Під знаком "К". Чому світ розірве навпіл постковідне зростання економік

Відновлення: лідери йдуть у відрив

Глобальний виробничий індекс ділової активності ( PMI ) продовжує зростати. Якщо дивитися на цей графік, не знаючи нічого ні про пандемію, ні про накачування світової економіки за рахунок грошової емісії, можна вирішити, що світова економіка вступила в фазу циклічного підйому.

Про це ж по ідеї повинне говорити зростання цін і попиту на різні сировинні ресурси, що триває кілька місяців поспіль.

Однак не все так просто — мовляв, світова економіка в пандемію впала, а зараз "відросте", і все буде добре. Стара істина говорить, що під час кризи багаті люди — багатіють, бідні — біднішають ще більше. Судячи з усього, за підсумками постпандемічного відновлення з країнами відбудеться приблизно те ж саме.

Оптимістичним поглядом на процеси у світовій економіці намагається дивитися лауреат Нобелівської премії з економіки (2001 р.) Майкл Спенс. Прогноз на найближчу перспективу він опублікував на одній з найбільших фабрик глобальних ідей — ресурсі Project Syndicate. На думку нобелівського лауреата, високі темпи вакцинації від COVID-19 у країнах з розвиненою економікою підготували грунт для швидкого відновлення у другій половині поточного року і у 2022-му. При цьому галузі послуг з високим рівнем зайнятості зможуть осідлати хвилю відкладеного попиту.

Однак глобальна вакцинація займе значно більше часу, ніж буде витрачено на програми стимулювання бізнесу в розвинених економіках. У результаті до того моменту, як, умовно кажучи, багато держав "другого"/"третього" світу тільки-тільки скинуть з себе епідемічні обмеження, у "першому" світі вже буде йти жваве відновлення. Перш за все, за рахунок того, що повернуться в нормальний режим роботи сектори послуг, для яких характерний високий рівень зайнятості.

Так вимальовується К-образна динаміка пандемічної економіки: спершу різка зупинка бізнесу, міжнародної торгівлі та іншої активності через пандемію (вертикальна риса), а далі одні країни в своєму економічному розвитку починають швидко рухатися вгору, інші ж — вниз. Тут, звичайно, з нобелівським лауреатом можна трохи посперечатися. Адже все одно на низькій базі з цього року будуть рости і більшість країн, що розвиваються, так що не зовсім "К" виходить. Швидше країни, що розвиваються, будуть відносно відставати від першого світу, а горезвісна "К" вималюється років через десять, коли (і якщо) країни "золотого мільярда" (плюс, можливо, Китай) дуже сильно підуть вперед.

Майкл Спенс, правда, вважає, що у 2022 р. К-образна динаміка поступиться місцем загальному відновленню. Але застерігає, що між економічним шоком від пандемії і передбачуваним сплеском попиту — імовірний тимчасовий стрибок інфляції. Але це — він так вважає — не привід для великого занепокоєння.

Нерівномірне зростання

Аналітики Bloomberg вказують, що хоча зовні світова економіка знаходиться на шляху до свого найшвидшого росту за більш ніж пів століття, низка чинників може перешкодити їй найближчим часом досягти допандемічних висот. На відміну від наслідків фінансової кризи 2008 р., зараз відновлення виглядає нерівномірним, почасти тому, що поширення вакцин і фінансова підтримка сильно відрізняються в різних країнах. При цьому до числа відстаючих відносяться більшість ринків, що розвиваються і зона євро, де Франція і Італія останнім часом розширили обмеження через чергову хвилю коронавірусу. Але все ж країни зони євро здатні швидко надолужити згаяне. По-перше, вони самі (як і США) "друкують" валюту, прийняту в усьому світі. По-друге, резерви ЄС дуже великі, так що Старий Світ може собі дозволити такі інвестиції у відновлення економіки, які можна порівняти тільки з американськими.

"Хоча в цілому перспективи покращилися, вони небезпечно розходяться, — цитує Bloomberg директора-розпорядника МВФ Крісталіну Георгієву. — Вакцини поки доступні не всім і не скрізь. Занадто багато людей продовжують стикатися з втратою робочих місць і зростанням бідності. Занадто багато країн відстають".

Це означає, констатує видання, що можуть знадобитися роки, щоб частина світу приєдналася до США і Китаю і повністю оговталася від пандемії. (Тут Китай згадується скоріше як потужна і самостійна економіка, практично рівна європейській та порівнянна з американською. При тому що за іншими показниками Китай — все ще розвивається.)

За даними МВФ, до 2024 р. світове виробництво буде як і раніше на 3% нижче, ніж прогнозувалося до пандемії, при цьому найбільше постраждають країни, які залежать від туризму і послуг.

Невідповідність відображено в новому наборі прогнозів від Bloomberg Economics: вони показують зростання світової економіки приблизно на 1,3% квартал до кварталу в перші три місяці 2021-го. Але прямо зараз США відновлюються, Франція, Німеччина, Італія, Великобританія і Японія ще скорочуються. На ринках, що розвиваються, Бразилія та Індія явно поступаються Китаю. Однак уже в нинішньому році все зміниться: Bloomberg Economics прогнозує зростання на 6,9%, найшвидший за період з 1960-х рр. Але вже зрозуміло, що він буде дуже нерівномірним.

