Напівпустеля замість степу. Вбита меліорація змінила вигляд України (ІНФОГРАФІКА)
Вода, канали, цифри
Клімат змінюється по всій планеті - з цим сьогодні не сперечається ніхто. Україна теж не залишається в стороні від цього процесу, і глобальне потепління створює нові труднощі для вітчизняного аграрного сектора. Насамперед з тієї причини, що в наших широтах підвищення середньорічної температури супроводжується зовсім не тропічними зливами, а навпаки, - нестачею вологи, а часом і засухами.
Наслідки глобального потепління для України мало обговорюються в суспільстві, але від цього вони не стають менш руйнівними. Першими на сполох б'ють аграрії: для нормального вирощування культур їм все частіше не вистачає води. Через зміни клімату, укупі зі слабо розвиненим управлінням водними ресурсами річки Україні пересихають і змінюють русла. Одночасно напівпустелі поступово заміщають собою степу. Як результат, багато території ризикують стати непридатними для ведення сільського господарства.
На думку фахівців, сьогодні основні проблеми українських сільгоспземель, пов'язані з відсутністю нормальної політики меліорації, - це втрата структури грунту, вітрова ерозія, утворення кірки, втрата вологоутримуючої здатності та втрата родючості як наслідок.
"Зміни клімату в Україні призвели до того, що степ сьогодні практично втратила роль житниці. Температури зростають, і аграрне виробництво переміщається до зони лісостепу і Полісся, - говорить директор Інституту водних проблем і меліорації Михайло Ромащенко. - В Україні в 1991 р. поливалася 2,6 млн га угідь, а сьогодні - 500 тис. га. Але замість того щоб збільшувати площу поливу, розвиток галузі практично зупинилося. З-за цього степ засихає, її заміняє напівпустеля".
Крім того, з потеплінням збільшується випаровування, а харчування поверхневих і підземних вод зменшується. Змінюється і хімічний склад води у річках: вчені спостерігають це по всьому басейну Дніпра.
За словами Ромащенко, попри наявність зарезервованих у водосховищах водних ресурсів в Україні погано розвинена політика водозбереження: її рівень не відповідає Європейській водній директиві, виконати яку Україна зобов'язалася в рамках угоди про асоціацію з ЄС. Все це не тільки загрожує появою депресивних, з точки зору аграрного виробництва, регіонів, але і веде до зменшення водності Дніпра - головної української ріки.
При цьому Держкомітет України по водному господарству наводить дещо інші дані, виходячи з власної методики підрахунку. За їхньою оцінкою, в країні є 2181 тис. га зрошуваних і 3307 тис. га осушених земель. У 1990 р. поливалася 2,3 млн га зрошуваних земель. Після розпаду СРСР різко скоротилося використання зрошуваних земель. У 2010 р. поливалася тільки близько 600 тис. га. Далі ця площа почала дуже повільно рости, майже виключно зусиллями приватного агробізнесу.
Площа зрошуваних земель різко скоротилася через те, що держава майже припинило фінансувати реконструкцію і відновлення зрошувальної мережі. Вона перейшла у власність муніципальних утворень, хоча і не приватизували. Муніципальні освіти просто не мали достатніх коштів для утримання місцевих меліоративних мереж. Найбільші втрати між 1991 і 2010 рр. зазнали Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Одеська та Харківська області.
Втім, не варто забувати, що для нашої країни актуальні не тільки зрошувальні, але і осушувальні системи. Якщо південь України часто страждає від посух, то північ (в основному на Поліссі) - навпаки, від надлишку води.
На території України налічується близько 2,8 млн га осушених земель, з яких на площі 1,1 млн га здійснюється двостороннє регулювання водного режиму (тобто в одні місяці відводиться надлишок води, в інші - компенсується брак). Близько 90% систем з двостороннім регулюванням водного режиму розташовані в басейні Дніпра, переважно на Поліссі (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська та Чернігівська області). Решта площі розміщені в басейнах річок Західний Буг, Дунай, Дністер, Південний Буг і Сіверський Донець.
Херсонщина в авангарді
Фахівці впевнені: інвестиції в модернізацію зрошувальних систем в Україні дозволять збільшити аграрно-експортний потенціал країни. За попередніми розрахунками Мінагрополітики, в дану сферу може бути інвестовано близько $1,5-2 млрд.
За оцінками міністерства, збільшення площі зрошення дозволить незалежно від погодних умов щорічно отримувати додатково понад 10 млн т продукції рослинництва та створити надійну кормову базу для тваринництва. Представники Світового банку високо оцінили роботу української сторони з підготовки концепції модернізації всього меліоративного господарства країни. Але головна проблема так і не вирішується - у місцевих бюджетів немає коштів на відновлення меліоративних систем, а сільгоспвиробникам (особливо середнім і дрібним) не вистачає поливальної техніки та обладнання для ефективного використання зрошуваних земель.
Є, втім, і приклад успішного відродження меліоративних систем. Це Херсонська область, яка в даний час має найпотужнішу серед регіонів України зрошувальну систему. В радянський час в області площа зрошуваних земель становила 420 тис. га. В 2016 і 2017 роках тут поливалися близько 300 тис. га земель, в 2018-му - вже близько 350 тис.
