Без "Північного потоку" і українського транзиту. Як ЄС переживе зиму

За таємничих обставин зазнали руйнувань обидві гілки "Північного потоку — 1" і одна гілка "Північного потоку — 2" — газопроводів, що йдуть з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря. Вціліла лише одна гілка ПП-2. Надзвичайні події трапилися протягом понеділка, 26 вересня, біля данського острова Борнхольм. Компанія-оператор Nord Stream AG сповістила про "безпрецедентний характер" пошкоджень, витоки газу та заявила, що не може навіть оцінити терміни, необхідні для поновлення інфраструктури. Невдовзі у кількох європейських країнах висловили підозри, що руйнування спричинили умисні дії, а не технічні проблеми. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен не виключила саботаж, а в безпекових органах Німеччини, за повідомленнями ЗМІ, розглядають версію цілеспрямованої атаки на газогони. У Кремлі, до речі, також заговорили про диверсію, а в Офісі президента України визначили подію "спланованим Росією терактом", щоб "дестабілізувати економічну ситуацію в Європі і викликати паніку перед зимою". Крім того, світ облетів твіт депутата Європарламенту і екс-міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського з фотографією "кипучого" моря над місцем пошкодженої труби і підписом "Дякую, США"…

Отже, факт: два підводні вибухиі зафіксували вимірювальні станції Данії і Швеції (о 02:03 і 19:04 у понеділок). Попри їх справжню причину, фізичне пошкодження газових гілок виводить на новий рівень погрози Росії заморозити Європу взимку. Якщо раніше проблему зі зменшенням обсягів прокачки через ПП-1 і його подальшою зупинкою (ПП-2 так і не встиг запрацювати) можна було вирішувати в політичній площині (зрозуміло, що заявлені Москвою неполадки з турбіною Siemens стали приводом для торгів щодо зняття санкцій), то зараз йдеться про дуже серйозні фізичні руйнування газопроводів і їх тривалий простій. Тому варто розглянути рівень стійкості об´єднаної Європи перед викликом узимку.

Заміщення кубів

Ще влітку Єврокоміcія закликала готуватися до повної зупинки постачання російського газу і розробила відповідний план. Як він виконується?

Європейський Союз споживає близько 400 млрд куб. м газу на рік, з яких у 2021-му з Росії імпортовано 155 млрд куб. м, або приблизно 39%. Нагадаємо, що російські трубопроводи входять в Європу через Німеччину, Польщу, Україну і Туреччину.

Ми розглянемо найгірший сценарій, за яким Росія невдовзі майже повністю перекриє поставки газу до Європи, включно з транзитом через Україну. Тим більше що за даними глави Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, частка російського газу в імпорті ЄС станом на вересень скоротилася до 9%.

Врахуємо, що в останні роки влітку середньомісячне споживання газу в ЄС балансувало на рівні 20-30 млрд куб. м, взимку — в діапазоні 40-60 млрд куб. м, а також прогноз Єврокомісії, що 15%-не скорочення споживання газу з 1 серпня по 31 березня дасть економію у 45 млрд куб. м. газу. З цього випливає, що приблизна потреба Євросоюзу в природному газі у жовтні-березні становить не більш як 260 млрд куб. м.

Отже, зважаючи на наявні накопичення у підземних сховищах (понад 93,6 млрд куб. м станом на 27 вересня з тенденцією до зростання) і передбачувану економію (45 млрд куб. м) Євросоюзу протягом жовтня-березня знадобиться ще близько 122 млрд куб. газу. Тепер питання в тому, чи можна забезпечити такий обсяг за рахунок поточних поставок з усіх імпортних джерел, крім Росії?

За даними МВФ, торік трубопровідний імпорт газу до ЄС не з РФ сягнув 136 млрд куб. м (з Норвегії, Північної Африки та Азербайджану), а CПГ — 72 млрд куб. м. Навіть якщо просто екстраполювати ці дані в розрахунку на півроку поставок, то отримаємо 104 (68 + 36) млрд куб. м, а отже, дефіцит складе не більш як 18 млрд куб. м.

