Поганий варіант для Кремля. Як Україні розумно розпорядитися збереженим транзитом
Вже ніхто нікуди не поспішає
У п'ятницю, 17 травня, з самого ранку російські ЗМІ перебували в песимізмі. Всі вони дружно писали про одне й те ж: Росії доведеться піти на поступки Україні і зберегти транзит газу через українську територію після 31 грудня 2019 р. Причина нібито в тому, що ЄС може (а США ще і хочуть) накласти санкції на проект "Північний потік - 2".
Справжня причина з'ясувалася пару годин потому. Виявляється, Датське енергетичне агентство (ДЕА) оприлюднило доповідь Nord Stream 2, компанії-оператора будівництва трансбалтійського трубопроводу "Північний потік - 2". І там прямо сказано: завершення будівництва газопроводу, швидше за все, перейде на другу половину 2020 р. з-за позиції Данії, яка поки не поспішає давати дозвіл на проходження російської труби через свої територіальні води.
"Дозволи були видані у Швеції, Німеччини, Фінляндії та Росії. Підготовчі роботи на суші і на морі почалися в 2018 р. у всіх чотирьох вищезгаданих країнах, прокладка трубопроводу в даний час ведеться у водах Німеччини, Швеції і Фінляндії. Планується, що трубопровідна система буде завершена і готова до транспортування газу у другій половині 2020 р.", - йдеться в доповіді. Причина перенесення термінів - те, що влада Данії вважають, що будівництво може бути небезпечним з екологічної точки зору.
В кінці березня ДЕА запропонувало Nord Stream 2 розглянути вже третій за рахунком варіант маршруту газопроводу. Передбачається, що він може пройти у винятковій економічній зоні країни на південь від острова Борнхольм. Його громадське обговорення в Данії призначено на 19 червня, коли воно закінчиться - невідомо, і це зриває всі терміни компанії Nord Stream 2. Це означає, що до кінця нинішнього року запустити "Північний потік - 2" в експлуатацію не вийде, як би цього не хотіли в "Газпромі" і Кремлі.
До того ж у витівки з будівництвом "Північного потоку - 2" і багато інших проблем. Це, наприклад, нещодавно прийняті поправки до Газової директиви ЄС, згідно з якими одна компанія не може завантажувати більше половини потужності "труби". Не забуваємо і про все більш ймовірні американські санкції проти компаній, пов'язаних з будівництвом. Так, 8 травня держсекретар США Майкл Помпео заявив, що Вашингтон повинен перешкодити Росії реалізувати цей проект, так як газопровід є "важелем тиску на Європу".
При цьому Європа ще й виступає категорично проти припинення транзиту російського газу через Україну. Нагадаємо, що разом з 2019 роком закінчаться і підписані в 2009-му контракти між "Газпромом" і "Нафтогазом" на транзит газу через територію нашої країни в Європу. Домовитися про їх продовження або переукладення Москві і Києву поки не вдається. А ось Брюссель у свій час дав Україні гарантії того, що її ГТС буде завантажена і після 2019-го.
Щоб європейцям зберегти обличчя, найпростіший варіант - трохи продинамити будівництво "Північного потоку - 2", щоб тим самим примусити Москву все ж укласти транзитний договір з Україною. Нехай не такий вигідний, як в минулому, але принаймні такий, який не перетворить нашу ГТС у ржавеющее нагромадження нікому не потрібних труб.
Вимушені домовлятися
В результаті ті самі російські медіа, які ще кілька місяців тому захлинаючись писали про те, як "Газпром" відмовиться від українського транзиту, тепер пишуть прямо протилежне - мовляв, треба думати, як виторгувати в українців з європейцями максимально вигідні умови транзиту.
А ось тут якраз виникає проблема: домовлятися не з ким. "Терміни тристоронніх консультацій Росія-ЄС-Україна щодо транзиту газу затягуються через політичну невизначеність в Україні. Вони будуть залежати від рішення України. Росія і Єврокомісія вже готові до переговорів", - заявив заступник міністра енергетики РФ Анатолій Яновський. Під "політичною невизначеністю" в Москві цілком справедливо розуміють зміну влади в Києві: поки сторони переговорів не знають, хто саме братиме участь у консультаціях від України.
Попередні переговори по газу на рівні міністрів відбулися в середині 2018 р., черговий раунд був призначений на травень цього року, але тепер він переноситься в кращому випадку на червень. Однак зрозуміло, що сторонам все одно доведеться домовлятися. З одного боку, продовження договору життєво важливо для України, оскільки помітну частину бюджету країни ($3 млрд на рік) складають доходи від транзиту російського газу. З іншого боку, "Газпром" за минулі пару років уклав договір на поставку рекордних обсягів природного газу в Європу.
