Українські жінки-підприємиці: які вони та чого прагнуть?

У межах ініціативи "Women Biz Days" Українського центру сприяння інвестиціям та торгівлі (ITFC) в партнерстві з Українською маркетинговою групою та за підтримки програми USAID "Конкурентоспроможна економіка України" було проведене дослідження "Портрет українських жінок-підприємиць", щоб вивести дискусію про проблеми та потреби жіночого підприємництва на прикладний практичний рівень, повідомляє "ДС" з посиланням на журнал BusinessWomen.

Дослідження було проведене методом онлайн-опитування з квітня по травень 2021 року. До вибірки увійшли 500 респонденток – жінок-підприємиць з усієї країни. Результати опитувальника підкріплені глибинними інтерв’ю з 12-ма українськими підприємицями та є репрезентативним для України.

Жіночий бізнес в часи пандемії

Значна частка жінок-підприємиць (62%) сходяться на думці, що ситуація в українському бізнесі погіршилася останніми роками, особливо під впливом карантинних обмежень та локдауну 2020 року. Проте, бізнес продовжує діяльність та тримається "на плаву". Лише третина підприємиць вважає, що ситуація погіршилася настільки, що не бачить перспектив для бізнесу.

Пандемія COVID-19 мала вплив майже на весь жіночий бізнес в Україні (92% опитаних), особливо у західних та південних регіонах. Так, підприємства були вимушені призупинити діяльність (40%), зменшився оборот послуг / товарів (20%), знизилася платоспроможність споживачів в цілому (13%) та зменшилася клієнтська база (12%).

Під час пандемії та локдауну тільки 3 з 10 жіночих бізнесів звернулися за фінансовою допомогою: половина – до державних програм підтримки, ще половина залучала кредити. Незначна частка (5% всіх жінок-підприємиць) отримала грантове фінансування. Щоб залишитися "на плаву" та розвиватися в період кризи, жінки-підприємиці були вимушені адаптуватися до нової реальності: розвивали онлайн-продажі, розширювали асортимент товарів / послуг, впроваджували акційні пропозиції, знижки, максимально нарощували клієнтську базу тощо.

Бізнес в Україні – жіночий погляд

Ключовою характеристикою українського підприємництва 73% жінок називають непрогнозованість. Також жінки-підприємиці описують український бізнес як корумпований, закритий.

3 із 4 жінок-підприємиць кажуть, що жіночий бізнес не відрізняється від бізнесу в цілому. Жінок-підприємиць можна розділити на дві макрогрупи:

• Більшість – 63% позитивно налаштованих підприємиць, які задоволені розвитком свого бізнесу, адже витрачені зусилля і ресурси дали свій результат. Вони вважають, що в Україні є всі можливості для розвитку жіночого підприємництва, адже у жінок є повний доступ до фінансових та трудових ресурсів.
• Меншість – 37% негативно налаштованих, які не задоволені розвитком свого бізнесу, на який суттєво вплинув і COVID-19, і загалом падіння бізнесу в Україні. Це переважно, ФОПи, власники мікробізнесу, які не переходять в онлайн та потребують допомоги, в першу чергу фінансової.

Драйвери та перешкоди жіночого бізнесу

Ключовим мотивом відкривати бізнес для 74% жінок є бажання мати хороший заробіток, щоб забезпечити себе та свою родину. Окрім цього, жінки також мотивуються прагненням до незалежності від роботодавця (48%) та бажанням самореалізації й можливості втілювати власні ідеї (46%). Жінки хочуть мати можливість поєднувати кар’єру та сім’ю (29%), часто прагнуть створити справу для своїх дітей (23%), довести власну значущість (18%), зайняти в суспільстві гідне місце (14%).

Проте, у жінок виникають і певні острахи. Зокрема вони бояться економічної кризи та банкрутства (57%), тягаря фінансових зобов’язань (55%), загрози втратити бізнес (51%), а також високого особистого навантаження (32%), емоційного розчарування (27%) та осуду від свого оточення (13%).

Майже всі жінки-підприємиці (91%) наголошують, що витрачені на бізнес зусилля були того варті, адже вони отримують прибуток від своєї діяльності, займаються улюбленою справою, яка приносить задоволення, є незалежними від роботодавця та бачать можливості для подальшого розвитку.