Також маємо врахувати, що цьогоріч європейці активно збільшували обсяги законтрактованого природного газу. Йдеться, зокрема, про СПГ з США, Катару, Австралії. Тому, за підрахунками Bloomberg, лише за зиму вони закуплять понад 54 млрд куб. м скрапленого газу, тобто на понад 18 млрд куб. м більше, ніж торік.

Якщо так, то зрозумілі підстави для оптимізму Урсули фон дер Ляєн, яка ще в липні пояснювала: "Ми просимо країни-члени скоротити споживання газу на 15%. Чому 15%? Це еквівалентно 45 млрд куб. м газу. З таким скороченням ми можемо спокійно пережити цю зиму в разі повного припинення постачання російського газу".

Маємо додати, що очікується також збільшення поставок трубопровідного газу не з РФ. Зокрема, днями офіційно відкрили газопровід Baltic Pipe, який доставлятиме ресурс з Норвегії до Польщі потужністю 10 млрд куб. м на рік. Важливо, що за даними данської енергокомпанії Energinet, до кінця листопада він зможе запрацювати наповну. Тобто додасть ще близько 4 млрд куб. м газу на період, що розглядаємо. Крім того, Азербайджан вже транспортує до Європи на третину більше газу, ніж торік. Це ще плюс 1-2 млрд куб. м до березня включно.

Також треба відзначити, що Кремль навряд чи буде зупиняти "Турецький потік" до ЄС — а це ще кілька мільярдів кубометрів блакитного палива взимку.

Ціна шантажу

Чи сильна позиція Росії для газового шантажу Європи? Певною мірою так, бо для забезпеченням 15%-ної економії газу європейцям поряд з нарощенням потужностей відновлювальних джерел енергії довелося розконсервувати вугільні електростанції (у Франції, Австрії, Німеччині і Італії). Крім того, сам газ подорожчав в рази (що призвело й до стрімкого підвищення цін на електрику), а це наблизило економіку ЄС до рецесії та збільшило комунальні платіжки у багатьох країнах. Так, у Німеччині вже фіксується спад промислового виробництва (зокрема у хімпромі і металургії). Вище ми звертали увагу лише на фізичну можливість замінити російський газ, хоча зрозуміло: що більше потоків з РФ буде перекрито — то дорожче європейцям доведеться купувати додатковий ресурс на світовому ринку. Ну й після опалювального сезону є ризик, що Європа залишититься зі спустошеними сховищами і не зможе так швидко їх заповнити, як цього року. Тобто це проблема не одного опалювального сезону для європейців.

Але, з іншого боку, у російського диктатора Володимира Путіна явно недостатньо можливостей, щоб насправді "заморозити" Європу. Швидше, він намагатиметься спровокувати масові невдоволення європейців економічною ситуацією, щоб змусити уряди зменшити допомогу нашій країні. До речі, попри загальну підтримку України, у ЄС є й інші думки: в Італії уже переважають прихильники зняття санкцій проти РФ, у Франції таких громадян меншість, але їх кількість помітно зростає. З цього погляду підрив "північних потоків" можна розглядати як політичний акт підняття ставок.

Не менш важливо, що у Росії, а саме "Газпрому", може бути економічний зиск з руйнування "потоків". Як відомо, цього року "Газпром" зриває контракти з поставок газу європейським партнерам і ризикує наразитися на багатомільярдні позови до арбітражу — тепер газовий монополіст зможе послатися на техніні перепони.

Хоча Росії, без сумніву, загалом невигідно втрачати європейський газовий ринок. Особливо в перспективі, бо перенаправити ресурс нікуди і доведеться скорочувати видобуток, а з ним і недоотримувати десятки мільярдів доларів експортної виручки. Отже, інтрига в цій історії залишається.