Посол Швейцарії: Ми витрачаємо на армію 10% бюджету і служать усі чоловіки

"ДС" Швейцарія — батьківщина компаній світового класу, таких як Roche, Novartis, UBS, Credit Swiss ABB. Як у вашій маленькій країні існують такі першокласні підприємства?

Г. Ш. Хочу зазначити, що Швейцарія — це не маленька країна. Вона середніх розмірів, але густонаселена (1/3 частину території займають Альпи). В Швейцарії проживають 9 млн осіб, 1/3 з яких іноземці. Швейцарія — одна з найбільш глобалізованих країн світу, і ця глобалізація почалася задовго до сучасності.

Наша країна була бідною і залишалася такою до початку ХХ століття. Тому багато громадян виїжджали за кордон у пошуках роботи.

Повертаючись назад, вони привозили набутий досвід. Таким чином, відбувався обмін ідей і технологій. Також цей обмін відбувся завдяки толерантності швейцарців до іноземців та іновірців. Наприклад, країною годин Швейцарія стала певною мірою завдяки французам, які втекли від переслідувань на батьківщині. Хоча до того часу у нас вже існували зачатки годинникової індустрії, але французи дали певний імпульс її швидкому зростанню. Те ж саме можна сказати і про банках: запрошені іноземці дали поштовх розвитку банківської системи Швейцарії, зародки якої вже теж були.

"ДС" У чому секрет конкурентоспроможності Швейцарії?

Г. Ш. Успіх нашої країни пов'язана з тим, що у неї немає корисних копалин. І в певний момент громадяни та уряд зрозуміли, що ключ до успіху — це освіта. Тому ми багато інвестували в освітню систему, а також на інновації. Адже чим більше інновацій, тим краще якість товару. Тобто освіта та інновації — кити швейцарського успіху.

Хочу зазначити, що всім відомі міжнародні швейцарські бренди, які становлять банківську та фармацевтичну сфери, а також галузь виробництва годинників, сирів, шоколаду. Але мало хто знає, що ряд наших компаній співпрацює з американським космічним дослідним центром NASA (зокрема, виробляє двигуни для роботів, що працюють на Марсі) і займається випуском деяких деталей до айфонам. Також невід'ємною частиною швейцарського успіху є розвиток малого і середнього бізнесу.

"ДС" Яка специфіка швейцарського малого і середнього бізнесу?

Г. Ш. На маленьких підприємствах зазвичай працюють від п'яти до десяти робочих. В основному це машинобудування і текстильна промисловість. Взагалі, Швейцарія — країна досить высокоиндустриальная, що дає можливість виробляти високоякісну інноваційну продукцію. І цьому сприяє сама система освіти. До речі, наші університети входять в десятку кращих вузів світу. Також у нас дуже добре розвинена система професійного навчання, яка дозволяє молоді після закінчення середньої школи піти вчитись у певну компанію на позицію стажиста. Тобто існує співпраця між державою та приватними компаніями.

"ДС" Як це виглядає?

Г. Ш. Держава визначає спеціалізовані програми для шкіл та налагоджує співпрацю з обраними компаніями, куди потім направляє випускників. Це може бути будівельна сфера, виробництво сантехніки, електроніки і т. д.

"ДС" Ваша країна відома надійними банками. Швейцарське законодавство гарантувало таємницю вкладу клієнта. Але в останні роки ступінь секретності знизилася. Чому?

Г. Ш. Секретність банківських вкладів знизилася по всьому світу. Звичайно, це впливає і на Швейцарію. Але зменшення цієї секретності не особливо вплинуло на репутацію швейцарських банків. Тому що наші іноземні клієнти вибирають Швейцарії в першу чергу з причини політичної стабільності країни, високого рівня послуг банківської системи, а також верховенства права, що панує у нас. До того ж ми маємо одну з потужних законодавств, яке концентрується на секретності банківської таємниці та неможливості відмивання грошей. Завдяки цьому наша банківська система досить чиста.

