Податкова реформа "з хвоста". Чи чекає на Україну осінній бунт підприємців

Три кільця влади

Серед факторів, що стримують розвиток економіки, часто називають корупцію, неефективну судову систему, надмірне держрегулювання. При цьому забувають про фундаментальну передумову будь-якого розвитку в ринковій системі - симетричної конкуренції. А наш національний капітал, особливо у великому сегменті, недружелюбний до іноземним учасникам, особливо якщо мова йде про системних компаніях. Іноземні інвестори, у свою чергу, не поспішають заходити в Україну, їх насамперед зупиняють не самі податки, а саме несиметричні умови конкуренції. Особливо це стосується сектора послуг, в якому превалює спрощена система оподаткування.

В Україні існує три умовних кільця, кожне з яких охоплює свій сегмент підприємницького середовища. Це так званий офшор у вигляді малого та середнього бізнесу (МСБ) на спрощеній системі оподаткування. Потім йде мидшор у вигляді середнього і великого бізнесу, які застосовують податкову оптимізацію та міжнародне структурування. У податковій службі давно моніторять ухильників не за фактичним податковим зборам, а застосовуючи показник у вигляді 2-3% від валового доходу (в залежності від галузевої специфіки): якщо підприємство платить понад 2% від виручки - його не чіпають, якщо немає - терзають перевірками. Але є в Україні і оншор, де відраховуються усі податки. Це держпідприємства (тому що не шкода) та іноземні компанії (так у них прийнято). Особливо яскраво це видно при аналізі платників податку на прибуток. В його структурі практично немає малого бізнесу. Слабо представлений і середній. Великі ФПГ платять податок тільки в тому випадку, якщо проводять політику виплати дивідендів на користь акціонерів (природно, мажоритарних). Інакше експортний товарний потік виводиться на контрольовані іноземні компанії (КІК), і вже там відбувається його реалізація за ринковими (неконтрольованим) цінами комерційним контрагентам. В офшорних і мидшорных юрисдикціях (Ірландія, Нідерланди, Грузія, Кіпр, Британські Віргінські острови і т. д.) осідає понад $10 млрд сірої експортної виручки в рік. Даний процес не контролюється державою і залежить лише від оптимізаційної стратегії тієї чи іншої ФПГ: скільки коштує виведення грошей (легалізація) на власника там і скільки доведеться заплатити податків при нарахуванні дивідендів тут.

Привид анархокапитализма

Будь-якому іноземному інвестору доводиться конкурувати з внутрішнім офшором, перебуваючи в зоні податкових ставок оншору. Місцеві бізнеси апріорі виграють цю сутичку. Дійсно, кому простіше перемогти - компанії, яка сплачує 20% ПДВ, 18% податку на прибуток і нараховує всі податки та збори на реальний фонд оплати праці, або "агломерації" Фопів (фізосіб-підприємців), що сплачує до бюджету 5% і зарплату "в конвертах"? Те ж саме можна сказати і про особисте конкуренції в секторі людського капіталу. Людина з офіційною зарплатою в 10 тис. грн віддасть до бюджету 2,2 тис. грн пенсійного збору та 1,8 тис. грн прибуткового податку (плюс військовий збір до 1,5%). А найманий працівник, який отримує зарплату як ФОП, - всього 500 грн єдиного податку і 918 грн фіксованого ЄСВ, сумарно менше 1,5 тис. проти 4 тис. грн. Таким чином, щоб отримувати співмірний рівень доходів, людині, зайнятого в офіційному секторі, потрібно показувати подвоєну особисту ефективність.

В Україні держава довгий час намагався існувати в рамках негласного консенсусу з МСБ як масовим і електорально значущим явищем. І виникла герметична модель анархокапитализма, де влада апріорі "злодій, корупціонер і неефективний менеджер", від якого необхідно відкупитися фіксованого "даниною". Податки в цій системі сприймаються як "об'єктивні втрати", а не соціальна відповідальність бізнесу.

Єдиний шанс на перезавантаження цієї моделі - прихід нових політичних еліт, які отримали вотум довіри. Якщо 74% населення зробили вибір, то повинні змиритися і з жорсткою терапією нової влади. Треба якось вибиратися з замкнутого кола алогічності: коли держава лають за погані дороги і лікарні, але ніхто не хоче платити податки на хороші. Аргумент "все буде розкрадено, так навіщо платити?", вже не працює: поки абсурдно стверджувати, що люди масово голосували за тих, хто буде знову "красти".

Проблема, з чого почати - з фіскалізації або податкового маневру, - завжди буде обговорюватися в дусі, що первинне - курка чи яйце. Бізнес буде говорити, що найбільш важливо зниження податкових ставок і знаходження рівноважної точки фіскального навантаження, держава - наполягати на посиленні адміністрування податків. Сучасна монетарна теорія говорить про те, що без якісного адміністрування податків будь-які національні гроші не можна зробити популярними серед інвесторів, навіть якщо резерви центробанку увійдуть до світової топ-10. Цінність грошей визначається простим фактом: наскільки забезпечується збір податків.

