По 2,64 грн за кіловат-годину. Чи можна було не підвищувати тариф на електрику

Кабінет Міністрів вніс зміни до постанови, якою фіксуються ціни на електрику для побутових споживачів. Тепер домогосподарства мають сплачувати по 2,64 грн за кВт-год незалежно від обсягів використання (нічний тариф залишається на рівні 50% від звичайного).

До 1 червня тариф для населення становив 1,44 грн за кВт-год за умови споживання до 250 кВт-год на місяць та 1,68 грн/кВт-год — понад 250 кВт-год на місяць. Середньозважена фіксована ціна — 1,56 грн/кВт-год. Для порівняння: середня ціна, яку платять підприємства (з урахуванням доставки і податків) перевищує 6 грн за кВт-год.

Чому підвищують тариф

Отже, побутові споживачі отримують електрику за пільговим тарифом — протягом багатьох років уряд покладає спеціальні обов´язки (ПСО) на НАЕК "Енергоатом" та ПрАТ "Укргідроенерго" для забезпечення українців дешевшими кіловатами. За даними Міненерго, виконання ПСО цим компаніям обійшлося сумарно в 80 млрд грн. Модель розрахована на те, щоб за рахунок прибутку від продажу електроенергії промисловості компенсувати різницю в тарифах для населення (технічно це робиться через інше держпідприємство, щоб гроші дійшли до безпосередніх постачальників послуг). Але повномасштабна війна по суті зруйнувала цю схему ударами по економіці загалом і енергетиці зокрема. По-перше, внаслідок бойових дій, падіння ділової активності та міграції — попит на електроенергію в Україні впав — причому населення зменшило споживання на 20%, а бізнес — на 40%: такий дисбаланс означає, що неможливо субсидувати домогосподарства на колишніх умовах за рахунок прибутку від продажів промисловим споживачам. По-друге, Україна втратила контроль над Запорізькою АЕС. По-третє, ворог зруйнував частину енергетичної системи, певний час довелося навіть імпортувати енергію з Європи. Тож профільні представники влади постійно наголошують: об´єкти генерації та інфраструктури потрібно терміново відновлювати, щоб встигнути до нового опалювального сезону.

Останній виклик став головним аргументом за підвищення тарифів саме зараз. За оцінками KSE, вартість зруйнованого енергетичного обладнання становить $8,1 млрд. Однак у владі називають значно скромнішу суму мінімально необхідних коштів. За підрахунками голови комітету Верховної Ради з питань енергетики Андрія Геруса, на відновлення енергосистеми до наступного опалювального сезону знадобиться понад $1 млрд. Зокрема, йдеться про ремонт підстанцій, монтаж і захист нових трансформаторів. До речі, приблизно стільки грошей і планується додатково зібрати з населення завдяки підвищенню тарифів.

На цьому варто зробити ремарку, що гаманці громадян ніколи не були безальтернативним джерелом коштів, бо Україні допомагали відповідним обладананням 30 країн. Ще в грудні заявлена гуманітарна підтримка енергосектору від міжнародних партнерів оцінювалася в $1,5 млрд, а станом на кінець березня ми отримали 470 вантажів загальною вагою близько 6000 т. Уряд прозвітував, що розподілив допомогу поміж 111 підприємствами енергосектору. На жаль, звіту про точну вартість отриманого з-за кордону обладання та відсоток покриття ним збитків енергосистеми немає в публічному полі, тому перевірити розрахунки щодо екстрених потреб сектору в понад $1 млрд неможливо. Та позаяк цей аргумент залишається основним у поясненнях влади — ми його врахуємо.

Наскільки більше платити: розрахунок 

Отже, з підвищенням до єдиної позначки в 2,64 грн/кВт-год тариф на електрику для побутових споживачів зростає на 57-83%. Як це відобразиться на гаманцях українців? Міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що в середньому платіжка поважчає на 250 грн. Трохи конкретизуємо. За офіційними спостереженнями, до 75% домогосподарств споживають на місяць не більше 250 кВт-год, а тому до 1 червня оплачували його за тарифом 1,44 грн за кВт-год. У найгіршому випадку вони тепер переплачуватимуть 300 грн. Зрозуміло, що менше споживає сім´я — то меншою буде сума переплати. Наприклад, якщо йдеться про 200 кВт-год на місяць — то доведеться додатково викласти 240 грн.

Водночас влада, як завжди, наголошує, що найменш заможні громадяни не помітять підвищення завдяки субсидіям. Однак тут варто нагадати, що самі норми, в межах яких держава компенсує витрати на електрику, занизькі (хоча й варіюються залежно від наявності електроплит, централізованого постачання гарячої води тощо). Тому переважній більшості громадян з червня доведеться сплачувати за світло на одну чи кілька сотень більше.

"Неринкова" динаміка

Здавалося б, усі дані кажуть про те, що підвищення тарифів на часі. По-перше, вони штучно занижені, по-друге, не переглядалися за верхньою планкою (1,60 грн/кВт-год) з 2017 р., а за нижньою (1,4 грн за кВт-год) — з 2021 р. Якщо навіть розглядати період у два роки, то чинне підвищення майже повністю можна було б пояснити індексацією на інфляцію.

