Чому про відкриття гігантських запасів газу в Грузії всі дізналися лише через півроку

Угода між НАК "Нафтогаз України" і американською корпорацією Frontera Resources про партнерство з будівництва СПГ-терміналу в порту "Південний" Одеської області, підписана влітку 2015 року, не віщувало ніяких сенсацій. Але, як виявилося пізніше, ця компанія володіє правами на видобуток природного газу в Грузії, загальні запаси якого, за результатами розвідки нових родовищ в листопаді минулого року, збільшилися до 5,6 трлн куб. м. І ажіотаж навколо нових енергетичних відкриттів в Грузії обіцяє Україні серйозні перспективи. Адже сухопутний газ грузинської Кахетії набагато дешевше газу з родовищ шельфу.

Завдання перспективного терміналу - задоволення до 10% попиту України у природному газі, а це близько 5 млрд. куб. м в рік. Для досягнення цієї мети Нафтогазу ще до початку будівництва терміналу потрібно сформувати портфель перспективних поставок. Як показав досвід будівництва запущених в 2014-15 роках нових LNG терміналів у Польщі та Литві, на стартовому періоді їх роботи великі світові нафтогазові корпорації не ризикують зв'язуватися з новобудовами-за ризику загострення переділу ринків. Це правило підтвердив і давно працює LPG-термінал Одеського морського порту. Він зумів залучити транзитні потоки американо-казахстанського гіганта TengisChevrOil тільки на другому етапі роботи.

Вибір Україною невеликий Frontera Resources в якості одного з майбутніх постачальників зрідженого газу в порту Південний виглядав цілком закономірним. Середні і невеликі нафтогазові компанії набагато більш мобільні у своїх рішеннях, ніж гіганти. А Україна зі своїм проектом LNG-терміналу і так витратила надто багато часу даремно. Тому на ігри з великими корпораціями часу у нас вже немає.

На момент підписання угоди з НАК американська компанія заявляла про наявність у неї у власності порівняно невеликих (для масштабів споживання українського ринку) запасів в обсязі 300 млрд. куб м. газу і до 600 млн. тонн перспективних запасів нафти в області Кахетія в Грузії. Через 5-6 років вони обіцяли принести в порт Південний обсяг LNG в еквіваленті до 1,5-2,5 млрд. куб м газу. Інша частина потужностей терміналу мала заповнюватися з інших джерел, насамперед, компаніями Азербайджану і Туркменістану. В Кахетії Frontera Resources володіє ліцензією на площу понад 5 тис. кв. км. Вона має промисловими і дослідно-разведочными свердловинами на 7 родовищах - Мірзаані, Тарибана, Назарлеби, Патара Шираки, Баида і Муаре Хеві. Більшість з них входять в сухопутний Південно-Кахетинський газовий комплекс, структуру якого деякі геологи вважають продовженням великих морських запасів Каспійського моря.

Незадовго до підписання угоди з НАК "Нафтогаз України" американська компанія заявляла про виявлення додаткових запасів 60 млрд куб. м газу на родовищі Муаре Хевми. Потім, в жовтні, вона оприлюднила повідомлення, що раніше позначені аудитом Netherland, Sewell & Associates запаси компанії в обсязі 0,26 трлн куб. м були збільшені майже в десять разів - до 3,5 трлн. куб. м.

Щоб зрозуміти масштаб значення таких заяв, варто порівняти Грузію з Україною. Всі виявлені достовірні сухопутні і морські запаси газу нашої країни, з урахуванням територій, окупованих РФ і терористами, досягають трохи більше 2,7 трлн. куб. м. Причому вони мають різні категорії геологічної достовірності. На відміну від Кахетії з сімома видобувними промислами, українські запаси розосереджені на кілька сотень родовищ. Далеко не всі з них домоглися статусу промислових. Більшість площ родовищ - це дослідно-промислові ділянки, які підлягають рентабельного освоєння тільки при одній умові: субсидій або підтримки держави в освоєнні запасів, які кваліфікуються, як виснажені або важкодоступні.

