Накаталися на $7,8 млрд. українські туристи обвалюють ВВП країни

Зростання витрат на подорожі в країни ЄС в Україні зріс приблизно на ту ж суму, що і загальне збільшення даного показника, і це говорить про те, що за іншими напрямами такі витрати практично не змінилися або зменшилися, як це сталося з СНД.

Стадія ембріона

У нас люблять досить часто поминати всує потенційні можливості України для розвитку туризму. Здавалося б, є всі базові інгредієнти успіху: вдале географічне положення на стику Азії та Європи, значний природний та історичний потенціал, низькі внутрішні ціни, своєрідний колорит і місцева екзотика. У цьому плані Україна дійсно має істотний потенціал для нарощування параметрів третинного сектора економіки, в який входить і сегмент послуг, що дозволило б нам перейти до постіндустріальної моделі економічного розвитку. Але, на жаль, поки потенціал розвитку туризму в Україні продовжує залишатися в стадії ембріона. І проблема тут не тільки в слабкій інфраструктурі. Як показує досвід інших країн, для розвитку туризму потрібно активну участь в ньому малого і середнього бізнесу, а також сприятливий інвестиційний режим, що включає фіскальні пільги і регулятивну простоту. Враховуючи, що до 60% української економіки поділено між монополіями, олігополіями і компаніями з одноосібним домінуванням, а вся ключова інфраструктура сконцентрована в руках кількох фінансово-промислових груп, говорити про найближче туристичному прориві не доводиться.

Що стосується спроб знайти позитивні моменти в негативних аспектах нинішнього буття, то в цьому контексті зростання імпорту послуг у графі "Туризм" завжди оцінюється в Україні як ознака європейськості, можливості попити кави в Братиславі чи Відні, словом, як невід'ємна частина західного способу життя. Тут усе вірно, якби не одне маленьке але: в тій же Італії, Греції чи Франції сальдо туристичних послуг профіцитне, тобто місцеві жителі витрачають набагато менше за кордоном, ніж іноземці - у них. При цьому вказані країни істотно багатшими нас, так що в піковому випадку могли б дозволити собі дефіцит туристичного балансу - вирівняли б іншими секторами економіки. Могли, але не дозволили.

"Страшні" цифри

Надамо слово статистиці.

Джерело: НБУ

Порівняно з 2010 р. експорт туристичних послуг (розділ "Подорожі" в статистичній базі НБУ) скоротився з $3,8 млрд до $1,4 млрд. На даний момент цей показник складає менше 1% ВВП, повільно відновлюючись після падіння.

Що стосується імпорту послуг, тобто тих ресурсів, які українці витрачають на закордонні подорожі, то даний показник, навпаки, помітно збільшився - з $3,7 млрд до $7,8 млрд. В основному це пов'язано з введенням безвізового режиму з ЄС.

Джерело: НБУ

Істотні зміни відбулися і в географічній структурі експорту/імпорту за статтею "Подорожі". До 2014-го Україна більшу частину даних послуг експортувала жителям країн СНД (пік припав на 2013 р. - $3,7 млрд, або 73%). Потім ситуація змінилася, і за останні роки ми втратили більше $3 млрд експорту послуг в країни СНД, що і визначило зниження загального показника на $3,6 млрд за п'ять років. Хоча, якщо проаналізувати останню цифру, у нас стали менше витрачати не тільки, умовно кажучи, росіяни і білоруси, але і жителі інших країн. Крім загального охолодження економічних відносин з країнами СНД, позначилася і втрата Криму, який давав левову частку надходжень за статтею "Подорожі".

Що стосується імпорту, то тут - зростання в країнах ЄС і падіння в СНД: порівняно з 2013-го він відповідно зріс з $3,3 млрд до $5,9 млрд і скоротився з $1,6 млрд до $0,8 млрд.

Джерело: НБУ

Все це не могло не позначитися на сальдових показниках: якщо в 2010-му у нас був хоч і мізерний, але профіцит даних послуг в розмірі $46 млн, то в 2018-му дефіцит склав $6,4 млрд, які, по суті, були вийняті з нашої економіки і валютного ринку та інвестовані в економіку ЄС та інших країн, а також в чужі валюти (переважно в доларах США і євро).

