Майстри розмовного жанру. Навіщо "Укргазвидобуванню" маніловщина з бурінням на шельфі
Навіщо держкомпанії знадобилися нові проекти з величезними інвестиціями та сумнівної економікою? Ми спробували розібратися в ситуації. В кінці минулого року з Одеси в район острова Зміїний вирушило єдине в Україні геолого-розвідувальне судно "Шукач", споруди 1977 р., яка останні три роки простояла в порту. Завданням експедиції було дослідження перспективної ділянки шельфу площею 6,77 тис. кв. км у межах Килийско-Зміїного уступу і Крыловского прогину. Були проведені сейсморозвідувальні роботи, які дали привід Державній службі геології та надр України (Держгеонадра) заявити про відкриття перспективних запасів газу 35 млрд куб. м газу. Звичайно ж, щоб говорити про відкриття родовища і підтверджених запасів, необхідно бурити свердловини.
Через два місяці "Укргазвидобування" заявила про наміри зайнятися розробкою шельфу.
Глибоке буріння
Україна має багату історію розробки шельфу, але єдиною компанією, яка працювала в цьому напрямку, була кримська компанія "Чорноморнафтогаз". На сьогоднішній день всі активи "Чорноморнафтогазу" залишилися в Криму, це в першу чергу чотири бурові установки, дві з них нові, сучасні, відомі в народі як "вишки Бойка", і десятки родовищ на шельфі. Також у розпорядженні "Чорноморнафтогазу" власний порт в смт Чорноморськ, десятки кораблів, вертоліт, офіс в Сімферополі. Після захоплення Криму всі активи компанії залишилися в Криму. В Києві залишилося представництво "Чорноморнафтогазу" (декілька осіб), а також борги компанії.
Крім "Чорноморнафтогазу" Україна планувала запустити відразу кілька проектів на шельфі в рамках угоди про розподіл продукції (УРП). Першим і самим гучним проектом стало УРП з компанією Vanco, підписана в 2006 р. Втім, ні це, ні два інших УРП на шельфі так і не почали роботу.
"Укргазвидобування", як найбільша газовидобувна компанія країни, залучалася до роботи на шельфі, але в основному як фінансовий донор для іншого — "Чорноморнафтогазу". Першим великим шельфовим проектом за участю "Укргазвидобування" на шельфі стало облаштування Північно-Казантипського родовища за договором про спільну діяльність (ДСД) з "Чорноморнафтогазом" на початку 2000-х рр. Роль "Укргазвидобування" полягала у фінансуванні бурових і інших робіт. Однак ніякої перспективи повернення інвестицій "Укргазвидобування" не було, передбачалося, що весь прибуток в рамках ДСД буде реінвестуватися в розробку родовища. Оперативний контроль за розробкою Північно-Казантипського родовища здійснювала "Чорноморнафтогаз", тому ніякої можливості повернути вкладені гроші можливості не було. Тоді загальна вартість робіт з освоєння Східно-Казантипського родовища перевищувала 130 млн грн, або близько $30 млн. Була програма з освоєння ще трьох шельфових родовищ, але вони проводилися вже без "Укргазвидобування".
Ще одним великим проектом на шельфі з участю "Укргазвидобування" стало освоєння Одеського родовища. У 2006 р. почалося освоєння родовища. Тоді ж був підписаний договір про спільну діяльність між "Чорноморнафтогазом" і "Укргазвидобуванням". За договором "Чорноморнафтогаз" повинен був збудувати нежитлову платформу, встановити на ній технологічне обладнання, пробурити свердловини. "Укргазвидобування" повинна була побудувати 90-кілометровий газопровід."Укргазвидобування" закупила труби, але проект застряг на кілька років. Більш того, "Укргазвидобування" з часом відсунули від участі в проекті. Обидва проекти участі в розробці шельфу для "Укргазвидобування" закінчилися провалом і великими фінансовими втратами.
Перспективи шельфу
У всьому світі проекти видобутку на морських родовищах відчувають серйозні труднощі, пов'язані в першу чергу з падінням цін на вуглеводні з 2014 р. Розробка шельфу обходиться значно дорожче, ніж родовищ на суші, а собівартість видобутку вище. Тому в кризові для нафтогазової галузі періоди в першу чергу скорочуються інвестиції в нові проекти на шельфі, так звані "грінфілд".
Сьогодні Україна не розробляє жодного шельфового родовища. Інфраструктура за межами Кримського півострова повністю відсутня. Тобто навіть якщо буде відкрито родовище, для його розробки доведеться будувати газопроводи, компресорні станції, установки з підготовки газу, конденсату і багато іншого. Не менш складним питанням залишається буріння. Всі чотири бурові платформи "Чорноморнафтогазу" захоплені російськими військовими, а перспектив повернути їх в Україну немає і найближчим часом не передбачається. Залучати підрядників дорого і ризиковано, оскільки будь-які пошукові роботи на нових площах пов'язані з великими ризиками, в першу чергу фінансовими.
Також треба зазначити, що ні "Укргазвидобування", ні будь-яка інша українська компанія не володіють досвідом роботи на шельфі. Виняток становлять деякі сервісні компанії, які були задіяні в підрядах "Чорноморнафтогазу".
Крім того, необхідно відзначити прямі ризики для роботи на шельфі, пов'язані з загрозою з боку російських військових. За три роки після захоплення бурових платформ та інфраструктури шельфових родовищ України на Чорному та Азовському морях так нічого і не було зроблено для вирішення даного питання. Як "Укргазвидобування" планує працювати на шельфі не ясно. Відповідно, у сьогоднішній ситуації будь-які заяви з боку "Укргазвидобування" і Держгеонадр виглядають як маніловщина. Втім, можна і запропонувати цілком прозаїчне пояснення. З травня 2016 р. закупівельна ціна на газ для "Укргазвидобування" зросла до рівня ринкової, і вона вперше отримала суттєвий дохід - 64 млрд грн проти 21,9 млрд в 2015-м. Можливо, перспективи освоєння шельфу - це один із способів "правильно" розпорядитися грошима, жгущими кишеню.