Одесу нашатырит. Держекоінспекція затримує суду з аміаком в порту "Південний"
Українські чиновники продовжують ставити палиці в колеса бізнесу. Остання гучна справа - про перешкоджання співробітниками Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря у відправці на експорт аміаку через порт Одеського припортового заводу. Це може не тільки зіпсувати інвестиційний імідж країни, але й загрожує перерости в судові позови проти держави Україна, по закінченні яких постраждалим компаніям будуть виплачені чималі суми компенсацій. Виплачені будуть вони, звичайно ж, з держбюджету, тобто з нашої з вами кишені.
Лиха біда початок
Справа "про аміаку" почалося з малого: у кінці січня чиновники Держекоінспекції затримали вихід у море двох морських суден - Clipper Mars і Clipper Venus - з вантажем близько 80 тис. т аміаку. Чиновники начебто нічого такого не робили - вони просто не стали проводити екологічний/радіологічний контроль вантажу, який вже був занурений на кораблі. А без відмітки Держекоінспекції неможливо провести митне оформлення вантажу і випустити кораблі в морі.
Формальні претензії інспекції полягали в тому, що при навантаженні аміаку були допущені порушення. Винуватець, за версією інспекторів - Одеський припортовий завод (ОПЗ), у якого відсутній такий документ, як робоча технологічна карта. Хоча до самого вантажу або власникам суден у інспекторів ніяких претензій не було, а аміак вже був занурений, тим не менш суду так і не були випущені в море. Ні капітанам суден, ні власнику вантажу - компанії "Тольяттіазот" - інспектори, всупереч вимогам законодавства у подібних випадках, ніяких претензій не пред'являли.
Тільки через 10 днів простою суду Clipper Mars і Clipper Venus були відправлені з порту. Зауважимо, що за ці 10 днів нічого не змінилося, ніяких нових документів Держекоінспекція від судновласників не вимагала і не отримала. Можна було б подумати, що чиновники розібралися, зрозуміли свою помилку і вирішили більше не порушувати закон. Але ні, відпустивши перші два кораблі з аміаком, Держінспекція затримала наступні два - Clipper Odin і Gas Snapper, які після декількох днів простою теж були відпущені і теж без надання будь-яких додаткових документів.
Як це працює
Тут слід зробити невеличкий відступ і пояснити процедуру експорту аміаку. Продукція російського "Тольяттіазот" по аміакопроводу Тольятті-Одеса, українська частина якої знаходиться у віданні держпідприємства "Укрхімтрансаміак", надходить в порт Одеського припортового заводу, який і займається його вантаженням на суду. Тобто на експорт російського аміаку заробляють відразу два державних підприємства "Укрхімтрансаміак" і ОПЗ. Крім того, транзит аміаку приносить прямо в казну держави рентні платежі - близько 100 млн грн на місяць, або 1,13 млрд грн в рік. Якщо перевалювання аміаку на ОПЗ зупиняється, то під загрозою виявляється і його транзит, тому в підсумку втрачають доходи не тільки українські держпідприємства, але і держбюджет.
Небезпечне сусідство
Перший заступник директора ОПЗ Микола Щурик назвав ситуацію саботажем. Держінспекція, затримуючи в порту великі партії аміаку, вільно або мимоволі, але створила передумови для великої екологічної катастрофи. Адже в один з днів в порту одночасно накопичилося 105 тис. т аміаку, притому що граничний обсяг зберігання цієї небезпечної речовини в порту - 60-80 тис. т. Щоб уявити собі небезпеку такого сусідства великої партії аміаку для населених пунктів, досить згадати відчуття від парів нашатирного спирту. А адже нашатир - всього лише 10%-ний розчин аміаку. А тут відразу 105 тис. т чистого аміаку буквально в декількох кілометрах від міста-мільйонера Одеси. "У разі вибуху катастрофа була б всеукраїнського масштабу", - пояснив Щурик.
Занадто багато на себе беруть?
Примітно, що ще зовсім недавно - з 18 по 29 грудня минулого року - Держекоінспекція Північно-Західного регіону Чорного моря ніяких порушень на ОПЗ не виявила. Тоді вона проводила плановий огляд на предмет того, як підприємство дотримується законодавство у сфері охорони навколишнього середовища. За результатами цієї перевірки інспектори склали акт, в якому і в помині не було жодних висновків про те, що ОПЗ порушує хоч якісь норми природоохоронного законодавства. Інспектори не надавали ОПЗ ніяких приписів усунути порушення законодавства при проведенні навантаження аміаку на суду. А через місяць претензії, за дивним збігом обставин, уже з'явилися.
