День незалежності. Для чого Коболєва "суверенний" "Нафтогаз"
Вчора ввечері стало відомо, що останні з двох незалежних членів спостережної ради Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" — Пол Уорвік і Маркус Річардс, мають намір подати у відставку. Ще один незалежний член спостережної ради "Нафтогазу" — Чарльз Проктор — таку заяву написав ще в середині серпня, і його повноваження закінчаться 30 вересня.
На сьогоднішній прес-конференції керівництво "Нафтогазу" в особі голови правління Андрія Коболєва і комерційного директора Юрія Вітренко пояснило, що іноземці хочуть піти з-за політичного втручання в справи компанії і згортання реформ її корпоративного управління. При цьому крайнім Коболєв призначив уряд. У заяві "Нафтогазу", поширеному напередодні ввечері, сказано, що за останні п'ять місяців жодна дія, яке перебуває під контролем уряду і стосується реформи "Нафтогазу", не було виконано і реформа держкомпанії була фактично зупинена.
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман незабаром після прес-конференції Коболєва, Вітренко та членів спостережної ради заявив, що наглядову раду "Нафтогазу" буде оновлено, для чого будуть залучені міжнародні партнери, а реформи на газовому ринку будуть продовжені і в результаті "Нафтогаз" стане сучасної якісної компанією.
У той же час Гройсман застеріг нинішнє керівництво "Нафтогазу" від прагнень монополізувати управління і вплив на держкомпанію. Чому виник цей конфлікт?
В уряду у цій суперечці є один вагомий аргумент — від імені держави воно є стовідсотковим власником компанії, що впливає не те що на весь газовий сектор України, а на всю українську економіку. Коболєв виступає за те, щоб наглядову раду "Нафтогазу" отримав якомога більше повноважень і зробив держкомпанію практично автономної: наприклад, якщо Кабінет Міністрів не затвердив фінансовий план "Нафтогазу", то його повинен затвердити наглядову раду компанії. Також керівництво виступає за автономність у кадрових питаннях.
Коболєв каже, що зацікавлений у побудові "Нафтогазу", як 100%-але західної компанії, яка буде прозорою і буде управлятися за західними стандартами, а значить, буде приваблива в тому числі для західних інвесторів. Не так давно він заявляв про те, що непогано було б у перспективі вивести "Нафтогаз" на IPO, а перспектива продажу західному інвестору частини компанії, яка буде опікуватися українську газотранспортну систему, обговорюється вже давно.
Однак занадто швидка підгонка "Нафтогазу" під західні лекала може обернутися великою проблемою — компанія, формально перебуваючи у державній власності, буде надто незалежною і самостійною, однак витрати цієї самостійності доведеться оплачувати іншим. Мова йде про підвищення цін на газ — крок, який всіляко лобіюється Коболевым. Це, на думку керівництва "Нафтогазу", є необхідною умовою для роботи компанії в ринкових умовах. Крім того, мовляв, це вимога МВФ. У свою чергу, Кабмін категорично проти підвищення цін на газ.
Наслідки підвищення цін на газ — це гра в одні ворота. На виході Коболєв отримає одні вершки: лаври будівельника найбільшої держкомпанії по західним стандартам ведення бізнесу, переможця Росії в Стокгольмському арбітражі, і при цьому збереже вплив на "Укргазвидобування" і "Укртрансгаз", куди керівництво "Нафтогазу" в особі наглядової ради самостійно призначати "своїх" кандидатів.
Проте всі шишки від цього процесу дістануться іншим. В даному випадку це Кабмін, який повинен буде прийняти вкрай непопулярне рішення про підвищення цін на газ. Саме таке підвищення було заплановано на початок жовтня — на 10%. Однак якщо воно буде прийнято, то спричинить по ланцюжку подорожчання тарифів на гарячу воду і опалення. Що, в свою чергу, потребує субсидій для населення з бюджету. Тому Кабмін вже дав зрозуміти, що хоче всіляко уникнути цього кроку, особливо напередодні початку опалювального сезону, коли це підвищення найболючіше вдарить або з бюджету, або по населенню. І тут слід врахувати, що розсерджені домогосподарки гриміти порожніми каструлями і потрясати кулаками в знак протесту проти зростання тарифів на газ не прийдуть під стіни "Нафтогазу", а в урядовий квартал.
Є й інший аспект. Коболєв користується прихильністю Заходу. Чого вартий тільки той факт, що він від імені всіх реформаторів в секторі енергетики зустрічався з держсекретарем США Рексом Тиллерсоном під час його візиту в Україну на початку липня цього року. Це одна з ознак того, що західні партнери можуть розглядати кандидатуру "жорсткого реформатора" Коболєва як майбутнього прем'єра.
Однак на тлі війни за повну незалежність "Нафтогазу" від українських реалій слід згадати і про очевидні недоліки його керівництва. Зокрема, мова йде про неодноразові заклики Кабміну надати хоча б приблизний план виведення з кризи компанії "Укрнафта", в якій держава контролює 51% акцій, а "Нафтогаз" має шість з 11 місць у наглядовій раді. З тих пір, як з керівництва "Укрнафтою" був видавлений міноритарій Ігор Коломойський, "Нафтогаз" план виведення компанії з кризи так і не представив.
Крім того, Коболєв, м'яко кажучи, не поспішає з поділом "Нафтогазу", або так званим анбандлингом", в результаті якого на місці "Нафтогазу" має з'явитися три окремі компанії, кожна з яких буде займатися своїм напрямком діяльності — здобиччю , транспортуванням і продажем газу. Керівники цих новостворених з "Нафтогазу" компаній повинні обиратися на відкритому конкурсі. І якщо це станеться, то в кращому випадку, що чекає нинішнього главу "Нафтогазу", — це зайняти лише одне крісло з трьох, а інші два будуть займати люди, яких він не зможе контролювати. Мало того, це можуть бути навіть його конкуренти, коли виникнуть якісь конфлікти в газових питаннях. Поділ "Нафтогазу" Коболєва нецікаво до тих пір, поки він не перейшов на наступний після крісла глави нерозділеного поки ще держкомпанії рівень.
Читайте також ДЕМАРШ НАГЛЯДОВОЇ РАДИ "НАФТОГАЗУ". ЩО ВСЕ ЦЕ ОЗНАЧАЄ
