У чому підступ? Навіщо Росія приплела до транзиту прямі поставки газу в Україну
Отже, Брюссель, всього-навсього 40-хвилинні переговори між Україною, РФ та ЄС щодо газового транзиту в 2020 р. і далі, а також з питання відновлення постачань російського газу в Україну. Продовження - вже з якимись конкретними цифрами - буде через місяць, а зараз на першому місці виявився анбандлинг НАК "Нафтогаз України". Тому що якщо до кінця року українського монополіста не розділять на оператора ГТС і торговця газом, то "Газпром" відмовиться підписувати контракт відповідно з нормами і правилами ЄС (тобто на вигідних для України умовах).
Москві вигідніше підписати якраз короткостроковий контракт на використання потужностей нашої ГТС. Однак європейці урочисто обіцяли Києву стабільне завантаження української "труби" після 2019 р., і тому їм теж важливо умовити РФ підписати довгостроковий транзитний контракт. Однак тут виникає маса питань.
Стратегія РФ зрозуміла - укласти короткостроковий контракт, поки "Газпром" добудує "Північний потік-2" і "Турецький потік". А ось яка тактика? Росія почала говорити про відновлення прямих поставок газу в Україну. Але це був би зовсім інший контракт, не транзитний. Чому РФ пов'язує питання транзиту з прямими поставками? Чого хоче Росія тактично, які умови може придумати для України?
Поки все виглядає так, що російська сторона свідомо плутає поняття, під слова "поставки газу" підбиваючи і продаж блакитного палива Україні, та транзит до ЄС через українську ГТС. Звичайно, це розраховано на широку непрофесійну публіку, але треба визнати, що така PR-тактика нерідко дає ефект, адже будь-які рішення по газу - політичні.
Позиції сторін такі. "Газпром" наполягає на резервування потужностей для разових прокачування газу, якщо Україна з 1 січня перейде на європейські правила, або на річному договорі. Україна - на десятирічний контракт з обсягами 60 млрд куб. м в рік. Проблема в тому, що якщо жоден з цих варіантів не буде реалізований, то можливий третій сценарій - зупинка транзиту. І зараз це цілком чітка позиція України, з якою не те щоб європейці згодні, але ставляться до неї з повним розумінням.
Ще рік тому плани "Газпрому" були амбітні: два обхідні маршрути - потужністю 55 млрд куб. м на півночі і 63 млрд куб. м на півдні. Вони з гарантією перекривали весь український транзит і дозволяли повністю відмовитися від нього. Але Туреччина відмовилася від нав'язаних їй чотирьох труб і висунула умову - одна труба в Європу, одна - на внутрішній ринок. 118 млрд заявлених кубометрів обхідних систем "всохли" до 85 млрд. Кремль, прискорено пройшовши всі п'ять стадій прийняття, з 2016 р. виключив зі свого лексикону чотири труби Турецького маршруту і став говорити лише про двох. Без пояснення, куди поділися ще дві.
З цього моменту у публічному обігу з'явився обсяг в 15 млрд куб. м, які "Газпром" готовий з "суто гуманітарних міркувань" пустити через Україну. А чого не пустити, якщо заявлених обхідних потужностей раптово стало не вистачати?
"Північний потік-1" через рішення по OPAL вже втратив чверть своєї ефективності, і бракуючі обсяги вже доводиться перекидати через ту ж саму Україну. "Північний потік-2" не побудований, так як Данія вперто не дає дозвіл. "Турецький потік" не готовий в частині "європейської труби", так і з постачанням газу по другій трубі на внутрішній турецький ринок теж поки немає переможних реляцій та хлопків шампанського, - сказав у коментарі для "ДС" експерт по нафтогазовій галузі інвестиційної компанії Exor Валентин Топалый. - Болгарія тільки днями дала добро на будівництво відводу через свою територію в напрямку Сербії (це частина транзитної частини "Турецького потоку" в європейському напрямку), і вже офіційно заявлено, що за найоптимістичнішим сценарієм технічний газ в цей відвід можна буде подати не раніше квітня 2020-го. Газову війну в Європі Кремль програв з тріском. Аргументи "та не дуже-то й хотілося" не приймаються. Але і Україна війну поки не виграла. Зараз їй важливо зрозуміти, де підступ у пропозиціях Росії".
