Чому Україна не здатна заробити навіть на гральному бізнесі — інтерв'ю з експертом УІМ Олександром Чебаненком

ДС. На якій стадії сьогодні легалізація азартних ігор?

О.Ч. Ухвалений закон щодо легалізації і створена Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей. Також підготовлений законопроект щодо змін системи оподаткування, повʼязаний з процесом легалізації. А 4 березня у Верховній Раді мають розглянути законопроект, який передбачає зміни в платежах до бюджету від грального бізнесу — планується зменшити плату за ліцензії компаніям-операторам цього ринку та ставки податків.

ДС. А що ще потрібно зробити?

О.Ч. По-перше, гральний бізнес існує, тому що в будь-якому суспільстві завжди є категорія людей, хто шукає гру — для розваги, для поваги, для легкого заробітку. В деяких країнах азартна гра стала частиною культури, джек-пот надмірно високий, і люди навіть економлять на їжі, щоб купити лотерейний квиток. Отже, завжди є люди з потягом до азарту і завжди є ті гравці, хто не контролює свої вчинки і готовий втратити в грі все, що має. І державі треба легалізувати ігрову індустрію, передусім щоб створити комплексні умови для захисту кінцевого споживача — гравця — від самого себе, від потягу до швидкого виграшу, від формування в нього ігрової залежності, від подолання вже сформованої ігрової залежності, якщо сам гравець потребує зовнішньої допомоги. По-друге, треба щоб бізнес, який пропонує гру, існував в правових рамках, сплачував податки, був захищений від криміналітету. Адже ігровий бізнес — це не лише про тріумф гравця, що зірвав джек-пот або про того, хто програв. Для цивілізованої держави це комплексне соціально-економічне питання, яке треба розглядати всеобічно у всій повноті прав, обовʼязків, відповідальності гравців, операторів гри і держави, що має створити умови для цивілізованої і відповідальної гри. Ми розуміємо недоліки грального бізнесу – він високоризиковий, може призводити до гральної залежності, яка, за оцінкою ВООЗ, має навіть більшу небезпеку залежності, ніж вживання наркотиків. Є негативні практики легалізації – Мальта, Грузія, Австралія, але є й позитивні – Польща і Чехія. Зразковим вважається американське регулювання цього бізнесу.

Спроба легалізації, яка втілюється в Україні, на нашу думку, є невдалою, і останні події це підтверджують. Справа в тому, що ще до запуску ринку треба було створити систему онлайн-моніторингу. Що це означає? Уявіть, що у нас є банки, але вони не підключені до єдиної системи, контрольованої Національним банком України, і тому ведуть свою діяльність, хто як захоче. Це те, що ми маємо у гральній сфері зараз. Без системи онлайн-моніторингу регулятор не має інформації ані щодо реального обсягу грошей, які обертаються там, ані щодо ставок, ані щодо якості ігрового продукту (а він повинен бути контрольованим, щоб не було практики, коли, наприклад, під виглядом дитячої компʼютерної гри гравець отримує азартну гру), практично – ніякої інформації. Уся вона зараз просто береться від самих операторів грального бізнесу, і це залежить від їхньої доброї волі. А щодо перевірок, які планує проводити Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, то ми знаємо, що Мінфін, маючи 10 років відповідний підрозділ для цього, за весь час перевірив лише десяту частину гравців. Зараз ситуація ще гірша, тому що новостворений регулятор не має ані повноважень, ані обовʼязків, ані досвіду, ані кваліфікованих фахівців і джерела фінансування, а головне – прозорості і незалежності.

Другий момент. Обладнання для грального бізнесу, яке завозиться в Україну, має бути сертифіковане. Є визнані в світі міжнародні організації з відповідною репутацією, які цим займаються. Але механізм сертифікації, який пропонується зараз, на нашу думку і на думку наших колег-експертів з інших держав, не дуже дієздатний, якщо говорити обережно. Довіри до нього поки що немає. Зараз ми маємо фактично "гуляй-поле" – кожен оператор грального бізнесу сам для себе встановлює, що є добро, а що є зло. Для того, щоб визначати, що в цьому бізнесі є законним, а що – ні, просто немає законодавчо встановлених критеріїв.

