Поспішили з банкрутством. Навіщо "Укрпошті" економити на жебраків газетярів
Перший заступник гендиректора "Укрпошти" Олександр Чернявський заявив про загрозу банкрутства колись монопольного державного підприємства. Хоча інформація прозвучала як би мимохідь, на зустрічі з редакторами загальнонаціональних і регіональних ЗМІ та представниками Національної спілки журналістів, вона відразу ж стала топовою новиною в інформаційних стрічках. Ще б, довести до банкрутства державну пошту в розумінні західних експертів також неможливо, як збанкрутувати, наприклад, столичне метро або національну газовидобувну компанію в країні, яка імпортує енергоресурси.
На даний момент "Укрпошта", за повідомленням Чернявського, заборгувала редакціям 260 млн грн. Цифра, здатна травмувати колективну психіку вітчизняної журналістики, особливо враховуючи рівень капіталізації цього ринку в умовах кризи. "Укрпошта", яка провела передплатну кампанію серед населення, зобов'язана тепер перерахувати отримані гроші засобам масової інформації протягом липня-серпня. Але віддавати гроші у нас - прерогатива трусів, тому поштарі пропонують зробити "добре всім". Варто зауважити, що коли звучить така фраза, особливо з боку держпідприємств, якось мимоволі вжимаешься в крісло, прекрасно розуміючи, що "добре" буде приблизно так само, як при нагибании за милом армійської душовою на Крайній Півночі. "Укрпошта" пропонує "гуд прайс", тобто розстрочку платежу: 40% відразу і "хвіст" (саме так назвали фінальний платіж) - у вересні. Ясна річ, пропозиція не фонтан.
Ставити умови для звичайного посередника - занадто дороге задоволення в ринковій економіці, яке загрожує втратою клієнтури, і пояснюється ця "завзятість" лише банальною безкарністю, до якої звикли "госы", в незалежності від того, в якому секторі вони представлені. У цьому зв'язку пригадуються вислови заступник голови НБУ Катерини Рожкової про те, що державні банки несуть важкий тягар "казначейств" комунальних підприємств, обслуговуючи платежі населення в їх користь, хоча будь-який приватний банк був би щасливий отримати такий ласий шматок операційного бізнесу.
Приблизно те ж саме можна спостерігати на прикладі "Укрпошти", коли "рознос" пенсій є не мегаприбыльным, а мегаубыточным напрямком діяльності компанії: 50% валових витрат на цей вид діяльності і лише 25% доходів від нього. І при цьому, як зізнаються в самій пошті, вони надзвичайно залежні від співпраці з Пенсійним фондом: у разі припинення цього формату виплати пенсій 20-25 тис. співробітників пошти опиняться без роботи, а під загрозою закриття - до 6 тис. відділень. Як завжди, на думку "Укрпошти", винуватим виявилося уряд: саме такий висновок можна зробити з нарікань з приводу зростання мінімальної заробітної плати.
Листоношам після цього радісної події не вистачає оборотних коштів на виплату "грошового забезпечення". Виходить замкнуте коло: збільшуємо мінімалку, підвищуємо розмір поштових тарифів на обслуговування Пенсійного фонду, збільшуємо дефіцит ПФУ - тобто приходимо до необхідності нарощування бюджетного трансферту на покриття дефіциту.
Загалом, як заявив представник "Укрпошти": "На жаль, у такій ситуації повинні визнати, що "Укрпошта" перебуває на межі банкрутства". Вже буквально на наступний день у компанії зрозуміли, що явно погарячкували, адже вона не тільки готується до можливої майбутньої приватизації, але і підготувала випуск корпоративних облігацій, а інвестори дуже не люблять подібний інформаційний шум. І взагалі, складається ситуація пікантна: заяву представника компанії про можливе банкрутство може дати покупцям облігацій "Укрпошти" ключ до дострокового погашення цінних паперів. І в цьому випадку така балакучість може занадто дорого коштувати для підприємства. Саме тому її керівник виступив зі спростуванням цієї інформації, заявивши, що, мовляв, так, проблеми були, "ми цього не заперечуємо, але вони самоліквідувалися". І головне завдання тепер "уламати" Пенсійний фонд на збільшення тарифу, а там і з пресою розібратися можна буде. Навіть без осінніх "хвостів".
До речі, про облігації. Інвестиційна група ICU оголосила про успішне розміщення облігацій ПАТ "Укрпошта" серії "А". Номінальна сума випуску становить 150 млн грн. ICU виступила в ролі андеррайтера емісії, тобто займалася первинним розміщенням цінних паперів, простими словами, оформила проспект випуску і підшукувала потенційних покупців. Прибутковість облігації при розміщенні склала 19% річних. За теперішніх часів - це начебто і не багато: облікова ставка НБУ вже 17%, держава під 18% займає.
Але взагалі, якщо оцінити у "відриві" від сьогоднішнього процентного дна, то виходить майже "космос" - так дорого державні підприємства позичати не мають права. І справа тут не в нащадках, яким все віддавати, а в простій економічній логіці. Немає зараз на "Укрпошті", та й взагалі в сегменті поштових відправлень, такої прибутковості, яка могла б компенсувати сплату кредиторові/інвестору 19% річних
Хоча про нащадків голосно сказано: облігації серії "А" будуть погашені 17 листопада 2020 р. І заплатити за це боргове задоволення "Укрпошті" доведеться більше 78 млн грн тільки відсотків, тобто 52% від суми першого траншу. Третя частина випуску, або 50 млн грн, була викуплена самим андеррайтером. Це може свідчити як про те, що покупців не знайшлося, так і про вигідність вкладень, коли "така корова потрібна самому". Думається, більш ймовірним є другий варіант. До речі, покупців було не густо. Як повідомляють ЗМІ, було ще два покупця - банк, інвестиційний фонд.
