Повертайся живим. Як компанії дбають про реінтеграцію ветеранів

Тільки учасників бойових дій (АТО і ООС) в Україні вже понад мільйон, і преважна більшість з них — це активні люди працездатного віку. Без сумніву, держава, бізнес і суспільство загалом повинні і зараз, і в майбутньому піклуватися про умови для відновлення і реінтеграції цих людей. З одного боку, це пошана, медичне обслуговування, а з іншого — гідні робочі місця. Сьогодні ми поговоримо переважно про той аспект життя ветеранів, який стосується робочої сфери, а отже, триматимемо у фокусі відповідні заходи, яких вживає бізнес.

Обов´язки держави і зневіра захисників

Мінветеранів надає інформацію про численні напрямки підтримки захисників. Від медичної допомоги до санаторного оздоровлення, від безкоштовного протезування до психологічної реабілітації. Особливу увагу ми звернули на протезування та підтримку ветеранського підприємництва, про що поговоримо згодом. Утім, за більшістю напрямків ми не знайшли звітів, скільком людям і за якими статтями допомогла держава.

Серед нових ініціатив уряду варто відзначити становлення інституту помічника ветерана. Помічник ветерана — людина, яка зустрічає військового після повернення до рідної громади, надає потрібну інформацію та супроводжує за потреби до органів влади або під час звернень за правовою допомогою. Кілька регіонів уже долучилися до цього проекту, і планується, що наступного року приблизно 15 тис. помічників ветеранів працюватимуть по всій Україні. На створення цього інституту в держбюджет-2024 заклали 3,8 млрд грн.

Попри те, що немає вичерпних даних про ефективність зусиль держави у роботі з ветеранами, ми можемо зробити висновки про це зі слів самих захисників. Згідно з останнім опитуванням групи "Рейтинг", серед ветеранів і військовослужбовців превалюють тривожні настрої щодо багатьох соціальних і економічних питань. По більшості вони непокояться, що в майбутньому матимуть проблеми з фізичним здоров’ям, психоемоційну нестабільність і труднощі з отриманням медичної допомоги, а ще не буде інклюзивного простору та адаптованого робочого місця для осіб з інвалідністю. З-поміж іншого, військовослужбовців та ветеранів хвилює перспектива залишитися без роботи. При цьому серед українських захисників наростає зневіра у в діях уряду: частка тих, хто вважає, що держава не виконує своїх зобов´язань перед ними зросла до 21,4% у жовтні порівняно з 8,3% у лютому.

У цій статті ми сфокусуємося на актуальних і потенційних запитах ветеранів, які більшою мірою пов´язані з робочою сферою. З огляду на це наведемо деякі відповіді захисників, які оцінювали поточний рівень забезпечення відповідних потреб (за 5-бальною шкалою; 0 — неактуально):

Діаграма 1 (клікніть, щоб розгорнути)

Як бачимо, усі, хто відповідав на поставлені вище питання ствердно, по більшості незадоволені або не дуже задоволені.

Звернімо увагу ще на кілька аспектів щодо зайнятості. Опитування показало, що у питаннях про професійне майбутнє ветерани не визначилися. 29,7% респондентів ще не вирішили, чи будуть повертатися на попередню роботу після демобілізації; 31% вказали, що обов’язково або скоріше повернуться, а 18,9%, — навпаки. Ще 10,3% опитаних військових вже звільнилися, а 10,1% — були звільнені до/під час служби.

Також варто розгорнути відповідь ветеранів щодо перспектив працевлаштування. Це надзвичайно песимістичні оцінки. Майже 83% опитаних вважають дуже ймовірною чи скоріше імовірною ситуацію, коли в них не буде роботи.

Діаграма 2

Власна справа

Чи не найбільш обговорювані держпрограми щодо ветеранів стосуються допомоги у розвитку власної справи. Розглянемо їх докладніше.