А критерії необхідні в усіх аспектах функціонування цього ринку: від диверсифікації ігор за ступенем шкоди для гравця, щоб обмежувати доступ до швидких і агресивних ігор, до встановлення правил для спеціалістів, залучених в розробку ігрового продукту, а це і веб-дизайнери, і художники, і сценаристи сюжетів ігор. Адже гравеця треба захистити від ігрового продукту, що рекламує насильство, нездорові й асоціальні шаблони поведінки. З технічного погляду, візуальна картинка і світлові ефекти гри не повинні сприяти втягуванню в гру і шкодити психічному здоровʼю. Отже, всі елементи ігрового продукту мають бути чітко регламентовані. Не в останню чергу, щоб не дозволити шахрайства, коли під виглядом лотерей пропонуються казино-ігри, або коли гральне обладнання дає можливість людині зіграти в 400 тис. ігор протягом однієї години, як це дозволено на Мальті.  

Третій момент. Кількість ліцензій треба жорстко обмежити. Не можна видавати необмежену кількість ліцензій, бо тоді ми матимемо непритомну конкуренцію між операторами бізнесу, а, на відміну від інших видів діяльності, неконтрольована конкуренція в цій сфері – далеко не завжди добре. Адже вона призведе до того, що будуть запроваджені гральні інструменти, які є найшкідливішими для гравця. Тобто якщо оператор не впевнений у рентабельності свого бізнесу, якщо для нього важливо зафіксувати якомога більші прибутки і якомога швидше, то йому вигідно, щоб грало якомога більше людей за якомога менший проміжок часу. А це однозначно призводить до того, що поширюються так звані швидкі ігри, які більш за все сприяють лудоманії (залежності від азартних ігор). Це не тільки гральні автомати, але й різні онлайн-ігри, які набагато агресивніші, тому що більш доступні: запустив програму у смартфоні – і ти вже в грі. І тому вони фактично неконтрольовані. Онлайн-бізнес дуже важко контролювати, і єдиний випадок, коли Європейський Суд допускає позасудове блокування сайтів (не роблячи виключення навіть для сайтів, що можуть бути повʼязані з тероризмом) – це саме блокування веб-ресурсів з онлайн-іграми.

Четвертий момент стосується відповідальності. Запроваджені зараз норми щодо кримінальної відповідальності за порушення у сфері грального бізнесу реально не діють. Наприклад, відповідальність може наступати за ведення незаконного грального бізнесу. Але ж незаконність встановлюється виключно рішенням суду. Замкнуте коло. Грубо кажучи, якщо у певного персонажа є зал на 20 гральних автоматів, і суд вирішив, що ця діяльність є незаконною, то, якщо у нього зʼявиться інший зал на 15 чи 25 автоматів, це вже буде трохи інша діяльність, і для неї треба буде інше рішення суду. І для такого персонажа дуже високі позитивні судові перспективи. Плюс чинні норми практично виключають притягнення до відповідальності організаторів, власників незаконного грального бізнесу.

ДС. Чому стількох помилок припустилися?

О.Ч. Близько року тому Український інститут майбутнього організовував досить велику конференцію, на яку запросив одних із кращих у світі іноземних експертів – юристів, представників контролюючих органів, тих, хто може мати незалежні погляди.

Експерти висловлювали пропозиції щодо процесу легалізації. Що, по-перше, нікуди бігти не треба – треба ретельно прописувати якісний закон. По-друге, вони говорили: якщо ви сподіваєтесь, що з грального бізнесу буде суттєве наповнення бюджету, а тим більше – на першому етапі, то цього не станеться. Інакше ви будете стимулювати високоризикові види бізнесу і високий рівень лудоманії. По-третє: розмір плати за ліцензії та дозволи має бути обґрунтованим. По-четверте: основне джерело надходжень до бюджету – це не ліцензійні платежі, а концесії і податки, які підвищувати можна буде в майбутньому, коли бізнес почне працювати. І головне, на чому робили наголос всі учасники конференції – до того, як легалізувати бізнес, треба запровадити державний онлайн-моніторинг.

