• USD 42
  • EUR 43.6
  • GBP 52.6
Спецпроєкти

Дуже Skoda. Як Україні не упускати великих інвесторів

Європейська компанія Skoda заявила про відмову розміщувати в нашій країні новий мультибрендовий завод. У найближчому майбутньому компанія підшукає для цих цілей виробничу площадку в іншій країні Східної Європи
Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Токсична новину

Дана новина токсична не тільки як цілком відчутний фінансовий мінус в інвестиційну карму країни, але і як надзвичайно негативний маркер, на який будуть спиратися інші зарубіжні системні інвестори. Недарма слово "тренд" притаманне не тільки світу високої моди, але і за лаштунками "цинічного" чистогана. Стадне почуття на транснаціональних ринках капіталу є головним джерелом глобального неформального дирижизму: дуже рідкісні інвестори можуть, умовно кажучи, піти проти течії. Саме тому випадок зі Skoda буде розглядатися і іншими важкоатлетами при прийнятті рішень щодо інвестицій в Україну.

До речі, наявність міжнародних системних компаній на окремо взятому національному ринку - одна з обов'язкових опцій статусу інвестиційної привабливості. Адже прихід кожної з них - це свого роду визнання успішності внутрішніх економічних налаштувань і прозорості загальних правил гри. Тобто всього того, що ми називаємо "ринковою економікою".

І тут Україні поки нічого пред'явити: розмір прямих іноземних інвестицій (ПІІ) за підсумками минулого року склав трохи більше $2 млрд, з яких значна частина - це інвестиції в банки для виконання нормативних вимог НБУ в частині докапіталізації. Порівняймо цю цифру до $20 млрд щорічних ПІІ в казахську економіку і $10 млрд в сомалійську.

Ситуацію ускладнює ще й те, що з компанією Skoda пов'язано і чинне в Україні підприємство "Єврокар", яке зовсім непомітно для нас стало лідером автомобілебудування. Правда, поки про згортання виробництва не йдеться.

Зараз чеська компанія розглядає чотири країни Східної і Південно-Східної Європи в якості бази для нового мультибрендового заводу. Це можуть бути, приміром, Сербія та Росія.

Тренд, який потрібно очолити

Реклама на dsnews.ua

Згадка РФ зовсім не випадково. Кілька років тому німецький автовиробник BMW заявив про намір побудувати в Росії автоскладальний завод повного циклу. Попередньо виробництво планувалося розмістити в Калінінградській області, де діє СЕЗ (нерезиденти отримують відшкодування з бюджету всіх митних платежів, сплачених ними при імпорті обладнання та комплектуючих).

Перенесення автомобільних виробництв у країни Східної Європи - стійкий тренд зниження витрат і нарощування обсягів продажів. Адже автомобілебудівники заходять на національний ринок не просто так, а в обмін на преференції з продажу готових авто. А також отримавши певний податковий маневр у вигляді фіскальних пільг і преференцій. Плюс бонус у вигляді більш дешевої робочої сили і лояльного трудового законодавства. Тим більше, що та ж Skoda зараз відчуває перевантаження європейських потужностей на 20% від планових параметрів. Як кажуть, час інвестувати.

У 2017 р. представники корпорації презентували в Україні свій план щодо входження на український ринок і будівництва нової виробничої регіональної майданчики. Інвестори очікували прийняття спеціальних законів про функціонування промислових парків і вільних економічних зон, а також реалізацію Стратегії розвитку ринку електромобілів. А замість цього стали свідками епічної саги про "евробляхах", коли головний дискурс у депутатському корпусі викликав питання не як виробляти нове, а як завозити старе.

У сухому залишку Україна втратила можливість залучити півтора мільярда євро інвестицій, створити 5 тис. нових робочих місць і виробляти 300 тис. автомобілів в рік, отримуючи 4,5 млрд євро експортної виручки. У відносних показниках ми просто взяли і відмовилися від можливості подвоїти розмір ПІІ і наростити експортний потенціал на 10% у найближчі роки.

Проводити за Кругману

Сьогодні в системі світових ланцюжків доданої вартості йде запекла боротьба країн-конкурентів. Вони можуть залучати інвестиції або за рахунок загальної ефективності економічної середовища, або з допомогою кластерних точок росту, в яких забезпечується необхідний для інвесторів режим інвестиційного "інкубатора". Як показує досвід Туреччини, Польщі, Південної Кореї, рано чи пізно стратегія ізольованих інвестиційних зон призводить до загального інституційного посилення і в кінцевому підсумку до поширення "зонних" успішних бізнес-практик на всю внутрішню економічну середу.

Наявність хоча б однієї такої точки зростання з капіталізацією в один мільярд доларів у кожній області України могло б призвести до збільшення розміру ПІІ на 20-30% від рівня ВВП.