Якщо держава не збирає податки і/або не вміє цього робити, воно просто не створює попит на свою національну валюту, що провокує економічних агентів переходити на іноземні валюти і інші сурогати, а національні гроші тим часом продовжують девальвувати.

В Україні держава ніколи не вміло правильно збирати податки, і в цьому полягає ключова проблема нашого розвитку.

У нас практично не працює залежність між податковими ставками і рівнем бюджетних надходжень. Наприклад, зниження єдиного соціального внеску (ЄСВ) з 38% до 22% не призвело до адекватного зростання "білих" зарплат і стало причиною зростання дефіциту Пенсійного фонду практично в два рази. Фіскальний "джойстик" держави остаточно зламався: бізнес не реагує на зниження податкового навантаження. Чому? Відповідь досить простий. Наприклад, з урахуванням усіх видів податків і зборів підприємець мав заплатити 1 млн грн в бюджет. Це планова величина. Але з допомогою податкової оптимізації він реально платить державі 100 тис. грн, тобто у десять разів менше. У такому випадку навіть зниження податкових ставок у два рази буде зустрінута ним з кривою усмішкою. Таким чином, гра зі ставками, поки не сформовано якісне адміністрування, - це спроба зловити вітер долонями...

Повернемося до нашого внутрішнього офшору. Тут знаходяться не тільки підприємці мікрорівня (як і передбачала спочатку філософія спрощенки) з оборотом, наприклад, до 4 млн грн в рік і ставкою 5% (четверта група), але і більш великий бізнес, який реєструє кілька десятків Фопів на своїх співробітників, а якщо кумулятивного ліміту не вистачає, - ховає свої фінансові обороти за фіктивними чеками. Таким чином, велика торговельна або ювелірна компанія з річним оборотом до 1 млрд являє собою конгломерат з декількох сотень Фопи, які мають таке ж відношення до підприємництва, як морські свинки до моря. У ролі Фопів реєструються касири, прибиральниці та водії, а також їхні родичі та куми.

Приблизно так само організований бізнес в сегменті IT. Капіталізація національного фондового ринку не дозволяє продавати на ньому IT-продукти вартістю в сотні мільйонів доларів. Це можна робити лише в Європі, а краще в США. Пристойне фондування під стартапи можна залучати там же, і інвестори ставлять умову: реєструвати нові компанії під краудфандінг у зрозумілих для них юрисдикціях. Україна в список зрозумілих не входить. Крім того, наш IT-сегмент являє собою переважно експорт цифрового сировини, яке на Заході збирається в програмне забезпечення. Готовий софт ми здебільшого імпортуємо. У цій моделі IT-бізнес вибудовується приблизно за такою схемою: фронт-офіс на Заході, де і сплачуються основні податки від продажу кінцевого продукту, товариство з обмеженою відповідальністю в Україні, яке займається найманням персоналу і орендою офісу, та безпосередні виконавці замовлення на виробництво цифрового сировини, айтішники на аутсорсингу, які, як правило, реєструються як Фопи і отримують гроші у вигляді переказів з-за кордону на підставі актів виконаних послуг.

Не в останню чергу тому Україна, з одного боку, найбідніша країна Європи, поступається навіть Албанії, а з іншого, за даними The Economist (Pocket world in figures 2020), входить в трійку держав з найвищою динамікою купівлі нових автомобілів.

Фіскальний фронт

Прем'єр-міністр Олексій Гончарук оголосив, що повноцінна податкова реформа відкладається на весну 2020 р., а її імплементація - на 2021-й. Аргументація така: "Цей рік ми присвятимо тому, щоб відремонтувати адміністрування, щоб бізнес витрачав менше часу і грошей на те, щоб вважати". Тобто держава обрала фіскалізацію без одночасного балансування стимулюючими заходами, такими як зниження ставок податків або податкова амністія. Фіскалізація буде спиратися на кілька базових позицій: 1) імплементація стандартів BEPS для контролю за податковою оптимізацією і міжнародним структуруванням бізнесу; 2) посилення контролю за фіскальною дисципліною у сфері МСБ; 3) збільшення сировинних податкових зборів у вигляді ренти. Відповідний пакет податкових законопроектів внесений народним депутатом від "Слуги народу", головою парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данилом Гетьманцевим.

Почнемо з ренти. Україна володіє колосальними природними ресурсами. Але бюджет отримує у вигляді рентних платежів трохи більше 40 млрд грн на рік - на рівні реального прибутку кількох вітчизняних Гзк. До речі, понад 90% відрахувань - це рента за видобуток газу, нафти і газового конденсату. Тут передбачається збільшення рентних платежів за видобуток руди і зміна формули розрахунку: база оподаткування - не собівартість руди, а напівфабрикат у вигляді окатишів та агломерату. Шкода, що підвищені ставки не діяли в першому півріччі, коли ціни на залізну руду зросли у світі з $60 до $120 за тонну. Єдиний недолік законопроекту - мало підвищили. Ще непогано було б рентні відрахування направляти в спеціальний резервний фонд, щоб кошти йшли на структурну перебудову економіки і збільшення питомої ваги галузей з високим рівнем доданої вартості.

