доходи федерального бюджету можуть упасти на 30-50% від показника 2022 р.

На жаль, навіть такі результати не означатимуть, що в Росії закінчаться гроші на війну, адже її, війну з Україною, диктатор Володимир Путін фінансуватиме першочергово. І в цьому йому посприяють не тільки експортні доходи, а й старий-добрий "друкарський верстат" центробанка.