Як свідчить проспект емісії, кошти від випуску облігацій планують спрямувати на капітальне будівництво і капітальний ремонт (8,1%), нові основні засоби (автотранспорт, оргтехніка), а також на програми енергозбереження - всього 89,4% від суми емісії, на технологічне обладнання, системи пожежної безпеки (2,5%). Всі ці напрями просто ідеальні для освоєння і так і просять грошей.
Що стосується фінансових показників, то за січень-вересень 2017 р. компанія отримала 415,5 млн грн чистого збитку і 3,7 млрд грн чистого доходу. "Укрпошта" володіє потужною матеріальною базою, особливо у вигляді відділень - 10,6 тис. по всій країні. До речі, у 2017-му компанія стала акціонерною компанією. Процес корпоратизації був одним з найбільш швидкоплинних за історію (всього вісім місяців). Перетворення в акціонерне товариство, крім усього іншого, відкриває не тільки двері в світ великих грошей і інвесторів, але і активує ризик банкрутства за боргами.
В цей же час Японія за продаж частини пакета акцій японської пошти залучає на фондовому ринку більше $11 млрд. Природно, наші економіки не порівняти, але примітний сам факт уваги інвесторів до національним поштовим проектів. І приклад японської пошти для нас цікавий не тільки в контексті "що там у японців", але і стосовно України. Головне питання: чому японський бог достатку Хотей регулярно приносить японцям золоті монетки, а до нас навіть носа не суне... Як пояснити той факт, що в Країні висхідного сонця пошта є найбільшою національною компанією, а поштовий банк - акумулює п'яту частину заощаджень населення, українська пошта продовжує животіти в приміщеннях, які більш ефективно було б застосовувати в атракціоні "кімната страху". І чому, спочатку маючи в розпорядженні таких лідерів ринку, як Ощадбанк (на початку 90-х акумулював велику частину заощаджень населення і виступав основним оператором грошових переказів), "Укрдержстрах" (в подальшому - НАСК "Оранта" - лідер страхування населення), "Укрпошту" (лідер поштових відправлень), через кілька десятків років наша країна опинилася з набором нікому не потрібних і мало ефективних державних компаній, за винятком "Оранти", яка була остаточно приватизована в 2007 р., правда, без особливого ефекту для державної скарбниці.
У той же час ніхто не заважає нам спробувати зліпити якусь ідеальну модель, що враховує інтереси і держави, і потенційних інвесторів. Такою моделлю могло б стати створення українського поштово-ощадної холдингу, об'єднуючого "Укрпошту" і Ощадбанку в єдине ціле
Навіщо вкладати додаткові кошти в модернізацію платіжної інфраструктури пошти, якщо все це вже є в даному держбанку. Крім того, його відділення і поштові нерідко сусідять навіть у невеликих населених пунктах країни і створюють нікому не потрібну конкуренцію в сфері безготівкових платежів та переказів. Їх об'єднання дозволило б істотно оптимізувати штатний склад та кількість відділень, які потрібно постійно утримувати. Такий холдинг міг би включити в себе: поштово-ощадний банк (на базі Ощадбанку), поштовий сервіс (на якому повинна сфокусуватися "Укрпошта") і страхування населення (лайфове, накопичувальне страхування життя). Що стосується останнього напряму, то його природно доведеться запустити з нуля, використовуючи для цього операційну базу того ж Ощадбанку.
Створення в поштово-ощадній холдингу окремого страхового напрямки, збільшило б його капіталізацію на 15-20%. Природно, при створенні такої структури необхідно сформувати істотні обмежувачі: відмова не тільки від кредитування "энергоатомов" і залізних доріг, але і кредитування взагалі. Для інвестування в реальний сектор економіки майбутній холдинг міг би створити за рахунок прибутку спеціальний інвестиційний фонд і керувати ним. Крім того, необхідно буде адаптувати кращі практики корпоративного управління, для чого знадобиться допомога міжнародних фінансових організацій: вони б могли стати і першими власниками акцій, проданих приватним інвесторам (15-20% капіталу). За рахунок такої пробної емісії холдинг здатний залучити близько $100-200 млн коштів міжнародних банків, наприклад, ЄБРР або МБ, яких цілком вистачило б для реалізації всіх основних етапів реформ без залучення бюджетного субсидування.
Приблизно через три-п'ять років новий поштово-банківський холдинг України міг би зайняти до 30% ринку вкладів населення, до 40% ринку безготівкових розрахунків, а також внутрішніх і міжнародних посилок, а його акції стали б надійним інструментом для розміщення активів недержавних пенсійних фондів. Можливо, тоді Україна і змогла б розмістити свій рекордний випуск акцій на міжнародних ринках (IPO), а проблема постійної докапіталізації Ощадбанку та покриття збитків "Укрпошти" назавжди залишилася б у минулому, тобто в нашому сьогоднішньому.