Іноземний потік: їздять більше, витрачають менше

Подивимося, як кореспондуються фінансові показники з фізичним перетином нашого кордону. У 2013-му було зафіксовано 26 млн в'їздів в нашу країну, а в 2018-му - вже 14,3 млн. З іншого боку, кількість виїздів за кордон збільшилася з 24 млн до 28 млн. Порівняння цих даних з фінансовими показниками відкриває закономірність: динаміка зростання/падіння збігається в трендах, але не в масштабах. Фізичний потік в Україну з 2013 р. скоротився в 1,7 рази, а сума експорту послуг - в 3,5 рази. У той же час зростання потоку на виїзд за кордон в 1,17 рази приблизно відповідає зростанню імпорту послуг в 1,35 рази.

Таким чином, ми за останні роки стали більше витрачати за кордоном в розрахунку на одного виїжджає, в той час як іноземці у нас - менше, тобто скорочення туристичних потоків виявилося масштабніше, а частина фізичних переміщень через кордон пов'язана з використанням України як транзитної міграційної зони на шляху з Азії та Африки в ЄС.

У такому форматі розраховувати на зростання експорту послуг слідом за збільшенням фізичних параметрів перетину кордону іноземцями не доводиться.

До зазначеної вище суми витрат на подорожі ($7,8 млрд) слід додати витрати українських трудових мігрантів у країні перебування, які становлять приблизно $2,9 млрд за підсумками минулого року, включаючи і там сплачені ними податки в розмірі $0,58 млрд.

Сумарно українці витрачають на проживання за кордоном і подорожі майже $11 млрд на рік. Якщо застосувати грубий коефіцієнт конвертації цих фінансових ресурсів у показник втраченого ВВП, отримаємо мінус 1,5-2% валового продукту.

Як тут не згадати про внесок у ВВП такого параметра, як чистий експорт. Як відомо, він збільшує ВВП, а негативна - зменшує (коли імпорт більше експорту). У минулому році внесок чистого експорту в зростання ВВП країни був негативним (мінус 2,6%). Але це значення було в два рази менше, ніж роком раніше, у 2017-му - 5,2%. Висока питома вага імпорту призводить до такого ефекту при підрахунку обсягу ВВП, як вилучення імпортної складової. За підсумками 2018-го від'ємне сальдо торгівлі товарами та послугами за даними платіжного балансу країни становило мінус $11,2 млрд, що означає "зняття" приблизно 2-3% валового продукту.

Таким чином, при реалізації закритої моделі економіки, що передбачає обмеження зовнішніх транзакцій та захист внутрішнього ринку за допомогою митної системи та політики імпортозаміщення, потенційний додатковий зростання української економіки становило б до 5%, що з урахуванням досягнутих 3,5% призвело б до прискорення динаміки збільшення показника валового продукту до рівня 8-9% на рік. Очевидно, що така модель для нинішньої України нереальна. Хоча саме на ній виріс Китай, який почав споживати імпортні товари (у доповнення до постійно приобретавшимся технологій і обладнання), а також подорожувати лише після завершення нової індустріалізації і виходу економічного зростання на рівень понад 5%.

Простими словами, не можна швидко зростати, якщо твоє населення любить відпочинок за кордоном та імпортні товари.

Економічна кібернетика, яка вивчає життєздатність систем, розрізняє поняття готівковій та потенційної продуктивності праці. Успіх зростання продуктивності праці, за даними британського кібернетика Ентоні Стаффорда Біра, залежить від можливості запуску "Всенародного проекту", коли кожен індивід для надання впливу на загальну систему повинен вирішувати свою локальну задачу, а не чекати рішення загальної. Тобто мета економічної системи - створити загальні умови, а мета індивіда - підвищити локальну продуктивність. Щось на кшталт економічного конфуціанства. В нинішніх умовах українці намагаються вирішити проблеми своєї недостатньої економічної ефективності, а відразу перейти до наступного етапу - вирішення завдання підвищення якості життя та зростання рівня споживання. Іншими словами: минаючи етап економії та інвестування перейти до етапу споживчих витрат. В умовах неефективності національної економіки це призводить лише до нарощування споживання імпортних товарів та відпочинку за кордоном: адже свої товари не відповідають за якістю, так само як і відпочинок в Херсонській області. Та й як можуть задовольняти, якщо і економіка, і окремо взятий середньостатистичний індивід неефективні. Ось така непроста дилема: відпочивати за кордоном і купувати імпортні автомобілі або швидко рости. І вибір, здається, вже зроблено.