Пластмасовий світ програв. Як Азія надала Заходу самому тонути в пластиці

Одна з головних визначних пам'яток і гордість Амстердама, повністю, втім, зневажена туристами — міський сміттєспалювальний завод. Архітектурної та історичної цінності він не має. Побудований у 2000-х за $5 млрд, завод став не тільки самим дорогим сміттєспалювальним підприємством у світі, але і самим ефективним: 99,7% відходів переробляється в корисне сировину. Спалюється сміття гріє воду для амстердамських квартир, а попіл і шлак використовується в будівництві доріг і будівель. А от решта 0,3% — це накип на стінках печей, що утворюється при горінні пластику. Від неї неможливо позбутися, і кожні три роки завод частково зупиняє роботу, щоб зішкребти наліт. Операція дорога, а недоотриманий прибуток становить десятки мільйонів євро. Тому на заводі в Амстердамі, як і на інших європейських сміттєпереробних підприємствах, пластик намагаються не спалювати: в печі потрапляє лише незначна кількість побутового міського пластикового сміття (пляшки, стаканчики та інша дрібниця). Промислові пластикові відходи захоронюються на сміттєзвалищах. Проте й тут існують обмеження, пов'язані з рівнем токсичності і допустимими обсягами поховання даного виду відходів.

Протягом десятиліть той пластик, який важко спалити і неможливо поховати, вантажився в європейських портах на судна і відправляли на утилізацію в країни Південно-Східної Азії, переважно в Китай, куди до 2018 р. потрапляло 50% глобальних пластикових відходів. Але з 1 січня 2018 р. налагоджені міжнародні мусоропластиковые маршрути різко обірвалися, перемішалися і перетворилися в неконтрольований хаос.

Офіційно, глобальний ринок пластикових відходів оцінюється в $35,1 млрд, згідно з даними доповіді Plastic Waste Management Report 2019, опублікованими на сайті WiseGuyReports.com. Хоча в іншому дослідженні на цю тему — Global Plastics Waste Management Market — вказана цифра $29,8 млрд. Різницю можна пояснити тим, що близько 30% глобальних промислових пластикових відходів просто не враховуються, так як утилізуються нелегально.

Жеріть свій пластик самі

У травні 2016 р. Китай досяг пікового показника за обсягами імпортованих пластикових відходів — 700 тис. т в місяць. Заводи вже не справлялися з переробкою та утилізацією сміття почав складуватися в портах і на відкритих майданчиках, що спровокувало смиренне цивільне населення Китаю звернутися до уряду з вимогою вжити заходів. Терикони пластикового сміття ніяк не узгоджувалися з заявою Пекіна, озвученими Сі Цзіньпіном перед міжнародним співтовариством при підписанні Паризького угоді про клімат в 2015 р., про намір очолити глобальне рух по захисту навколишнього середовища.

Джерело: WEF

І Китай вживає безпрецедентних заходів. У липні 2017 р. офіційний Пекін подає у Всесвітню торговельну організацію (СОТ) заявку-попередження про повне припинення імпорту пластикових відходів на свою територію з 1 січня 2018 р. Це пояснюється як практичний крок на користь глобальної ініціативи СОТ щодо протидії неконтрольованого обігу токсичних відходів і захисту навколишнього середовища. Під заборону потрапило 99,5% пластику, виняток було зроблено для кількох його видів, які класифікуються як "найменш токсичні", згідно з китайським держстандартам контролю імпортованих відходів та сировинної продукції. Втім, з 2019 р. заборону було розширено і на ці види пластику.

В результаті з початку 2018 р. імпорт пластикового сміття в Китай скоротився всього до 30 тис. т на місяць (для порівняння: 600 тис. т на липень 2017 р.). Зона заборони поширилася і на Гонконг, який виконував функцію глобального мусоропластикового митного хаба, куди стікалися і звідки розподілялися для подальшої утилізації відходи, що надходять в основному з ЄС, США і Японії.

Джерело: Greenpeace

Після того як Гонконг перестав розмитнювати кораблі з пластиковими відходами, компанії, які зафрахтувало суду, почали шукати найближчі порти, де можна було скинути токсичні контейнери. У першій половині 2018 р. практично всі країни Південно-Східної Азії стали жертвами небаченої раніше сміттєвої атаки.

Джерело: Greenpeace

Обсяг імпортованого пластикового сміття в Індії за перші шість місяців минулого року зріс з 12 тис. до 35 тис. т на місяць за рахунок імпорту з Німеччини і США. Індійський уряд швидко втрутилася в ситуацію і дозволив розмитнення тільки на території прибережних спеціальних економічних зон. Це скоротило імпорт до 30 тис. т в місяць. У березні 2019 р. Індія приймає закон про повну заборону на імпорт пластикових відходів, який набуде чинності у вересні цього року.