Український ветеранський фонд Мінветеранів проводить конкурсні програми для захисників і захисниць , членів їхніх сімей та родин полеглих воїнів. На цей час 440 переможців отримали фінансування від 20 тис. до 3 млн грн на розвиток власної справи. Наприклад, купити обладнання, працевлаштовувати членів своїх сімей чи побратимів. Однин з великих напрямів грантового фінансування — підтримка ветеранського бізнесу у сільському господарстві, фермерстві.

Уряд також розширив програму "єРобота", за якою ветерани та члени їхніх сімей можуть претендувати на державні гранти для започатування або розвитку власної справи у сумі від 250 тис. грн до 1 млн грн. Кошти надаються залежно від статусу отримувача та кількості працевлаштованих ним осіб на умовах співфінансування: 70% виділяє держава, 30% — вносить сам підприємець. Важливо, що грантові гроші можна витратити не лише на закупівлю обладнання, а й на інші потреби бізнесу: придбання сировини, оренду приміщення і транспортних засобів, купівлю програмного забезпечення, навіть маркетинг і рекламу тощо.

Однак варто зауважити, що перелічені ініціативи мають відносно невелике охоплення. Згадаймо (діаграма 1), що більшість з тих, хто задумується над власним бізнесом, негативно оцінили забезпечення цієї потреби з боку держави.

Тож підтримує підприємницький дух захисників і приватний сектор. Наприклад, Асоціація підприємців — ветеранів АТО, заснована групою українських бізнесменів у 2016 р., організовує навчальні семінари з питань організації і ведення власної справи та пропонує програми менторського супроводу. Професійні спікери висвітлюють широке коло питань: джерела фінансування, юридична підтримка, організація сервісів, захист бізнесу та навіть експорт в ЄС. Власне, допомога ветеранам АТО/ООС з виходом на міжнародні ринки є ще одним напрямком роботи асоціації — у цьому допомагають партнери з Торгово-промислової палати України.

Можна навести й інші ініціативи, але варто звернути увагу на основне. Прогнозовано значна частина опитаних щодо власної справи — понад 39% — каже, що не має такої проблеми. Все-таки йдеться про специфічний вид діяльності — підприємництво. І, напевно, людей, які не просто планують, а реально відкриватимуть власний бізнес буде значно менше.

Справа бізнесу

Більшість людей, які стали на захист Батьківщини, працювали та, ймовірно, працюватимуть за наймом. Тому першочергова роль у забезпеченні їм належних умов праці і за потреби перекваліфікації, а також реінтеграції в колектив, лягає на роботодавців. Йдеться і про компанії, працівники яких пішли у військо, і про бізнес, на який колись працюватимуть ветерани. Нагадаємо, що трохи менше третини тих, хто зараз служить у війську, планують повертатися на попереднє місце роботи, майже стільки ж вагаються, а решта — шукатимуть нові вакансії. Отже, бізнесу треба готуватися до прийому сотень тисяч захисників. Сумлінні компанії вже розробили та впроваджують відповідні програми.

Зрозуміло, що корпоративна підтримка захисників починається ще тоді, коли вони пішли у військо. Добре, коли зусиллями компанії та з ініціативи самих працівників (корпоративне волонтерство) вдається закривати принаймні деякі потреби колег-захисників. Ще краще, коли до цього додається матеріальна та нематеріальна підтримка їхніх сімей.

Що ж до безпосередньо реінтеграції, то серед напрямків діяльності відповідальних компаній можна виділити такі.

Підготовка колективу до зустрічі ветерана. У компанії, особливо серед менеджерів, потрібно проводити тренінги з роз’ясненнями, які стани можуть виникати у ветерана, як не спровокувати конфлікт і якщо це сталося — грамотного виходити з таких ситуацій.

Облаштування робочого місця і ширше робочого середовища для тих колег, які, повернувшись з фронту, але втратили можливість працювати у звичайних умовах. Для прикладу, практика показує, що електромеханіки на протезах можуть працювати на залізниці, якщо їм доставляти частину приладів на ремонт до офісу.