"ДС" Під час нинішньої січневої зустрічі Петра Порошенка та президента Швейцарії Доріс Лойтхард досягнута домовленість про повернення заморожених активів попередньої української влади, які знаходяться в швейцарських банках. Гроші повернуть?

Г. Ш. Швейцарія була однією з перших країн, яка в лютому 2014 року заморозила рахунки президента Віктора Януковича і його оточення. Нещодавно ми прийняли рішення заморозити їх ще на рік, щоб дати час українським і швейцарським правоохоронним органам встановити нелегальне походження коштів. Це справа вирішується на двох рівнях влади — виконавчої і судової. Згідно швейцарського підходу вклади повинні належати Україні, або їх власникам, якщо вони на правових підставах доведуть, що засоби належать саме їм.

"ДС" тобто грошей в найближчому майбутньому не чекати?

Г. Ш. Судовий процес займає роки. А ми тільки на початку цього шляху. Однак є плідна співпраця з українськими органами влади, і наші зусилля спрямовані на те, щоб завдяки судовим розглядам розморозити кошти і репатріювати їх в Україну. Швейцарське уряд не збирається націоналізувати ці гроші, адже наші країни мають міцні дипломатичні відносини. До речі, на початку лютого 2017-го ми відзначили 25-річчя наших відносин. Зараз в Україні працюють понад сотні швейцарських компаній, які створили понад 30 тис. робочих місць з конкурентною оплатою праці, а також передають українцям свої новітні технології. Крім того, Швейцарія входить у десятку найбільших інвесторів української економіки.

"ДС" Приємно, що цікавляться Україною швейцарці. Однак наша держава відомо не тільки своїми інвестиційними можливостями. У минулому році багато шуму було через е-декларування. У Швейцарії є щось подібне?

Г. Ш. У нас немає подібної системи декларування. Але швейцарські політики є прозорими. У нас існують певні рейтинги найбагатших парламентаріїв, які публікуються місцевою пресою. У Швейцарії тільки сім міністрів, один з яких — президент. І їх доходи відомі широкій громадськості, адже, згідно із законом відомо, яку зарплату вони отримують.

"ДС" І скільки ж платять швейцарському міністру?

Г. Ш. 400 тис. швейцарських франків на рік (374 918 євро). У нас дійсно гідні зарплати у державних службовців, парламентарів, урядовців. Але слід розуміти, що у швейцарців є довіра до "слуг народу". У нашій країні майже відсутня корупція. А якщо журналісти виявляють можливі факти корупції, то такий прецедент має дуже високі шанси потрапити на розгляд суду. Судові процеси в Швейцарії швидкі і справедливі. Тому люди, пов'язані з корупцією, будуть покарані.

"ДС" Ваші чиновники настільки ж багаті, як і українські?

Г. Ш. У нас є багатії серед парламентарів, хоча їх кількість незначна. Це приватні підприємці з мільйонними статками. Справа в тому, що швейцарський парламент не є професійним.

"ДС" Як ето?

Г. Ш. Депутати працюють у парламенті лише на півставки, а інший робочий час — по своїй спеціальності. Тобто вони ходять на роботу, як звичайні громадяни.

"ДС" І скільки отримують на півставки?

Г. Ш. Їх зарплата приблизно 100 тис. швейцарських франків на рік (93 729 євро), але вона включає витрати, з'їм асистентів, зарплату помічникам. Це хороша зарплата, але її недостатньо для проживання в Швейцарії. Тому депутати працюють ще й за фахом.

"ДС" Але Швейцарія не схожа на країну, в якій фінансові проблеми і вона намагається заощадити...

Г. Ш. Це не фінансові проблеми, а одна з ключових ідей — філософія функціонування швейцарського парламентаризму, яку створили ще засновники Швейцарської Конфедерації. Ідея полягає в тому, щоб політики були близькі до народу: знали реальні потреби і проблеми громадян (економічні, соціальні, трудові). Щоб вони не були відірвані від реального життя: могли розуміти та представляти інтереси простих людей, інтегрувалися в життя швейцарського суспільства.

"ДС" Ви зазначили, що в Швейцарії майже відсутня корупція. Як вам це вдалося?

