Гра на підвищення. Як українців простимулюють краще утримувати пенсіонерів
Поламана крива, або батіг і пряник
На засіданні Кабміну міністр соцполітики Андрій Рева ініціював обговорення введення в наступному році регресивної шкали при нарахуванні єдиного соціального внеску (ЄСВ), завдяки якому формується ресурсна база вічно дефіцитного Пенсійного фонду.
Причина запровадження регресивної шкали - триває тінізація сфери оплати праці в Україні, яка останнім часом ще й суттєво погіршилася внаслідок застосування роботодавцями різноманітних схем ухилення від сплати податків.
На даний момент Україна перебуває в демографічній ямі. Вже який рік в країні спостерігається природний спад населення, тобто перевищення смертності над народжуваністю. Причини цього можна шукати в неефективної державної соцполітики, починаючи з середини 1990-х, але є і базовий фактор, який діє невблаганно, як зміна пір року.
Україна перебуває в так званому третьому демографічний перехід. Нагадаємо: перший - це висока народжуваність і висока смертність (деякі країни Африки), другий - висока народжуваність і відносно низька смертність (деякі країни Азії), а третій - низька народжуваність і низька смертність (Європа та інші розвинені країни). Хоча варто зазначити, що дія третього демографічного переходу має у нас і деякі особливості: низька народжуваність - так, але от смертність не така вже й низька тривалість життя чоловіків в Україні значно нижча, ніж в ЄС. Додамо сюди ще й посилену трудову міграцію за кордон, яка в останні роки переважно маятникових, сезонної, перетворюється в постійну, і отримаємо гримучий демографічний коктейль, коли соціальна система країни, включаючи пенсійне забезпечення, невблаганно котиться в прірву системного дефолту. Ну або секвестру.
По суті, у держави залишилося один-два роки для вирівнювання ситуації, адже точка неповернення вже близька як ніколи. Оной фахівці називають відношення застрахованих осіб, які сплачують податки і соціальні внески, до кількості пенсіонерів. В ідеалі даний показник повинен дорівнювати двом і вище, а точкою неповернення вважають його зниження до одиниці.
В Україні він близький до критичного значення і становить 1,3: на 11,4 млн пенсіонерів припадає 10,79 млн застрахованих зайнятих осіб на підприємствах та 3,34 млн - в бюджетних організаціях, сумарно - 14,7 млн. Правда, не всі зареєстровані особи сплачують внески за фактом, адже деякі з них декларують нульові доходи. За оцінками профільного міністра, на постійній основі перераховують ЄСВ 12 млн чоловік (точніше, це роблять їхні роботодавці). Але тут є один важливий нюанс - в Україні майже 2,4 млн працюючих пенсіонерів. Таким чином, якщо взяти за основу цифру в 12 млн і відняти від неї пенсіонерів, які продовжують працювати, то отримаємо менше 10 млн осіб, а це значить, що ми не наближаємося до точки неповернення, а практично вже в ній.
Ознакою цього є і той факт, що система батога і пряника держполітики, що застосовується за аналогією з іншими країнами, у нас вже не працює. Пряник у вигляді зниження ЄСВ з 38 до 22% призвела лише до часткового відбілювання фонду заробітної плати. Але ця детінізація не була пропорційна зниженню податкового преса: надходження в Пенсійний фонд не зросли в 1,7 рази. Крива Лаффера, яка показує залежність суми збору податків від динаміки податкових ставок, в Україні "поламалася", як несправне рульове управління на кораблі. Тобто можна знижувати податки і далі, але це ніяк не відіб'ється на розмірі детінізації, поки ставки не опустяться до такого "мізеру", з яким не те що пенсії платити, а й на зарплату бюджетникам не вистачить.
Що стосується батога, то навіть драконівські штрафи, встановлені для порушників трудового законодавства, не змогли вплинути на ситуацію: адже чим вище ціна питання, тим легше корумпувати перевіряючих.
Все це призводить до того, що будь-яка соцполітика в Україні в контексті боротьби з бідністю нагадує сізіфову працю, коли, не встигнувши вкотити соціальні стандарти на гору, доводиться спостерігати, як вони котяться вниз під ударами інфляції і девальвації національної валюти.
За останній рік середня пенсія зросла до 2,5 тис. грн, а мінімальна - до 1,45 тис грн. А загалом у структурі доходів українців заробітна плата становить лише 40%, прибуток і суміжні доходи - ще 25%. Зате майже 35% - це соціальні трансферти з боку держави у вигляді пільг та субсидій. Найближчим часом зняти цей патерналістський навіс у вигляді застарілої соціальної системи не вдасться. Електоральне поле у нас визначається не середнім класом, а пенсіонерами і найбіднішими верствами населення.
Бити по "квадратах"
Таким чином, у ситуації, коли батіг і пряник працюють даремно, доводиться шукати нові ходи, наприклад, "бити по квадратах" у вигляді основних схем ухилення від сплати податків. До таких зараз відносяться декларування мінімальної зарплати і доплата "в конверті", а також отримання зарплат, що перевищують максимальну базу оподаткування ЄСВ у розмірі 55 тис. грн і вище. Адже ставка внеску безпосередньо застосовується лише до досягнення рівня зарплати розміру 55,845 тис. грн, а поверх нього можна отримувати хоч мільйон в місяць - база оподаткування не зміниться. А якщо мільйонну зарплату оформити на працівника з інвалідністю, то можна ще й заощадити на пільговою ставкою ЄСВ (5,3-8,41%). Потім залишається тільки роздати ці гроші іншим співробітникам.
