Мобільність і "трудове рабство". Як в Києві розквітла шерінгова економіка

"Нашер" на друге місце

Київ знову потрапив в перші рядки світових рейтингів. На цей раз — за рівнем розвитку та доступності шерінгової економіки (sharing economy). Це поняття походить від англійського слова "to share" — ділитися — і означає спільне споживання товарів або послуг. Шерінгова економіка зародилася, щоб обмежити надмірне споживання і забезпечити ефективний розподіл ресурсів. Однак потім цю сферу зайняли в основному великі компанії, які стали використовувати принцип шерінга як комерційну бізнес-модель. Це в свою чергу породило нову модель трудових відносин — гіг-економіку, яка базується на короткострокових контрактах і неформальних домовленостях.

Суть шерінгового бізнесу в тому, що товари або послуги надаються клієнту не безпосередньо компанією, а через додаток, який зводить їх разом.

А найяскравішим прикладом такої моделі став прокат велосипедів і самокатів, які за відносно невелику плату можна орендувати в Києві та інших великих містах на короткий термін, щоб, наприклад, тільки доїхати від метро до свого мікрорайону. До слова, в Україні вже працює шість сервісів шеринга електросамокатів. І це показує, що європейські сервіси цілком можуть прижитися в Україні, а українці — цілком цивілізовані люди: ніхто не краде масово самокати або велосипеди, як і не ламає, не відкручує їм колеса. Хоча є і прикрі винятки — київський сервіс прокату велосипедів Bikenow заборонив паркувати свої велосипеди в житловому масиві Троєщина якраз через злодійство.

Ще приклади шерінгової економіки — короткострокова оренда житла через додаток Airbnb, пошук послуг таксі через додатки Uber, Uklon і Bolt, доставка їжі кур'єрами Glovo або "Ракета".

Отже, Київ за рівнем розвитку цієї економіки зайняв друге місце. На першій позиції — Таллінн і Тбілісі, які отримали по 100 балів рейтингу, а ось друге місце Київ розділив разом з бразильським Сан-Паоло, Ригою, Вільнюсом, Варшавою і Мехіко.

Марія Чапля, менеджер з досліджень Consumer Choice Center, міжнародної неурядової організації, яка і становила цей рейтинг, зазначила в коментарі "ДС", що в Україні представлені вже практично всі види бізнесу, заснованого на спільному споживанні, за винятком хіба що фітнес-шеринга (це коли можна не купувати абонемент в спортзал, а знайти в спеціальному додатку зручний зал — нехай навіть в іншому місті — і оплатити тільки за фактичний час перебування в ньому).За її словами, цей сервіс став популярним в Росії і Грузії, але в Україні поки не з'явився.

Укладачі рейтингу оцінювали шерингові сервіси за критеріями доступності для клієнтів і надавачів послуг — наприклад, чи потрібно водієві таксі отримувати спеціальну ліцензію або дозвіл, і також є спеціальні податки на ці види діяльності. Втім, з цими плюсами для самого шерінгової бізнесу нерозривно пов'язані і мінуси, наприклад, для працівників, про це — нижче.

Там — тіснять, тут — привільно

Незважаючи на те що шерінговий бізнес прийшов до нас із Заходу, йому живеться вільніше всього саме у нас, тоді як "на батьківщині" його вже починають тіснити. Справа в тому, що сам він став конкурентом традиційних видів підприємництва. Крім того, шерінговий бізнес спочатку слабо підпадав під регулювання, тоді як дозволяє мінімізувати сплату податків: якщо людина здавала квартиру на кілька днів туристам через додаток Airbnb, то йому не потрібно було декларувати отримання цих доходів і платити з них податки.

Так, Західна Європа стала поступово закручувати гайки: в минулому році Амстердам обмежив короткострокову оренду на Airbnb в історичній частині міста, а мер Лісабона взагалі погрожував винищити цей додаток після закінчення пандемії. У деяких європейських містах, відзначає Марія Чапля, потрібно повідомляти міську владу про наміри здавати житло в оренду, а в Парижі орендарі через Airbnb платять туристичний податок.

