Коли обвалиться гривня. Про що "забула" розповісти у своїй книзі Гонтарева

Книга як PR-інструмент

Валерія Гонтарева видала книгу — про себе, свою роботу в Нацбанку і про велику банківську реформу в Україні, яка відбулася після відсторонення від влади Віктора Януковича. Показово, що книга розрахована на зарубіжного читача, особисто з українськими реаліями не знайомого. Вона написана англійською мовою і позиціонується як "практичний посібник". Простіше кажучи, Гонтарева пропонує топменеджерам центробанків різних країн світу на її досвіді повчитися тому, як проводити болючі, але необхідні реформи у фінансовому секторі. Книгу видала Лондонська школа економіки, де зараз працює ексглава НБУ.

Але українцям, які пережили ту саму фінансову кризу особисто, значно цікавіше, чи сказала Гонтарева в книзі правду? І якщо сказала, то чию правду? Або яку саме частину правди? Як і для чого НБУ розпочав чистку банківського сектора в 2014-2016 рр. і чому з ринку було прибрано 90 банків, частина з яких могла працювати і кредитувати економіку? Що сталося з грошима "сімʼї" Януковича і в чиїх інтересах сьогодні діє регулятор, очолюваний командою Гонтаревої…

Негарна історія з Брокбізнесбанком

Гонтарева у своїй книзі нарікає на акціонерів і менеджмент банків. Однак її імʼя спливає у першій же гучній історії тієї епохи, що сталася в 2014 р., — схемі з Брокбізнесбанком олігарха Сергія Курченко.

Нагадаємо, що тоді сталося. Аграрний фонд вирішив заробити трохи грошей за допомогою операції РЕПО (продати банку цінні папери, а через деякий час викупити їх назад). Передбачалося, що викупить їх за більш низькою ціною, а заплатить за це банк, який користувався цінними паперами. Операція цілком легальна і популярна. В якості банка-партнера був обраний Брокбізнесбанк, що належить Курченку. 12 лютого Аграрний фонд (АФ) передав йому цінні папери — ОВДП, отримавши натомість 2,069 млрд грн. Зворотний викуп повинен був відбутися 6-13 травня за трохи нижчою ціною на 2,067 млрд, тобто заробіток за три місяці становив би близько 2 млн грн. Схема була правильною юридично, але сумнівною з точки зору здорового глузду. Виходило, що папери розміщувалися під 0,4% річних, але ці облігації мали стартову прибутковість 14,3% річних, які виплачував держбюджет.

Аграрний фонд вирішив 2,069 млрд грн у банку не забирати, а відразу покласти там же на короткостроковий депозит. Однак Брокбізнесбанк ці ОВДП вклав у таку ж операцію РЕПО, тільки тепер з НБУ.Того ж дня — 12 лютого — Брокбізнесбанк продав облігації аграріїв Нацбанку з правом викупу за прямою РЕПО через ті самі три місяці.

Проблема в тому, що власники Брокбізнесбанку готувалися до умисного банкрутства і втечі, тому розраховуватися ні з ким явно не збиралися. Питання — чи знали про це у керівництві АФ і НБУ? І тут зʼявляється посередник — ТОВ "Інвестиційний Капітал Україна" (ICU), яке було найняте Аграрним фондом в якості брокера для всіляких операцій з цінними паперами. Саме ICU повинно було виявити ризикованість цієї операції. Але не виявило, хоча, здавалося б, ненадійність Брокбізнесбанку на той момент була вже очевидною. А Валерія Гонтарева була співвласницею ICU.

Пізніше суд виправдав брокерів, хоча Аграрний фонд домагався розірвання контракту з ICU через те, що те "не повідомило про ризики укладення договору". В результаті суд вирішив визнати недійсним договір між АФ і Брокбізнесбанком, а потім змусив НБУ повернути аграріям їх ОВДП. В результаті держава втратила 2 млрд грн, а крайнім виявився Брокбізнесбанк. Але Курченкові, який живе тепер в Москві, це байдуже.

Негарна історія з грошима Януковича

Пізніше Валерію Гонтареву звинувачували в тому, що вона допомагала виводити за кордон гроші "сімʼї" Януковича. У лютому 2016-го було опубліковано журналістське розслідування "Цензор.НЕТ", у якому стверджувалося, що ще в січні 2013 р. перший віцепремʼєр України Сергій Арбузов і міністр фінансів Юрій Колобов почали працювати з американським інвестфондом Franklin Templeton. Фонд активно скуповував українські євробонди, сконцентрувавши у себе третину боргових зобовʼязань України.

