Межі дозволеного. Чому Коболєв і Рожкова не бояться звільнення

Газова перевірка

Уряд створив робочу групу, яка повинна знайти причини зниження видобутку газу в Україні і проаналізувати, наскільки сумлінно була виконана Концепція розвитку газодобувної галузі.

Нагадаємо, що амбітна програма збільшення видобутку газу в Україні до 2020 р. була затверджена ще в 2016 р. Вона передбачала збільшення видобутку безпосередньо державною компанією "Укргазвидобування" до кінця 2020 р. до 20 млрд куб. м, із-за чого її і прозвали "Програма 20/20".

Очікувалося, що разом із зростанням показників "Укргазвидобування" буде збільшуватися і видобуток газу приватними компаніями — сумарно до 27,6 млрд куб. м до кінця 2020 р. Одночасно з цим планувалося, що споживання газу буде знижено якраз до 27,6 млрд куб. м, і Україна нарешті досягне в питанні газу енергетичної незалежності — не потрібно буде імпортувати блакитне паливо з-за кордону.

На календарі — кінець цього самого 2020 р., проте запланованого збільшення так і не відбулося. У 2019 р. загальний видобуток газу в країні склав 20,7 млрд, знизившись в порівнянні з 2018 р., коли викачали з надр 21 млрд куб. м. А в порівнянні з райдужними планами, зверстаними в 2016 р. в "Програмі 20/20", відхилення склало більше 18% в мінус.

Тепер Кабмін вирішив перевірити, чому ж так сталося і хто в цьому винен. Адже на "Програму 20/20" було витрачено понад 40 млрд грн, а збитки від її нереалізації склали близько 100 млрд грн. Тому складно не помітити такий провал — в таких випадках зазвичай знаходять винних і роблять оргвисновки. Але чи не пізно? І чому схаменулися лише зараз?

Підозри про те, що плани по збільшенню видобутку не будуть виконані, з'явилися ще на початку минулого року, коли занепокоєння з приводу збільшення видобутку газу висловив прем'єр-міністр Володимир Гройсман. Однак остаточно стало зрозуміло, що ніяких 20 млрд куб. м "державного" газу не буде, вже влітку минулого року, коли директор газового напряму "Нафтогазу України" Андрій Фаворов представив нову концепцію збільшення видобутку, визнавши, що "Програма 20/20" фактично провалена. Але уряд відреагував на цю новину зі спартанським спокоєм, і тільки зараз вирішив влаштувати розбір польотів.

Кого зроблять крайнім

Можливих версій результату цього розгляду всього дві. Перша — Кабмін хоче поставити крапку в історії з "Програмою 20/20", знайшовши крайніх за її невиконання. Такими можуть стати місцеві влади, які, як раніше вже заявляло керівництво "Нафтогазу", всіляко ставили палиці в колеса. Зокрема, Полтавська облрада десятки разів відмовлявся узгоджувати нові ліцензії "Укргазвидобуванню" на розробку надр. Цілком можливо, що визнавши крайніми місцеві влади, Кабмін захоче забрати у них частину повноважень, щоб в майбутньому не мати проблем з узгодженням на місцях проєктів, затверджених в Києві. Якщо це станеться, то нинішній голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв буде повністю виправданий за зрив "Програми 20/20".

І навпаки, згідно з другою версією, відповідальним за зрив програми хочуть зробити нинішнє керівництво "Нафтогазу" особисто в особі Коболєва. Питання про зміну керівника тим більш актуальне для нинішньої влади в зв'язку з тим, що "Нафтогаз" в цьому році став демонструвати багатомільярдні збитки — за 9 місяців вони склали 17 млрд грн в порівнянні з прибутком 12,9 млрд грн за аналогічний період 2019 р., а в наступні три роки збитки складуть, як прогнозує Міністерство фінансів, 17,3 млрд грн. Така негативна фінансова картинка по "Нафтогазу", який в останні роки був одним з головних "наповнювачів" державної скарбниці, дуже не радує нинішню владу. І їй дуже хотілося б мати на чолі "Нафтогазу" зрозумілого і керованого менеджера. Але чи так Коболєв некерований? Або ми просто дивимося не в ту сторону?

Улюбленець Заходу

Однак звільнити Коболєва буде не так-то просто. По-перше, тільки в березні Кабмін (хоча ще в попередньому складі) продовжив з ним контракт на наступні чотири роки, і звільнення тепер виглядає вкрай нелогічним, та й малоймовірним кроком.

По-друге, нинішній глава "Нафтогазу" має дуже потужну підтримку з боку західних партнерів України, з його ім'ям вони асоціюють не тільки минулу трансформацію українського газового ринку, а й майбутні проєкти, якщо такі будуть реалізовуватися в нашій країні. Наприклад, проєкти розробки шельфу Чорного моря, в яких, як можна припустити, замішані інтереси оточення обраного президента США Джозефа Байдена. Тому навіть якщо Кабмін і захоче зняти з посади нинішнього голову "Нафтогазу" за провал програми збільшення видобутку газу, "колективний Захід" в особі Вашингтона, ЄС і міжнародних інституцій тут же помахає пальцем, мовляв, не можна втручатися в діяльність НАК.

Недоторканні в НБУ

Щоб далеко не ходити за прикладами, як західні союзники можуть ставити "на місце" українську політичну верхівку, досить подивитися, як вони реагують на ситуацію в Національному банку України. Здавалося б, звільнення з посади голови НБУ Якова Смолія відбулося ще на початку липня цього року, новий голова центробанку Кирило Шевченко демонструє майже повну спадкоємність курсу свого попередника, і напруженість повинна була зійти нанівець.

Але західні партнери України все ще продовжують нагадувати нинішній владі про крок, який вони не схвалювали. Зокрема, в своєму щорічному звіті про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Євросоюз знову нагадав про своє занепокоєння з приводу незалежності НБУ і про заступників голови НБУ Катерину Рожкову і Дмитра Сологуба, на яких, на їхню думку, чиниться політичний тиск. Яке саме? В ЄС не уточнюють. Можна припустити, що, зокрема, мова йде про зменшення повноважень Рожкової з регулювання банківської системи в зв'язку з жовтневим рішенням правління НБУ про зміну структури регулятора. Однак в суверенній країні голова незалежного центробанку хіба не повинен мати можливість повністю формувати свою команду? Або загроза незалежності НБУ у нас дійсно є. Але виходить вона не зсередини країни. І ми знову дивимося не в ту сторону...