Відібрати на металобрухт. Як Семенченко допомагає Путіну розоряти Донбас
Керівництво ОРДЛО заявило, що може націоналізувати розташовані на її території підприємства, які зупинилися через блокування залізничних шляхів і припинення поставок сировини. Так званий "парламент ЛНР" навіть прийняв у першому читанні законопроект", який зробить таку націоналізацію "легітимною". Мова йде про Алчевському металургійному комбінаті та Алчевському коксохімічному заводі, вугільних об'єднання "Свердловантрацит", "Ровенькиантрацит", "Краснодонвугілля" та ін.
"Влада" ДНР, в свою чергу, хочуть створити з націоналізованих підприємств "державний холдинг "Метэнерго", в який увійдуть Єнакіївський меткомбінат (включаючи його Макіївська філія), Єнакіївський коксохім, Харцизький трубний завод, Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат, Комсомольське рудоуправління, шахту "Комсомолець Донбасу", Зуєвську ТЕС, "Донецькобленерго", Донецький метзавод, Макіївський і Ясинуватський коксохіми. За задумом "керівництва республіки", прибутковість цього "державного холдингу" може скласти $1,4 млрд.
У свою чергу, Росія може взяти участь у долі "націоналізованих" підприємств - російське видання "Взгляд" з посиланням на джерело в російському Міністерстві енергетики повідомило, що Росія може прийняти рішення поставляти кокс на меткомбінати на непідконтрольної території Україні, щоб підтримати виробництво "молодих республік". Крім того, один з наближених до "республік" політологів повідомив, що планується також заснувати при Міністерстві енергетики Росії спеціальний Торговий дім, який буде постачати підприємства на території "ДЛНР'сировиною з Росії, фінансувати добудову інфраструктури, сприяти "експансії донецьких підприємств на російські ринки".
"ДС" спробувало розібратися, наскільки реалістичні мрії керівництва новоявлених республік і зможуть "націоналізовані" підприємства працювати за межами юрисдикції України.
По-перше, втрата для України лише двох підприємств - Єнакіївського металургійного заводу і Алчевського металургійного комбінату - вельми істотний удар по галузі ГМК. За словами аналітика компанії "Укрпромзовнішекспертиза" Олега Гнітецького, у 2016 р. Єнакіївський металургійний завод (ЄМЗ) склав 1,95 млн т сталі, Алчевський металургійний комбінат (АМК) - 1,3 млн т, тому при загальноукраїнському обсязі виробництва сталі в 24,2 млн т їх частки склали відповідно 8 і 5,4%. ЄМЗ і АМК випускають практично ту ж саму продукцію, що і залишилися на українській території комбінати - квадратну заготовку, сортовий прокат, арматуру - тому якщо вони почнуть працювати під "юрисдикцією" так званих ДНР і ЛНР, то для української економіки це означатиме втрату приблизно 13% валютної виручки.
Проте керівництву ОРДЛО навряд чи вдасться налагодити роботу "націоналізованих" метпідприємств. Сучасні металургійні підприємства - це не продуктові ринки, які раніше "націоналізували" молоді "республіки".
Якщо організувати постачання коксу і залізної руди на підприємства з території Росії ще можна, то продати готову продукцію з території ДНР-ЛНР практично нереально.
У самій Росії метал з ОРДЛО не потрібен - Росія займає п'яту сходинку в рейтингу світових виробників сталі і сама може забезпечити металом свій внутрішній ринок. А на зовнішніх ринках російським виробникам конкуренти у вигляді українських підприємств, "націоналізованих" ОРДЛО, і зовсім не потрібні.
Але навіть якщо уявити собі, що російська влада вирішать підтримати виробництво в ДНР-ЛНР і дозволять експортувати продукцію ЄМЗ і АМК через російську територію, виникає питання про легалізацію металу. По-перше, ДНР і ЛНР в світі ніким не визнані, тому ніхто не ризикне придбати метал, вироблений в державі, якого не існує. Адже якщо у покупця виникнуть фінансові претензії до виробника прокату, куди він буде звертатися з позовом про відшкодування шкоди - в "Арбітражний суд ДНР"? І жоден суд в іншій країні, наприклад, у тій же Великобританії, не прийме позову до підприємства під юрисдикцією неіснуючої держави.
Ще один аспект у збуті металу - кожне металургійне підприємство, в тому числі і ЄМЗ і АМК, мають міжнародні сертифікати якості, видані такими класифікаційними товариствами, як французька Bureau Veritas, японська Nippon Kaiji Kyokai, Korean Register of Shipping або міжнародним lloyd's Register. Це не просто красиві папірці з печатками, а документи, які підтверджують, що підприємство дійсно випускає прокат необхідного рівня якості і той відповідає певним вимогам. Це означає, що якщо, наприклад, суднобудівний концерн у Південній Кореї набуває метал на АМК, то він повинен бути упевнений, що корпус танкера, зібраного з цього металу, не розвалиться у відкритому морі. Адже якщо через металу поганої якості судно дасть тріщину і загадит акваторію якогось порту, позови про відшкодування шкоди по ланцюжку доберуться і до метпідприємства. А які можуть бути претензії до підприємства в державі, якого немає? З цієї ж причини дуже сумнівно, що продукція віджатих метпідприємств може експортуватися під маркою російського виробника - ні один металургійний холдинг в Росії не захоче відповідати за якість металу, прокатанного в ДНР-ЛНР. Тому, коли сертифікати якості "націоналізованих" метпідприємств будуть анульовані, їх продукція зможе зацікавити хіба що збирачів металобрухту.
На думку Олега Гнітецького, у АМК і перебуває у його складі коксохімічного комбінату трохи більше шансів зберегти життєздатність, оскільки більше половини його акцій знаходиться у власності російських компаній. Зокрема, як писали ЗМІ, в 2010 р. 50%+2 акції корпорації ІСД, що володіє АМК, придбав консорціум російських інвесторів на чолі з власником швейцарського трейдера Carbofer Олександром Катуніним за фінансової підтримки російського Зовнішекономбанку. Інші 49,99% акцій ІСД" належать Сергію Таруті та Олегу Мкртчану.
У той же час виконавчий директор ІСД Максим Завгородній вважає, що навіть у АМК немає шансів працювати "під дахом ЛНР". Він нагадав, що в разі "націоналізації" будуть порушені права європейських інвесторів, які фінансували реконструкцію АМК, і ці кредити комбінат ще не повернув. "Якщо хтось щось спробує націоналізувати або спробує там працювати - це буде просто неможливо! Це просто перетвориться в набір будівель і споруд, які не будуть цілісним комплексом і не зможуть працювати ні за яких обставин. Навіть гіпотетично - без української сертифікації продукції це нереально", - зазначив Завгородній.
Тому найімовірніше, що після "націоналізації" металургійні заводи повторять долю багатьох підприємств окупованого Донбасу: будуть порізані на металобрухт і самі стануть сировиною для металургійних підприємств в Росії. На такому дивовижному тлі відкритим залишається питання, ким вважати ініціаторів блокади, які нібито в ім'я високих ідеалів перемоги над корупцією і контрабандою завдають шкоди своїй власній країні?
