Патріоти без штанів. Чи потрібно кидати камені в "Книгарню "Є"

Буря обурення

Мережа книжкових магазинів "Книгарня "Є" заявила про те, що вона більше не може слідувати ідеї, яку взяла за основу своєї діяльності 13 років тому — торгувати переважно україномовними книжками, і змушена звернути увагу на такий сегмент ринку, як книжки на російській мові. Це викликало бурю обурення в соціальних мережах і закиди в непатріотизмі, але одночасно і розкрило проблеми українського ринку книговидання, які накопичувалися довгі роки, не вирішені й досі, і які не помічали покупці, кинулися критикувати книжкову мережу.

"Книгарня "Є" зазначила, що на сьогодні (якщо не враховувати її мережу) 50-70% в обороті великих книготорговельних структур займає російська книжка (як імпортна, так і видана в Україні). Це відбувається з тієї причини, що у російської книжки — набагато більша аудиторія (Росія, Україна, Казахстан, Білорусь і Європа), і, отже, більш високі тиражі, які дозволяють мати нижчу собівартість. В української книжки, навпаки, менша аудиторія, більш висока собівартість і менша маржа. Крім того, зазначила "Книгарня "Є", російський бізнес може завжди розраховувати на підтримку держави в просуванні свого продукту на український ринок.

"Нескладно передбачити, що в цих умовах сегмент україномовної книжки поступово буде скорочуватися, українські видавці будуть менше видавати, а читачі будуть купувати ще більше російською — всупереч власним бажанням", — змалювала похмуру перспективу українського книговидання "Книгарня "Є".

Андрій Домаранський, директор з розвитку "Книгарні "Є", пояснив "ДС", що більшість читачів побачили в цьому пості зовсім не те, що хотіла сказати компанія. А намагалася вона сказати наступне: якщо на українському ринку складається парадоксальна ситуація, коли в Україні вигідніше торгувати книжками російською мовою або привезеними з Росії, то вирішувати цю проблему повинен не приватний бізнес, а держава. "Книжковий бізнес — це не той бізнес, де заробляються великі гроші. І коли в державі настає криза, то займатися благородною справою стає дуже і дуже важко. І мова йде не про те, який відсоток яких книжок буде представлений в асортименті книгарень, а мова — про роль держави і її повній байдужості по відношенню до української книжки", — сказав він.

Галузь у кризі

Голова Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Олександр Афонін зазначив, що економічна криза і карантин сильно вдарили по українському книжковому ринку, який "і до цього стояв на ногах не дуже впевнено". За даними опитування асоціації, в першому півріччі 2020 р. ринок значно просів: малі видавництва знизили випуск книг за титулами на 49%, за тиражами — на 56%; середні і великі видавництва — на 43% за титулами і на 48% — за тиражами. А надходження від продажів книжкової продукції були на 48% меншими в порівнянні з першим півріччям минулого року.

У другому півріччі ситуація не покращилася: наклади впали на 80%, і станом на 31 серпня в Україні було видано всього 5,5 млн примірників книжок. "Якщо поділити на кількість населення, то вийде 0,1-0,2 книжки на душу населення. Ситуація катастрофічна … Всі видавництва в боргах перед поліграфістами, авторами і трудовими колективами", — сказав він.

Держава відвернулася

За словами Олександра Афоніна, у держави немає стратегії розвитку для сфери книговидання, перспективних цілей і завдань, і вона ніяк не реагує на кризу в галузі: Мінфін обіцяв збільшити в цьому році фінансування закупівлі книжок для бібліотек на 28 млн грн, але так і не зробив цього. А з тих 25 млн грн, які призначені на ці цілі, ще ні копійки не виділено. "Ніхто ніяких замовлень не отримав і, відповідно, ніякої фінансової підтримки немає", — сказав він.

Ще в квітні Рада прийняла закон про підтримку культури, за яким видавництва повинні були отримати інституційну допомогу в обсязі 150 млн грн, але і ці гроші поки не дійшли до адресатів.