Г. Ш. Корупція — це ракове захворювання, і в жодної країни немає проти нього імунітету. Але кожна держава має запобігати корупцію, боротися з нею і карати корупціонерів. У Швейцарії є якісні інструменти для запобігання цього явища, тому що, на жаль, у нас теж є певні корупційні справи. Один з прикладів — закупівля системи програмного забезпечення для державних органів. Однак це порушення швидко виявили. Зараз справа знаходиться в суді, і незабаром буде оголошено вирок винним. До речі, покарання — один з антикорупційних інструментів поряд із запобіганням корупції та боротьбою. Адже люди повинні бачити результати протидії корупції.

"ДС" В Швейцарії майже кожне питання внутрішнього або зовнішнього характеру виноситься на всенародний референдум. Причому голосують за складних питань, податків, імміграції...

Г. Ш. Ми маємо систему, яка називається "пряма демократія". Вона передбачає відповідальність влади перед людьми і є певною ланкою між владою, рішеннями і народом. Як і в інших країнах, у Швейцарії обирають депутатів. Але у нас ще є два інструменту прямої демократії — обов'язкові і факультативні референдуми (за народною ініціативою).

"ДС" І в чому різниця?

Г. Ш. Коли парламент приймає певний закон, дається 90 днів, протягом яких люди можуть зібрати 50 тис. підписів проти нього. Процедура відбувається через певні комітети, куди можуть бути залучені партії та лобісти. У разі збору необхідної кількості підписів закон виноситься на референдум по волі народу. Так влада розуміє настрій і інтереси людей.

Однак ініціативи висуваються різні — хороші і не дуже. Наприклад, була ідея ліквідувати швейцарську армію. Її прихильники хотіли використовувати військові податки на збільшення соціальних витрат, підтримку молоді та вразливих груп населення. Але ця ініціатива не отримала підтримки. Що стосується важливих державних питань: внесення змін до Конституції, міжнародних договорів і вступу в міжнародні організації, то такі референдуми є обов'язковими.

"ДС" В Україні багатьох здивували результати референдуму по базовому доходу. Чому швейцарці проголосували проти дармових щомісячних виплат у розмірі 2500 швейцарських франків? Українці цього не можуть зрозуміти...

Г. Ш. Швейцарці досить прагматичні і, приймаючи рішення, зазвичай дивляться далеко вперед. Тому перед ними відразу постало питання економічної обґрунтованості та можливості такого кроку. Переважна більшість наших громадян вирішили, що ідея не має перспектив, адже можуть зрости податки. А якщо почати друкувати гроші, то все може закінчитися інфляцією. У свою чергу, швейцарці впевнені, що гроші створюються роботою, інноваціями, виробництвом товарів і торгівлею. До того ж у Швейцарії якісна система соціального захисту, і люди, які втратили роботу, відчувають себе захищеними.

До речі, крім ідеї базового доходу, було також пропозиція певних профспілок ввести вісім тижнів вихідних в рік. Але швейцарські громадяни проголосували проти такої перспективи.

Згідно з нашим законодавством поки є чотири тижні вихідних, проте в різних секторах економіки може бути до п'яти-шести тижнів. Думаю, багато країн були здивовані таким вибором швейцарців. Якщо б мене запитали, чи я хочу мати вісім тижнів відпустки, я був би тільки радий скоріше поставити свій підпис "згоден". Однак навколо цього питання точилися жваві дискусії. Противники аргументували тим, що це контрпродуктивно для компаній, особливо для виробників. Також є великий ризик звільнення компаній, які сьогодні працюють в Швейцарії, в інші країни. У результаті ринок праці зменшиться і держава зубожіє. Тому швейцарці прийшли до висновку, що краще мати менше вихідних днів, зате більше достатку.

"ДС" З усього сказаного можна зробити висновок, що у швейцарському суспільстві немає поняття "халява"...

Г. Ш. Як я вже говорив, Швейцарія — досить бідна країна з точки зору природних ресурсів і корисних копалин. Тому наші люди розуміють важливість праці і той факт, що багатство створюється завдяки продуктивності.

