День незалежності. Для чого Коболєва "суверенний" "Нафтогаз"
Вчора ввечері стало відомо, що останні з двох незалежних членів спостережної ради Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" — Пол Уорвік і Маркус Річардс, мають намір подати у відставку. Ще один незалежний член спостережної ради "Нафтогазу" — Чарльз Проктор — таку заяву написав ще в середині серпня, і його повноваження закінчаться 30 вересня.
На сьогоднішній прес-конференції керівництво "Нафтогазу" в особі голови правління Андрія Коболєва і комерційного директора Юрія Вітренко пояснило, що іноземці хочуть піти з-за політичного втручання в справи компанії і згортання реформ її корпоративного управління. При цьому крайнім Коболєв призначив уряд. У заяві "Нафтогазу", поширеному напередодні ввечері, сказано, що за останні п'ять місяців жодна дія, яке перебуває під контролем уряду і стосується реформи "Нафтогазу", не було виконано і реформа держкомпанії була фактично зупинена.
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман незабаром після прес-конференції Коболєва, Вітренко та членів спостережної ради заявив, що наглядову раду "Нафтогазу" буде оновлено, для чого будуть залучені міжнародні партнери, а реформи на газовому ринку будуть продовжені і в результаті "Нафтогаз" стане сучасної якісної компанією.
У той же час Гройсман застеріг нинішнє керівництво "Нафтогазу" від прагнень монополізувати управління і вплив на держкомпанію. Чому виник цей конфлікт?
В уряду у цій суперечці є один вагомий аргумент — від імені держави воно є стовідсотковим власником компанії, що впливає не те що на весь газовий сектор України, а на всю українську економіку. Коболєв виступає за те, щоб наглядову раду "Нафтогазу" отримав якомога більше повноважень і зробив держкомпанію практично автономної: наприклад, якщо Кабінет Міністрів не затвердив фінансовий план "Нафтогазу", то його повинен затвердити наглядову раду компанії. Також керівництво виступає за автономність у кадрових питаннях.
Коболєв каже, що зацікавлений у побудові "Нафтогазу", як 100%-але західної компанії, яка буде прозорою і буде управлятися за західними стандартами, а значить, буде приваблива в тому числі для західних інвесторів. Не так давно він заявляв про те, що непогано було б у перспективі вивести "Нафтогаз" на IPO, а перспектива продажу західному інвестору частини компанії, яка буде опікуватися українську газотранспортну систему, обговорюється вже давно.
Однак занадто швидка підгонка "Нафтогазу" під західні лекала може обернутися великою проблемою — компанія, формально перебуваючи у державній власності, буде надто незалежною і самостійною, однак витрати цієї самостійності доведеться оплачувати іншим. Мова йде про підвищення цін на газ — крок, який всіляко лобіюється Коболевым. Це, на думку керівництва "Нафтогазу", є необхідною умовою для роботи компанії в ринкових умовах. Крім того, мовляв, це вимога МВФ. У свою чергу, Кабмін категорично проти підвищення цін на газ.
Наслідки підвищення цін на газ — це гра в одні ворота. На виході Коболєв отримає одні вершки: лаври будівельника найбільшої держкомпанії по західним стандартам ведення бізнесу, переможця Росії в Стокгольмському арбітражі, і при цьому збереже вплив на "Укргазвидобування" і "Укртрансгаз", куди керівництво "Нафтогазу" в особі наглядової ради самостійно призначати "своїх" кандидатів.
Проте всі шишки від цього процесу дістануться іншим. В даному випадку це Кабмін, який повинен буде прийняти вкрай непопулярне рішення про підвищення цін на газ. Саме таке підвищення було заплановано на початок жовтня — на 10%. Однак якщо воно буде прийнято, то спричинить по ланцюжку подорожчання тарифів на гарячу воду і опалення. Що, в свою чергу, потребує субсидій для населення з бюджету. Тому Кабмін вже дав зрозуміти, що хоче всіляко уникнути цього кроку, особливо напередодні початку опалювального сезону, коли це підвищення найболючіше вдарить або з бюджету, або по населенню. І тут слід врахувати, що розсерджені домогосподарки гриміти порожніми каструлями і потрясати кулаками в знак протесту проти зростання тарифів на газ не прийдуть під стіни "Нафтогазу", а в урядовий квартал.
Є й інший аспект. Коболєв користується прихильністю Заходу. Чого вартий тільки той факт, що він від імені всіх реформаторів в секторі енергетики зустрічався з держсекретарем США Рексом Тиллерсоном під час його візиту в Україну на початку липня цього року. Це одна з ознак того, що західні партнери можуть розглядати кандидатуру "жорсткого реформатора" Коболєва як майбутнього прем'єра.
Однак на тлі війни за повну незалежність "Нафтогазу" від українських реалій слід згадати і про очевидні недоліки його керівництва. Зокрема, мова йде про неодноразові заклики Кабміну надати хоча б приблизний план виведення з кризи компанії "Укрнафта", в якій держава контролює 51% акцій, а "Нафтогаз" має шість з 11 місць у наглядовій раді. З тих пір, як з керівництва "Укрнафтою" був видавлений міноритарій Ігор Коломойський, "Нафтогаз" план виведення компанії з кризи так і не представив.
Крім того, Коболєв, м'яко кажучи, не поспішає з поділом "Нафтогазу", або так званим анбандлингом", в результаті якого на місці "Нафтогазу" має з'явитися три окремі компанії, кожна з яких буде займатися своїм напрямком діяльності — здобиччю , транспортуванням і продажем газу. Керівники цих новостворених з "Нафтогазу" компаній повинні обиратися на відкритому конкурсі. І якщо це станеться, то в кращому випадку, що чекає нинішнього главу "Нафтогазу", — це зайняти лише одне крісло з трьох, а інші два будуть займати люди, яких він не зможе контролювати. Мало того, це можуть бути навіть його конкуренти, коли виникнуть якісь конфлікти в газових питаннях. Поділ "Нафтогазу" Коболєва нецікаво до тих пір, поки він не перейшов на наступний після крісла глави нерозділеного поки ще держкомпанії рівень.