Своєю чергою ті, хто не задоволені (9%), наголошують на те, що доходи від підприємницької діяльності настільки малі, що їх вистачає лише на податки. При цьому важко прогнозувати розвиток бізнесу, адже актуальність їхніх послуг чи товарів знизилася через карантинні обмеження.

Ключовою перепоною на шляху до підприємницької діяльності для 53% жінок є постійна зміна "правил гри" з боку влади, неможливість зі стабільністю дивитися у майбутнє та планувати розвиток бізнесу.

30% підприємиць на своєму шляху зіштовхувалися зі стереотипами щодо жіночого бізнесу, ключовий з яких "бізнес – не жіноча справа".

6 з 10 підприємиць також бачать інші перешкоди, зокрема й стереотипні, на шляху жінки в бізнесі:

• жінок сприймають як слабку стать;
• розповсюджені стереотипи: "вона нічого не розуміє", "жінка не може бути керівником", "красива жінка не може досягнути чогось самотужки", "жінка повинна сидіти вдома і займатися сім’єю";
• стикаються з постійною необхідністю доводити чоловікам серйозність своїх намірів щодо бізнесу;
• жінки-підприємиці мають мало часу для збалансованого поєднання роботи та сім’ї;
• жінки не мають доступу до інвестицій / стартового капіталу.

Окрім стереотипів, жінки також стикаються з іншими, досить розповсюдженими труднощами: відсутністю або застарілістю державних сервісів (28% опитаних), нестачею доступних кредитів та джерел швидкого отримання оборотного капіталу (27%), незахищеністю приватної власності (26%).

Співпрацювати та допомагати

У цілому жінки в Україні переважно керують бізнесом одноосібно. Ті, хто все ж працюють в бізнесі з партнерами, рівномірно розподіляються на різні варіанти партнерства: з жінкою (32%), з чоловіком (33%), як з чоловіком, так і з жінкою (35%). При цьому майже всі жінки позитивно ставляться до жінки-партнера по бізнесу (92%).

Основні прояви корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) у жіночому підприємництві:

• відповідальне ставлення до свого продукту, споживачів, працівників;
• соціальний вклад (допомога вразливим верствам населення, активна участь у соціальних проєктах, акцент на важливі соціальні питання у діяльності підприємства, допомога дитячим будинкам);
• ставлення до персоналу (соціальний пакет для співробітників і т.д.);
• піклування про навколишнє середовище.

Як дієво допомогти підприємицям?

Фінансування – ключова потреба жіночого підприємництва, про це говорять понад 40% опитаних бізнесвумен. Вона може бути вирішена через цільову допомогу з боку держави, безвідсоткові або доступні кредити, зменшення податкового навантаження.

Наразі рівень обізнаності про джерела фінансування для бізнесу є дуже нерівномірним, але знати більше про потенційні або вже наявні можливості для отримання фінансування бажали б усі жінки-підприємиці.

Більший рівень обізнаності про різні джерела фінансування демонструють жінки, що вже мали справу із залученням коштів – переважно це бізнес, якому вже багато років, юридичний або дотичний до нього бізнес, а також переселенці й військові, що мали справу з отриманням донорської допомоги та грантів.

Практичні рекомендації

Результати дослідження "Портрет української жінки-підприємиці" вказують, що жіноче підприємництво потребує комплексної програми розвитку: забезпечення рівних умов для чоловіків та жінок в бізнесі, надання фінансової підтримки жіночому бізнесу, спрощення умов ведення бізнесу для жінок.

Ці зміни варто поєднувати з системними змінами у веденні бізнесу загалом, наприклад:

• посилювати захист приватної власності та бізнесу від рейдерства, необґрунтованих перевірок силовими та контролювальними структурами;
• формувати зрозуміле, стабільне та передбачуване законодавство – фіксовані правила ведення бізнесу, які не будуть змінюватися з приходом кожної нової влади;
• налагоджувати прозору та стабільну систему оподаткування, впроваджувати податкові канікули та динамічне оподаткування;
• модернізувати державні сервіси, які б спрощували відкриття та розвиток бізнесу, особливо в регіонах;
• формувати позитивний імідж українського виробника на зовнішніх ринках тощо.