"Благодійники" з уряду. Скільки насправді має коштувати газ для українців

З миру по нитці

Почнемо з озвучених цінових індикаторів. У лютому 2020-го оптова ціна на природний газ, який НАК "Нафтогаз України" продає населенню та підприємствам теплокомуненерго для виробництва тепла і гарячої води, склала 3,95 тис. грн за 1000 куб. м. Даний ціновий показник з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ), витрат на транспортування і розподіл до вузлів обліку споживачів (або точок споживання, де індивідуальних газових лічильників немає) не набагато відрізняється від нинішнього рівня комерційних цін в Україні, у зв'язку з чим визначення даного цінового алгоритму як механізму виконання "Нафтогазом" спеціальних зобов'язань перед соціальними групами споживачів (ПСО - Public Service Obligation) звучить як незрозумілий рудимент минулого. Лише за назвою, нагадуючи, що у держави є якісь зобов'язання перед населенням щодо поставок природного ресурсу, який видобувається з мінімальною собівартістю і за Конституцією належить всьому народу і повинен продаватися не в режимі ПСО, а на базі справедливої ціни. Причому цей термін несе суто економічну, а не морально-етичну конотацію.

Як відомо, справедлива ціна, або Fair Price, - це вартість товару, яка включає в себе лише економічно обґрунтовані витрати і середньоринковий рівень прибутку. Замість цього "Нафтогаз" переклав на плечі споживачів так звані інвестиційні витрати в період 2016-2018 рр.., тобто тоді, коли здійснювалися максимальні капітальні вкладення в реалізацію програми 20/20, що передбачає вихід до 2020 р. на рівень видобутку в розмірі 20 млрд куб. м (підприємствами НАК), держкомпанія витратила понад 37,3 млрд грн на "буріння". Всі ці колосальні ресурси, витягнуті з допомогою гібридного оподаткування через тарифи з кишені середнього класу, а також у бідних соціальних груп населення з допомогою субсидіарного механізму (тобто з держбюджету), призвели до нікчемних результатів. Гора тужилася і народила мишу: 2019 р. дочірня компанія "Нафтогазу" "Укргазвидобування" показала видобуток газу на рівні 14,9 млрд куб. м, тобто в порівнянні з 2018-му (15,5 млрд куб. м) падіння склало 3,9%, або 600 млн куб. м. Хоча насправді, швидше за все, просто увійшла в береги вакханалія з плановим урахуванням так званих техпотерь газу: в 2016-2018 роках цей показник склав 2,64 млрд куб. м і пік втрат припав на 2018-й - 1,378 млрд куб. м. Зрив програми 20/20 у "Нафтогазі" пояснили виснаженням старих родовищ і саботажем у видачі дозволів на видобування з боку держави, а техпотери - спалюванням природного газу в факелах.

Цей екскурс був необхідний для того, щоб показати всю неспроможність аргументів про те, що відрив ціни ПСО від рівня справедливої ціни був необхідний для досягнення енергетичної незалежності країни і зростання параметрів видобутку газу. В результаті споживачі у вигляді тарифів і держава через механізм субсидій заплатили, але весь ефект і самі мільярдні інвестиції були спалені у факелах".

Любителі вершків

Але 2019 р. міг стати періодом апогею прихильників ринкового цінового механізму. У минулому році ціна газу, значною мірою внаслідок аномально теплої осені і зими, впала до 15-річних мінімумів. В кінці лютого котирування на газ на нідерландському хабі TTF обвалилися до 9,26 євро/МВт-год, тобто до рівня $105 за 1000 куб. м. На користь ринкового вирівнювання цін в Україні спрацювала і атипова ревальвація гривні на 15%. До слова сказати, різке зниження цін відбулося на європейському ринку не вчора, а ще задовго до початку опалювального сезону 2019/2020.

Якби на старті зими "Нафтогаз" спільно з урядом розробили адекватний ціновий механізм без штучних накруток у вигляді віртуального реверсу газу "з Амстердама", то зниження цін і похідних тарифів на тепло і гарячу воду могло б становити мінімум 50%.

