Пенсійна помпа. Як з українців і бізнесу будуть викачувати мільярди для декількох компаній
Влада всерйоз взялася за просування законопроєкту, яким, по суті, вводиться другий рівень пенсійної реформи. Завдяки цьому обіцяють більш високі виплати майбутнім пенсіонерам. Але звідки взяти гроші? Точніше, хто заплатить вже зараз?
У двох словах нагадаємо, чому проштовхують цю реформу. Справа в тому, що в Україні повномасштабно діє лише перший, солідарний рівень пенсійної системи, при якій нинішні працівники через відрахування в бюджет утримують нині живих пенсіонерів. Але вже зараз на одного офіційного працівника припадає по одному пенсіонеру (правда, це без урахування тіньової зайнятості). Тому вважається, що в майбутньому через погіршення демографічної ситуації з пенсійними виплатами буде тільки гірше, а значить, потрібні додаткові джерела фінансування. Другий рівень — це обов'язкові накопичення, які кожен працівник відкладає собі на пенсію (про це і піде мова в статті). А третій — добровільний рівень пенсійної системи, коли людина може вибрати той чи інший незалежний пенсійний фонд (НПФ) — і вкладати в нього бажані суми в надії, що ці гроші на час виходу на пенсію збільшаться або хоча б не пропадуть і не втратять купівельної спроможності. Але українці не дуже вірять в такі розклади: статистика по "добровольцям" невтішна — до 1 млн вкладників.
І в високих кабінетах порахували, що залишається один вихід: зобов'язати українців і їх роботодавців відраховувати грошики на пенсії (персональний рахунок працівника) в рамках другого рівня накопичення. Скільки? Згідно прийнятого до розгляду на поточній сесії законопроєкту, поданого нардепами на чолі з головою комітету соцполітики і захисту прав ветеранів Галиною Третьяковою, це в загальному випадку 2% від роботодавця і 1% від працівника (хоча в уряді не раз пропонували відраховувати трохи більше — 2% ЄСВ і 2% податку на доходи фізосіб). А за бажанням людина зможе збільшити внески, і тоді її роботодавець повинен буде пропорційно доповнити їх своїми внесками (до 5% від зарплати працівника).
Як бачимо, нова реформа призведе до перекачування грошових коштів від бізнесу і працівників до якихось пенсійних фондів. І поки що незрозуміло, чи буде реалізовано обіцянку прем'єр-міністра Дениса Шмигаля про те, що на відповідний відсоток знизиться і ставка по ЄСВ і ПДФО, щоб не збільшувати поточне податкове навантаження на бізнес і працівників (втім, тут у нас всі в одному човні). Однак, судячи з законодавчих ініціатив, податкове навантаження зросте.
Але в будь-якому випадку мова йде про десятки мільярдів гривень на рік. Куди підуть ці кошти? "ДС" вже розглядала дане питання. Фінансовий аналітик Олексій Кущ розписав робочу схему пенсійної системи другого рівня, на якому прийом внесків і виплати забезпечує накопичувальний фонд, а аудит операцій — адміністративний офіс. Персоніфікований облік учасників здійснює ПФУ. А ось безпосереднім інвестуванням грошей вкладників займаються компанії з управління активами (КУА). Ще будуть банки-зберігачі, які відповідають за збереження цих активів. Ключова роль у схемі буде у ради накопичувального фонду, якому належить вибирати приватні КУА і банки-зберігачі, допущені до операцій з пенсійними активами.
Нескладно помітити, де створюються точки концентрації колосальних фінансових ресурсів, якими можна управляти.
Таким чином, десятки мільярдів гривень на рік будуть зніматися з бізнесу і працівників, щоб піти на "збереження і примноження" обраним компаніям з управління активами. До речі, в збереженні даних коштів є великі сумніви, як і в тому, чи збережуть вони купівельну спроможність до моменту виходу вкладника на пенсію. Менше ризику, якщо інвестувати в цінні папери розвинених держав і великі світові компанії, але в такому випадку українці, по суті, будуть кредитувати чужі економіки, що навряд чи влаштує владу.
Детальніше про можливі наслідки введення другого рівня пенсійної системи читайте в статті Олексія Куща "Перехід на другий рівень. Що не так з накопичувальними пенсіями від уряду".