На такому тлі інформація про входження Грузії в категорію країн-власників запасів газу об'ємом від 5 трлн куб. м і більше може претендувати на статус регіонального нафтогазового відкриття десятиліття. У 2007-10 роках аналогічною за значимістю сенсацією було включення в число великих володарів газу держави Ізраїль. Як і нині Грузію, Ізраїль виводила в другу лігу світових газових держав нічим непримітна для світового ринку американська компанія - Nobel Energy. На той час вона числилася на задвірках світових рейтингів перших 100 корпорацій галузі.

Нинішня політика Frontera Resources із заявами про значні відкриття в Грузії розвивається за своєю логікою. Перш ніж стати залізним фактом, ці геологічні сенсації повинні пройти аудит та оцінку спеціалізованих геологорозвідувальних компаній. Цією умовою зараз щосили користуються критики американської присутності в грузинській нафтовидобутку. Після появи інформації про приріст газових запасів Грузії, в Тбілісі вимагають продовження бенкету, а саме - зростання ліцензійних розрахунків і платежів.

Зовсім інша справа - Україна. Наші чиновники вже одного разу сильно обпеклися на безграмотному управлінні проектом будівництва LPG-терміналу. Шансів на помилку немає. Тому "Нафтогаз України" змушений продовжувати стратегію формування портфеля завантаження терміналу ще до його будівництва, орієнтуючись на групу взаємодоповнюючих і невеликих трейдерів-постачальників. По-перше, тому, що трейдер, який заявляє про своїх нових запасах понад 5 трлн. куб м, вже зовсім не виглядає невеликим. По-друге, у Грузії поки ще не побудований відвантажувальний СПГ-термінал, який необхідний для поставок в Україну. Теоретичне вирішення цієї проблеми є: промислів грузинської Кахетії треба отримати квоти на прокачування йде з Азербайджану до Туреччини міжнародного Південно-Кавказького газопроводу. В розрахунок за отриманий кахетинський газ акціонери цього трубопроводу зможуть відправляти в Україну аналогічний обсяг, який зможе надходити в порт Південний з терміналів у Туреччині чи інших країн.

Але цей шлях вимагає від "Нафтогазу України" досвіду прийняття міжнародних рішень. Вони потрібні скрізь, починаючи від трубопровідних квот, і закінчуючи переговорами з основним оператором газових терміналів Туреччини - державною компанією Botas. Загалом же нинішній ажіотаж навколо відкриття нових запасів газу в Грузії обіцяє Україні більше перспектив, ніж проблем. Адже сухопутний газ Кахетії набагато дешевше газу з родовищ шельфу, що явно оцінять українські споживачі.

Як у Грузії шукали газ

Невелика Frontera Resources почала шукати нові запаси газу і нафти в Грузії ще у 1990-ті роки за екс-президента Едуарда Шеварнадзе. Тоді ж компанія отримала більшість своїх довгострокових ліцензій, поряд з іншими двома провідними зарубіжними інвесторами грузинської видобутку. Ними є невелика канадсько-норвезька CanArgo і американська компанія Anadarco, яка майже 20 років без особливого успіху вивчає грузинський шельф Чорного моря. Остання в 2007 році зробила невдалу спробу створити консорціум з BP Inc., Unocal Inc. і турецькою TPAO для збору $2 млрд інвестицій в грузинський шельф (стартові витрати Anadarco передбачалися в обсязі $30 млн). Але ці плани були заморожені в результаті агресії РФ проти Грузії в 2008 році. Якщо згадати про вкрадені росіянами в України в 2014 році бурових платформах, можна стверджувати, що згортання цього грузинського консорціуму було головною ціллю російської агресії, а не її результатом. Тим не менш, спроби залишити Грузію в енергетичній орбіті РФ до успіху не привели. Врешті-решт країна знайшла великі запаси вуглеводнів, тільки не на шельфі, а в прикордонній з Азербайджаном Кахетії.