Афонін наводить приклад Німеччини, де уряд надав у цьому році видавцям безповоротну допомогу в розмірі 20 млн євро, хоча ті можуть взяти кредити під 2-3% річних. "Наші ж цього зробити не можуть. Програмою підтримки бізнесу "5-7-9", про яку багато говорилося на рівні уряду і президента, на жаль, ніхто з видавців скористатися не зміг. Видавництва — це не поліграфічні підприємства, у них нічого віддати в заставу. Є тільки книжки, компʼютери і інтелект", — сказав він.

Нечитаюча нація

За даними опитування дослідницького агентства Info Sapiens, за останні шість років кількість українців, які регулярно читають книжки, зросла на 21%, а тих, хто купує, — на 31%. Згідно з даними Книжкової палати України ростуть і тиражі: якщо ще в 2010 р. в Україні було видано книжок загальним тиражем 45,1 млн екземплярів, то в 2019 р. — уже 61,3 млн. Правда, за цей період були дуже різні роки — логічний провал стався в 2014 р. і особливо 2015-му. Цей момент ми розглянемо трохи пізніше.

Однак Антон Мартинов, керівник видавництва "Лабораторія", вважає, що точний розмір українського ринку його власним учасникам невідомий: облік Книжкової палати кількості виданих книжок — неточний, а загального обсягу продажів книжок по Україні ніхто не веде. "Шляхом експертного опитування ми виходили на цифри $50-60 млн без навчальної літератури і $80-120 млн — з навчальною літературою. Частка української книжки на ринку зараз оцінюється в 50-60%", — сказав він.

На думку Афоніна, в Україні все одно видається книжок недостатньо: європейці вважають, що якщо в країні виходить на рік менше, ніж 2,5 книжки на одну людину, то настає деградаційний поріг, за яким занепад культури, моралі і духовності. "Україна ніколи навіть до рівня двох книжок на людину не виходила", — зазначив він.

Російський слід

У представників книжкової галузі різні думки з приводу того, наскільки книжки російською мовою і імпортовані з Росії чинять тиск на українську книжку.

На думку Андрія Домаранського, наш ринок довгий час був фактично продовженням книжкового ринку РФ і сьогодні його можна назвати повною мірою українським і абсолютно незалежним. Експансія російських книжок на український ринок, на його думку, призупинилася в 2014 р., але сьогодні відбувається черговий її етап. І відбувається захоплення нашого ринку російською книжкою за рахунок того, що її собівартість нижча, а значить, маржа при її продажу — вище.

У той же час генеральний директор видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький вважає, що звуження сегмента української книжки на ринку України відбувалося до 2013 р., коли частка випущених в країні книжок була 24-26%, а все інше — займали видання з Росії. "На сьогодні частка книги, виданої в Україні (тобто російською та українською мовами) становить 70-75%, і 25-30% — з Росії. А серед цих 70-75% книжок частка україномовних і російськомовних розподіляється як 4:1 ", — сказав він.

Вітчизняна книжка стала випереджати російську за накладами і згідно з даними Української книжкової палати. Якщо в 2010 р. співвідношення тиражів книг російською та українською мовами було 18 млн і 24,7 млн примірників, то в 2019 р. — 5,4 млн і 52,5 млн примірників відповідно.

За словами Олександра Афоніна, книжок з Росії багато завозилося до 2014 р. — до $30 млн у рік, але в останні роки цей потік значно скоротився — в межах $1 млн. А за даними митної статистики, імпорт книг з РФ зменшився з 3,3 млн кг на $20 млн заявленої митної вартості в 2013 р. до 336 тис. кг на $1,45 млн у 2017 р

