"Запорожець" проти BMW. Чи справді українці працюють в 16 разів гірше німців

За даними Міжнародної організації праці (МОП), один співробітник в Україні виробляє в рік продукції на $7,8 тис., тоді як у Німеччині – на $128,9
Фото: УНІАН

Представник України в Раді директорів Світового банку Роман Качур нещодавно звернув увагу на один цікавий факт: за даними СБ, німецької працівникові потрібно всього лише 17 днів, щоб зробити той же обсяг продукції, який український працівник виробляє за рік. Різниця - в 16,5 рази. Природно, що в даному випадку порівнюються вартості виробленої німцем і українцем продукції за одиницю часу.

Контраст в продуктивності праці в різних країнах найкраще демонструє графік, складений на основі даних МОП про продуктивність одного працівника в різних країнах. Тут дані наведені у цінах 2010 р. в доларах США (перша колонка) і з перерахунком за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у цінах 2011 р. (друга колонка). Ми бачимо, що продуктивність у найбагатших і найбідніших державах може відрізнятися навіть в сотні разів: крайні випадки - у Люксембурзі працює людина в середньому створює благ на $199 тис. в рік, а в Бурунді - на $1507 (і це за ПКС). В той же час річний обсяг виробництва на зайнятого українця становить $7767, або $20,5 тис. за ПКС, тоді як у тій же Німеччині ці показники $128,9 і $97,7 тис. відповідно.

Джерело: МОП

Такі результати ніяк не можна пояснити недостатнім завзяттям до роботи. Так у чому ж справа?

Качур послався на низьку продуктивність праці в Україні, яка, на його думку, і є однією з причин такого разючого контрасту в вагомості плодів праці німця і українця. Однак це не означає, що український працівник ледачий або працює абияк. Причин різниці у продуктивності праці безліч. Тут і різний рівень технологій, та принципи організації праці і продуктивність використовуваного обладнання. Ну і, звичайно ж, справа у вартості випущеної продукції.

На перший погляд, економіки України та Німеччини мають багато спільного: обидві країни є аграрно-індустріальними, в обох одночасно потужні і сільськогосподарський і промисловий сектори. Якщо в Німеччині близько 30% ВВП забезпечує промисловість, то і в Україні порівнянний показник (28%).

Однак що таке німецька промисловість? Це такі гіганти, як Volkswagen, BMW, Daimler, які вивели Німеччину на перші місця в світі за обсягом виробництва автомобілів. І навіть якщо минулий рік для німецького автомобілебудування був невдалим (виробництво впало на 9% порівняно з 2018 р.), все одно німці примудрилися зробити 4,7 млн автомобілів.

В Україні ж автомобілебудування в минулому році зросла аж на цілих 10%, але при цьому українські автозаводи змогли провести лише 7,3 тис. машин. А основа українського автомобілебудування - це великовузлове складання Skoda на заводі "Єврокар".

Разючий контраст між Україною та Німеччиною і в авіабудуванні. У листопаді минулого року Україні вдалося укласти контракт на поставку в Перу вантажного Ан-178, першого літака за останні чотири роки. Тим часом в Гамбурзі працює один з двох складальних заводів європейського концерну Airbus, який у минулому році продав 863 пасажирських лайнера.

У Німеччині металургійний концерн ThyssenKrupp став не тільки найбільшим в світі виробником високолегованої сталі, але також випускає продукцію з високою доданою вартістю - металообробні верстати, ліфти та ескалатори. А український ГМК, за даними ОП "Укрметалургпром", виробляє стільки ж чавуну (20,05 млн т), скільки і сталі (20,8 тис. т).

Федеральний уряд Німеччини кілька років тому прийняла "Цифровий порядок денний-2020", яка повинна посилити конкурентоспроможність економіки та перетворити Німеччину в країну цифрового зростання №1 у Європі. Влади вкладають гроші в фонд, який займається підтримкою молодих технологічних підприємств на стадії їх становлення. В цей час український уряд, не вклавши ні копійки в IT-індустрію, веде запеклу дискусію про те, скільки податків повинні сплачувати працюють в Україні програмісти.

Тому контраст між продуктивністю праці українця і німця - це історія не стільки про лінь, відсутність мотивації або трудової дисципліни. Це в першу чергу історія про відсутність умов, в яких українець міг би показати високу продуктивність. До речі, українці, які виїжджають за кордон на заробітки, чудово її демонструють на тих же німецьких підприємствах.