"ДС" Швейцарія — нейтральна країна, але має потужну армію...

Г. Ш. Швейцарія дійсно має міцну і надійну армію, яка може захистити державу і наш нейтралітет. Хоча ми не маємо флоту, але у нас є танки, літаки, інше сучасне озброєння і техніка.

На армію виділяється приблизно 8-10% національного бюджету.

"ДС" чи Правда, що у швейцарській армії служать все?

Г. Ш. Згідно із законом у Швейцарії існує обов'язковий набір в армію — з 18 років для чоловіків. Після базового навчання протягом чотирьох місяців вони щорічно проходять переатестацію. На період військової служби громадяни не втрачають свою посаду і зарплату за місцем роботи. А підприємства або компанії отримують від держави компенсацію на час служби співробітників в армії. Призовники отримують невелику соціальну допомогу — приблизно 20 швейцарських франків на день (18,75 євро), при цьому вони повністю знаходяться на державному забезпеченні.

"ДС" А жінки у швейцарській армії є, як в Ізраїлі?

Г. Ш. Для жінок служба в армії обов'язкова, але вони можуть виявити таке бажання як добровольці (також строком на чотири місяці). Проте їх відсоток невисокий.

"ДС" Швейцарія має власну думку, свій погляд на рішення проблеми біженців. Вона пускає до себе тільки тих, хто має потрібні професії. Від решти відмовляється. Чому така політика?

Г. Ш. Це дуже складний і багатовимірний питання. Існують певні аспекти, і тут мова не завжди йде про біженців, а про міграції в цілому. Швейцарія — частина Шенгенської зони і має договір про вільний рух громадян з Євросоюзом (щодня на роботу до нас приїжджає багато громадян з ЄС, а частина з них живе в нашій країні). До того ж Швейцарська Конфедерація є країною-членом Конвенції про статус біженців і штаб-квартира Верховного комісара ООН у справах біженців знаходиться в Женеві. Ми поважаємо права біженців на отримання статусу біженця в Швейцарії. Але це стосується тих людей, яких переслідують за політичними, релігійними або особистих мотивів і вони не відчувають себе в безпеці на території своїх країн. Якщо людина заявляє про переслідування у власній країні, звичайно, Швейцарія його приймає. Але наші спеціальні служби перевіряють достовірність поданих ним фактів. Адже ми не можемо прийняти всіх людей, які хочуть просто емігрувати. Це може несприятливо позначитися на швейцарській економіці.

Гійом Шойрер, посол Швейцарської Конфедерації

Народився: 20 грудня 1963 р. у місті Невшатель.

Освіта: Університет Невшателя, юрист; має адвокатську ліцензію однойменного кантону. У 1994 р. отримав диплом Женевського інституту міжнародних досліджень та розвитку за спеціальністю "Політика міжнародної безпеки".

Кар'єра: працював у приватному секторі економіки; 1992 р. — вступ на дипломатичну службу в Федеральний департамент закордонних справ Швейцарії (ФДИД), стажування в Берні, Південній Африці та Женеві. З 1994 р. почав працювати у відділі політики і досліджень Дирекції з питань розвитку та співробітництва (DEZA). У 1995-1996 рр. працював у Головному штабі координації підготовки головування Швейцарії в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). У 1997 р. призначений заступником начальника відділу ОБСЄ і "Партнерства заради миру" в політичній дирекції ФДИД. У 1998 р. відряджений до Відня у складі делегації Швейцарії в ОБСЄ. З 2001 року — заступник керівника місії в Посольстві Швейцарії в Ірані. З 2005 р. — заступник начальника політичного управління з людської безпеки. 2009-2013 рр .. — заступник посла в Посольстві Швейцарії в США. У 2013 р. переведений до Відня на посаду заступника керівника делегації Швейцарії в ОБСЄ під час підготовки до головування Швейцарії в цій організації. З жовтня 2015 р. — посол Швейцарії в Україні та Молдові (з резиденцією в Києві).

Сімейний стан: одружений, має сина.

Захоплення: любить лижний спорт і гру в гольф, має собаку породи родезійський риджбек.