Підводні рифи бюджету-2025. Хитрий перерозподіл, реальне зниження соцстандартів і витрат на оборону

Варто почати з того, що між першим проєктом держбюджету на наступний рік, який має бути подано до парламенту не пізніше 15 вересня, та остаточним Законом України про Державний бюджет іноді існує справжнє провалля: закладені показники часом зазнають величезної трансформації спершу у парламентському комітеті, а потім — у сесійній залі. Як правило, в цей сутінковий період державного бюджетування в кошторисі країни виринають численні схеми, лобістські "плюшки" та "хотєлки" депутатів. Принаймні так було до війни. Як буде цього разу — побачимо під час дискусій у парламенті. Утім, проєкт бюджету, затверджений урядом, вже зараз можна розглядати як ескіз майбутнього головного кошторису країни.

Ескіз майбутнього: основні параметри кошторису

Для початку проаналізуємо макропоказники, на базі яких було розраховано проєкт бюджету — 2025.

ВВП зросте с 7,48 трлн до 8,47 трлн грн; у номіналі — майже на 1 трлн грн, або 13%. Проте суттєво загальмуються темпи реального економічного зростання (з урахуванням інфляції): з планових 3,5% у поточному році до 2,7% у наступному.

Про що свідчить цей показник? Передусім про те, що уряд не розглядає можливість завершення війни у наступному році та, відповідно, початок динамічного відновлення економіки. Або розглядає замороження війни без опції динамічного відновлення.

Тут треба трохи озирнутися назад. У 2022 р. ВВП України впав на 28,8%, зараз економіка перебуває значно нижче потенційно можливого тренду розвитку, приблизно на рівні 70-75% від показників передвоєнного року. Для виходу на довоєнні показники українська економіка має додавати щонайменше по 8-10% на рік. Гальмування темпів зростання з досить низьких 3,5% до 2,7% у цьому контексті слід сприймати як глибоке "закуклення" масштабів економічного руйнування.

Важливо, що уряд прогнозує зростання інфляції з 7,9% до 9,5%, тобто наближення до зони двозначних показників. 

На тлі різкого гальмування відновлювального зростання економіки очікується збільшення рівня середньої заробітної плати з 20,58 тис. грн до 24,4 тис. грн. Це стане наслідком подальшої тінізації та кризи приватного сегменту ринку праці та відповідного збільшення бюджетного сектору (фактор заробітних плат в секторі оборони).

Девальвація гривні запланована на рівні понад 10% — з 40,8 до 45 грн /$.

Уряд розраховує на прискорення темпів зростання експорту з 4,7% до 7%. Тут можна припустити зростання світових цін на продовольство або покращення портової логістики. Проте темпи імпорту прогнозовано загальмуються з 6,3% до 3,7% (рік до року). Зокрема, очікується скорочення імпорту подвійного призначення, який опосередковано використовується під час війни. Сказане також означає, що не планується старт масштабного відновлення економіки, який передбачав би зростання, а не падіння імпорту (передусім технологічного).

Загалом слід констатувати суттєве "скукоження" економічної бази для формування бюджету, і негативні впливи цього ми побачимо далі, аналізуючи показники бюджетних доходів та витрат.

Доходи: більше вилучень з економіки і перекладання між кишенями

На тлі суттєвого скорочення темпів економічного зростання уряд планує стрімке збільшення доходів загального фонду державного бюджету на 25,7%, або на 410,8 млрд грн, тобто з 1596,6 млрд грн до 2007,4 млрд грн. Вказані доходи визначені без урахування офіційних трансфертів, грантів та міжнародної допомоги. Тобто це переважно податкові надходження. Отже, відбувається постійне збільшення податкових вилучень з економіки: з 18,7% у 2023 р. до 21,3% у 2024 р. та 23,6% у 2025 р. Це буде ще більше пригнічувати економічне зростання, адже система державних витрат не формує в економіці точки зростання, а отже, ефект мультиплікатора майже не працює.

У структурі доходів найбільше зростання щодо попереднього року в абсолютних числах дасть ПДФО (+150 млрд грн), хоча сам цей податок не відіграє ключової ролі у формуванні центрального бюджету (354 млрд грн). Зростання надходжень від нього обгрунтовується підвищенням середньої заробітної плати. У зв’язку з цим прогнози збільшення середньої зарплати можуть бути суто технічними — для завершення верстки бюджету з необхідними показниками загальних доходів.

Враховуючи бюджетний характер показника середньої зарплати, значна частина цих коштів буде звичайним перерозподілом фінансових потоків всередині самого бюджету. Тобто це перекладання з однієї кишені в іншу: спершу виплатять зарплати бюджетникам (бюджетні витрати), потім з цих доходів будуть утримані податки (доходи бюджету). Крім того, це може свідчити про наміри уряду збільшити перерозподіл ПДФО на користь центрального бюджету за рахунок доходів місцевих бюджетів.

Ключовим податком для наповнення бюджету залишається ПДВ, нарахований на вартість товарів, ввезених на митну територію нашої країни. Це дасть майже 594 млрд грн. Ще 318 млрд грн принесе "внутрішній" ПДВ, який зросте менш як на 10% — всього на 28,9 млрд грн, що свідчить про затухання економічної активності (по суті зростання планується лише на рівень інфляції). Водночас ПДВ на імпорт зросте на 19%, що вказує на посилення імпортозалежності країни, хоча, нагадаємо, динаміка зростання імпорту в наступному році очікується значно нижчою, ніж у поточному році (3,7% проти 6,3%).