За аналогічною схемою розвивається ситуація і в інших країнах регіону. Малайзія: скачок імпорту з 20 тис. т в місяць (грудень 2017 р.) до 110 тис. т (березень 2018 р.). Причому на перших порах малайзійське уряд повністю втратила контроль над ситуацією, і сміття безконтрольно громадилося в портах, нібито для майбутньої переробки. Основні експортери: Великобританія, Німеччина, США і Японія. Тільки в липні уряд втручається в ситуацію: встановлює тримісячний заборона на будь-імпорт пластикових відходів і в жовтні вводить в дію нові, більш жорсткі стандарти для імпорту та утилізації пластику, обов'язкові до виконання всіма переробними підприємствами країни.

Тайвань: стрибок в обсягах до 10 тис. т в місяць до 50 тис. т. Уряд відреагував у жовтні 2018 р. низкою обмежень щодо імпорту, які допомогли скоротити його обсяг до 20 тис. т/міс. Основний експортер — Японія.

Таїланд: скачок імпорту пластикових відходів з 12 тис. т в місяць до 75 тис. т . У червні уряд вводить обмеження, скоротивши обсяг до 35 тис. т на місяць, а з 2021 р. Таїланд повністю припиняє імпорт пластикових відходів.

В'єтнам: зростання імпорту з 7,5 тис. т на місяць до 100 тис. т. Заборона вводиться в травні 2018-го, а в червні уряд знімає його, оголошуючи, що не буде видавати нові ліцензії місцевим компаніям на переробку імпортних відходів.

Таким чином, до середини минулого року більшість азіатських країн ухвалили жорсткі заходи з обмеження імпорту пластикових відходів. Винятком на сьогоднішній день є Індонезія і Південна Корея. Перша вирішила скористатися ситуацією і своєї географічної унікальністю (складається з 17,5 тис. островів) і підзаробити на складуванні відходів. Що стосується Південної Кореї, то в країні досить багато сміттєпереробних заводів з невикористаним потенціалом переробки.

Європа тоне в пластиці

Але найголовніше — пластикове сміття починає накопичуватися в Європі.
З середини 2018 р. відходи з Голландії, Німеччини та Великобританії почали частково переправлятися в Туреччину (зростання обсягів з 4 тис. т в місяць в 2016 р. до 33 тис. т в місяць — серпень 2018 р.). Коли турецьке уряд зрозумів, до чого йде справа, то ввів часткові обмеження, скоротивши імпорт до 20 тис. т в місяць.

Західноєвропейські країни, розуміючи, що пластикове сміття тепер дівати нікуди і що існуюча система утилізації не готова до переробки таких обсягів, ініціюють тотальний перегляд глобальних правил торгівлі та циркуляції пластикових відходів.

Джерело: CEIL

У вересні минулого року Норвегія починає кампанію по внесенню доповнень до Базельську конвенцію від 1989 р. про контроль за транскордонним перевезенням шкідливих відходів. Текст змін узгоджується в оперативні терміни, і вже 10 травня доповнення до конвенції підписують 186 країн. Серед непідписантів — США, але країні все одно доведеться пристосовуватися до вимог країн-імпортерів.

Головне нововведення Базельської конвенції — перенесення більшості видів пластикової продукції з так званої "зеленої" категорії в "сіру", що дає країнам підставу вводити обмеження на імпорт, виходячи з міжнародних та внутрішніх стандартів контролю за токсичними відходами. Повний звід правил і регуляторних актів буде підготовлений і вступить в силу в 2021 р.

Важливим наслідком оновленої Базельської конвенції стане необхідність переробляти пластикові відходи у себе на батьківщині. Документ стає достатньою підставою, щоб уряди виділяли додаткові держфонди на створення нових утилізаційних потужностей, фінансування програм по очищенню навколишнього середовища від пластикових відходів і т. д.

Відтепер контроль за пластиковими відходами почне перетворюватися з розрізнених акцій екоактивістів у створення єдиної, узгодженої, глобальної антипластиковой стратегії.

Поки нам щастить

Україну переформатування пластикових потоків, на щастя, не зачепило. Виходячи з офіційної статистики, імпорт полімерних матеріалів і пластмас за перший квартал 2019 р. скоротився на 1% у грошовому вираженні порівняно з аналогічним періодом минулого року і склав $792 тис. Тут нам на руку зіграла слабо розвинена інфраструктура морських портів. В основному пластик і відходи з нього транспортуються морем. З іншого боку, у світі поширена практика маніпуляцій з митними кодами, коли відходи в деклараціях маркуються як, наприклад, техніка для ремонту. Тому скласти точну картину, виходячи тільки з даних держстатистики, практично неможливо. І це характерно для всього світу.