І базою порівняння було б не січень 2019-го, коли котирування були на піку, а жовтень як стартовий місяць перед опалювальним сезоном. Причому це зниження було б досягнуто виключно ринковими механізмами: хабів котирування на газ, скоректовані на рівень ревальвації гривні. Замість цього уряд і "Нафтогаз" розіграли перед населенням недешевий за ціною, але мізерний своєї смислової суті спектакль.

Спочатку була розіграна мізансцена з "транзитної загрозою" з боку Росії і ризиком зростання європейських цін на газ "в рази". На тлі цих гримаси жаху прем'єр з барського плеча запропонував населенню застрахуватися від майбутніх цінових ризиків, акцептировав так звану сезонну ціну на газ, яка виявилася максимально можливої. Потім була зроблена новорічна пауза: чиновники вичікували, яка буде зима. І вже в лютому, коли температура на вулицях піднялася до +14, у "Нафтогазі" заявили про зниження цін на газ для населення до 3950 грн за 1000 куб. м (без ПДВ і витрат на транспортування і розподіл).

Складається враження, що європейський газовий ринок надів чоботи-скороходи, а наш уряд і "Нафтогаз", як два осла зі сплутаним ногами, не можуть встигнути за ним в спільному пориві знизити-таки ціни до рівня, обґрунтованого ринковими котируваннями. За всім цим ховається банальне бажання зняти вершки з опалювального сезону і "ощасливити" народ, коли вже всі будуть відкриті кватирки. Тобто технологія влади максимально проста: гальмування усіма можливими способами приведення поточних цін до ринкових, причому в хід йдуть самі жахливі ідеї, як-то: "сезонна ціна" і занепад споживача в безодню жаху у вигляді різних різдвяних історій в стилі англійського готичного оповідання.

А потім, на кінець опалювального сезону - щедра пропозиція, яка вже істотно ні на що не впливає, адже мова йде не тільки про споживання газу населенням, але і про похідні тарифах: тепло та гаряча вода, що особливо актуально для жителів міст. А для коригування похідних тарифів теплокомуненерго і місцеві органи влади повинні одержати ціновий орієнтир як мінімум на старті опалювального сезону, а не в кінці.

Якщо брати мінімальні наведені цінові точки на хабі TTF (з урахуванням транспортування до західного кордону України і ціни входу в нашу ГТС), який зараз є для нас ринкових бенчмарком, то за період грудень-лютий ринкові ціни впали з 3,9 до 3,5 тис. грн за 1000 куб. м. Аналогічні ціни "Нафтогазу" змінювалися в діапазоні 4,27-3,95 тис. грн за 1000 куб. м. І якщо здешевлення газу на хабі склало 9,5% (лютий до грудня по мінімальним точках), то НАК "розщедрився" на 7,65%. Правда, в "Нафтогазі" не забули уточнити, що в порівнянні з лютим 2019-го ціна на газ з аналогічним місяцем нинішнього року скоротився аж на 37%, хоча тут більше питань до самої бази порівняння: чому лютий 2019-го, коли ціни були на максимумі, а курс гривні - на мінімумі? Адже можна і з лютим 2013-го порівняти...

А профільний міністр нещодавно взагалі дав прогноз щодо того, що влітку ціна на газ скоротиться до $80. І тут же поскаржився, що з такими цінами буде не до "буріння".

Тобто від держави можна чекати чергових цінових сюрпризів, благо влітку населення їх не помітить, як у випадку зростання ціни на газ, так і в разі падіння.

Формули розрахунку

Як визначається ціна газу для населення і підприємств теплокомуненерго? В режимі ПСО "Нафтогазу" вона формується виходячи із середньозважених котирувань на хабі TTF у Нідерландах за даними біржі Powernext/EEX. Потім до цієї ціни додається вартість транспортування з хаба NCG в Німеччині за маршрутом ФРН - Австрія - Словаччина. Оскільки TTF далі, ніж NCG, ці логістичні витрати враховуються при порівнянні цінових спредів між котируваннями зазначених хабів. Потім до ціни газу додається плата за вхід в українську ГТС на західному кордоні, торгова націнка "Нафтогазу" (1,917%), тариф на транспортування і розподіл, націнка облгазів (2,5%). Фінальна сума збільшується на величину податку на додану вартість (20%).