Постає питання: за рахунок чого очікується таке стрімке зростання ПДВ на імпорт? Завдяки детінізації митниці й підвищенню її ефективності? Бажано, але малоймовірно. Через девальвацію гривні на 12,5%? Це вже більш імовірно. Зростання споживчого попиту населення таким драйвером, очевидно, не стане.

Видатки: коли "більше" означає "менше"

Збільшення витрат заплановане на 535 млрд грн, тоді як зростання доходів — на 411 млрд грн. Тобто частина витрат буде забезпечуватися за рахунок розширення дефіциту бюджету.

Розрив між доходами та витратами (дефіцит) прогнозовано становитиме 1,6 трлн грн, або $35-36 млрд в еквіваленті за курсом 45 грн/$, що певною мірою відповідає минулому досвіду. Дефіцит бюджету, як і в попередні роки, сягатиме 20% ВВП.

Ключові видатки бюджету — на сектор оборони, і це цілком виправдано і логічно. Загальний ресурс сектору — 2,2 трлн грн (плюс 47 млрд грн порівняно з минулим роком).

При цьому інфляційне знецінення витрат на сектор оборони становитиме понад 217 млрд грн. Тобто реально у нас буде скорочення витрат на цей сектор в 2025 р. з урахуванням інфляції: мінус 170 млрд грн, або майже 8%.

52% цих витрат піде на виплату грошового утримання військовим.

Витрати на технічне озброєння становитимуть 33%, або $16 млрд в еквіваленті. Якщо взяти вартість переозброєння чи озброєння однієї військової бригади на рівні $250 млн, то цих коштів вистачить на приблизно 60 бригад.

Витрати на закупівлю БПЛА майже не зміняться і становитимуть 46,9 млрд грн (майже мільярд доларів). На розвиток ОПК в системі Мінстратегпрому буде направлено 54,6 млрд грн.

Це свідчить, що майже 80% закупівель техніки буде відбуватися за рахунок імпортних поставок, а не власного виробництва.

До речі, витрати на озброєння порівняно з планованими на 2024 р. наступного року мають зрости на 65%: з 447 млрд до 737 млрд грн, або на 250 млрд грн. Це свідчить про поступове скорочення зовнішніх поставок озброєння і переорієнтацію на внутрішні джерела, які, як ми побачили вище, поки що в рази поступаються зовнішнім партіям озброєння.

На соціальний захист пропонується направити 419 млрд грн, з яких трансферт на покриття дефіциту Пенсійного фонду зросте до 238 млрд грн. Допомога на потреби ВПО та соціально незахищених осіб — 128 млрд грн. На комунальні субсидії — 42 млрд грн (що свідчить про подальше замороження основних тарифів, крім вартості електроенергії та водопостачання). Соціальний захист осіб з інвалідністю — 6,7 млрд грн. Підтримка ветеранів війни — 5,6 млрд грн, що явно недостатньо враховуючи масштаб проблем. Наприклад, якщо взяти кількість таких ветеранів з особливими потребами на рівні 100 тис. осіб (гіпотетично), це означає 56 тис. грн на одну особу в рік. Охорона здоров’я — 210 млрд грн, освіта — 169 млрд грн, культура — 9,6 млрд грн.

Тобто витрати бюджету на соціальний капітал становитимуть майже 800 млрд грн, або 22%.

За попередньою інформацією, прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата в 2025 р. підвищуватись не будуть. Це означатиме, що в реальному вимірі (з урахуванням інфляції) соцстандарти знизяться.

Тенденції і загальна оцінка проєкту бюджету

Загальна структура проєкту бюджету відповідає попереднім кошторисам, але є й нові тенденції.

Економіка втрачає імпульс відновлення, який був очевидним ще в 2023-му (зростання на 5,3%) і який почне вичерпуватись у 2025-му (зростання лише на 2,7%). Певним чином тут впливає і втрата такого фактору статистичного зростання як низька база порівняння (після глибокого спаду у 2022-му). Тобто економіка занурюється в тренд слабкого зростання.

На цьому фоні посилюється негативний ефект податкових вилучень з економіки, а значний розмір дефіциту бюджету за непевних зовнішніх джерел фінансування починає тиснути і на курс національної валюти, і на інфляцію.

Питома вага соціальних витрат з урахуванням інфляції скорочуються, теж саме можна сказати і про сектор оборони. Нездатність фінансувати базові витрати з урахуванням індексації на рівень інфляції, свідчить про відсутність в економіці ефекту мультиплікатора (значна частина ресурсів йде просто на оплату імпорту і не впливає на економічне зростання).

Закладені у бюджеті витрати на ОПК не можуть сформувати в економіці активну точку зростання, передовсім через свій незначний обсяг (трохи більш як $1 млрд в еквіваленті).

Соціальний захист населення фінансується в недостатньому обсязі, виходячи навіть з мінімальних потреб. Планується замороження ключових соціальних стандартів.

Дохідна частина бюджету розрахована, виходячи із нереалістичних очікувань податкових надходжень, що ще більше вплине на обсяг бюджетного дефіциту. Значну роль починають відігравати міжбюджетні операції (перекладення трансфертів з правої кишені у ліву) — мова про ПДФО бюджетників, який формується за рахунок бюджетних витрат та одночасно збільшує бюджетні доходи (із перерозподілом між центральним бюджетом та місцевими).

Загалом проєкту бюджету — це відображення стагнуючої економіки, яка скочується в рецесію через проблеми з енергетикою та ринком праці (мобілізація), а також через нездатність уряду запустити масштабні програми промислового розвитку, зокрема ОПК.