*Частину 2021 р. в Україні діяв єдиний тариф: 1,68 грн/кВт-год

Більше того, у Нацкомісії, що здійснює регулювання ринку електроенергії і комунальних послуг, стверджують, що навіть новий тариф для населення лишається кратно нижчий за "економічно обгрутований" у понад 6 грн/кВт-год (його складові наведені у таблиці). Приблизно на ту саму суму виходить і аналітичний центр DiXi Grouр, оцінюючи ринковий тариф для населення. До речі, Нацкомісія пропонувала ще й другий етап підвищення, і хоча його розглядати не стали, це означає, що в недалекому майбутньому поновляться дискусії про черговий перегляд тарифу.

Складові "економічно обгрунтованого" тарифу на електроенергію для побутових споживачів

Джерело: Енергобізнес

Управління попитом

Але питання ускладнюється тим, що зараз воєнний час. Ширяться чутки, що президент Володимир Зеленський до останнього не хотів зважуватися на цей політично непопулярний крок. І найголовніше — крім збитків енергетиків, треба враховувати сукупне зменшення доходів самих платників (домогосподарств). Це було б правильно не лише з соціального погляду (теза не потребує пояснення), а й відповідно до холодного економічного розрахунку. Чому? У межах економіки чиїсь витрати — це чиїсь доходи і навпаки, до того ж суверенна держава має монополію на створення грошей. Тому економічну політику не можна порівнювати з бізнес-адмініструванням приватних компаній, де все простіше: вхідні грошові потоки означають поповнення рахунків, а вихідні — списання.

Повернімося до теми. Уявімо, що додаткові 40 млрд грн на рік можна буде зібрати з населення за рахунок чинного підвищення тарифу (хоча є ймовірність збільшення неплатежів). Куди підуть гроші? Судячи із обґрунтувань влади, передусім на закупівлю імпортного обладнання для енергетичної інфраструктури та виконання робіт з його монтажу. Можливо, "компенсаційні" кошти від Енергоатома і Укргідроенерго дійдуть до операторів системи розподілу та постачальників універсальних послуг, а ті своєю чергою порадують персонал. Але треба розуміти, що не всі 40 млрд грн, які українці додатково сплатять за електрику, повернуться в сукупний попит на іншу продукцію. І якщо енергетик, якому нарешті виплатили повну зарплату, справді витратить її в найближчому супермаркеті, то кошти на придбання іноземного трансформатора пройдуть мимо українського бізнесу з усіма негативними наслідками. І це ми не розглядаємо напівконспірологічні версії соцмереж про "яхти для олігархів", які розжиріють на нових тарифах…

Звісно, всі розуміють, що енергосистему ладнати потрібно. Також можна погодитися, що підняття тарифу є швидким рішенням у цій ситуації (хоча й не єдиноможливим). Але варто зафіксувати ціну питання: це мільярди гривень, на які українці не зроблять покупок. А чітко зрозумівши проблему, можна сформулювати кілька способів її розв´язання.

Сьогодні вже запізно говорити, що тарифи можна було б і не підвищувати. Але маємо розуміти, що уряд міг би з великими шансами на успіх залучити цільовий кредит на $1,5 млрд для підтримки енергетичного сектору — і це також було б швидке рішення. До того ж професійні фінансисти прекрасно знають, як у кілька ходів використати валютні кошти із міжнародних резевів НБУ, навіть якщо напряму їх не можна пропустити через бюджет.

Але якщо піднімати тарифи, то як саме? І що робити для зменшення негативних наслідків?

По-перше. В експертних колах і навіть на рівні уряду крутили варіант розширити наявну градацію: хто споживає багато — платить за вищим прайсом. Умовно кажучи, можна було б для більшості домогосподарств підняти тариф на менший відсоток, але в рази (до ринкового рівня) накрутити розцінки для тих, хто має можливість обігрівати приватні басейни і сауни. Йдеться не тільки про соціальний аспект. Саме люди з відносно невеликими доходами зараз витрачають усі (чи майже усі) свої гроші на споживання, до того ж переважно продукції українського виробництва. Натомість найбагатші схильні до заощаджень, а у споживчому кошику мають більше імпортних товарів. Тож на етапі відновлення, з погляду управління попитом, вигідніше підтримати платоспроможність мас. Але уряд зробив усе навпаки — і взагалі ліквідував прогресивну тарифну шкалу.

По-друге. Варто нарешті прицільно зайнятися підтримкою вітчизняних виробників енергетичного обладнання (які в Україні є). По можливості, додаткові гроші, що українці заплатять за електрику, мають залишатися вдома і працювати на нашу економіку, завантажувати наш бізнес і робочі місця, врешті повертатися в руки українців і держави (у вигляді податкових надходжень). Можливо, після початку масованих обстрілів енергосистеми і варто було відкривати безмитне ввезення трансформаторів і генераторів, але настав час подумати і про власне виробництво. На жаль, найбільш розрекламованим досягненням уряду у зміцненні стійкості енергомережі стало… отримання від Євросоюзу 30 млн LED-ламп при живому національному виробнику.

Наостанок варто зафіксувати: збільшення адміністративно встановленого тарифу — це швидка, але непродуктивна дія, яка просто номінально підвищує вартість певного товару і послуги. А збитки, завдані російськими ракетами і дронами, в нас цілком "фізичні", і їх не вдасться компенсувати такими простими рішеннями без супутньої шкоди для економіки. Ми також показали, що підвищенний тариф не був безальтернативним варіантом, а його впровадження можна було продумати краще, щоб мінімізувати негативні наслідки.