При цьому на території Херсонщини зберігається і підтримується у відносно хорошому стані потужна мережа зрошувальних каналів, у тому числі найбільші в Україні Північно-Кримський та Каховський магістральні канали, які тут беруть свій початок.
Однак сьогодні основний тягар турбот про підтримання в придатному стані українських меліоративних систем лежить на приватному бізнесі. Ми поцікавилися в одного з найбільших українських агрохолдингів: які меліоративні роботи проводить "Укрлендфармінг" на тих землях, які обробляє? З'ясувалося, що в посушливих умовах "Укрлендфармінг" проводить зрошення на площі 4500 га. В умовах достатнього зволоження фахівці компанії використовують наступні способи агромеліорації через обробіток ґрунту: оранку впоперек схилу; контурну обробку; глибоку зяблеву оранку; плоскорезную обробку із збереженням стерні; комбіновану оранку плугами з полицями і без полиць; зяблеву оранку з одночасним формуванням на полі борозен, валиків, переривчастих борозен, лунок; смугове розпушування.
Втім, меліорація - це не тільки лікування, а й профілактика проблем сільськогосподарських земель. Для захисту ґрунтів від вітрової ерозії та поліпшення водного режиму "Укрлендфармінг" застосовує агролесомелиоративные заходи, спрямовані на поліпшення грунтово-гідрологічних і кліматичних умов місцевості. Компанія своїми силами чистить лісосмуги та посадки, регулюючи таким чином повітряний режим полів і снігозатримання.
Міграція аграріїв
Великі аграрні холдинги та фермерські господарства роблять що можуть, однак навіть найщедріші їх інвестиції в меліорацію не здатні замінити скоординовану державну політику. Як вважають в "Укрлендфарминге", щоб АПК країни продовжував розвиватися, потрібно відновлення державної програми хімічної меліорації ґрунтів - гіпсування та вапнування. Як варіант - компенсація витрат на ці види робіт, якщо за них беруться приватні агровиробники. Дійсно, справа-то одне - збереження українських ґрунтів.
Те ж саме відноситься і до меліоративних споруд: держава може сама займатися їх відтворенням (найчастіше буквально з нуля), підтримкою в робочому стані і будівництвом нових. А може компенсувати приватному агробізнесу відповідні витрати.
На практиці, мабуть, оптимальний варіант приватно-державного партнерства в меліоративної сфері. Тому що як би далеко ні інтереси простиралися агрохолдингів, вони все одно не дійдуть до рівня єдиної політики з меліорації, водосбережению і водокористування в масштабах країни.
У 2015 р. був проведений аудит ефективності використання бюджетних коштів, виділених на експлуатацію державних меліоративних систем в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях у 2012-2014 роках Рахункова палата тоді констатувала: законодавство, що регулює питання меліорації, не забезпечує збереження меліоративних систем, їх модернізацію та ефективне використання.
На територіях зазначених областей не забезпечувалося зрошення близько 520 тис. га, або майже 62% від об'єму зрошуваних сільгоспземель, з-за незадовільного технічного стану державних і внутрішньогосподарських меліоративних систем, насосно-силового та іншого обладнання, його високої енергоємності.
Однак сьогодні куди більш суттєва проблема української меліорації - це продовжує діяти мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Саме він, як вважають багато експертів, не дозволяє бізнесу вкладати кошти в будівництво або відновлення капітальних об'єктів меліорації. Точніше, мало хто готовий це робити на орендованих землях, ризикуючи по закінченні терміну оренди втратити свої вкладення.
З-за того, що держава фактично самоусунулася від проведення меліоративних заходів, а грошей "приватників" не вистачає, в Україні однією з тенденцій на земельному ринку в останні роки стала відмова від земель в південних регіонах. Агровиробництво не має там перспектив без відновлення роботи меліоративних систем. "Сільгоспвиробники почали активніше переносити свою діяльність з південних регіонів в області з кращим забезпеченням вологою - позначається зміна клімату і підвищення втрат від посухи", - говорить президент Земельного союзу Андрій Кошиль.
Дійсно, все частіше можна зустріти оцінки, з яких випливає, що проблема меліорації на півдні України стоїть давно і гостро. Якщо не враховувати відносно благополучну в цьому плані Херсонську область, то в цілому по півдню системи, побудовані за часів СРСР, сьогодні зруйновані на 70%. Однак місцеві адміністрації пов'язують відновлення меліоративних систем з вирішенням питання власності на землю.
"Є великий інтерес до відродження меліоративних систем, однак такі проекти несуть ризики, пов'язані з невизначеністю прав на землю. Мораторій не дає викупити ділянки, на яких знаходяться системи, а вкладати значні кошти в будівництво або відновлення меліорації на орендованих і фрагментованих землях інвестори побоюються", - констатує Андрій Кошиль.
Можна сказати, що Україна вступила в "велику гонку з потеплінням": чи вона зможе налагодити свої меліоративні системи і забезпечити поля водою в належній кількості, або втратить значну частину свого аграрного виробництва. Сьогодні у приватного сектора є гроші на проведення меліоративних робіт, а в уряду - розуміння ситуації і необхідності змін. Справа тепер за не таким вже й великим об'ємом серйозної спільної роботи держави та агробізнесу - і проблему меліорації в Україні можна буде вирішити.