Де ж дефіцит

Одне з питань, яке дуже хвилює читачів, звучить просто: чи може українська книжка задовольнити попит, особливо після показового витіснення з ринку російських видань? Спочатку спробуємо дати відповідь, грунтуючись на офіційній статистиці. Зберемо основні цифри. Отже, як бачимо на діаграмі, в довоєнному 2013 р., який візьмемо як базовий, в Україні було видано 26,32 тис. книжок і брошур (за назвами) загальним тиражем 69,58 млн екз. Потім, зі зрозумілих причин, стався провал — і в 2015 р.і ринок досяг дна в 19,96 тис. виданих титулів і 36,41 млн одиниць продукції. При цьому як мінімум у вартісному вираженні легально ввезених російських книжок (у звʼязку з введеними обмеженнями і процедурною специфікою допуску на український ринок) зменшилася раз у 20. Тому складається враження, що різке скорочення внутрішньої пропозиції в 2014-2015 рр. не було заповнене імпортом і не компенсовано досі: українське книговидання аж до цього року, коли сталася криза, прагнуло вийти на довоєнні обсяги, а ось російській книжці все одно, за офіційними даними, було набагато менше, ніж в 2013-му. Але ключове тут — "за офіційними даними". Учасники ринку (див. Коментар Івана Богдана) стверджують, що російська книжка просто перемістилася в тінь з розвитком контрабанди. На нашу думку, заснованому на наведених вище статистичних даних, це означає і те, що клієнти мереж і магазинів, які працюють з легальним товаром, можуть відчути дефіцит, особливо в тих сегментах, які не в повній мірі покривають українські видавництва. Такі люди знаходять, що шукали, на ринку контрафактної продукції, причому дешевше.

Чого саме не вистачає — питання у багатьох відношеннях особисте. Це можуть бути книжки різних жанрів — від фантастики до научпопа і спеціалізованої літератури. Відсутність останньої, може, не так помітно (вона для обраних), але дуже болісно. "Найстрашніше, що в останні 20 років у нас фактично зникли жанрові ніші, наприклад, література з питань інженерії, технологій, наукова з природничих наук, медицини, особливо в області генетики, біохімії, біофізики та вірусології, які стрімко змінюються і прогресують у розвитку. До того ж мова йде як про праці вітчизняних авторів, так і про перекладні видання з усіх наукових, технічних і технологічних галузей, які повністю зникли з нашого ринку через відсутність у вітчизняних видавництв фінансових можливостей видавати цю апріорі збиткову і малотиражну літературу, та ще і занадто дорогу у виробництві ", — відзначає Олександр Афонін. І ми знову повертаємося до проблеми собівартості.

Рецепти порятунку

На думку Андрія Домаранського, вивести книжкову галузь України з кризи можна лише за рахунок радикального, в рази, збільшення кількості книгарень. "Чим більше книгарень, тим більше людина стикається з книжкою, і тим більше у неї виникає бажання купити її. Коли ви кілька разів у день проходите повз вітрини книгарні, з якогось моменту включається поведінкова економіка і зʼявляється бажання туди зайти", — вважає він. Домаранський порівняв це з поширенням залів ігрових автоматів: коли їх точки зʼявилися на кожному кроці, туди прийшли навіть ті люди, які і не планували грати.

Олександр Красовицький вважає, що український книжковий ринок страждає без уваги держави, а вона не робить тих кроків, які роблять по всьому світу для підтримки вітчизняного книговидавництва. "А це в першу чергу — закупівля книжок для бібліотек, за рахунок чого держава по всьому світу стимулює розширення асортименту книжок рідною мовою і таким чином сприяє збільшенню кількості грошей в книжковому ринку", — сказав він.

За словами Красовицького, якби Україна виконувала нормативи Всесвітньої бібліотечної асоціації, то кількість книжок, які закуповуються для бібліотек, зросла б у порівнянні з нинішнім обсягом у 50-70 разів. "У цьому році Український інститут книги отримав на закупівлі книжок для бібліотек з бюджету 3 євроцента на одну людину в Україні. Це ні про що. Якщо держава вкладає кошти у власні бібліотеки, а не на утримання макулатури, яка зберігається з радянських часів, то книжковий ринок отримує оборотні кошти, які йдуть на розширення асортименту. Таким чином, книжкові магазини отримують набагато більше книжок і за нижчими цінами, ніж зараз ", — пояснив він.