Поки без Криму. Що допоможе відродитися українському виноградарству (ІНФОГРАФІКА)

Більша частина території України розташована між 30-й і 50-й паралелями, а значить, теоретично ідеально підходить для вирощування винограду і виробництва вина. Здавалося б, треба лише засадити виноградники та закупити обладнання. Але, незважаючи на сприятливі кліматичні умови, виноградарство знаходиться в стані тривалого спаду.

Почнемо з того, що немає якогось певного набору сортів винограду, придатних для вирощування саме в Україні. Наша країна з точки зору виноградаря - це безліч мікрокліматичних зон, і під кожен сорт краще підходить певна територія. Звідси і величезний розкид: кожен сорт дає своє вино, і воно по-своєму унікальне. Але є й загальні правила: невибагливий сорт за підсумком дає менш цікавий напій.
"Винні" регіони України - це Закарпатті, Херсонська, Одеська та Миколаївська області, а також тимчасово втрачений Крим. При цьому неофіційний центр українського виноградарства та виноробства традиційно завжди знаходився в Криму.

З 2014 р. у виноградарстві видно стійка негативна тенденція скорочення площі виноградників. Аграрне відомство влітку цього року визнало: "За останні п'ять років площа насаджень скоротилася з 49 тис. до 42 тис. га. За п'ять років ми втратили близько
7 тис. га виноградників".

За обсягами виробленого вина і виноматеріалів Україна не зрушила з місця, а аналіз зовнішньої торгівлі показує чотириразове перевищення імпорту виноробної продукції над експортом.

За даними Держстату, за 2018 р. Україна імпортувала вина і виноматеріалів на $125 млн, у той же час експорт продукції українських виноробів та виноградарів склав $40 млн. Винороби заявляють, що імпорт поступово витісняє українську продукцію навіть з внутрішнього ринку.

За розрахунками фахівців, середня закупівельна ціна на виноград європейських сортів для забезпечення мінімальної рентабельності повинна складати 10-12 грн/кг, однак за такі гроші в сезоні-2019 продавався тільки ідеальний з естетичної точки зору виноград, який йшов на ринки як столовий. Що ж стосується основної маси, то тут закупівельники знизили ціни до 4-8 грн, що поставило виноградарів на межу розорення.

Навесні цього року голова асоціації "Укрсадвинпром" Володимир Печко прогнозував, що все буде добре: "Думаю, площі збільшаться приблизно на 20% порівняно з 2018 роком... Дуже важливе питання для виноробів - скасування мораторію на продаж землі. Виноградники - це величезні інвестиції, і якщо через п'ять-сім років власник вирішить розірвати договір оренди, це призведе до великих втрат".

В останньому питанні з ним солідарний президент асоціації "Українське бюро вина" Іван Плачков: "Велике питання по землі. Немає місця для розвитку виноградників. Це багаторічні насадження, і під них може бути виділено тільки свій земельний пай. Укладати оренду землі на 25-50 років пайовики не хочуть, згодні максимум на 10 років. Але немає сенсу орендувати землю під виноградник менше, ніж на 50 років".

За даними Держстату, минулого року українські винороби продали на 12% менше шампанського та ігристих вин (3,25 млн дав) і на 2% менше столового і десертного (6,67 млн дав). При цьому урожай технічних та столових вин пізнього строку дозрівання порівняно з 2017 р. виріс на 10%. Минулий рік приніс деяким виноробам хороші погодні умови, які і вплинули на дозрівання ягід. За словами експертів, виробництво цієї групи він буде рости і далі, оскільки великі алкогольні компанії розширили площу під виноградні плантації.

Наприклад, закарпатський бренд Chateau Chizay отримав кращий урожай за всю історію. Продажі компанії виросли, притому що її продукція нішева. Компанія "Коблево" зібрала на 25% більше врожаю порівняно з 2017-м (більше 12 т ягід). Всього ж у минулому році було посаджено нових виноградників на 229 га. І 43,5 тис. га державою було виділено для виноградної культури.

За даними ГФС, у минулому році українські винороби експортували на 5,8% більше готової продукції (51 435 т). Вино з України, як і раніше затребувана в країнах Євросоюзу, але лідерами споживання залишаються країни СНД. Також в 2018-му українське вино потрапило на ринки ОАЕ, країн Африки, Азербайджану.

Найбільші імпортери вина в Україну - Італія, Франція і Грузія. За даними ГФС, за минулий рік було імпортовано вина та виноградного сусла на 3,26% більше - обсяги склали 48 185 т.

Проте в Одеській області, за словами самих виноградарів, зараз банкрутують десятки і сотні господарств. Причини - падіння ціни на столовий та технічний виноград. Його стає просто невигідно виробляти.

Одеська область, точніше, її південна частина, українська Бессарабія і Придунав'я, - самий виноградний регіон України. Ще до окупації Криму тут було 46% всіх виноградників країни. Ну а після 2014-го домінування Одеській області стало абсолютним.

Але тут 90% площ займають технічні сорти - виноград, який призначений для виробництва вин, коньяків, соків. Частка столового винограду (який вирощують саме для вживання в їжу) мізерно мала.

Проблема в тому, що великі виноробні господарства залишилися в Криму, а в решті Україні виноградарством і виноробством займаються в основному невеликі фермерські, сімейні) господарства, яким складно конкурувати на ринку. Щоб брати участь в експортних поставках, необхідно реалізовувати велику кількість вина. З-за великих витрат на логістику тільки постачання великих партій вина в контейнерах економічно доцільні.

Малі фермерські господарства не можуть реалізувати потрібну кількість товару і представляти його на світових стендах: це складно і дуже затратно. І хоча вигідніше продавати за валюту, але невеликим винним господарствам сьогодні доцільніше реалізовувати якомога більше продукції всередині країни.

У березні 2018-го Верховна Рада ухвалила Закон "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо розвитку виробництва терруарных вин і натуральних медових напоїв". (Терруарный продукт - продукт, виготовлений із сировини, вирощеної у певній місцевості, в контрольованих умовах.) Закон легалізує дрібних фермерів, які виробляють вино з власного винограду і не додають в готовий продукт спирт. Автори закону сподіваються, що так "гаражне" вино буде переходити в легальний сегмент і збільшиться загальне виробництво напою.

Але тут законодавці наступили на ті ж граблі. На внутрішньому ринку і так безліч дрібних виробників, відчайдушно конкурують з винами зі всього світу - від італійських до чилійських. Куди більший ефект дало б створення, умовно кажучи, "торгового дому українських вин": структури, яка б дозволила дрібним українським виробникам вийти на світовий ринок.