Щодо фіскальної дисципліни МСБ законопроекти стосуються детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг. Пропонується застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) для всіх - зараз це не потрібно в разі річного доходу до 1 млн грн. Новація торкнеться готелів, ресторанів, кафе та інтернет-майданчиків. Реєстраторами можуть бути не тільки старі апарати, але і спеціальні програмні комплекси в смартфонах (технічного рішення поки немає). Посилюється відповідальність за роздрукування та зберігання чеків (що передбачає наявність у підприємця принтера) і так звану "першу помилку" - з однієї гривні до 150% від вартості товару. Дані новації навряд чи можуть налякати реальних підприємців, зате внесуть суттєві незручності в роботу фіктивних Фопів: для кожного такого "ручного підприємця" власнику бізнесу-конгломерату доведеться забезпечувати РРО та його адміністрування, що збільшить фінансові та оргвитрати.

Покупці отримають право на фіскальний кешбэк: кожен, хто виявить незареєстрований чек і пред'явить його фіскалам, отримає 100%-ний повернення вартості товару або послуги, а підприємець заплатить штраф удвічі. Подібна практика є в західних країнах щодо контролю за допомогою мобільних кодів акцизних марок. Але чи приживеться вона у нас, сказати важко, враховуючи, що податкове стукацтво в Європі - це внутрішня реакція і моральна установка 90% суспільства на факти несплати з боку маргінальних 10%. А в Україні ця піраміда перевернута з ніг на голову - і ловити підприємців за "предчеки" будуть громадяни, які отримують зарплату "в конвертах". На практиці дані новації означають, що навіть точка з продажу води в під'їзді повинна буде за підсумками дня знімати звіт, заносити в фіскальну пам'ять і відправляти так званий Z-файл.

Ще більше змін чекає Податковий кодекс згідно з законопроектом №1210. Тут основний акцент зроблений на План дій BEPS (механізм по боротьбі з розмиванням податкової бази), затверджений країнами - учасницями ОЕСР. В контексті імплементації багатосторонньої угоди MLI, яка передбачає координацію міжнародного податкового законодавства, уточнено поняття представництва нерезидентів та їх операцій в Україні. Передбачається, що дані норми зможуть ввести в нас поняття "ділової цілі": якщо транзакція була обумовлена не реальними діловими завданнями, а оптимізацією оподаткування, то вона виводиться з режиму пільгового оподаткування.

Завдяки впровадженню єдиного стандарту податкової звітності CRS країни-учасниці зможуть в автоматичному режимі обмінюватися один з одним інформацією про кінцевих бенефіціарів КІК. Зміни до Податкового кодексу передбачають запровадження трирівневої структури звітності для таких компаній: 1) трансфертне ціноутворення (дозволить мінімізувати втрати від експорту сировини на офшорні торгові "прокладки"); 2) глобальний звіт по групі (для формування консолідованого оподаткування); 3) звіт по всіх компаніях групи в розрізі країн. Кожна ФПГ, яка порушить вимоги щодо звітності КІК, ризикує нарватися на штраф у розмірі 1000 мінімальних зарплат. Продаж товарів на міжнародних ринках з неконтрольованим цінами (ті самі "прокладки") буде прирівняна до виплати дивідендів і відповідно обкладатися податком.

В якості компенсації бізнесу запропонують матеріальну відповідальність контролюючих органів за збитки внаслідок неправомірного рішення, колегіальне розгляд матеріалів податкових перевірок, створення Апеляційної комісії з розгляду скарг платників податків.

Зазначені норми викликали шквал обурення в експертною і бізнес-середовищі. Справедливості заради відзначимо, що "чистити рибу" вирішили одночасно з хвоста і з голови. На жаль, порушена послідовність реформ, яка повинна була включати в себе: знаходження владою і бізнесом рівноважної точки податкового навантаження; введення перехідного періоду і регулятивних позитивних стимулів для прийняття більш жорстких фіскальних заходів. І найголовніше - перший етап повинен був укладатися у фіскальному дисциплинировании великого бізнесу, потім середнього і вже на фініші реформи - малого. Але і огульна критика пакету законопроектів явно виходить за межі об'єктивності.

У будь-якому разі три кільця у вигляді внутрішнього офшору, мидшора і оншору повинні поєднуватися один з одним. Досягти це можна лише з допомогою зниження загальних ставок оподаткування та підвищення розміру єдиного податку до якоїсь середньозваженої величини.

Бізнес повинен побачити світло в кінці тунелю у вигляді пакета податкового зниження і мати можливість адаптуватися до нових умов. В даному випадку законодавці занадто рано вирішили викласти на стіл усі карти. Анархокапитализм такого не прощає. Він, як і раніше, сприймає державу як мисливця за полюдьем і готовий платити лише фіксовану данину. А будь-які спроби влади ввести соціальну відповідальність у рамках податкової реформи сприймаються частиною підприємницького середовища як дії вовка в кошарі. Вміння ставити загальні інтереси вище особистих це прерогатива більш зрілих соціально-ринкових систем.