Джерело: Мінсоцполітики
На даний момент 3,8 млн працівників у приватному секторі та 0,88 млн в бюджетних організаціях працюють на зарплату, що не перевищує 4 тис. грн. У той же час максимальну базу нарахування ЄСВ (55 тис. грн на місяць) із зарплати перевищили майже 51 тис. приватників і 6,3 тис. бюджетників.
У Києві 20,3 тис підприємств декларують лише нарахування "мінімалки", в той час як середня зарплата в столиці становить вже 13,6 тис. грн. Таким чином, без відбілювання зарплат до 40% реальних платників ЄСВ будуть знаходитися в проміжній, "сірій" зоні.
Що стосується схем з виплатою "великих" зарплат, коли, нарахувавши мільйон гривень на підставну особу, можна роздати зарплату співробітникам фірми, сплативши при цьому 19,5% прибуткового податку і військового збору, а також 22% з максимальної бази нарахування ЄСВ у 55 тис грн, то на даний момент майже 5,3 тис. керівників задекларували зарплату у розмірі понад 55 тис грн. При цьому діапазон доходів від 1 млн до 24,9 млн грн (максимальна зарплата, зафіксована в Україні), потрапило 118 осіб.
Джерело: Мінсоцполітики
При цьому головні бухгалтери в цій схемі значно поступаються директорам - їх всього 1,6 тис осіб, а осіб з інвалідністю - більше тисячі.
Все це говорить про те, що занижена максимальна база нарахування ЄСВ активно використовується для легалізації фонду зарплати і роздачі його на користь інших співробітників, які "сидять на мінімалці". Такі схеми призводять до суттєвого недоотримання сум ЄСВ.
Регресом з тіні
Частково зруйнувати цю схемотехніку допоможе регресивна шкала нарахування ЄСВ. По-перше, сама максимальна база буде збільшена до 104 тис грн. По-друге, вона буде застосовуватися лише для нарахування базової ставки ЄСВ у 22%. При зростанні зарплати база нарахування ЄСВ заморожуватися вже не буде. Для визначення ЄСВ застосують регресивну шкалу, як на діаграмі:
Джерело: Мінсоцполітики
Збільшення максимальної бази нарахування ЄСВ може додатково принести державі 2,8 млрд грн, регресивна шкала - 3,3 млрд грн. Якщо ще й посилити вимоги до керівників (що дозволить виявити фіктивних директорів) - це дасть додатково 3,3 млрд грн. Сумарно - 9,9 млрд. Не густо, але в 2019-му році кожен мільярд буде на рахунку.
Для виявлення неплатників держава буде активно застосовувати ризик-орієнтовані моделі оцінки суб'єктів господарювання, упорядкувати реєстр платників ЄСВ та надасть окремий чорний список підозрілих осіб
Батіг плануються досить вагомий. Порушників - юридичних осіб та ФОП - виключать із системи держреєстрації. А фізосіб, які порушили порядок сплати, не випустять за кордон і навіть позбавлять права водити авто.
В цієї нової моделі є безперечний плюс - вона б'є по реальним схем тінізації та оптимізації. І у неї є благородна мета - пенсіонери в Україні повинні жити краще. А цього неможливо досягти при нинішній фіскальної дисципліни.
Але є і над чим працювати. Поряд з негативними бракує позитивних стимулів. Як варіант, пільгова ставка ЄСВ на перехідний період могла б нараховуватися на суму виведених з тіні зарплат. Наприклад, збільшив фонд оплати праці на 10 млн грн - отримай мінус 5% до ставки ЄСВ на найближчий рік.
Система диференціації праці - важливий елемент детінізації, коли студент не зможе стати фіктивним директором, але тут можна запропонувати більш комплексний підхід. Наприклад, введення мінімальної погодинної оплати праці замість нинішньої щомісячної мінімалки, що дозволить охопити сумісників і фрілансерів, а також встановлення спеціальної тарифної сітки в залежності від кваліфікації і виду професій, коли електрик буде отримувати мінімальну зарплату значно більшу, ніж, наприклад, двірник.
Крім того, поряд з регресивною шкалою нарахування ЄСВ необхідно вводити прогресивну шкалу прибуткового податку. Адже для людини, що одержує середню зарплату в 9-10 тис грн, сплата 18% прибуткового податку важить більше, ніж утримання тих же 18% з мільйона.
І головне - потрібно домогтися, щоб посилення фіскальної дисципліни отримав вотум довіри в суспільстві. Його можна досягти за допомогою введення спецставок оподаткування бонусів, нарахованих на держпідприємствах. І тоді той же Андрій Коболєв, за умови, що він віддав би у вигляді податків 50-70% від "премії" (як у тій же Франції та інших цивілізованих і соціально відповідальних країнах), виглядав би в очах громадськості трохи інакше. І система регресної шкали ЄСВ сприймалася б по-іншому.
Або візьмемо податок на дивіденди, який зараз сплачують фізичні особи в розмірі 5% (при виплаті їх підприємствами на загальній системі) і 9% у разі нарахування оних платниками єдиного податку та ІСІ. В даний час ця податкова гавань використовується виключно в цілях легалізації доходів нашим істеблішментом, включаючи і політиків, які заповнюють дивідендами свої електронні декларації. Якщо б поряд з введенням регресивної шкали вирівняти оподаткування дивідендів до рівня загальної ставки прибуткового податку (18%) - заплатив би і бізнес, і "еліти".
Будемо сподіватися, що так воно найближчим часом і буде. У всякому разі, прийдешні зміни повинні трохи розворушити цинічний і фарисейский підхід багатьох наших громадян до поняття соціальної відповідальності, коли вони подають бабусі в метро десяток-другий гривень і цілком пишаються собою, або в соцмережах закликають купувати у бабусь продукти на товкучках, хоча краще б заплатили ЄСВ на тисячу-другу. І так кожен місяць.