Європа наступає і на сервіс прокату електросамокатів — в травні цього року влада Лондона зобов'язали їх користувачів мати водійські права. А в Афінах, викликаючи машину через Uber, ви отримуєте послугу від ліцензованого таксі.

Київ також намагався врегулювати окремі види шерінгового бізнесу — в червні цього року КМДА підписала з операторами послуг з надання самокатів меморандум, який передбачає обмеження швидкості і повна заборона їх використання в багатолюдних місцях. Однак на цьому список спроб врегулювати такий бізнес і закінчуються.

"Незалежні професіонали" або "раби"?

Але у цього прогресивного виду бізнесу є і негативна сторона. Один з найбільш суперечливих нюансів стосується трудових відносин. Справа в тому, що надавачі послуг через платформи таксі або кур'єрської доставки, по суті, не є персоналом цих компаній, вони — не наймані працівники, на яких поширюються відповідні права і обов'язки.

На сайті Glovo прямо вказано, що її кур'єри — це "незалежні професіонали", які підписали з компанією договір і при цьому дотримуються вимоги нормативних актів, які "регулюють діяльність фізосіб-підприємців".

Це, природно, знижує ступінь відповідальності такого "співробітника" — коли в листопаді минулого року патрульні поліцейські зловили п'яного кур'єра на скутері, компанія заявила, що її кур'єри, це "самозайняті особи, які самостійно підключаються до платформи".

Питання працевлаштування в таких сервісах до кінця не врегульоване. Якщо співробітник оформлений як фізособа-підприємець (ФОП), то він платить податки і до нього питань немає. Але якщо людина не оформлений взагалі ніяк — то це вже порушення законодавства і неприпустимо, вважає директор Інституту соціально-економічної трансформації Ілля Несходовський.

До слова, податкова в грудні минулого року роз'яснила, що кур'єри Glovo повинні або бути платниками єдиного податку, або ж при наданні послуг використовувати касові апарати.

Така неврегульованість трудових відносин вже призводить до конфліктів. Наприклад, два роки тому кур'єри Glovo мітингували біля офісу свого роботодавця, вимагаючи відмовитися від нової системи нарахування зарплат, а в цьому році з тієї ж причини протестували кур'єри цієї компанії в Тбілісі (нагадаємо, міста — лідера згаданого рейтингу), заявивши, що " їм сказали бути рабами ".

Хоча Європа поступово намагається регулювати і ці питання — Верховний суд Британії визнав водіїв Uber найманими працівниками, тобто десятки тисяч водіїв цієї компанії мають право на мінімальну зарплату і відпускні.

Однак в Британії судові баталії йдуть вже п'ять років, тоді як в Україні до цього ще не дійшло.

За словами Іллі Несходовського, для врегулювання цієї проблеми був розроблений законопроект, який би давав можливість, зокрема, водіям придбавати патент, і це б вирішило питання оплати податків. Однак документ поки не просунувся в бік прийняття, хоча необхідність його назріла, оскільки такі сервіси, як Uber і Bolt, виграють у традиційних видів бізнесу не тільки за рахунок іншої організації бізнес-процесу, а й за рахунок того, що істотно менше платять податків.

Крім того, за словами експерта, при оплаті послуг Uber або Bolt гроші йдуть за кордон і тільки потім повертаються в Україну, тому контроль за цими потоками з боку податкової — мінімальний, і можна маніпулювати даними.

У той же час Марія Чапля вважає, що найоптимальнішим варіантом було б зниження регуляції для традиційних видів бізнесу, щоб в результаті сам споживач вибирав, чиїми послугами скористатися — звичайним сервісом або сервісом компанії зі сфери економіки спільного споживання.

Тим часом шерінговий бізнес, швидше за все, буде рости і відкушувати все більший шматок пирога у традиційних бізнесів — PwC спрогнозувала, що до 2025 р. компанії з п'яти основних сфер, чия бізнес-модель побудована на спільному споживанні, зрівняються за обсягами виручки з традиційними гравцями і будуть заробляти в середньому $335 млрд на рік.