Тоді в Москві розраховували пустити додаткові обсяги транзиту в обхід транзитних країн, через трубопроводи "Північний потік - 2" і "Турецький потік". Але з другим, як нещодавно стало зрозуміло, не витанцьовується: Туреччина позиціонує себе як газовий хаб біля південних воріт Європи, тобто в якості самостійного гравця на ринку. І тепер планомірно знижує закупівлі російського газу, роблячи трубу через Чорне море все більш безглуздою. А балтійський трубопровід, як сьогодні з'ясувалося, сильно відкладається, так і в подальшому немає гарантій його нормальної роботи.
Це означає, що російській стороні доведеться домовлятися з Україною про продовження транзитного договору (так хотів би "Газпром"), або про його переукладення в відповідності з прийнятими в ЄС умовами (варіант Києва і Брюсселя). Про що, до речі, Володимир Путін говорив ще в січні.
Якщо Москва відмовиться йти на компроміс з Києвом, то її можуть очікувати нові обмеження з боку ЄС і США. При цьому у Європи є можливість натиснути на Росію: як вже писала "ДС", Рада ЄС остаточно схвалив поправки до Газової директиви щодо правил роботи морських газопроводів в Євросоюзі.
Тепер європейське законодавство в частині наземних трубопроводів повинно поширюватися на нові та діючі газопроводи з третіх країн, що йдуть в територіальних морях держав ЄС.
Згідно з директивою половина потужності труби повинна бути надана для незалежних компаній - постачальників газу до ЄС. У випадку "Північного потоку - 2" це може означати, що половина труби просто залишиться порожньою, оскільки "Газпром" виступає в якості оператора газопроводу, і єдиного продавця російського газу. Але європейці можуть зробити для "Газпрому" виключення з правил - це теж передбачено директивою, і в цьому вкрай зацікавлена Німеччина. Однак в обмін на це виняток Москві доведеться укласти транзитний договір з Києвом.
Напередодні великого торгу
Отже, сьогодні вже зрозуміло, що РФ і Україні доведеться домовлятися про транзит, причому обидві сторони зацікавлені в переговорах. Питання в тому, на яких умовах буде укладена угода. Зрозуміло, що "Газпром" хоче обговорювати питання транзиту російського газу після 2019 р. у контексті запланованої все ж добудови газопроводу "Північний потік - 2". Тобто без чітких і значущих зобов'язань.
Україна, навпаки, зацікавлена в довгостроковому договорі, бажано з гарантованим мінімальним обсягом прокачуваного газу. Компроміс між цими позиціями, судячи з усього, доведеться шукати переговірникам Євросоюзу.
Також з високою часткою ймовірності можна припустити, що "Газпром" спробує перехопити контроль над нашою ГТС, у тому числі знову запропонував Україні купувати російський газ зі знижкою. Можна бути впевненими, що переговори з приводу транзиту газу через Україну росіяни захочуть вести безпосередньо з Володимиром Зеленським. Ну або з новим міністром енергетики України (якщо він зміниться найближчим часом).
Джерела "ДС" згадують і такий варіант: в Москві можуть "порвати шаблон" і взагалі згадати 2010 р., коли всерйоз обговорювалися плани об'єднати "Газпром" і "Нафтогаз України". У липні 2010 року прем'єр-міністр України Микола Азаров заявив, що уряд веде переговори про створення газотранспортного консорціуму між Україною, ЄС і Росією. Після цього російська сторона запропонувала створити СП на базі магістральних газопроводів України та родовищ "Газпрому" в Росії.
Пізніше Революція гідності поставила хрест на цих планах. Але тепер у Москві можуть повернутися до такої ідеї, розмахуючи перед українським громадським думкою "морквиною" у вигляді обіцянки постачати газ значно дешевше. "Україна отримує газ в два рази дорожче, ніж могла б отримувати", - підкреслив Путін 27 квітня на прес-конференції в Пекіні. Дійсно, у сусідню Білорусь "Газпром" продає газ по $129 за тис. куб. м, Україна зараз купує газ по реверсу дорожче $250 за тис. куб. м.
Шанси, що Україна погодиться, невеликі, але в Кремлі розраховують, що якщо фокус пройде - газотранспортну систему нашої країни можна буде прибрати до рук.