"Стимулювання Байдена — це палиця з двома кінцями, — каже колишній головний економіст МВФ Морі Обстфельд, зараз старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона у Вашингтоні. — Підвищення довгострокових процентних ставок у США посилює фінансові умови в усьому світі. Це має негативні наслідки для країн, які загрузли в боргах, щоб боротися з пандемією". (Мається на увазі підвищення ставок, яке послідує в подальшому, коли вкинуті в економіку зараз гроші доведеться "відкачувати" з ринку.)

Ще більш відверто висловлюється головний економіст JPMorgan Chase&Co. Брюс Касман: він заявив, що за останні 20-25 років не бачив такого великого розриву в очікуваних результатах США та інших розвинених країн у порівнянні з ринками, що розвиваються. Почасти це пов'язано з відмінностями в поширенні вакцини. Але це також залежить від вибору економічної політики, який роблять різні держави.

Знизивши процентні ставки і запустивши програми скупки активів у минулому році, центральні банки в деяких країнах світу, що розвивається, тепер починають підвищувати процентні ставки або через прискорення інфляції, або для запобігання відпливу капіталу. Туреччина, Росія і Бразилія підвищили вартість запозичень минулого місяця, в той час як ФРС США та ЄЦБ заявляють, що поки не будуть робити цього.

У результаті США і Китай відриваються від решти світу. У тому числі і від Європи, хоча вона, швидше за все, в дуже недалекому майбутньому наздожене США. А ось перспективи економік, що розвиваються, куди більш сумні.

Рости будемо, але не доростемо

Згідно з розрахунками Bloomberg Economics річне зростання на ринках, що розвиваються (периферійних економіках), в нинішньому році буде мати великий ефект бази. Аналітики компанії взяли за приклад Перу — навіть якщо економіка не зросте вище рівня IV кварталу 2020 р. ВВП країни в цьому році все одно збільшиться більш ніж на 11%. Наприклад, в Індії ці базові ефекти дадуть цілих 10,6%. Однак тут швидше спрацьовує ефект "відскоку": економіка, досягнувши чергового дна, відштовхується від нього. А ось для подальшого зростання будуть потрібні вже зовсім інші умови.

Але таке зростання — з низької бази — мало що дає для більш віддаленого майбутнього будь-якої країни.

Якщо орієнтуватися тільки на 2021-й, то по ньому МВФ дає такі прогнози: для світу в цілому — зростання ВВП на 6%, для "країн з ринком, що формується", — на 6,7% (у 2022-му — на 5%), для розвинених країн — на 5,1% (у 2022 р. — на 3,6%). Україна, за прогнозами МВФ, теж покаже зростання в 2021-м на 4% ВВП, але це все одно відносно найгірший результат, ніж в цілому по світу.

І ключовий момент. Не слід спокушатися, що країни, що розвиваються (або країни з ринком, що формується), будуть рости очікувано трохи швидше, ніж розвинені. Адже в абсолютних значеннях все одно відбувається розрив — навіть 5,1%-не збільшення з високої бази дає в реальності більший приріст ВВП, ніж 6,7% — з найнижчих показників. А Україна з 4% зростання навіть не наздожене себе зразка 2019 р ... Так що, якщо враховувати цей відносний розліт, можна говорити про К-образну динаміку відновлення економік.

Тому що треба розуміти, що подальше зростання розвинених країн, про який ми говоримо, буде забезпечений трьома ключовими складовими:

• технологічною перевагою,
• у багатьох випадках можливістю необмежено друкувати гроші, прийняті в усьому світі,
• ресурсами, отриманими від всіх інших країн.

У рамках такої моделі Україна виступає в ролі постачальника ресурсів (трудових, мінеральних, аграрної сировини), що зручно розташувався прямо під боком у ЄС. Чи потрібно ЄС чи Америці, щоб наша країна увійшла в число тих розвинених, які "осідлали" лінію літери "К", що йде вгору? Зовсім ні, в нинішньому нашому положенні ми їх більш ніж влаштовуємо.

Україна, щоб вирватися з описаної моделі постковідного світоустрою, потрібно почати грати в свою гру. Не розраховувати на Схід чи Захід, не брати нових кредитів, жити своїм розумом і працею. Розвивати переробку власної сировини, формувати і насичувати продукцією внутрішній ринок і стимулювати попит на нього. Вибудовувати взаємовигідну торгівлю з цивілізованими сусідами з прицілом на те, щоб стати регіональним центром тяжіння — все необхідне для цього наша країна має. Якщо вистачить політичної волі піти таким шляхом — через десяток років не доведеться міркувати, у формі якої літери відновлюється світова економіка після чергової кризи.

Судячи з усього, у відповідно до зростання світової економіки в 2021-2022 рр. розрив між макрорегіонами Землі буде швидше і сильніше збільшуватися. У світі остаточно і досить жорстко оформиться поділ на "золотий мільярд" (і Китай, що стоїть особняком) і всіх інших — постачальників сировини, робочої сили, і ринків збуту. І найкращим виходом з цієї ситуації було б формування нових, які ще не застосовувалися на практиці, економічних моделей.