Обґрунтованість претензій Держекоінспекції в тому, що ОПЗ не узгодив з нею технологічний регламент або карту, звучить сумнівно. Оскільки, згідно з нормативними документами, ОПЗ і не повинен цього робити. Якщо спростити хитромудрий мова офіційних документів, то висновок коротенько такий: подібні документи з Держекоінспекцією повинні погоджувати підприємства морської галузі, тоді як ОПЗ відноситься до підприємств хімічного комплексу. Це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці. Якщо кому цікаво самому перевірити, чи достатньо переглянути відповідні норми, які прописані в постанові Кабінету Міністрів від 29 лютого 1996 року № 269 "Положення про морські екологічні інспекції", а також у наказі Міністерства екології та природних ресурсів від 11 серпня 2017 р. № 312 і - увага! - наказі Державної екологічної інспекції від 28 вересня 2017 р. № 652.
У них своя правда
Держекоінспекція Північно-Західного регіону Чорного моря вважає, що правда на її боці. В офіційній відповіді, направленому "ДС", Держекоінспекція посилається на те ж постанова Кабміну № 269 від 29 лютого 2006 р., згідно з яким підприємства морської галузі узгоджують технологію перевантаження з екологічними інспекціями, а необхідність робочої технологічної карти визначена у наказі Міністерства інфраструктури № 348 від 5 червня 2013 р. І хоча ОПЗ, як ми з'ясували вище, до морської галузі не відноситься, Держекоінспекція наполягає, що технологію перевантаження підприємство таки має з нею узгодити, тому інспекція нібито і була змушена складати протоколи і штрафувати винних.
Але і тут виникає протиріччя: якщо Держекоінспекція права, а ОПЗ таки щось порушує, то при чому тут вже завантажені кораблі? Максимум, що могла б зробити інспекція, це заблокувати навантаження аміаку, але не блокувати вже занурені суду, до яких ОПЗ вже не має ніякого відношення і до яких у інспекції ніяких претензій не було. Це все одно, що штрафувати споживача за те, що йому в магазині продали молоко з порушенням санітарних вимог.
При цьому Держекоінспекція посилається на Закон "Про оцінку впливу", який набув чинності 18 грудня 2017 р. Примітно, що проблеми з перевантаженням аміаку в ОПЗ почалися саме після цієї дати. До цього жодних проблем з боку екологів не було, хоча ОПЗ займається перевантаженням аміаку вже 40 років.
Може бути, проблема саме в цьому законі? Але тоді чому Держекоінспекція не може вказати конкретну норму або статтю закону, що передбачає необхідність узгодження з нею робочої технологічної карти? Адже навіть якщо так і є, то Закон "Про оцінку впливу" був прийнятий Верховною Радою ще наприкінці травня минулого року. Тобто у Держекоінспекції було більш ніж півроку, щоб розібратися в ньому і вирішити, які підприємства, які документи повинні надавати їй. Чиновники Держекоінспекції пішли по шляху найменшого витрати зусиль - дочекалися, поки закон почне діяти, танкери - будуть завантажені аміаком і тільки потім з'явилися на сцені і стали всіх тикати носом в нібито порушення екологічного законодавства.
Важкі наслідки
У будь-якому випадку, навіть якщо вимоги екологічного законодавства посилилися і з екологами тепер потрібно узгоджувати процедури перевантаження аміаку, інспектори повинні пред'являти претензії саме ОПЗ, а не закривати в порту судна з вантажем, де-факто і де-юре не мають ніякого відношення до ОПЗ. Як зазначив Щурик, простий одного такого судна в порту коштує судновласнику в кілька десятків тисяч доларів на добу. А всього Держекоінспекцією було затримано сім судів, затримка склала в сумі не менше 19 діб. Тепер судновласники подадуть позови компанії, яка зафрахтувала суду, а фрахтувальник - винної у затримці відправлення судів. У будь-якому випадку позови по ланцюжку дійдуть до головного винуватця - держави Україна. У підсумку постраждають усі: ОПЗ, "Укрхімтрансаміак", відправники аміаку, держбюджет, але не інспектори Госэко-інспекції, з чиєї вини це сталося.
