Повидло від Гонтарєвої. Чому допомога бюджету від НБУ - це як цукор для діабетика
Станом на 1 січня 2017 р. ДФС України відзвітувало про перерахування податку на прибуток підприємств за минулий рік у розмірі 54 млрд грн. Це менше 2 млрд євро на всю сорокамиллионную країну! Не складно підрахувати, що за 2016 р. підприємства задекларували приблизно 300 млрд грн (якщо брати базову ставку 18%). Платоспроможні банки в 2016 р. задекларували збиток у розмірі - 158 млрд грн. Зате НБУ, "цвіте і пахне", що підтверджує його "проаудированная" прибуток у розмірі 59,45 млрд грн за минулий рік.
Як бачимо, НБУ непогано заробив на події минулого року. Прибуток Нацбанку визначається як різниця його доходів і витрат. Серед основних статей, які впливають на формування прибутку, - позитивний результат від операцій з іноземною валютою та чистий процентний дохід, що визначається як різниця між відсотками, сплаченими комерційними банками за кредитами рефінансування та відсотками, виплаченими НБУ комерційним банкам за його депозитними сертифікатами.
З усього сказаного вище стає зрозуміло: чим економіці гірше, тим прибуток НБУ більше. Процентний дохід Нацбанку буде зростати, якщо банки використовують його рефінансування для компенсації дефіциту поточної ліквідності. Простими словами: у банків немає достатніх ресурсів, щоб виконувати норми резервування коштів на коррахунку та для виплати поточних зобов'язань. Очевидно, що подібна ситуація в банківському секторі можлива виключно в умовах системної фінансової кризи: коли все благополучно, банки за рефинансом в черзі не стоять.
А позитивний результат від операцій регулятора з іноземною валютою буде формуватися лише в умовах постійної і глибокої девальвації національної валюти - гривні. В такому випадку, продаючи на внутрішньому ринку іноземну валюту за вигіднішим курсом, ніж на момент покупки, НБУ завжди буде в плюсі.
По суті у нас з'явився надзвичайно важливий для уряду інструмент неналоговому наповнення бюджету та латання його дефіцитів. А також дуже важкий "якір", що дозволяє не проводити структурні реформи і залишатися в застійної бухті. Реформи - це складно і боляче, а прибуток НБУ - це як великодні яйця: красиво і завжди можна з'їсти, коли страви святкового столу раптово закінчилися...
Вперше, міць прибутку НБУ почали використовувати в часи Януковича. Цьому сприяли "кишенькові" глави НБУ, стагнуюча економіка і мегапроекти аля "Євро-2012", на які потрібно було багато гривні. За це "злочинная" нещадно гудилася тодішньою опозицією. Основні перерахування до бюджету з боку НБУ "стартували" з 2012 р.
Після революції справа набула нового розмаху. Правда, 2014 р. дещо випав із загальної тенденції, але за однієї простої причини: в цьому році і так було спрямовано близько 200 млрд грн емісійних грошей на фінансування дефіциту енергетичного сектора. Тому обмежилися "традиційними" перерахуваннями прибутку НБУ, так і показники 2013 р. не мали до "малювання". Зате в 2015 р. (за підсумками 2014 р.) настав справжній "бенефіс": загальний прибуток НБУ склала за 2014 р. понад 96 млрд грн, з них близько 60 млрд грн було перераховано в бюджет.
Після невеликого "спаду" у 2016 р., викликаного відсутністю легітимного Ради НБУ, сформованого лише до осені минулого року (а саме Рада НБУ уповноважена затверджувати розмір прибутку), процес "малювання" прибутку повернувся до своєї звичної динаміки...Закон України про державний бюджет на 2017 р. зобов'язав перерахувати в доходи державного бюджету 45 млрд грн прибутку НБУ. Днями Рада затвердила дані показники і формальна сторона питання владнали. Транші можуть піти на казначейські рахунки у найближчі місяці.
Може, це будуть "дороги", може, "інфраструктурні проекти", яке-небудь днопоглиблення або черговий "шовковий шлях". Сумарно, починаючи з 2014 р. і закінчуючи 2017 р., НБУ "увіллє" в державний бюджет близько 165 млрд грн прибутку, раніше вилученої з обігу.
По суті в Україні з'явився своєрідний "монетарний податок", який справляється з Нацбанком комерційних банків, населення і бізнесу. Ну, з банками - все ясно. Не вмієте працювати з клієнтами і вибудовувати графіки термінової ліквідності - платіть НБУ за рефинанс. Але населення і бізнес змушені платити не за рефинанс, а за подешевшала гривня/долар, що подорожчав. Підприємства - коли купують валюту за імпортними контрактами, а населення - коли намагається зберегти зайву копійку або купуючи актив, прив'язаний до долара (земля, нерухомість). Таким чином, десятки мільярдів гривень вилучаються з фінансового обороту між економічними агентами і осідають в прибутку НБУ. А потім перераховуються у доход державного бюджету. А ще кажуть, що Perpetuum Mobile на практиці неможливе...
На жаль, подібні дії загрожують глибокими девальваційними наслідками. Наприклад, в кінці 2016 р. прибуток НБУ, перераховується траншами в бюджет, була сконцентрована у вузькому часовому інтервалі (жовтень-грудень): у жовтні 10 млрд грн, на 14 млрд грн - в листопаді та грудні. "Курсової" зсув, який спостерігається в цей період, був викликаний в тому числі і появою цієї незабезпеченої гривневої маси на казначейських рахунках з тимчасовим лагом приблизно до 30 днів.
Так, прибуток НБУ необхідно використовувати. Але робити це потрібно:
а) з мінімальним впливом на курс національної валюти та інфляції;
б) з максимальним впливом на економічне зростання.
Наприклад, частина прибутку НБУ можна було використати на компенсацію відсоткових ставок за кредитами суб'єктів малого та середнього бізнесу, фермерським господарствам. У такому разі ці ресурси пішли б в реальний сектор економіки і використовувалися б рівномірно протягом усього року. Частина прибутку НБУ можна було направити до ФГВФО для виплати депозитів, гарантованих державою (коли банкрутство банків стало наслідком регулятивної політики).
Але для цього треба, щоб голова НБУ міг говорити "ні", коли від нього вимагають - "так". Це до питання, наскільки важлива інституційна незалежність Нацбанку і чи можна посаду його керівника включати в "ярмарок" квот і коаліційних розподілів посад..
Незалежний керівник НБУ буде прагнути приймати рішення, корисні для суспільства й економіки, але "шкідливі" для капризів того ж суспільства і чиновників. На жаль, про таких діячів ми поки можемо читати тільки в книжках, наприклад американської фінансової історії, де глава Федеральної резервної системи дозволяє собі не погоджуватися з главою держави. Для нас це поки що фантастика.