Тоді були зустрічі з депутатами та іншими персонами, хто ухвалює рішення в цій сфері. Але нас тоді не почули.

ДС. А коли державний онлайн-моніторинг може зʼявитись?

О.Ч. У пролобійованому законі прописано, що за півтора роки після того, як він набуде чинності. А до того часу бізнес буде працювати, заробляти гроші, але скільки він буде заробляти і чи буде він при цьому сплачувати всі належні податки – ніхто не знатиме. Ми йдемо тим шляхом, який вже пройшла Грузія: попри те, що нам розповідають про неймовірні досягнення цієї держави, зокрема і в гральному бізнесі, але факти говорять про інше: там фактично оператори встановлюють умови оподаткування своєї діяльності. Тобто – хвіст керує собакою. І ці платежі постійно падають.

Проблема ще й у тому, що у нас створюється аналог "мальтійської" системи, коли компанії будуть отримувати ліцензії на ведення онлайн грального бізнесу, але свої послуги надавати не в Україні, а в інших державах. У Мальті свого часу чимало компаній отримали ліцензії під її юрисдикцією, але ці ліцензії фактично перебувають під забороною як в державах Євросоюзу, так і у більшості цивілізованих держав світу. Однак дуже схоже на те, що ми йдемо тим самим шляхом, і під парасолькою наших ліцензій діятимуть компанії, основний інтерес яких в інших державах.

ДС. Як це виглядатиме на практиці?

О.Ч. Компанія отримає ліцензію на ведення онлайн грального бізнесу в Україні, але фактично не буде перевіряти, з якої країни гравець, хто робить ставки в її додатку чи на сайті, і це не буде створювати перешкод тому, щоб грали люди з інших держав. Таким чином гравець з тієї ж Німеччини, де онлайн-ігри дуже сильно обмежені, зможе робити ставки на платформі, яку формально надає українська компанія. Але в ЄС така діяльність поза законом, і більшість цивілізованих держав теж вивели її за межі закону, тому що вона порушує норми, зокрема, законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей, і фактично стимулює незаконні операції. Тому з великою імовірністю ми матимемо негативні наслідки не тільки на рівні компаній, але й на рівні держави, коли такі організації, як FATF, будуть притягати до відповідальності наших фізичних осіб і ставити питання українським державним органам. Податки в Україні сплачуватися не будуть. Крім того, це, вочевидь, негативно вплине на інвестиційний рейтинг нашої держави, який і так, на жаль невисокий.

ДС. Ви згадали на початку, що 4 березня Верховна Рада буде розглядати законопроект щодо змін в оподаткуванні азартних ігор. Ринок ще не запущено, а для гравців вже планують знизити податки. Наскільки нові ставки обґрунтовані?

О.Ч. Тут, на жаль, я мушу бути адвокатом диявола. Тому що свого часу ми говорили, що ті ставки, які були запропоновані – 30% і більше – реально не працюватимуть. Наші експерти прямо попереджали: 10% податку з доходу – це нормально, 15% – ще "туди-сюди", але податок у 20% і більше бізнес просто не буде сплачувати.

Але під час розробки моделі легалізації не були продумані ані ставки податків, ані розмір плати за ліцензії. Замість цього чи то через популізм, чи через інші причини було гучно заявлено, що від оподаткування грального бізнесу бюджет отримає до 10 млрд грн на рік, в основному – за рахунок ліцензій.

Тому ми й маємо ситуацію, про яку говорили з самого початку. Через те, що був зроблений неправильний акцент – надходження до бюджету не за рахунок продажу концесій і податків у майбутньому, а за рахунок великої плати за ліцензії і великих податків сьогодні – маємо те, що маємо: у нас немає системи державного моніторингу, держава не знає реальні обсяги грошей на цьому рику, але при цьому, швидше за все, ставки податків і розмір плати за ліцензії буде знижено через те, що легально ніхто в цей бізнес не йде. Вочевидь, не можна при цьому говорити і ні про який реальний захист від загрози лудоманії та нестабільності в суспільстві.