Рескілінг, перекваліфікація. Позаяк не всі повертаються в компанію в тій самій фізичній формі, деяким колегам за можливості треба допомагати змінити спеціалізацію. До того ж після служби дехто просто переосмислює професійне життя, виявляє нові якості (наприклад лідерські) і відчуває готовність опанувати нову посаду. Таким людям також варто допомогти в межах компанії, виявляючи до них повагу, і заразом підсилюючи колектив і командний дух.

Програми з медичної і психологічної реабілітації. Тут все індивідуально, але добре, коли компанія може оплатити краще або швидше лікування бійця чи просто надати йому відпустку у санаторій. Наприклад, у компанії CEMARK, що входить до складу міжнародної групи компаній CRH, передусім оцінюють психологічний стан колег, що повернулися зі служби. Адже бувають випадки, що людині потрібно кілька тижнів відпочити, побути з сімʼєю, а інколи і місяць-два. За потреби ветерану та його рідним надається психологічна допомога. У компанії також роблять акцент на фізичному відновленні захисників і захисниць. "Ми пропонуємо програму реабілітації для ветеранів по відновленню опорно-рухового апарату та надаємо можливість санаторного лікування", — розповідає HR-директорка компанії Світлана Церковна.

Консультаційна та організаційна допомога. Наприклад, учасники бойових дій мають збирати і подавати певні документи для отримання пільг — їм можуть стати в пригоді юридичний відділ та бухгалтерія.

Деякі компанії ідуть далі і створюють власні служби підтримки ветеранів, куди можна звернутися за будь-якою допомогою: відповідна команда вивчить проблему співробітника та шукатиме рішення із залученням ресурсів компанії, благодійників і держави.

Протезування як напрям корпоративної благодійності

Нарешті, окремим пунктом варто винести заходи протезування людей, які втратили кінцівки. Наразі таке трапляється переважно внаслідок бойових дій, і це не тільки значно збільшує потік пацієнтів, а й змінює характер травм і потреби в протезах різного виду.

В Україні діють державна програма із протезування людей з інвалідністю, зокрема військових, а також безоплатні послуги нейро-, ортопедичної, психологічної та комплексної реабілітації ветеранів від Національної служби здоров´я. Послуги сплачуються коштом державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел. Наприклад, гроші надходять благодійних фондів чи компаній приватного сектору.

Утім, є повністю приватні ініціативи. Це передусім центр протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки Superhumans Center. Щоб розвантажити бюджет країни, там не беруть державних коштів на протезування, а залучають донорське фінансування. Донатять і численні бізнеси, і звичайні громадяни. У результаті з отриманих заявок в центрі закривають попит на 60–70%. Важливо, що для військових і цивільних чергу в принципі не ділять, та позаяк допомагати можна адресно, співробітники деяких фірм отримують послуги швидше. "Невелика кількість компаній, працівники яких служать, узяли на себе зобов’язання протезувати власним коштом, якщо буде така потреба. Тоді ми можемо протезувати швидше, бо нам не треба шукати на це гроші", — розповідала СЕО Superhumans Center Ольга Руднєва на сторінках The Village.

Загалом компанії, які хочуть допомогти своїм працівникам з протезуванням, завжди можуть знайти партренів у цій справі. Так, Група "Метінвест" має спільну програму з Protez Hub, яка на сьогодні охопила 50 співробітників та членів їх сімей, з яких 34 уже отримали протези вартістю до €30 000 та пройшли реабілітацію.

Отже, на прикладі протезування ми бачимо два напрямки корпоративної благодійності: підтримувати медичні центри загалом або своїх співробітників.

Ми не маємо сумнівів, що програми компаній щодо підтримки захисників та реінтеграції ветеранів будуть тільки поширюватися. Бо це відповідально. І це справедливо. І це врешті-решт внесок у власний людський капітал.