Як раб на галерах. Чому топам держкомпаній треба платити мільйони

Після відходу з поста глави правління "Укрзалізниці" Войцеха Балчуна Кабінет Міністрів підписав контракт з новим керівником Євгеном Кравцовим. У контракті прописана сума окладу, який він буде отримувати за свою працю - 0,5 млн грн у місяць.

Однак оклад - це ще не все. Як повідомило агентство "Інтерфакс-Україна", яке має у своєму розпорядженні копію контракту, Кравцову також може нараховуватися квартальна премія в розмірі не вище трьох посадових окладів, а також передбачена річна премія - не вище 24 посадових окладів. Ці надбавки Кравцов отримає, якщо "Укрзалізниця" під його управлінням буде отримувати прибуток, не буде мати простроченої заборгованості перед бюджетом і зростання боргів по зарплаті, а сам він буде виконувати рішення спостережної ради компанії та органів управління.

Якщо Кравцов буде старанним і виконавчим керівником, він може заробити на цьому посту 24-26 млн грн на рік без урахування матеріальної допомоги та надбавок за стаж і вчені звання.

Оприлюднення рівня зарплат Кравцова бурю обурення в українському соціумі не викликало - всі вже звикли, що перші особи в державних компаніях стали заробляти в останні два роки більш ніж "пристойно". Наприклад, попередник Кравцова Балчун також мав приблизно такий же оклад - 460 тис. грн на місяць. Члени спостережної ради "Нафтогазу України" Маркус Річардс, Чарльз Проктор і Підлогу Ворвік, які нещодавно пішли у відставку, місяць заробляли близько 500 тис. грн. Зарплата члена спостережної ради Володимира Демчишина становить близько 430 тис. грн на місяць, хоча в 2015 р., займаючи посаду міністра енергетики, він заробляв крихти - 6,2 тис. грн.

Великі зарплати і у керівників інших державних підприємств.

Так, наприклад, базова зарплата директора "Укрпошти" Ігоря Смілянського - 333 тис. грн на місяць. Однак крім базової зарплати, Смілянський може отримувати додаткове грошове заохочення, яке залежить від результатів його роботи. Ще більше отримує глава "Нафтогазу" Андрій Коболєв через 2016 р. він отримав зарплату в розмірі 19,3 млн грн, або на 1,6 млн грн у місяць. Голова правління "Укргазвидобування" (найбільша в Україні компанія з видобутку нафти і газу) Олег Прохоренко станом на початок 2016 р. щомісяця заробляв близько 1 млн грн.

"ДС" вирішила порівняти зарплату менеджерів вищої ланки в українських держкомпаніях з зарплатами їхніх колег, але в приватному бізнесі. За даними рекрутингової компанії Brain Source International, заробітні плати перших осіб саме у великих компаніях, які є лідерами у своїх галузях в Україні, можуть становити $20-30 тис. (520-780 тис. грн) в місяць і вище. Крім того, в приватних компаніях може діяти і система бонусів, розмір яких обумовлюється індивідуально.

Один з топ-менеджерів приватної української компанії на умовах анонімності розповів "ДС", що середній рівень зарплати, з якої починається поняття "топ-менеджер" - це $20 тис. на місяць (560 тис. грн за нинішнім курсом). При цьому бонуси можуть становити до 100% від зарплати. Але в найбільших компаніях перші особи отримують зарплату в $50 тис. на місяць (1,3 млн грн) і вище. "Таких керівників - одиниці, але вони є. Найбільша зарплата, яку мені довелося бачити, була $5 млн в рік (10,8 млн грн у місяць за сьогоднішнім курсом. - "ДС"). Це був російський топ-менеджер, який працює в українському холдингу з першої трійки на той момент", - сказав він.

Порівняно з рівнем зарплат топів в українських державних компаніях зарплати керівників великих компаній у сусідній Польщі виглядають не на багато скромніше.

Зокрема, за даними польських ЗМІ, Войцех Ясински, генеральний директор PKN Orlen (найбільша у Польщі нафтопереробна компанія) отримує 3,2 млн злотих, або 22,4 млн грн у рік (1,86 млн в місяць). У Збігнева Ягелло, президента найбільшого польського банку PKO, річна зарплата становить 3,1 млн злотих, або 21,7 млн грн у рік (1,8 млн в місяць). У цих компаній великі пакети акцій належать державі. Однак Пйотр Возняк, президент PGNiG (100%-ної державної нафтогазової компанії Польщі), що займається видобутком природного газу і сирої нафти, отримує 1,8 млн злотих, або 12,6 млн грн у рік (1,05 млн грн у місяць). Але при цьому слід обов'язково врахувати, що ці зарплати - до сплати податків, тому наведені цифри потрібно зменшити на 30%.

Настільки високий рівень зарплат топів українських держкомпаній викликав критику з боку депутата Верховної Ради, екс-міністра економіки Віктора Пинзеника. "Ну не може зарплата в державному секторі бути відірваною від стану економіки, від заробітків її громадян. Не може зарплата чиновника в державному секторі перевищувати мінімальну в кілька сотень разів!" - написав на своїй сторінці в Facebook Пинзеник. Напевно його думку поділяють багато в цій країні, де мінімальна зарплата становить 3,2 тис. грн.

Однак у такого погляду на проблему є і безліч супротивників, в першу чергу серед тих, хто вже встиг побувати у шкурі перших осіб держкомпаній. Ось Войцех Балчун, наприклад, взагалі радий, що пішов з крісла глави "Укрзалізниці" і залишився живий. А якщо серйозно, то, як показує досвід, одна підпис топа на "неправильному" документі може коштувати йому не те що репутації, а свободи. В таких умовах навряд чи людина, що побудував кар'єру в приватному бізнесі, погодиться змінити високооплачувану посаду на примарну перспективу очолити велику державну структуру в обмін на похвальну грамоту. Приклад Данко, звичайно, надихає, але тільки романтиків та ідеалістів. Хороші менеджери - вони скептики і цинічні практики.

Хороший керівник не буде працювати за маленькі гроші.

В Україні вже була практика, коли від бажаючих покерувати великим державним підприємством просто відбою не було, незважаючи на те, що зарплата на цій посаді на рівні різноробочого в Америці. А все тому, що ця посада давала широкі можливості заробити набагато більші гроші за рахунок різних схем. Наймати менеджера, який буде контролювати великі фінансові потоки, і при цьому платити йому маленьку зарплату, означає провокувати його самому черпати з цього потоку, але вже безконтрольно.

Але висока заробітна плата не повинна виплачується просто так. Якщо вже держава зважилася на реформування монстрів державної економіки, то в такому випадку винагорода перших осіб компаній має обов'язково залежати від досягнення результатів, які, як відомо, приходять далеко не відразу. І тут, можливо, варто було б розділити оплату кваліфікованого менеджера на поточну та бонусної частини. Перша сплачується регулярно, а от друга - тільки в кінці трудового контракту і тільки за умови, що з чітко визначеним завданням менеджер впорався, досяг потрібних результатів і вивів компанію на належний рівень.