Протилежної точки зору дотримується аналітик російської компанії "Семиан-Газ" Валентин Задніпряний: "Переговори продовжаться тільки через місяць, тобто в кінці жовтня, коли в Україні вже буде холодно. Але ніякого контракту з Києвом не буде ні за термінами, ні за гарантованими обсягами прокачування. "Газпром" дочекається анбандлинга - розділення "Нафтогазу" на продавця газу і транспортну компанію, - і буде прокачувати газ в обсягах, які будуть куплені споживачами з Європи, а Україна буде зобов'язана за європейським законодавством підкоритися і забезпечити транзит. І кожен раз це будуть разові угоди".
На думку експерта, споживання Україною російського газу збережеться на тих же умовах, якщо іншого, кращого не буде запропоновано Газпрому. При цьому "Нафтогаз" і "Газпром" продовжать судитися, але сам НАК буде розформовано до кінця року, і велике питання: хто буде правонаступником у судах? Зрозуміло, що при цьому ніяких компенсацій в $14 млрд "Газпром" не збирається обговорювати.
"На мій погляд, Росія хоче повернути свій вплив на політичні еліти України, зацікавивши їх чимось особистим. Тобто повернути модель посередника при продажу блакитного палива на внутрішній ринок України, як було раніше. Судячи за результатами переговорів, це не вдалося, і зрозуміло чому. Бо часи вже змінилися. Це перше, - сказав "ДС" експерт "Центру Разумкова" Максим Белявський. - По-друге, ми імпортуємо недостатній обсяг газу для покриття потреб споживання, і за річними обсягами споживання наша держава є досить цікавим ринком, а головне, стабільним, оскільки диверсифікація в класичному її визначенні в Україні не відбулася. І по-третє, на мій погляд Росія, прагне зупинити курс України на інтеграцію енергосистем до мережі ЄС. Це стратегічне завдання. Наше завдання - зруйнувати ізоляцію енергетичних ринків, щоб енергоресурси постачалися споживачам надійним способом за конкурентоспроможними цінами".
"Тут багато всяких трюків. Варто звернути увагу на те, що куди поділося інше вимогу Росії. Досі "Газпром" заявляв, що готовий на багато поступок в переговорах з газового питання, якщо йому пробачать борг за Стокгольмського арбітражу, який вже підріс до $3 млрд, - сказав "ДС" Михайло Крутіхін, аналітик нафтогазової компанії Rusenergo. - Мені залишилося незрозумілим, наполягає російська сторона на виведенні цього питання за дужки переговорів чи готова заплатити. Раніше була явна зв'язок. У "Газпромі" говорили, що "ми готові з вами укласти вигідну угоду на постачання газу за пільговими цінами, якщо ви нам пробачте те, що належить за рішенням Стакгольмского арбітражу". Тепер же мова йде про транзит, і те, що РФ пов'язує транзит з поставками газу в Україну, говорить про те, що там не відмовилися від ідеї списати борг через якісь окремі домовленості. Можливо, негласні".
"Тільки при повному завантаженні української ГТС газом українська труба може зацікавити іноземних інвесторів. Без газу вся нитка досить швидко прийде в непридатність, обладнання перетвориться на непотріб, - сказав у коментарі для "ДС" експерт "Центру енергетичної безпеки" (Москва) Петро Крыловецкий. - Росії було б вигідно спершу поставити ГТС України на грань такого руйнування, а потім і виступити інвестором-спасителем", заплативши в результаті півціни. Для цього РФ влаштує такий варіант, як закупівля на аукціонах, які буде проводити оператор ГТС, слотів на поставку газу в ті періоди, коли "Газпрому" це буде необхідно, наприклад, коли газовому концерну буде не вистачати потужності для постачання в Європу по трубі "Північного потоку".
Насправді закупівля окремих партій на прокачування газу у ГТС влаштовує "Газпром" ще і тим, що Україна повинна до 1 січня 2020 р. провести анбандлинг і привести своє законодавство у сфері енергетики до стандартів Євросоюзу. Це означає, що оператор ГТС повинен допустити до труби іноземних партнерів. Так "Газпрому" буде легше домовитися з конкретним оператором будь-якої європейської країни: якщо не вистачає газу в сховищах на осяжний період, то оператор виходить прямо на "Газпрому" і купує потрібний обсяг газу - з транспортуванням через Україну. Куплена партія прокачена - і "Газпрому" труба через Україну знову не потрібна.
Ось тільки України така схема точно не влаштує, а значить війна так війна.