Перед нами класичний, тільки кілька усереднений маржинальний метод визначення ціни на ресурс виходячи із середньозваженої собівартості продукту. У класичній маржинальної вартісної моделі на ринку газу береться продукт з найбільшим рівнем витрат. До цієї ціни додається віртуальне логістичне плече і плата за неіснуючий вхід в систему. У цій моделі споживачі обманюються тричі: на ціновому хабовом бенчмарку, де газ фізично не купується; на вартості транзиту по маршруту, по якому газ не постачається; на ціні входу в українську ГТС, хоча газ спочатку вже знаходиться в ній.

А яка могла бути справедлива ціна? Тут важливо уточнити один момент. По-перше, в Україні немає ринку "соціального газу", адже "Нафтогаз" є домінуючим продавцем ресурсу для населення і сектора ЖКГ. По-друге, необхідно позбутися ілюзії, що формула може визначити ринкову ціну, адже ми всього-навсього порівнюємо видобутий в Україні ресурс з західним ринкових аналогом, а отже, повинні шукати базу порівняння, вигідну для споживача, а не продавця. Саме тому необхідно застосовувати умовно назад-маржинальний метод, коли на базовому хабі для порівняння відбираються не максимальні і не середньозважені показники, а мінімальні. А далі необхідно коректувати даний ціновий показник за принципом "Амстердам-", а не "Амстердам+", тобто віднімати вартість транспортування газу до західного кордону України, а не додавати, адже цей газ фізично не переміщається з Європи в нашу країну. А також віднімати плату за вхід в ГТС. Сумарно такий вирахування дає еквівалент $10, а мінімальна ціна на нідерландському хабі в лютому 2020-го становила еквівалент $105, тобто йдеться про $95 за 1 тис. куб. м. Але і це не все. Важливу роль відіграє калорійність європейського газу і нашого. За даними ГОСТ, калорійність газу повинна становити 7600 Ккал/куб. м, або 31,8 МДж.

Джерело: "Укртрансгаз", Секретаріату Європейської енергетичної хартії

Якщо розрахувати показник калорійності газу, що поставляється українським побутовим споживачам, то він становить 79-91% від калорійності ресурсу для споживачів в країнах ЄС.

Отже, справедлива ціна газу для населення в Україні, якщо вона прив'язується до європейським хабам, має виглядати наступним чином:

Ціна газу в режимі ПСО = (мінімальна ціна газового хаба у звітному місяці - транспортні витрати від хаба до західного кордону України - ціна за вхід в ГТС )* коефіцієнт відхилення калорійності газу (приблизно 0,8-0,9, якщо порівнювати Україну і ЄС).

Тобто приблизно 1,8-2 тис. грн за 1000 куб. м (без ПДВ і витрат на транспортування газу по території України і його розподілу побутовим споживачам).

А ця ціна в два рази нижче тієї, яка розрахована "Нафтогазом" за урядовою формулою. Отримуємо дуже гострі ринкові ножиці, адже нинішній формат державного "Нафтогазу" міг існувати лише в комфортній ванні придуманих цін з колосальною інвестиційної надбавкою "на буріння" і админзатратами на бонуси. Це як раз той випадок, коли неефективна держкомпанія могла існувати лише в моделі високих нормативних цін на дешевий ресурс, але при цьому сідати на "п'яту точку" при зниженні ринкових котирувань, які вже не забезпечують її роздуті витрати.

Тобто якщо відняти технологічні втрати, державна газовидобування в Україні не зростала, а навіть скоротилася, незважаючи на рекордні інвестиційні вливання. У грошовому еквіваленті планові технологічні втрати газу склали понад 14 млрд грн, з яких більше 8 млрд грн - лише у 2018-м.