Також Колобов і Арбузов нібито домовилися про розміщення у фонді грошей "сімʼї", відмитих в ОАЕ, Гонконгу, Уругваї, на Кіпрі для купівлі євробондів України зі знижкою в 50%. І в цьому разі, за даними ЗМІ, посередником, який допомагав скуповувати євробонди в інтересах "сімʼї", була компанія ICU, якою на той час керувала і частково володіла Валерія Гонтарева.

Коли було опубліковано це розслідування, представник групи "Депутатський контроль" нардеп Максим Поляков не виключив, що Валерія Гонтарева була у змові з Януковичем та його оточенням. "Якщо ми говоримо про Гонтареву, то вона — найталановитіший менеджер з виведення грошей з країни в часи Януковича. Вона саме тоді працювала, обслуговувала його компанії. Тому при існуючому главі НБУ грошей ("сімʼї2 Януковича) ми не отримаємо", — говорив депутат.

Це могло б здатися просто розбірками у владі, але два роки потому було опубліковано таємну постанову Краматорського суду, в якому також йдеться, що експрезиденту Януковичу вивести $1,5 млрд із України допомогла компанія ICU. Investment Capital Ukraine була брокером при купівлі облігацій кіпрськими компаніями на суму $1,5 млрд у період між 2012 і 2014 рр. Ці компанії, як зазначено в рішенні суду, були повʼязані з Януковичем. А засновниками ICU тоді були Валерія Гонтарева (продала свою частку в компанії партнерам в червні 2014 р.) і Пасенюк.

Виходить, саме Гонтарева може знати, де гроші "сімʼї" Януковича. Але мовчить, сидячи в Лондоні, в безпеці.

Піраміда ОВДП

Українцям не щастить — всі на них наживаються. Але найприкріше, що схеми такого нечесного збагачення самі ж українці і вигадують. Мова про ОВДП і піраміду, яку з них будують. Виходить, з одного боку, обслуговування інтересів зовнішніх кредиторів, а з іншого — "вбивство" доступного кредитування всередині країни. Взаємоповʼязані речі.

Ключове поняття тут — облікова ставка. При Гонтаревій НБУ тримав ставку до 30%, зараз — 8%, що все одно багато. Це означає, що по облігаціях державної позики (ОВДП), які купують в тому числі нерезиденти (минулого року на понад $4 млрд) тримається високий відсоток. Більш того, якщо курс національної валюти знижується, то іноземці можуть після погашення ОВДП, отримавши гривні, продати їх за більша кількість доларів і вивести.

Зворотна сторона цієї схеми — дорогі кредити комерційних банків, адже вони залежать від розміру облікової ставки НБУ. Також облікова ставка визначає відсотки, які комерційні банки отримують за своїми депозитами в НБУ (депозитними сертифікатами). Якщо вони високі — банкам вигідніше класти кошти на безризикові депозити в НБУ, а не кредитувати бізнес або населення.

І хоча Мінфін і НБУ не розкривають офіційно, хто саме тримає облігації, є думка, що бенефіціарами піраміди ОВДП виявилася серед інших родина Ротшильдів, з якими, як відомо, минула влада мала справу.

Втім, справа, звичайно, не в прізвищі. А в самому факті того, що вірний Гонтаревій менеджмент (а НБУ де-факто керує перший заступник Якова Смолія Катерина Рожкова) вибудував стійку схему, що дозволяє деяким іноземцям збагачуватися за рахунок української економіки.

В результаті місцевий бізнес, у тому числі реальний сектор, позбавляється доступного кредитного ресурсу, зате заробляють міжнародні фінансові спекулянти. Ось цифри, які це підтверджують: зараз на депозитних сертифікатах в НБУ українські банки тримають 138 млрд грн.

Це ті самі гроші, які не пішли в економіку країни. Банки перетворилися в систему рантьє, які заробляють на фінансовому міхурі, а не на прямих інвестиціях в реальний сектор. 138 млрд грн — це 46 тис. невиданих кредитів за програмою "5-7-9", якщо навіть рахувати за максимальним розміром в 3 млн грн.

Вельми показовим у даному контексті такий структурний індикатор у визначенні рівня проникнення банківської системи в економіку, як відношення чистих кредитів, виданих субʼєктам господарювання, до розміру ВВП: якщо в 2013-му він становив 43%, то в 2019-му скоротився до 12-13%.

І ми, як і раніше, бачимо і піраміду ОВДП, і високі процентні ставки, і штучно завищений курс гривні, що "вбиває" експортерів і промисловців.

Проте довго так тривати не може. Економіці потрібен доступний кредитний ресурс, а курсову політику на догоду іноземним спекулянтам все-таки доведеться припиняти. Гривні доведеться здати позиції. Ще рік-два такої політики — і все почне валитися, а на горизонті вже маячить перспектива страшної фінансової кризи. Але це вже інша історія… Другий том книги за мотивами діянь Гонтаревої.