Поділити на нуль. Що принесе Україні дефолт імені Коломойського

Для початку визначимося з термінами. У нашому випадку йдеться про можливий дефолт як відмову держави Україна виконувати свої фінансові зобов'язання. Це боляче б'є по бізнесу і гаманцю громадян. Хоча і у такого рішення є плюси. У країни з'являється більше коштів на вирішення внутрішніх проблем і перебудову економіки. Отримують шанс галузі, які були неконкурентоспроможними через імпорту. Фірми намагаються по максимуму задіяти наявні на внутрішньому ринку ресурси, при цьому здуваються спекулятивні бульбашки. Та й держборг може зменшитися: кредитори у випадку навіть загрозу суверенного дефолту стають поступливішими. Однак після його оголошення не уникнути хворобливих наслідків. Влади, що приймають рішення піти у відмову, майже завжди могли б ще якийсь час обслуговувати борг, а погоджуючись на дефолт, вони вибирають з двох зол. Трохи пізніше ми повернемося до питання, чи варто такий вибір перед нашим урядом.

Найстрашніше

А зараз про очевидних мінусах дефолту. Найпомітніші - падіння курсу гривні і розкручування інфляції. Відразу з кількох причин. Порвавши з іноземними інвесторами і кредиторами (зокрема, МВФ) Україна позбавляється можливості отримати не тільки мільярдні транші (нагадаємо, зараз ще є надія на програму $5,5 млрд від Фонду), але і майже будь-які інші вливання в нашу економіку, резерви НБУ або державні цінні папери. Ніхто не захоче вкладати в країну, навіть українські компанії не зможуть взяти кредити.

Навпаки, капітали втікають з України, і це призводить до негативного перекосу в платіжному балансі: країна позбавляється кількох мільярдів доларів на рік прямих і портфельних інвестицій з-за кордону. Курс гривні падає. У теорії це повинно сприяти вирівнюванню платіжного балансу за рахунок зниження витрат на імпорт (адже іноземні товари стають дорожчими) та збільшення обсягів експорту (завдяки відносного здешевлення української продукції на зовнішніх ринках). Але так не відбувається, тому що внутрішня ділова активність сповільнюється, рвуться зв'язки із зарубіжними контрагентами, скорочується виробництво. Більш того, на тлі охолодження світової економіки падає попит на українську сировину на зовнішніх ринках. Уряд вводить додаткові мита на товари споживчого імпорту, купівельна спроможність населення продовжує падати. Темпи інфляції підвищуються як по причині скорочення внутрішнього виробництва, так і у зв'язку з подорожчанням імпорту. Все це позначається на доходах українців: зарплати застигають і їх під'їдає інфляція, компанії скорочують робочі місця, все більше людей звертаються за допомогою до держави. Але і з цим проблеми. Зменшення доходів бізнесу і громадян позначається на податкових надходженнях, а значить, можуть піти під ніж соціальні витрати - пенсії, допомоги, субсидії, програми в охороні здоров'я і освіті, словом все, що фінансується з держбюджету. І хоча суверенна держава, швидше за все, спробує вирішити проблему за допомогою друкарського верстата, воно ризикує повністю втратити контроль над цінами...

Підйомні гирі

На цьому малювання страшної картини закінчено. Повернемося до поточної ситуації. За найсвіжішою, хоча і помітно застарілої (з-за падіння гривні) статистикою Мінфіну на 31 січня 2020 р., держборг України становив 73,54 млрд у доларовому еквіваленті (ще $9,89 млрд досягав борг, гарантований державою). Що важливо: понад третину його (34,8%) номіновано в гривні, майже все інше - в доларах США (36,37%), євро (11,2%) та СПЗ - спецправах запозичення (4,92%), які є платіжним засобом МВФ. Але чи справді ціна питання - ці $45 млрд (в еквіваленті) і кілька сотень мільярдів гривень? Так, держава може відмовитися від усіх боргів. Однак навіщо це робити, якщо вони розподілені на багато років? Тобто на ногах української економіки в кожен конкретний момент гирі набагато легше. Згідно плану НБУ за весь 2020 р. державі потрібно виплатити нерезидентам в іноземній валюті еквівалент $8,2 млрд, включаючи обслуговування. Якщо ж говорити про всіх боргових госвыплатах за поточний рік - це еквівалент 400 млрд грн. Для порівняння: в золотовалютних резервах НБУ зараз близько $25 млрд, хоча регулятор активно витрачає їх на підтримку гривні. Але навіть якщо країна не може в якийсь момент виплачувати поточний борг, вона не змушена відмовлятися від зобов'язань: зазвичай в результаті переговорів заборгованість вдається частково погасити або продовжити на більш вигідних умовах, адже кредитори, повторимося, стають поступливими, не бажаючи повністю втратити свої гроші.

Ми повертаємося до того, що рішення про дефолт приймає уряд, зважуючи наслідки. Бувають випадки, коли виплачувати борги настільки "боляче", що краще від них відмовитися. Але варіант це для сучасної України? З урахуванням сказаного навряд чи. Навіть погашення гучних облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП) на кілька мільярдів доларів не може стати непідйомним, оскільки майже всі куплені нерезидентами папери номіновані в гривні. Правда, вони спробують піти у валюту, натиснувши на курс, однак не відразу - виплати за ОВДП також розподілені в часі, а зливати дешево папери стануть не всі. До речі, в НБУ заявили, що навіть не розглядають варіант дефолту.

Кому вигідно

Спочатку ми говорили, що дефолт може чинити деякий позитивний вплив на економіку в цілому. Але вигоду з нього можуть отримати і окремі бізнес-гравці, інтереси яких не завжди збігаються із суспільними. Так, суверенний дефолт на руку екс-співвласникові Приватбанку Ігорю Коломойському, оскільки він відверне Україну від співпраці з МВФ, який вимагає прийняти закон, що забороняє повернення націоналізованих банків колишнім власникам. Сам Коломойський публічно виступив за дефолт в травні минулого року. Таку ж позицію ретранслює депутат з фракції партії "Слуга народу" Олександр Дубинський - з його слів про нібито відмову давати кредит МВФ Україні і ймовірний дефолт в травні і почалася чергова хвиля повідомлень на цю тему. Але це вже політика. А економіка поки тримається.