Чому Путін позбавляється від Курченко
Сергій Курченко, схоже, стає головним козлом відпущення серед представників найближчого оточення побіжного екс-президента України Віктора Януковича. І не тільки в Україні, але і в Росії.
В кінці березня Арбітражний суд Москви прийняв до розгляду позов підконтрольного владі РФ ВАТ "НК "Роснефть" до зареєстрованої на Кіпрі компанії Курченко Swisspro Capital Limited про стягнення з неї боргу на суму $184,84 млн. Як з'ясувала "ДС", він утворився за контрактом на поставку сирої нафти №100013/03521К, підписаним 27 березня 2013 р. за два дні до урочистого запуску простаивавшей кілька років установки з первинної переробки нафти Одеського нафтопереробного заводу. Виходячи з середньої світової ціни на російську нафту Urals в той період на рівні $800 за тонну, це відповідає близько 230 тис. т сировини. Контрольний пакет акцій НПЗ, як уже повідомляла "ДС", незадовго до цієї події у російського "Лукойлу" викупила група ВЕТЕК Сергія Курченко. Який, з пихатим виглядом запускаючи три роки тому завод в Одесі разом з тодішнім главою Міненерговугілля Едуардом Ставицьким, багатозначно заявив: "Ми відроджуємо нафтопереробку і завдяки цьому зможемо вивести її на колишній рівень, яким він був колись у Радянському Союзі".
Спочатку менеджери Курченко розраховували, що підприємство буде переробляти 180-200 тис. т нафти в місяць, що фактично відповідало її проектної потужності. Однак на виході все виявилося набагато скромніше. За весь 2013 р. Одеський НПЗ, власник якого волів схеми "обірваного транзиту" нафтопродуктів їх легального виробництва, зумів переробити лише близько 340 тис. т нафти. А в лютому 2014 р. після того, як режим Партії регіонів впав і Курченко слідом за своїми заступниками Олександром Януковичем і Артемом Пшонкою осів у Росії, Одеський нафтопереробний завод зупинився із-за відсутності сировини.
Зміна влади обернулася для коханої схемника Олександра Януковича, який працював в тісній зв'язці з "технокрадами" того часу Олександром Клименко та Сергієм Арбузовим, фактичним розгромом його бізнесу в Україні. Відчайдушні спроби "вирішити питання" з керівництвом Генпрокуратури, на відміну від ряду старших і більш досвідчених товаришів з оточення "Ростовського люстрата", не призвели до якогось результату. Курченко став класичним козлом відпущення, на якого повісили всі гріхи, пов'язані з викачуванням мільярдів гривень з паливно-енергетичного сектора країни. Хоча по-хорошому разом з ним могли піти причепом ті ж брати Олександр та Сергій Кацуба, проти яких нещодавно підлеглі Віктора Шокіна закрила кримінальне провадження, а також лідер "Опозиційного блоку" Юрій Бойко і його протеже, екс-глава "Нафтогазу України" Євген Бакулін.
Спостерігаючи з Москви за крахом свого дітища, Курченко спробував знайти себе на паливному ринку окупованої російськими військовими Криму, а також частини Донбасу. Він зайнявся оптовим постачанням нафтопродуктів та їх реалізацією через півсотні кримських АЗС, викуплених у "Лукойлу" і місцевої компанії "Сучасник". Керувати цією мережею стало
підконтрольне Курченко ЗАТ "Компанія Нафтотрейдинг", однак ця діяльність не стала успішною. На початку нинішнього року, як повідомляла "ДС", за рішенням створеної окупаційною владою Арбітражного суду Криму були арештовані рахунки ЗАТ "Компанія Нафтотрейдинг", який заборгував мережі заправок ТЕС видного місцевого сепаратиста Сергія Бейма (зараз він керує захопленим "Чорноморнафтогазом") близько $650 тис.
Крім того, претензії до компанії Курченко на суму майже $340 тис. пред'явив Російський національний комерційний банк, який працює в окупованому Криму і належить Росмайну. В якості забезпечувального заходу він домігся арешту рахунків ще кількох його нафтоторгових фірм. Що ж стосується окупованих територій Донбасу, то звідси Курченко в прямому сенсі вигнали ще в вересні минулого року. Тоді керівники терористичних організацій ДНР і ЛНР Олександр Захарченко та Ігор Плотницький, як повідомляла "ДС", у зв'язку зі зривом поставок нафтопродуктів підписали "укази" про заборону компаніям юного харківського комбінатора працювати на їх території.
Явним свідченням чого стало ініційоване днями "Роснефтью" багатомільйонне розгляд, яке здатне остаточно поховати бізнес-перспективи "золотого хлопчика". Благо тікати з Росії оголошеного в міжнародний розшук Курченко, головна холдингова компанія якого в Москві ("Газнефть-сервіс") не може заплатити за рахунками навіть клінінгової фірми, просто нікуди. І у підопічних Путіна є відмінна можливість гарантовано забрати у нього все "нажите непосильною працею". Адже шансів одержати гроші безпосередньо від Swisspro Capital Limited у "Роснефти" відверто небагато — арешту рахунків в іноземних банках ще півроку тому домоглася українська Генпрокуратура. При цьому, за чутками, на них вже тоді майже не залишалося грошей.