Наприклад, у Польщі інфраструктура підтримки економічного розвитку включає в себе створення технологічних парків (більше 40). Реалізуються міжгалузеві проекти, наприклад, великопольський кластер технологій автоматизації ELPROTECH, кластер мультимедійних та інформаційних систем в nowy Sacz (Малопольське воєводство), кластери інформаційних технологій в Мазовецькому, Підкарпатському і Західнопоморському воєводствах, "Авіаційна долина" в Підкарпатському воєводстві. Всього на даний момент створено 60 технологічних і промислових кластерів (або нових точок економічного зростання). Як результат, у Польщі в топ-5 провідних заводів входить філія концерну Samsung,

Щоб реалізовувати політику щодо створення нового індустріального ядра, необхідно спиратися на теорію міжнародної торгівлі нобелівського лауреата Пола Кругмана. Вона свідчить, що розвинені країни спочатку домінують за рахунок того, що їх великі технологічні корпорації виграють конкурентну боротьбу, економлячи на масштабі, а країни, що розвиваються, цю боротьбу закономірно програють, навіть маючи дешеву робочу силу. Щоб мінімізувати цей диспаритет, необхідно обмежити імпорт, простимулювати розвиток всередині країни великих виробництв і тільки в міру посилення їх знімати митні бар'єри. Так поступали в Японії, Тайвані, Південній Кореї, Сінгапурі, Китаї.

Однак держава має стимулювати саме ті галузі, які призводять до появи нових напрямків виробництв, як це сталося в Японії, коли розвиток металургії сприяло зародженню машинобудування. Ставка на виробництво кінцевих товарів споживання є тупиковою, особливо якщо мова йде про сировину або напівфабрикати.

Згідно з даними Доповіді про світові інвестиції на 2015-2018 рр., опублікованого конференцією ООН з торгівлі та розвитку, за останні 10 років у 101 країни світу, формує 90% світового ВВП, розвиток здійснюється в парадигмі національної промислової політики, наявність якої є найважливішим фактором у залученні інвестицій. Адже довгострокова промислова політика дає інвесторам такі необхідні для них маркери та індикатори, які дають змогу прийняти правильні інвестиційні рішення. Це підтверджують і дані звіту: промислова політика в зазначених країнах спирається на довгострокову програму залучення інвестицій.

Свій шлях

Проблема України в тому, що, уклавши угоду про ЗВТ з ЄС, ми частково відмовилися від свого торгового суверенітету і повинні звикати до наявності на внутрішньому ринку якісних європейських товарів, з якими наші виробники конкурувати поки не можуть. Тобто трюк, аналогічний инвестсоглашению з корейським "Деу", уже не пройде. Але це зовсім не означає, що тотальне домінування у нас європейських товарів можна яким-небудь чином звернути на благо розвитку вітчизняної промисловості. Потрібно просто почати виробляти ці товари під умовною брендом "зроблено в ЄС", розмістивши у себе виробництва ключових промислових гігантів Європи.

Джерело: Укравтопром

За 10 років виробництво легкових автомобілів в Україні значно скоротилася по всіх групах виробників, що було викликано адаптацією до вимог "євро-5" і відмовою від випуску автомобілів китайського походження. Обсяг випуску на Зазі впав у 219 раз (з 252 тис. штук до 1,1 тис.). "Богдан" і КрАСЗ у 2015-му припинили виробництво легковиків. Зараз нашу галузеву статистику формує "Єврокар", на цю компанію припадає 84% ринку. На ЗАЗ - решта 16%.

Загальний обсяг випуску легкових автомобілів в Україні скоротився за 11 років в 54 рази: з 400,7 тис. до 6,6 тис. в 2018 р.

Джерело: oica.net, AUTO-Consulting

У той же час Україна має істотний потенціал зростання продажів нових автомобілів: якщо в 2013-му реалізували 213 тис. машин, то у 2015-му цей показник впав на мінімальні позначки 46 тис., потім ринок почав зростати, але знову сповільнилося в минулому році.

Таким чином, при насиченні ринку якісними автомобілями за адекватної ринкової ціною і з застосуванням кредитних стимулюючих інструментів можна протягом трьох-п'яти років збільшити її до 300 тис. штук в рік. Що відповідає параметрам одного-двох нових заводів по збірці.

Для цього на першому етапі потрібно було б виконати просте "домашнє завдання" з створення кластерів економічного зростання у вигляді індустріальних і технологічних парків, торговельних полігонів, СЕЗ. Щоб зробити ці механізми привабливими для інвесторів, досить забезпечити для них одне "вікно" для одержання всіх необхідних дозволів, а також пільговий фіскальний режим: звільнення від операцій з ПДВ з промислового і технологічного імпорту, знижені ставки податку на прибуток, прибуткового податку з фізичних осіб та ЄСВ, мораторій на стягнення податку на землю і нерухомість. А також надати надійні комунікаційні канали для подолання економічної відсталості місцевих громад.

Замість цього акцент економічного дискурсу у нас в країні остаточно перемістився зі сфери виробництва, будь то автомобілі або текстильна продукція, в бік кулачного прикордонного протистояння за право ввозити секонд-хенд, будь то автомобілі або "ганчірки".

    Реклама на dsnews.ua