І ще один момент: втрачається один з головних елементів – предиктивність (передбачуваність) державної політики в легалізації грального бізнесу. Адже перші ліцензії вже були видані і за них сплачені кошти, а тепер плата за ліцензію буде знижена. Що робити з тими, хто гроші вже заплатив? І за нашою інформацією від іноземних операторів, вони припинили розглядати Україну як обʼєкт своїх найближчих інвестицій. Саме через це – через непередбачуваність, нецивілізованість, нестабільність і відсутність гарантій запропонованих умов для грального бізнесу з боку держави.

На жаль, Україна пішла найгіршим шляхом. Коли немає системи онлайн-моніторингу, не буде найближчим часом інвестицій в цей бізнес, і водночас вона змушена зменшувати ставки, щоб хоча б хтось ці ліцензії купляв і легалізовував свою діяльність. Адже ми розуміємо, що гральний бізнес працює, тільки він – у тіні… Заборона призвела до того, що він зміцнився, як ті бутлегери у США за часів "сухого закону".

ДС. Передбачається оподаткування лотерей та казино за однаковою ставкою – 10%. Наскільки це логічно?

О.Ч. Ми про це з самого початку попереджали – повинне бути економічне обґрунтування ставок. І воно робиться індивідуально у кожній державі. Також індивідуальні і правила роботи різних сегментів грального бізнесу. Наприклад, у Бельгії казино розташовані на такій відстані, щоб від одного до іншого не можна доїхати автівкою швидше, ніж за дві години. Це зроблено для того, щоб людина не могла за один день пройти три-чотири казино й залишити там всі свої гроші. У Німеччині чи Британії – інші умови. Але всі ці правила прораховуються ще до того, як бізнес буде запущено.

Неофіційно оператори грального бізнесу ділились з нами думками про те, що ставки податку встановлено на занадто високому рівні, а ліцензійні збори високі, як ніде в світі, вони просто необґрунтовані. Тепер же робиться спроба встановити "середню температуру по лікарні" – ставки пропонується знизити до середньої величини. Але ми не знаємо, чи є для цього економічне підґрунтя. Дуже висока ймовірність, що ні.

Для яких видів грального бізнесу ця ставка буде гарною і для яких – поганою, я не можу сказати, тому ще це треба було аналізувати фахівцям з урахуванням ступеню ризику кожного виду ігор. Але наші експерти говорили, що для більшості видів діяльності у гральному бізнесі 10% – це найнижчий поріг, і при цьому повинна бути диференціація. Тому що є високоризикові види діяльності, такі як гральні автомати чи онлайн-гемблінг, і загальна практика така, що по них ставки податку вищі. Лотереї ж вважаються в світі одним з найменш шкідливих видів грального бізнесу. Ми в Українському інституті майбутнього не займаємось лобіюванням якогось з видів грального бізнесу, ми говоримо про обʼєктивну інформацію, яка в нас є на основі аналізу законодавства та практики інших країн.

Наші міжнародні експерти говорили про те, що для більшості видів діяльності податок в 10% з доходу – це нормальний мінімум, за якого бізнес подумає – чи переховуватися йому в тіні, чи ні. Але види діяльності за ознакою ризикованості різні, і щодо кожного треба було б провести дослідження, дати оцінку і встановити критерії.

ДС. Цьогоріч від легалізації грального бізнесу планують отримати 7,4 млрд грн до держбюджету. Наскільки це реальна сума?

О.Ч. Щоб оцінити ринок, його потрібно вміти проконтролювати і порахувати. А порахувати можна, тільки якщо б у нас запрацювала система онлайн-моніторингу, коли б фіксувалася кожна операція з руху коштів, не тільки вхід грошей у гральну систему і вихід з неї, але й рух усередині оператора. Тому що є багато механізмів мінімізації платежів, коли гроші показують на вході і на виході, а саме у оператора бізнесу вони не обліковуються. Це неправильно. Якби у нас була така система онлайн-моніторингу, можна було б говорити і про обсяг ринку, і про податки, і про збори. Поки що підстав для того, щоб вважати реальними очікування цих мільярдних надходжень до бюджету, немає.