"Іскандери" в Калінінграді. Путіну не по плечу навіть шинель Брежнєва

Очікування швидкого кінця Європи та перемоги над усіма ворогами, що не дають спокійно жити російському керівництву. Немає щоб почекати, коли хоча б почнеться процес виходу Британії з ЄС або Дональд Трамп вступить на посаду. Ні, ні в якому разі, російське начальство, мріє насолодитися успіхом просто таки негайно.

У вівторок, газета The Times на першу смугу виносить матеріал про те, що ракети Путіна загрожують Європі. Як з'ясувалося, Росія розміщує свої ядерні ракети середнього радіусу дії в Калінінградській області, так як президент Володимир Путін обіцяє прийняти контрзаходи проти розширення НАТО. При цьому, за великим рахунком, розширення альянсу, з 1999 року, взагалі не стосується кордонів Росії. Прийняті, в 2009 році Албанія і Хорватія і запрошена до вступу в 2015 році Чорногорія, не те, що з Росією, але навіть з її сусідами не мають кордонів. Але, мабуть хочеться відчувати себе світовою державою, для якої сфера інтересів скрізь.

Тим не менш, в коментарі The Times прес-секретар американського Держдепартаменту Джон Кербі вже назвав рішення Путіна про розміщення ракет середньої дальності на кордоні ЄС дестабілізуючим безпеку Європи.

Втім, в цьому рішенні Путіна немає нічого особливо дивного, як правило, керівництво Росії саме так себе і поводить, не залежно від того, як називається ця прекрасна країна. Якихось 40 років тому, коли біля керма СРСР стояв незабутній уродженець Кам'янського Леонід Брежнєв, радянське керівництво отримавши на озброєння дивне винахід радянського ВПК, ракетну систему "Піонер" (або те, що на Заході прийнято називати СС-20), вирішило показати загниваючому Заходу, хто в хаті, чи то пак, на прекрасної блакитної планети, господар. Чому ні? Досягнутий ядерний паритет, саме час поліпшити свої позиції.

Ракета, вироблена земляками Леоніда Ілліча на Дніпропетровському "Південмаші" дозволяла отримати перевагу на східному фланзі ймовірного противника, а то і зовсім його знищити. Справу вирішили не відкладати в довгий ящик, як тільки ракета стала на озброєння, її масово почали розміщувати вздовж усього західного кордону.

Небагато часу минуло, як про радянської акції прознало керівництво США, НАТО та Європейських країн. За відповідними діями справа не стала, тим більше, що біля керма Сполучених Штатів став Рональд Рейган. Як тоді здавалося радянському керівництву, що не має зовнішньополітичного досвіду другорозрядний голлівудський актеришка.

Тим не менш, США незабаром розмістили в Європі свої ракети середньої дальності "Першинг-2". Так би мовити, для паритету. Далі більше. Американці разом союзниками по альянсу, збільшили асигнування на армію й оборону, і навіть почали реалізацію програми Стратегічної оборонної ініціативи, так званої програми "зоряних воєн".

СРСР теж намагався не вдарити в бруд обличчям , та тільки сил не вистачило, оскільки в 1984 році впали ціни на нафту, грошей стало катастрофічно не вистачати і довелося терміново проголошувати "перебудову", "нове мислення", і намагатися домовитися з Заходом, але вже на будь-яких умовах. До 1990 році, за якихось 6 років справа дійшла до того, що радянському керівництву довелося просити гуманітарну допомогу у того самого ненависного Заходу, який зовсім недавно мали знищити. Втім, Леоніду Іллічу вже не довелося побачити плоди початого їм змагання. До часу розпаду СРСР він вже дев'ять років перебував у кращому світі.

Але, то справа давня. Тепер у російського керівництва, як правонаступника СРСР дещо інші цілі, мова вже не йде про тріумф соціалізму та світовому пануванні єдино вірного марксистського вчення, а всього лише про багатополярний світ і право тероризувати досхочу свій куток (при можливості розширивши його межі). Тим не менш, замашки у російського начальства залишилися ті ж, що і у Леоніда Ілліча, хоча силоньки явно не ті.

В ті часи, коли Радянський Союз лякав Захід "Піонерами", як не крути, а радянська імперія по населенню була більше ніж США. Крім того, за спиною СРСР стояв соціалістичний табір, а радянська економіка вважалася 2-й в світі після американської. Більше того, економічні експерти всіх мастей, включаючи нобелівського лауреата і автора знаменитого підручника "Економікс" Підлоги Семюэльсона не соромилися робити прогнози, що недалекий той день, коли за абсолютними обсягами ВВП СРСР обжене США. Іншими словами, для гри м'язами були підстави, хоча, того ж Рональду Рейгану вони здавалися сумнівними, але у нього ж не було зовнішньополітичного досвіду...

А що ми маємо зараз? Так, Росія за обсягами номінального ВВП більш ніж у 10 разів більше України, що звичайно вражає українців. Втім, вся російська міць це плюс-мінус лапоть рівень штату Нью-Йорк і менше ніж Каліфорнії або Техасу. Не кажучи вже про німеччину чи тим більше всьому Євросоюзі.

Тому, "Іскандери" на кордоні ЄС - це чудовий аргумент для Дональда Трампа, у якого також немає зовнішньополітичного досвіду, домогтися збільшення військових бюджетів країн НАТО до рівня як мінімум 2% ВВП. Чи зможе Росія Путіна ніж відповісти на збільшення військових бюджетів країн НАТО?

Навряд чи. Чому? А тому, що третій рік в Росії економічний спад. Заарештований нещодавно то за хабарництво, то іншим не зовсім зрозумілих причин міністр економічного розвитку Олексій Улюкаєв на сторінках "Ведомостей" прогнозував Росії ще 20 років стагнації. Кажуть, саме за гострий язик міг постраждати. Хто ж в Росії хабарів не бере? А ось мати свою думку, та ще й відмінну від думки головного начальника, недобре.

Найцікавіше, що на тлі прогнозів його ідеологічного опонента, академіка Сергія Глазьєва, цей прогноз виглядає ще оптимістично, оскільки останній вважає, що економіка Росії взагалі-то в передінфарктному стані.

Більш того, можна сказати, що російська економіка вже не витягує військових асигнувань та за пропозицією російського Мінфіну їх планується скоротити на 6% з наступного року. Але і цього мало, російський уряд напружено шукає, кого б ще зібрати хоч трохи податків. Між іншим, вже запропоновано обкласти спеціальним податком тих, хто офіційно не працевлаштований, мовляв, дармоїди, користуються всі ми благами, інфраструктурою, повинні платити.

Фактично поставлено хрест на накопичувальному рівні пенсійної системи, а накопичення спрямовано до держбюджету. Більш того, російський уряд покусилось, на легендарне досягнення Путіна часів першого терміну - плоску шкалу оподаткування. Вважалося, що 13% податок на доходи фізосіб дозволив детінізувати економіку, поповнити російський бюджет. Тепер потреба змусила підняти на щит тему прогресивного оподаткування. Мовляв, таким чином, зможемо подолати соціальне розшарування. Це, м'яко кажучи, сумнівно, а почистити кишені середнього класу, можна цілком грунтовно. Питання в тому, чи надовго вистачить?

Однозначно можна сказати тільки те, що Радянський Союз виглядав куди здоровіше, коли 40 років тому, наш земляк Леонід Брежнєв на схилі років вирішив зіграти в рулетку з Заходом. І навіть у ті часи ця гра закінчилася надзвичайно сумно для другої наддержави світу. Нинішні маневри полковника Путіна складно назвати великою грою. Це не стільки гра мускулами, як капризи постарілого підлітка.